Ухвала КЦС ВС № 757/36565/25-ц

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа № 757/36565/25 провадження № 61-8185ск26 Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», в інтересах якого діє адвокат Білоус Віталій Олегович, на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» до ОСОБА_1 , третяособа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні службовим житловим приміщенням, ВСТАНОВИВ: 18 червня 2026 рокупредставник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» - адвокат Білоус В.О через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року. У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 цього Кодексу касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики. Підставою касаційного оскарження судового рішення представник заявника зазначає, зокрема пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, не повно та не всебічно дослідив наявні у справі докази і не надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ. Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права. Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що представник заявника у касаційній скарзі не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Тому, представнику заявника необхідно подати нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із належним обґрунтуванням пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, на який він посилається, як на підставу касаційного оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» у 2025 році звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні службовим житловим приміщенням, у якому просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила права користування жилим приміщенням (службовою квартирою) за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) зняти ОСОБА_1 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону, чинній на час подання позову, за подання до суду юридичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн). Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги юридичною особою на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми. Отже, судовий збір за подання касаційної скарги підлягає сплаті в розмірі 12 112,00 грн (3 028,00 + 3 028,00) ? 200%. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (12 112,00 грн * 0, 8 = 9 689,60 грн). Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Касаційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням заявнику строку усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», в інтересах якого діє адвокат Білоус Віталій Олегович, на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року залишитибез руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя: В. М. Ігнатенко