Ухвала Велика Палата ВС № 346/2938/22

УХВАЛА 24 червня 2026 року місто Київ справа № 346/2938/22 провадження № 14-33цс26 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідачки Білоконь О. В., суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю. перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Коломийського районного нотаріального округу Антонюк Оксана Василівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на нерухоме та рухоме майно, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації за касаційною скаргою адвоката Пацалової Тамари Валеріївни як представника ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 липня 2024 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є. і касаційними скаргами адвоката Греська Василя Васильовича як представника ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2024 року у складі судді Третьякової І. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 липня 2024 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є., УСТАНОВИЛА: І. ФАБУЛА СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача

1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 14 серпня 2023 року про зміну предмета позову, просила: - встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_3 в період з 01 січня 2004 року до 20 грудня 2020 року; - визнати спільною сумісною власністю подружжя її та ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,1706 га, яка розташована в с. Рунгури Коломийського району Івано-Франківської обл., кадастровий номер 2623285201:01:003:0121, видане на ім`я ОСОБА_2 ; - скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 та припинити право власності на вказану земельну ділянку; - визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на транспортний засіб марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter», видане 16 липня 2022 року на ім`я ОСОБА_2 ; - визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий вклад з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходиться в АТ КБ «ПриватБанк», залишок на якому становить 29 006,36 грн згідно з умовами договору № SAMDNWFC00020938594, укладеного на ім`я померлого ОСОБА_3 , видане 15 липня 2022 року на ім`я ОСОБА_2 ; - визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1706 га, кадастровий номер 2623285201:01:003:0121; 1/2 частину автомобіля марки «Mercedes Benz» 2005 року випуску; 1/2 частину грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходились у АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку № НОМЕР_1 , залишок по якому складає 29 006,36 грн згідно з умовами договору № SAMDNWFC00020938594, укладеного на ім`я померлого ОСОБА_3 ; - стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 14 503,18 грн у рахунок компенсації 1/2 частини коштів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходились у АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_1 , залишок на якому складав 29 006,36 грн, згідно з умовами договору № SAMDNWFC00020938594, укладеного на ім`я померлого ОСОБА_3 ;

2. Позов мотивований тим, що в 1995 році вона познайомилася з ОСОБА_3 , і з того часу вони стали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. Сім`я проживала в будинку на АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 на праві приватної власності. ОСОБА_3 був учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з чим постійно хворів, був інвалідом ІІ групи, майже не працював, єдиним джерелом його доходу була пенсія. Позивач протягом 2003-2018 років працювала за кордоном і надсилала ОСОБА_3 кошти для ремонту будинку. В 2009 році за спільні кошти був придбаний автомобіль марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter», право власності на який зареєстроване за ОСОБА_3 . Після поліпшення житлових умов і забезпечення необхідних для комфортного проживання благ, позивач припинила працювати за кордоном, і вони з ОСОБА_3 продовжили мешкати у спірному будинку та вести спільне господарство.

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли будинок і земельна ділянка, на якій він розміщений, автомобіль «Mercedes Benz» і грошові кошти на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк». Позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, де їй було роз`яснено необхідність звернення до суду щодо встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років до відкриття спадщини. Із заявою про прийняття спадщини звернувся також брат померлого, ОСОБА_2 , якому неправомірно було видано свідоцтво про право на спадщину на майно, зокрема земельну ділянку, автомобіль та грошовий вклад.

4. Позивач вважає, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами є спільною сумісною власністю її і ОСОБА_3 як подружжя, оскільки за час їхнього спільного проживання та здійснених ремонтних робіт, значно збільшилась його вартість, а тому вона має право претендувати на його половину. Крім цього, позивач претендує на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2306 га, яка має перейти у її власність пропорційно до належної їй частки будинку. Транспортний засіб та грошові кошти в банку також є спільним майном, оскільки були набуті під час їх спільного проживання, а тому вона має право на 1/2 частину вказаного майна. ІІ. Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області рішенням від 28 березня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 16 липня 2022 року на ім`я ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,1706 га в с. Рунгури, Коломийського району Івано-Франківської обл., кадастровий номер 2623285201:01:003:0121, визначивши, що спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із 1/2 частки вказаної земельної ділянки площею 0,1706 га. Визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 16 липня 2022 року на ім`я ОСОБА_2 , на транспортний засіб марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter», визначивши, що спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з 1/2 частки транспортного засобу марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter». Визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 липня 2022 року на ім`я ОСОБА_2 , на грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, у АТ КБ «ПриватБанк», що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , залишок на якому становить 29 006,36 грн, згідно з умовами договору № SAMDNWFC00020938594, укладеного на ім`я ОСОБА_3 , визначивши, що спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із 1/2 частки вказаного грошового вкладу. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину такого нерухомого та рухомого майна: - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ; - земельної ділянки, площею 0,1706 га в с. Рунгури Коломийського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2623285201:01:003:0121, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами; - автомобіля марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter», 2005 року випуску, колір - білий, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; - грошових вкладів у АТ КБ «ПриватБанк» на рахунку № НОМЕР_1 , залишок на якому становить 29 006,36 грн, згідно з умовами договору № SAMDNWFC00020938594, укладеного на ім`я ОСОБА_3 . Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 503,18 грн у рахунок компенсації 1/2 частки вказаного грошового вкладу. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 000,00 грн за проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, 3 000,00 грн витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (за замовлення звітів про оцінку майна), та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю обставин проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та дружини у період з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вартість житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами зросла внаслідок спільних трудових та грошових затрат ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за період їх спільного проживання однією сім`єю, тому вказане нерухоме майно є об`єктом права їх спільної сумісної власності, право власності на 1/2 частини якого належить позивачу. Проведений капітальний ремонт у житловому будинку не є самочинним будівництвом. Позивач має право на частину земельної ділянки пропорційно до розміру частини житлового будинку, розташованого на цій же земельній ділянці, тобто 1/2 частини (стаття 120 ЗК України). Автомобіль «Mercedes Benz Sprinter», кошти на рахунку в АТ КБ «Приват Банк», відкритому на ім`я ОСОБА_3 , набуті у період спільного проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , є їх спільною сумісною власністю, тому позивач має право на 1/2 частки цього майна. Відповідач презумпцію права спільної сумісної власності не спростував.

7. Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 18 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гресько В. В. задовольнив частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2024 року в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16 липня 2022 року на ім`я ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,1706 га, яка розташована в с. Рунгури, кадастровий номер 2623285201:01:003:0121, та в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки скасував та в цих частинах ухвалив нове рішення. Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 16 липня 2022 року на ім`я ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,1706 га, яка розташована в с. Рунгури, кадастровий номер 2623285201:01:003:0121. В задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки відмовив. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 набув спірну земельну ділянку в порядку приватизації в грудні 2004 року, а тому вона є його особистою приватною власністю, унаслідок чого не підлягає поділу між подружжям. Позивач не зверталася з вимогами про визнання права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування. Позивач не надала доказів щодо визначення розміру частини земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування її частини будинку; як використовуватиметься позивачем земельна ділянка під її частиною будинку; яка саме її частина та для якої мети. ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У серпні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пацалова Т. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Касаційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України. Суд не врахував, що до неї одночасно переходить право власності на земельну ділянку в розмірі, що відповідає розміру належного їй житлового будинку, тобто 1/2 частини. Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У серпні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гресько В. В., подав до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Касаційні скарги мотивовані тим, що апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги і погіршив становище відповідача в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку. Спадкодавець набув спірну земельну ділянку в порядку приватизації, а тому ділянка була його приватною власністю. Суди дійшли помилкового висновку про встановлення факту проживання позивача і ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрацію шлюбу як чоловіка та жінки на підставі неналежних та недопустимих доказів. Сам факт перебування осіб у близьких стосунках не може свідчити про проживання їх однією сім`єю як чоловіка і жінки. Недоведеними є обставини щодо грошової участі позивача у ремонті будинку. Суди взяли до уваги подані позивачем докази без належного їх перекладу на українську мову, а також покази свідків, що не можуть бути належним підтвердженням обставин отримання та передання коштів. Суди безпідставно відхилили доводи відповідача про самочинність будівельних робіт із капітального ремонту спірного житлового будинку, який був проведений без одержання будівельного паспорта та дозволу на проведення робіт. Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, який суд взяв до уваги, набрав чинності з 10 червня 2017 року, тобто після того, як такі роботи могли бути здійснені у будинку. З урахуванням наявності самочинного будівництва будинок не може підлягати поділу. ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 , і нотаріус правомірно видав відповідачу свідоцтва про право на спадщину на спірне майно. Суди здійснили розподіл судових витрат при частковому задоволенні позовних вимог із порушенням норм процесуального права. Визначити пропорційність для розподілу судових витрат у цій справі є ускладненим або неможливим, тому судові витрати мали розподілятись порівну між сторонами. Крім того, витрати на виготовлення звіту про оцінку майна не можуть вважатись судовими витратами. Також неправильно визначена ціна позову в частині вимог про визнання права власності на автомобіль, оскільки його вартість не підтверджена належними доказами. Узагальнені доводи відзивів на касаційні скарги

13. У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Греська В. В. як представника ОСОБА_2 , мотивований безпідставністю касаційної скарги позивача. Спірна земельна ділянка набута спадкодавцем в порядку приватизації, тому не є спільним сумісним майном подружжя. Розмір земельної ділянки, на яку претендує позивач, перевищує площу житлового будинку.

14. У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Пацалової Т. В. як представника ОСОБА_1 , мотивований необґрунтованістю касаційної скарги відповідача. Акт обстеження матеріально-побутових і сімейних обставин містить підписи посадових осіб і скріплений печаткою селищної ради. Свідки підтвердили факт проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім`ю як чоловіка і жінки, наявність в них спільного побуту. Суди правильно встановили факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року. Відповідач не надав доказів того, що ремонт будинку здійснено за інші, ніж спільні кошти подружжя. Проведені у будинку будівельні роботи належать до Переліку будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 07 червня 2017 року № 406, які не потребують документів та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, а отже, правильним є висновок судів, що капітальний ремонт не є самочинним будівництвом. Суди правомірно стягнули судові витрати з відповідача на користь позивача. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

15. Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Пацалової Т. В. як представника ОСОБА_1 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16. Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами адвоката Греська В. В. як представника ОСОБА_2 .

17. Ухвалою Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

18. Ухвалою Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2025 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2026 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-814цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, шляхом його конкретизації та визначення, що: «припинення права приватної власності (частку у праві) відповідача на земельну ділянку за вимогою другого із співвласників об`єкту нерухомості можливе за умови одночасного присудження власнику грошової компенсації замість його частки у праві власності на земельну ділянку. Це передбачає обов`язкове попереднє внесення позивачем відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, що є гарантією відшкодування власнику вартості такої частки».

20. Крім того, справу передано для вирішення виключної правової проблеми щодо забезпечення розвитку прав та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України). Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

21. Ухвалу мотивовано тим, що у сфері поділу спільного майна подружжя законодавство не допускає моделей, за яких право приватної власності на земельну ділянку або її частку може бути припинене без відповідної компенсації. Суд, вирішуючи спір, повинен не лише визначити юридичну долю майна, а й забезпечити «економічну» рівновагу між сторонами, щоб жодна з них не зазнала необґрунтованих втрат та безкомпенсаційного припинення права (повністю або частково).

22. У таких справах нерухомість, розташована на земельній ділянці, яка належить одному з подружжя на праві приватної власності, зазвичай залишається у власності цього з подружжя. Інший із подружжя, своєю чергою, має право на грошову компенсацію витрат, понесених під час шлюбу на поліпшення цього майна, або на врахування відповідної суми при поділі іншого спільного майна. Саме через присудження компенсації суд забезпечує баланс інтересів сторін.

23. Водночас не виключається можливість поділу в натурі будинку чи іншого об`єкта нерухомості, що є спільною сумісною власністю і розташований на такій земельній ділянці, з набуттям права власності на частину об`єкта особою, яка раніше не мала права на землю. Однак припинення права власності відповідача на земельну ділянку (або її частку) за вимогою іншого з подружжя лише за умови одночасного присудження грошової компенсації або врахування її вартості під час поділу іншого майна.

24. Тому, заявляючи вимогу про припинення права власності на земельну ділянку (чи її частку), суди мають вирішувати питання про попереднє внесення позивачем відповідної суми на депозитний рахунок суду згідно з частиною п`ятою статті 71 СК України, що виступає гарантією належного відшкодування власнику вартості його частки.

25. Отже, у приватному праві принцип компенсації є не допоміжним, а системоутворюючим. Він гарантує, що будь-яке втручання у право власності або інше суб`єктивне право не призведе до односторонніх втрат, а буде врівноважене належною компенсацією. Саме через цей механізм забезпечується справедливість та ефективність судового захисту.

26. Цивільний закон, у тому числі положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України, конструкцій автоматичного та безкомпенсаційного припинення права приватної власності на земельну ділянку на підставі рішення суду про визнання права на частку в праві спільної власності не містить. Це не відповідає конституційним засадам непорушності права власності, оскільки його примусове припинення можливе лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Виключення з цього загального правила допускається лише при примусовому відчуженні таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості в умовах воєнного чи надзвичайного стану та конфіскації майна (стаття 41 Конституції України, стаття 321 ЦК України).

27. Тому припинення права приватної власності (частку у праві) відповідача на земельну ділянку за вимогою другого із співвласників об`єкту нерухомості можливе за умови одночасного присудження власнику грошової компенсації замість його частки у праві власності на земельну ділянку. Це передбачає обов`язкове попереднє внесення позивачем відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, що є гарантією відшкодування власнику вартості такої частки.

28. Вирішення такого спору не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, саме про виплату одному із них компенсації і про гарантії її отримання або ж звертатися до суду з відповідним позовом в іншій справі. Тому припинення права приватної власності (частку у праві) відповідача на земельну ділянку за вимогою позивача можливе за умови одночасного присудження власнику грошової компенсації замість його частки у праві власності на земельну ділянку.

29. Такий підхід відповідає принципам розумності та справедливості, запобігає ситуаціям безкомпенсаційного припинення права приватної власності (частки у праві) на такі земельні ділянки за рішенням судів, особливо у випадках, коли таке припинення є вочевидь непропорційним втручанням у право власника земельної ділянки з урахуванням характеристик (площа та вартість) цієї земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомості.

30. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що за обставин цієї справи припинення права приватної власності відповідача на частину спірної земельної ділянки є вочевидь непропорційним втручанням у її права, за відсутності волевиявлення позивачки щодо компенсації вартості такої частки шляхом попереднього внесення ним відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

31. Разом із тим, у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-814цс15 зроблено висновок, що:

32. «земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.

33. Виходячи зі статті 30 ЗК України 1992 року, згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об`єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться. Такі самі норми містяться в нині чинних статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України».

34. В наведеній справі суди у порядку поділу майна подружжя визнали за сторонами право власності в рівних частках за кожним на будинок, який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, який належав на праві приватної власності відповідачу, без оцінки пропорційності втручання у права власності відповідача та вирішення питання компенсації у зв`язку з припиненням за рішенням суду права власності на земельну ділянку (частку у праві на неї).

35. Аналогічний висновок підтверджений у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15.

36. Такий підхід запровадив в судову практику конструкцію автоматичного та безкомпенсаційного припинення права приватної власності на земельні ділянки на підставі рішення суду про поділ спільного майна подружжя або про визнання права на частку в праві спільної власності, який неодноразово застосований і в практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

37. Тому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що без відступу від висновку, викладеного у наведених постановах Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-814цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15 (шляхом конкретизації), колегія суддів позбавлена можливості ухвалити остаточне рішення у цій справі.

38. Також Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у справі, яка переглядається, Велика Палата Верховного Суду повинна вирішити виключну правову проблему для забезпечення розвитку прав та формування єдиної правозастосовчої практики. Це необхідно для чіткого визначення балансу захисту прав власника земельної ділянки, у разі припинення його права приватної власності (частку у праві) у зв`язку із набуттям права власності на будинок, будівлю чи іншу споруду, який розташований на цій земельній ділянці, іншим співвласником, з метою належного захисту права власності. ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

40. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України).

41. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

42. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

43. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

44. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу ХІІІ ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

45. Вирішення питання про відступ від висновків в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України належить до компетенції Великої Палати Верховного Суду.

46. Оскільки принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і під час вирішення питання щодо потреби відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних відносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду приймає справу для розгляду.

47. Також Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, а саме через наявність виключної правової проблеми.

48. Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

49. Оскільки критеріїв виключності правової проблеми процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників (ухвали від 10 липня 2019 року у справі № 431/5643/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 910/8130/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 640/6432/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 916/1977/20, від 18 травня 2021 року у справі № 758/733/18, від 29 березня 2023 року № 910/17401/21 тощо).

50. За усталеним підходом Великої Палати Верховного Суду, для віднесення справи до категорії спорів, які містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, проте не одночасно в їх сукупності, зокрема: - справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; - існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми; - існують якісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, зокрема: а) відсутність усталеної судової практики застосування однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; б) невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, у тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; в) встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; г) наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 910/11820/20, від 29 березня 2023 року у справі № 748/1335/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 369/6092/20, від 20 листопада 2024 року у справі № 307/3096/22, від 29 січня 2025 року у справі № 910/2201/24 тощо).

51. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

52. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки очевидною, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

53. Виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права у подібних та / або у тотожних правовідносинах та судами декількох юрисдикцій, у зв`язку із чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами норм права та неоднакового вирішення спорів з однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.

54. Отже, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, Касаційний цивільний суд має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним критеріями, зокрема навести інші справи, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення судами різних юрисдикцій тощо.

55. Однак, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не обґрунтувала її наявність.

56. З огляду на зазначене відсутні передумови для прийняття цієї справи Великою Палатою Верховного Суду до розгляду за частиною п`ятою статті 403 ЦПК України.

57. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

58. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

59. З огляду на викладене справу потрібно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).

60. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України). Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Прийняти до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Коломийського районного нотаріального округу Антонюк Оксана Василівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на нерухоме та рухоме майно, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою адвоката Пацалової Тамари Валеріївни як представника ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 липня 2024 року і касаційними скаргами адвоката Греська Василя Васильовича як представника ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 липня 2024 року. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 09 вересня 2026 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика,

8. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідачкаО. В. Білоконь Судді:О. О. БанаськоН. М. Мартинюк О. Л. БулейкоК. М. Пільков О. А. ГубськаС. О. Погрібний А. А. ЄмецьН. С. Стефанів Л. Ю. КишакевичО. В. Ступак В. В. КорольМ. Ю. Тітов О. В. КривендаІ. В. Ткач М. В. МазурВ. Ю. Уркевич