Постанова 4818 № 636/10713/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 636/10713/25 Головуючий 1 інстанції: Бунін Є.О. Провадження №33/818/1330/26 Доповідач: Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2026 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Федорук Ю.І. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 24 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 665 гривень 60 копійок. Постановою встановлено, що 15 листопада 2025 року о 10 годині 25 хвилин за адресою: вул. Харківська, буд.1, м.Чугуїв Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Вольво ХС90, д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі відмовився, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №513648 від 15 листопада 2025 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В апеляційній скарзі захисник Федорук Ю.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову Чугуївського міського суду Харківської області скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування доводів зазначає, що відмова від огляду не є результатом свідомо, обдуманого волевиявлення особи, а є наслідком попереднього поза камерою спілкування з елементами психологічного тиску. Звертає увагу на те, що момент пропозиції пройти огляд та негайної відмови ОСОБА_1 відбувається швидко, без з`ясування суті, без уточнюючих питань, що є нетиповою поведінкою для особи, яка щойно дізнається про можливе притягнення до відповідальності, що викликає сумнів в добровільності його позиції. Крім того, працівниками поліції порушений порядок огляду на стан сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем. Поряд із цим, працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього конкретних ознак алкогольного сп`яніння. На думку апелянта, огляд на стан сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Звертають увагу на те, що ОСОБА_1 не роз`яснено і забезпечено право на допомогу адвоката, передбачений ст.59 КУ, що є істотним порушенням його права на захист. У судове засідання Харківського апеляційного суду від 25 червня 2026 року ОСОБА_1 та захисник Федорук Ю.І. не з`явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися своєчасно та належним чином. 15 червня 2026 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшла заява захисника Федорук Ю.І. про розгляд справи стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, призначеного в суді апеляційної інстанції на 14 годину 45 хвилин 25 червня 2026 року, за відсутністю ОСОБА_1 та захисника Федорук Ю.І. Згідно ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Крім того, ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конвенція встановлює право кожного на доступ до справедливого та безстороннього правосуддя. Однак таке право не є абсолютним, та може бути обмеженим з об`єктивних підстав, визначених законом з обов`язковим врахуванням принципу розумності строків для розгляду справи. У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40). Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). У рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїх правових висновках у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов`язок судів «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника справи про судове засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні. Враховуючи наведене, а також те, що матеріали справи мають відомості щодо повідомлення учасників справи про місце, день та час розгляду апеляційної скарги захисника Федорук Ю.І., та не містять будь-яких заяв чи клопотань сторони захисту про відкладення апеляційного розгляду цієї справи, апеляційний суд вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу сторони захисту за відсутності належно повідомлених учасників процесу та провадити судовий розгляд в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, які наявні в матеріалах справи. Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Згідно з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язком водія, а не його правом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №513648 від 15 листопада 2025 року, відповідно до яких, 15 листопада 2025 року о 10 годині 25 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volvo XC90, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Харківська, 1, м. Чугуїв Харківської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різких запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager6820 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи: Чугуївський міський суд Харківської області»; «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ОСОБА_1 ); «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті правопорушення»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 ) (арк.1). Будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі, або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, ОСОБА_1 не зазначив ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу. У матеріалах справи міститься акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія до Чугуївської ЦРЛ від 15 листопада 2025 року, згідно з якими ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія від проходження огляду (арк.3,4). Відповідно до відомостей рапорту інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, Карповець Р., у якому зазначено про те, що 15 листопада 2025 року при несенні служби на блокопсту «Джерело» разом з інспектором ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, ст.лейтенантом Книш В.В. о 10 годині 25 хвилин під час несення служби був зупинений автомобіль Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі згідно діючого законодавства відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру. На гр. ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол ЕПР1 №513648 від 15 листопада 2025 року за ч.1 ст.130 КУпАП, чим порушив п.2.5 ПДР. ОСОБА_1 було роз`яснено, що до недопущення керування транспортним засобом протягом 12 години за ст.130 КУпАП, та був відсторонений від керування транспортного засобу Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , та передано керування тверезому водію гр. ОСОБА_2 . У матеріалах справи наявний відеозапис події від 15 листопада 2025 року за участю ОСОБА_1 (арк.9), з якого вбачається, що події відбуваються на стаціонарному блокпості, де на вимогу працівника поліції транспортний засіб здійснив зупинку, з-за керма якого вийшов водій. Під час спілкування з водієм, яким виявився ОСОБА_1 , працівником поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_1 на питання представника поліції, пояснив, що напередодні вживав коньяк. Працівником поліції ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, або пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у відповідному медичному закладі, або відмовитись від проходження огляду. Разом з тим, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку. Свою відмову ОСОБА_1 обґрунтував тим, що у нього немає часу. Працівник поліції роз`яснив водію наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, які ОСОБА_1 були зрозумілі. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у тому числі, користуватись послугами адвоката або іншого фахівця в галузі права. ОСОБА_1 права та обов`язки були зрозумілі. Після складання адміністративних матеріалів, працівниками поліції ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу. Останній підписав його без жодних зауважень та отримав його копію. Крім того, ОСОБА_1 було відсторонено від подальшого керування транспортним засобом, керування транспортним засобом передано тверезому водію ОСОБА_2 . Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом, а також хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі. Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне. Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп`яніння чи ні. Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу. Доводи апеляційної скарги захисника Федорук Ю.І. про те, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду військовозобов`язаних на стан сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, є необґрунтованими, з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах За змістом ст.266-1 КпАП України огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Також, відповідно до ст.266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Отже, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень. Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст.266 КУпАП, який проводить працівники Національної поліції. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами. Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб`єкту владних повноважень військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено. В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля». В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського. Як вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2025 року о 10 годині 25 хвилин за адресою: вул. Харківська, буд.1 в м. Чугуїв Харківської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами військової частини. Разом з цим, будь-яких повідомлень про те, що він наразі виконує невідкладне відповідне бойове завдання працівникам поліції не висловлював, будь-яких доказів на підтвердження цього не надавав. За таких обставин посилання сторони захисту на те, що оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, то огляд на стан сп`яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, є суб`єктивним та необґрунтованим. Поряд із цим, у пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв`язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Порядок, передбачений ч.2 ст.266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Отже, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв`язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними. При цьому, посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції взагалі порушили порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння є безпідставними, з наступних підстав. Особа, яка керує транспортним засобом повинна мати відповідний дозвіл від органів державної влади. Даний дозвіл за своєю зовнішньою формою представляється як водійське посвідчення. Процедура його отримання регламентована таким чином, що особи, які бажають стати водіями повинні знати правила дорожнього руху та їх дотримуватися. Так, п. 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту. Крім того, ст. 68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до п. 2 Розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. З відеозапису, доданого до матеріалів справи, вбачається, що працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим останньому запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер», або пройти огляд на встановлення стану сп`яніння в закладі охорони здоров`я, або відмовитись від проходження огляду, а також роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, свою відмову пояснив тим, що у нього немає часу, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію». Посилання сторони захисту про не повідомлення працівниками поліції ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, апеляційний суд сприймає це як позицію сторони захисту, спрямовану на уникнення від відповідальності, оскільки згідно відеозапису події за участю ОСОБА_1 від 15 листопада 2025 року, останньому працівниками поліції були оголошені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, від якого ОСОБА_1 відмовився. Стосовно доводів сторони захисту щодо неналежності та недопустимості доказів у справі, апеляційний суд зазначає наступне. Приписами ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Крім того, належить врахувати особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення. Норми статті 251 КУпАП встановлює характер джерел та змісту доказової інформації по справі, це «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів. Враховуючи викладене, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкту владних повноважень. На патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася. Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення, а також в межах тих обставин, яких вимагає обстановка, що склалася. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд. Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Отже, КУпАП не містить визначень щодо належності та допустимості доказів у справах про адміністративні правопорушення, а тому такі твердження апелянта щодо неналежності та недопустимості доказів у цій справі є необґрунтованими. Доводи сторони захисту про не залучення свідків під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на місці зупинки та у відповідному медичному закладі був зафіксований працівниками поліції на відео з застосуванням технічних засобів, а тому, присутність свідків, відповідно до вимог ст.266 КУпАП, в даному випадку, не є обов`язковою, і не свідчить про порушення працівниками поліції порядку огляду водіїв на стан сп`яніння. Доводи апелянта на неправомірні дії з боку працівників поліції до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки матеріали справи не містять будь-яких фактичних відомостей на підтвердження цих обставин. Поряд із цим, стороною захисту не надано відомостей щодо оскарження дій працівників поліції у встановленому законом порядку, чи наявності судових рішень, якими б такі дії були визнані протиправними. За таких обставин, вказані твердження апелянта суд розцінює виключно як обраний спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Доводи апеляційної скарги захисника Федорук Ю.І. про не роз`яснення ОСОБА_1 працівниками поліції його прав та обов`язків є необґрунтованими та спростовуються сукупністю відомостей, що є наявними в матеріалах справи. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, який складений уповноваженою на те особою інспектором Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області капітаном поліції Карповець Р.П., з дотриманням вимог ст.254 КУпАП, заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, та підписаний ним. ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідній графі протоколу підтвердив, що йому роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу та свідчить про відповідальність за його зміст, що, вочевидь, спростовує доводи захисника в цій частині. Більш того, з відеозапису подій від 15 листопада 2025 року вбачається, що працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, зокрема, і право користуватися послугами адвоката або іншого фахівця у галузі права. Поряд із цим, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорії «В», «С1» (арк.5), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5. Таким чином, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Федорук Ю.І. залишити без задоволення. Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 24 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков