Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/7255/25

12.05.26 22-ц/812/1056/26 Справа №484/7255/25 Провадження № 22-ц/812/1056/26 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 12 травня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., за відсутності учасників справи належним чином повідомленних про дату, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощенного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Максютенко О.А., повний текст складено 04 березня 2026 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ « ФК «ЄАПБ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 27 листопада 2023 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №16245-11/2023, відповідно до умов якого ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" надало кредитні кошти в сумі 10000,00 грн. шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідачки. Договір про надання фінансового кредиту підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на її номер мобільного телефону, відповідно до п. 2.16-2.18 вказаного договору. 29 квітня 2024 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу № 29042024-1, відповідно до якого ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" відступило позивачеві права вимоги до боржників, зокрема і ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №16245-11/2023 від 27.11.2023 року. Відповідно до реєстру боржників ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 48750,00 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 38750,00 грн. заборгованість за відсотками. Відповідачка умови кредитного договору не виконала та не повернула кредитні кошти і проценти за користування кредитом. 09 грудня 2023 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №08765-12/2023, відповідно до умов якого ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" надало кредитні кошти в сумі 6000,00 грн. шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідачки. Договір про надання фінансового кредиту підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на її номер мобільного телефону, відповідно до п. 2.16-2.18 вказаного договору. 29 квітня 2024 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та позивачем ТОВ "ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29042024-1, відповідно до якого ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" відступило ТОВ "ФК "ЄАПБ" право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №08765-12/2023 від 09.12.2023 року. Відповідно до реєстру боржників ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 27450,00 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 21450,00 грн. заборгованість за відсотками. 18 листопада 2023 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №24842-11/2023, відповідно до умов якого ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" надало відповідачці кредитні кошти в сумі 6000,00 грн. шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідачки. Договір про надання фінансового кредиту підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону відповідачки, відповідно до п. 2.16-2.18 вказаного договору. 29 квітня 2024 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 29042024, відповідно до якого ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" відступило ТОВ "ФК "ЄАПБ" права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №24842-11/2023 від 18.11.2023 року, який укладений між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 .. Відповідно до реєстру боржників ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 26850,00 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 20850,00 грн. заборгованість за відсотками. 12 грудня 2023 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №20727-12/2023, відповідно до умов якого ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" надало кредитні кошти в сумі 4000,00 грн. шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідачки. Договір про надання фінансового кредиту підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону відповідачки, відповідно до п. 2.16-2.18 вказаного договору. 29 квітня 2024 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №29042024, відповідно до якого ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" відступило позивачеві право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №20727-12/2023 від 12.12.2023 року, який укладений між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 .. Відповідно до реєстру боржників ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 16000,00 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 12000,00 грн. заборгованість за відсотками. 09 грудня 2023 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №15554-12/2023, відповідно до умов якого ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" надало кредитні кошти в сумі 6000,00 грн. шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідачки. Договір про надання фінансового кредиту підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону відповідачки, відповідно до п. 2.16-2.18 вказаного договору. 29 квітня 2024 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №29042024, відповідно до якого ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" відступило ТОВ "ФК "ЄАПБ " право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №15554-12/2023 від 09.12.2023 року, який укладений між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 . Відповідно до реєстру боржників ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 24000,00 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 18000,00 грн. заборгованість за відсотками. Відповідачка умови кредитних договорів не виконала та не повернула кредитні кошти і проценти за користування кредитом. Зважаючи на вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідачки кредитну заборгованість за договорами про надання фінансового кредиту в загальній сумі 143050,00 грн. та судові витрати. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитними договорами №16245-11/2023 від 27.11.2023 року в розмірі 48750,00 грн., №08765-12/2023 від 09.12.2023 ркоу в розмірі 27450,00 грн., №24842-11/2023 від 18.11.2023 року в розмірі 26850,00 грн, №20727-12/2023 від 12.12.2023 року в розмірі 16000,00 грн. та №15554-12/2023 від 09.12.2023 року в розмірі 24000,00 грн., а всього заборгованості за двома договорами на загальну суму 143050 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про укладеність вищевказаних кредитних договорів між відповідачкою та відповідними фінансовими установами, невиконання позичальницею своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами за договорами відступлення прав вимоги. Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитних договорів. Щодо доводів відповідачки про неповідомлення її про перехід права вимоги за кредитними договорами, то ці твердження спростовуються пунктами 4.1.4 цих договорів, за якими первісний кредитор має право без згоди Клієнта відступити право вимоги за даними договорами третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони - кредитодавця за цими Договорами, але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення, що підтверджується відповідними листами ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" від 30.04.2024 №16245-11/2023-001 та ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" від 29.04.2024 №20727-12/2023-001 (а.с. 23, 83). Ризики від не повідомлення позичальника несе більше позивач, а не відповідачка, оскільки позичальник може сплачувати заборгованість за кредитами на рахунки первісних кредиторів. Доказів щодо сплати заборгованості на рахунки первісних кредиторів відповідачкою не надано. Щодо не здійснення нарахування процентів первісними кредиторами без врахування п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", за якими вносились зміни до Закону України "Про споживче кредитування" щодо поетапного зниження процентної ставки з 2,5% до 1%, який набув чинності з 24.12.2023 року, то суд зазначив наступне. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" внесено зміни у Законі України "Про споживче кредитування", а саме ст. 8 вказаного Закону доповнено частиною 5 такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %", Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %". Тобто, денна процентна ставка має становити в період з 24.12.2023 року по 24.04.2024 року - 2,5%, в період з 25.04.2024 року по 25.08.2024 року - 1,5%, а з 26.08.2024 року - 1%. Оскільки договори факторингу між первісними кредиторами та позивачем укладені 29.04.2024 року, а згідно розрахунків заборгованості доданих до реєстрів кредиторів проценти нараховувалися до 25.04.2024 року, тому розмір процентної ставки 2,5% застосований первісними кредиторами в межах строку, передбаченого п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", що спростовує доводи відповадачки, викладені у відзиві. Жодних альтернативних розрахунків заборгованості за кредитними договорами відповідачкою не надано, а її доводи зводяться до не згоди із умовами кредитних договорів, які вона власноруч підписала, вільно погодилась, отримала кредитні кошти, хоча могла скористатися 14-денним терміном для відмови від договорів без пояснення причин (п.п. 4.3.3 кредитних договорів). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, не містить достатніх обгрунтувань, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Так, звертає увагу, що при прийнятті рішення судом: всупереч статтям 186, 255 ЦПК України не прийнято до уваги та не надано правової оцінки законності повторного подання тотожної позовної заяви після прийнятого за таким позовом рішення іншим суддею того ж самого суду першої інстанції; надані позивачем докази не містили у собі ознаки належності, допустимості, достовірності та достатньості, як це передбачено статтями 77-80 ЦПК України, були надані не у повному обсязі, однак судом не було надано з даного приводу правової оцінки чи обгрунтування прийняття таких доказів; всупереч статті 177 ЦПК України позивачем не надано відповідачу разом з примірником позовної заяви у повному обсязі копії документів, на які позивач посилається як на докази, частина з додатків не завірена належним чином; всупереч статтям 263, 264 ЦПК України визнано правомірними вимоги позивача та вказана ним до стягнення сума; не прийнято до уваги, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження видачі кредитних коштів відповідачу і не доведено суму заборгованості, доведеність якої є обов`язком саме позивача; не було проведено правового аналізу договорів факторінгу, додатків до них та не надано правової оцінки обгрунтованості вимог позивача як нового кредитора; всупереч доказам, наданим позивачем, у рішенні від 27.02.2026 року вказано, що розрахунки за кредитними договорами були здійснені тільки до 24 квітня 2024 року, хоча до всіх вказаних у позові п`яти кредитних договорів додано розрахунки по 29 квітня 2024 року включно, у зв`язку з чим не надано правової оцінки обгрунтованості нарахованих всупереч чинному законодавству процентів, а також тому, що умови кредитних договорів є несправедливими, а вимоги позивача безпідставними. Ряд доказів оформлені неналежним чином у копіях до позовної заяви, відсутні анкети-заяви позичальника по двом договорам, відсутні перші сторінки розрахунку заборгованості за договором №15554-12/2023, повідомленя про відступлення права вимоги тільки щодо од ногодоговору, копії витягів з реєстру боржників є незасвідченими, розрахунки не мають ні електронного, ні фізичного підпису осіб, які їх здійснили, докази не підтверджують перерахування коштів по кредитним договорам. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не скористалось. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином. Від відповідачки до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, апеляційну скаргу підтримує, просить про її задоволення. Справу розглянуто за відсутності сторін, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 27 листопада 2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачкою був укладений договір про надання фінансового кредиту №16245-11/2023, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у сумі 10000,00 грн, на строк 360 днів, тобто датою повернення кредиту є 20.11.2024 р. (п. 1.1-1.2 Договору). Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього Договору. Відповідно до договору про надання фінансового кредиту №16245-11/2023 кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_1 , вказаної клієнтом. Вказаний договір та додаток до нього - Графік розрахунків та загальна вартість кредиту, підписаний електронним підписом позичальниці, відтвореним шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора W3175, і надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, про що свідчать умови договору, адреса, реквізити та підпис сторін. На виконання умов Договору ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" за посередництвом ТОВ « Універсальні платіжні рішення», перераховано на реквізити платіжної банківської картки, вказаної відповідачем у пункті 1.6 Договору, грошові кошти у розмірі 10000 грн. Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платжні рішення» «3426_251015152100 від 15 жовтня 2025 року на картковий рахунок відповідачки було зараховано кредитні кошти в сумі 10 000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с.27). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 27 листопада 2023 року по 29 квітня 2024 року заборгованість відповідача за Договором становить 48750 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за кредитом; 38750 грн - заборгованість за відсотками:1250 грн -відсотки, 37500 грн-прострочені відсотки. Цим же електронним підписом відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту, заяву анкету на отримання фінансового кредиту, яка містить інформацію щодо неї, в тому числі і номер банківської картки для перерахування коштів. 30 квітня 2024 року ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" відповідачці було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за цим договором ( а.с.10-26). 09 грудня 2023 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та відповідачкою був укладений договір про надання фінансового кредиту №08765-12/2023, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у сумі 6000,00 грн, на строк 360 днів, тобто датою повернення кредиту є 02.12.2024 р. (п. 1.1-1.2 Договору). Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього Договору. Проценти сплачуються кожні 25 днів ( пункт 1.5 Договру). Відповідно до договору про надання фінансового кредиту №16245-11/2023 кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_2 , вказаної клієнтом. Вказаний договір та додаток до нього - Графік розрахунків та загальна вартість кредиту, підписаний електронним підписом позичальниці, відтвореним шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора W1334, і надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, про що свідчать умови договору, адреса, реквізити та підпис сторін. На виконання умов Договору ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" за посередництвом ТОВ « Універсальні платіжні рішення», перераховано на реквізити платіжної банківської картки, вказаної відповідачем у пункті 1.6 Договору, грошові кошти у розмірі 6000 грн. Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платжні рішення» №3426_251015152100 від 15 жовтня 2025 року на картковий рахунок відповідачки було зараховано кредитні кошти в сумі 6 000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 . Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 09 грудня 2023 року по 29 квітня 2024 року заборгованість відповідача за Договором становить 27450 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за кредитом; 21450 грн - заборгованість за відсотками :2700 грн -відсотки, 18750 грн-прострочені відсотки ( а.с.9). Цим же електронним підписом відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту, заяву анкету на отримання фінансового кредиту, яка містить інформацію щодо неї, в тому числі і номер банківської картки для перерахування коштів ( а.с.27 - 40 ). 29 квітня 2024 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір факторингу №29042024-1, відповідно до умов якого ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до Боржників вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29.04.2024 року до Договору факторингу №29042024-1 від 29.04.2024 року ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №16245-11/2023 від 27.11.2023 року в сумі 48750,00 грн., з яких: - 10000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 38750,00 грн. сума заборгованості за відсотками та за договором про надання фінансового кредиту №08765-12/2023 від 09.12.2023 року в сумі 27450,00 грн., з яких: - 6000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, - 21450,00 грн. сума заборгованості за відсотками ( а.с.45-49,50,51). 18 листопада 2023 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та відповідачкою був укладений договір про надання фінансового кредиту №24842-11/2023, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у сумі 6000,00 грн, на строк 360 днів, тобто датою повернення кредиту є 11.11.2024 р. (п. 1.1-1.2 Договору). Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього Договору. Відповідно до договору про надання фінансового кредиту №24842-11/2023 кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_1 , вказаної клієнтом. Вказаний договір та додаток до нього - Графік розрахунків та загальна вартість кредиту, підписаний електронним підписом позичальниці, відтвореним шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора W0159, і надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, про що свідчать умови договору, адреса, реквізити та підпис сторін. На виконання умов Договору ТОВ "Аванс Кредит" за посередництвом ТОВ « Універсальні платіжні рішення», перераховано на реквізити платіжної банківської картки, вказаної відповідачем у пункті 1.6 Договору, грошові кошти у розмірі 6000 грн. Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платжні рішення» №3466_251015151620 від 15 жовтня 2025 року на картковий рахунок відповідачки було зараховано кредитні кошти в сумі 6 000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 18 листопада 2023 року по 29 квітня 2024 року заборгованість відповідача за Договором становить 27450 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за кредитом; 20850 грн - заборгованість за відсотками:2100 грн - відсотки, 18750 грн- прострочені відсотки. Цим же електронним підписом відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту, заяву анкету на отримання фінансового кредиту, яка містить інформацію щодо неї, в тому числі і номер банківської картки для перерахування коштів ( а.с.55-69). 12 грудня 2023 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та відповідачкою був укладений договір про надання фінансового кредиту №20727-12/2023, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у сумі 4000,00 грн, на строк 120 днів, тобто датою повернення кредиту є 09.04.2024 р. (п. 1.1-1.2 Договору). Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього Договору. Відповідно до договору про надання фінансового кредиту №20727-12/2023 кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_1 , вказаної клієнтом. Вказаний договір та додаток до нього - Графік розрахунків та загальна вартість кредиту, підписаний електронним підписом позичальниці, відтвореним шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора W2901, і надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, про що свідчать умови договору, адреса, реквізити та підпис сторін. На виконання умов Договору ТОВ "Аванс Кредит" за посередництвом ТОВ « Універсальні платіжні рішення», перераховано на реквізити платіжної банківської картки, вказаної відповідачем у пункті 1.6 Договору, грошові кошти у розмірі 4000 грн. Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платжні рішення» №3466_251022112032 від 22 жовтня 2025 року на картковий рахунок відповідачки було зараховано кредитні кошти в сумі 4 000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 12 грудня 2023 року по 29 квітня 2024 року заборгованість відповідача за Договором становить 16000 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за кредитом; 12000 грн - заборгованість за відсотками. Цим же електронним пдписом відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту, заяву анкету на отримання фінансового кредиту, яка містить інформацію щодо неї, в тому числі і номер банківської картки для перерахування коштів. 29 квітня 2024 року ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" відповідачці було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за цим договором ( а.с.70-86). 09 грудня 2023 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та відповідачкою був укладений договір про надання фінансового кредиту №1554-12/2023, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у сумі 6000,00 грн, на строк 120 днів, тобто датою повернення кредиту є 06.04.2024 р. (п. 1.1-1.2 Договору). Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього Договору. Відповідно до договору про надання фінансового кредиту №1554-12/2023 кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_2 , вказаної клієнтом. Вказаний договір та додаток до нього - Графік розрахунків та загальна вартість кредиту, підписаний електронним підписом позичальниці, відтвореним шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора W0423, і надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, про що свідчать умови договору, адреса, реквізити та підпис сторін. На виконання умов Договору ТОВ "Аванс Кредит" за посередництвом ТОВ « Універсальні платіжні рішення», перераховано на реквізити платіжної банківської картки, вказаної відповідачем у пункті 1.6 Договору, грошові кошти у розмірі 4000 грн. Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платжні рішення» №3466_251015151620 від 15 жовтня 2025 року на картковий рахунок відповідачки було зараховано кредитні кошти в сумі 6 000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 . Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 09 грудня 2023 року по 29 квітня 2024 року заборгованість відповідача за Договором становить 24000 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за кредитом; 18000 грн - заборгованість за відсотками. Цим же електронним пдписом відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту заяву анкету на отримання фінансового кредиту, яка містить інформацію щодо відповідчки , в тому числі і номер банківської картки для перерахування коштів ( а.с.88-102). 29 квітня 2024 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір факторингу №29042024, відповідно до умов якого ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до Боржників вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29.04.2024 року до Договору факторингу №29042024 від 29.04.2024 року ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №24842-11/2023 від 18.11.2023 року в сумі 26850,00 грн., з яких: - 6000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 20850,00 грн. сума заборгованості за відсотками, за договором про надання фінансового кредиту №20727-12/2023 від 12.12.2023 року в сумі 16000,00 грн., з яких: - 4000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 12000,00 грн. сума заборгованості за відсотками, за договором про надання фінансового кредиту №1554-12/2023 від 09.12.2023 року в сумі 24000,00 грн., з яких: - 6000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 18000,00 грн. сума заборгованості за відсотками,. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитними договорами вбачається, що загальна сума боргу складає: 143050,00 грн. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про укладеність вищевказаних кредитних договорів між відповідачкою та відповідними фінансовими установами, невиконання позичальницею своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами за договорами відступлення прав вимоги. Колегія суддів погоджується з таким висновком зважаючи на таке. Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частин 1, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно частин 2, 4 статті 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення. Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Згідно частини 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору. Відповідно до частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII). Згідно статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Частиною 1 статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа. Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України. Згідно приписів статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредитором не було б укладено. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18. Вищевказані договори про надання фінансового кредиту підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, які направлялися на телефонний номер зазначений у договорах, а саме 0632163433, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, у якому втілюється воля останніх. Отже, вказані договори підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, сторони визначили всі істотні умови договорів, а тому між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами, що не заперечується відповідачем. Судом встановлено, що позивач зобов`язання за кредитними договорами виконав у повному обсязі, а відповідачка, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернула належні до сплати грошові суми. З урахуванням викладених вище встановлених судом обставин справи, положень закону, а саме, що кредитні договори укладені відповідачкою та первісними кредиторами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, після верифікації особи позичальника кредитором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), яка відповідачці не належить, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту його укладання та отримання відповідачем у розпорядження кредитних коштів. Такі висновки ґрунтуються на правових позиціях, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22) та спростовують аргумент апеляційної скарги. Більш того, заперечуючи факт отримання грошових коштів за кредитними договорами, відповідачка не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема виписки з власного банківського рахунку, доступ до якої вона має як клієнт банку- емітента платіжної картки, або довідки про відсутність у неї такого рахунку на момент укладення договору та перерахування коштів. Апеляційний суд звертає увагу, що кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність якого регулюється Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Тому такий доказ, як виписка з рахунку позичальника на підтвердження отримання ним кредитних коштів, позивач об`єктивно позбавлений можливості надати, оскільки не є емітентом банківських послуг, в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Саме по собі заперечення проти договору без належних доказів його підробки чи фальсифікації не створює безумовного обов`язку суду витребовувати додаткові матеріали. За такого колегія суддів відхиляє як безпідставні аргументи апеляційної скарги про відсутність у справі доказів щодо підписання відповідачкою вказаних договорів та отримання нею кредитних коштів за цими договорами. Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо переходу права вимоги від позикодавця (ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів») до позивача. Колегія суддів критично оцінює зазначене твердження виходячи з наступного. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по договорам, відповідачка прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення коштів. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц, в якій зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора. Жодних інших правових наслідків неповідомлення боржника, як-то недійсність права вимоги чи недійсність відступлення права вимоги, у законодавстві не передбачено. Щодо аргументів скарги про невідповідність засадам справедливості, добросовісності, розумності нарахування позивачем процентів та вимога щодо їх сплати. Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Водночас, дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого невиконання умов договору або визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки. Із змісту пунктів 7,6-7.9 розділу 7 укладених між сторонами договорів, вбачається, що відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією, передбаченою чинним законодавством України на дату укладення договорів, підтвердила, що ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобовязується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на веб-сайті Товариства. Розмір процентів за користування кредитними коштами та строки кредиту сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України. Таким чином, до підписання договору позичальнику була надана вся інформація про умови кредитування, які відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Відповідачка, укладаючи кредитні договори, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів. Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами. Із вимогами про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачкою умов зазначених договорів позивач не звертався. Отже, умови кредитних договорів щодо розміру процентів за користування коштами не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договорів визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини із первісними кредиторами, якщо дійсно вважала встановлений розмір процентів за користування коштами несправедливими, натомість відповідачка погодилась зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши їх зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитні договори відповідачка засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені вказаними договорами. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував висновки, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 753/25744/21 є безпідставними, оскільки в справах, на які посилається апелянт, як на приклад неоднакового застосування норм права та справі, яка переглядається, є різними підстави позову, встановлені фактичні обставини. Отже не підтвердилися доводи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанці висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у наведених, як приклад, постановах касаційного суду. Саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права. Повернення позовної заяви на підставі частини 1 статті 188 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Прийняття позову зважаючи на вказані обставини не свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачці судом першої інстанції не надано разом із копією позовної заяви у повному обсязі копії документів, на які позивач посилається, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким підтверджується отримання ОСОБА_1 копії ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками (а.с.131,145). Інші наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, судом першої інстанції сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляціній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 18 травня 2026 року.