Ухвала КЦС ВС № 484/7255/25

УХВАЛА 01 липня 2026 року м. Київ справа № 484/7255/25 провадження № 61-8654ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, ВСТАНОВИВ: У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Позов мотивований тим, що 27 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі - ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 16245-11/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» надало кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідачки. Договір про надання фінансового кредиту підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на її номер мобільного телефону, відповідно до пунктів 2.16-2.18 вказаного договору. 29 квітня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29042024-1, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило позивачеві права вимоги до боржників, зокрема і ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту від 27 листопада 2023 року № 16245-11/2023. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 48 750,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу та 38 750,00 грн заборгованість за відсотками. Відповідачка умови кредитного договору не виконала та не повернула кредитні кошти і проценти за користування кредитом. 09 грудня 2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 08765-12/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» надало кредитні кошти в сумі 6 000,00 грн шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідачки. Договір про надання фінансового кредиту підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на її номер мобільного телефону, відповідно до пунктів 2.16-2.18 вказаного договору. 29 квітня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29042024-1, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту від 09 грудня 2023 року № 08765-12/2023. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 27 450,00 грн, з яких: 6 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу та 21 450,00 грн заборгованість за відсотками. 18 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі - ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 24842-11/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачці кредитні кошти в сумі 6 000,00 грн шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідачки. Договір про надання фінансового кредиту підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, відповідно до пунктів 2.16-2.18 вказаного договору. 29 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29042024, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту від 18 листопада 2023 року №24842-11/2023, який укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 . Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 26 850,00 грн, з яких: 6 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу та 20 850,00 грн заборгованість за відсотками. 12 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 20727-12/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» надало кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідачки. Договір про надання фінансового кредиту підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, відповідно до пунктів 2.16-2.18 вказаного договору. 29 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29042024, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило позивачеві право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту від 12 грудня 2023 року № 20727-12/2023, який укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 . Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 16 000,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу та 12 000,00 грн заборгованість за відсотками. 09 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 15554-12/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» надало кредитні кошти в сумі 6 000,00 грн шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідачки. Договір про надання фінансового кредиту підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, відповідно до пунктів 2.16-2.18 вказаного договору. 29 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29042024, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту від 09 грудня 2023 року №15554-12/2023, який укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 . Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 24 000,00 грн, з яких: 6 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу та 18 000,00 грн заборгованість за відсотками. Відповідачка умови кредитних договорів не виконала та не повернула кредитні кошти і проценти за користування кредитом. Зважаючи на вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідачки кредитну заборгованість за договорами про надання фінансового кредиту в загальній сумі 143 050,00 грн та судові витрати. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 травня 2026 року, позов ТОВ ФК «ЄАПБ» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитними договорами від 27 листопада 2023 року № 16245-11/2023 в розмірі 48 750,00 грн, від 09 грудня 2023 року № 08765-12/2023 в розмірі 27 450,00 грн, від 18 листопада 2023 року № 24842-11/2023 в розмірі 26 850,00 грн, від 12 грудня 2023 року № 20727-12/2023 в розмірі 16 000,00 грн та від 09 грудня 2023 року № 15554-12/2023 в розмірі 24 000,00 грн, а всього заборгованості за договорами на загальну суму 143 050,00 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. У червні 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 травня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову у цій справі становить розмірі 143 050,00 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 х 80 = 266 240,00 грн). Зазначена справа є малозначною справою відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Касаційна скарга містить посилання на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Проте заявницею не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Інших посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі незначної складності підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). З урахуванням наведеного, оскільки заявницею подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник