Ухвала КЦС ВС № 495/6360/14-ц

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ справа № 495/6360/14 провадження № 61-8667ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 червня 2026 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В., ВСТАНОВИВ: Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України заборгованість за кредитом у розмірі 48 713,26 доларів США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 3 654,00 грн. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 25 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 06 жовтня 2014 року залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням, 02 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року відповідно до частини другої статті 258 ЦПК України. 22 червня 2026 року ОСОБА_1 вдруге подав апеляційну скаргу на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 червня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року відмовлено відповідно до пункту 3 частини 1 статті 358 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 вже звертався з апеляційною скаргою на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року, а ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2026 року йому відмовлено у відкритті апеляційного провадження. 29 червня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 червня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження, не розглянувши процесуальних клопотань по справі. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , зміст ухвали Одеського апеляційного суду від 25 червня 2026 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення. Такого висновку Суд дійшов з огляду на таке. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18). Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункт 3 частини першої статті 358 ЦПК України). Верховний Суд підкреслює, що нормою процесуального закону імперативно визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у випадку, якщо є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 06 червня 2022 року в справі № 755/10180/19 (провадження № 61-14675св21) викладено висновок, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вже звертався з апеляційною скаргою на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року, а ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2026 року йому було відмовлено у відкритті апеляційного провадження, то правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказане судове рішення відсутні. Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції та до власного тлумачення норм процесуального права. Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 червня 2026 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник