Постанова 4876 № 904/6963/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/6963/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач по справі) суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В. секретар судового засідання: Мошинець Ю.О. за участю представників сторін у справі: від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса Ковальчук Р.М. від Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни Солодовник С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026, суддя суду першої інстанції Іванова Т.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 20.05.2026 по справі № 904/6963/25 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (м. Одеса) до відповідача: Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни (с. Новоолександрівка Дніпровського району, Дніпропетровської області) про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю № 71 від 30.07.2025 у загальному розмірі 856 962,26 грн., - В С Т А Н О В И В : Описова частина У грудні 2025 року до Господарського суду Дніпропетровської області звернувся Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса з позовом до відповідача: Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю № 71 від 30.07.2025 у загальному розмірі 856 962,26 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю № 71 від 30.07.2025. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (65058. Одеська область, місто Одеса, вулиця Незалежності, буд. 18; ідентифікаційний код 08038284) 247 499,60 грн. (двісті сорок сім тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень) 60 коп. штрафу, 9 372,31 грн. (дев`ять тисяч триста сімдесят дві гривні) 31 коп. пені та 10 274,88 грн. (десять тисяч двісті сімдесят чотири гривні) 88 коп. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд встановив факт допущення порушення відповідачем строку поставки товару за договором про закупівлю № 71 від 30.07.2025 в частині поставки 440 комплектів на загальну суму 1 782 475,20 грн. Суд здійснив перерахунок розміру пені за загальний період з 01.10.2025 по 29.10.2025 включно (за 29 днів), визначив її у сумі 31 241,04 грн. З розрахунком штрафу суд погодився. Разом з тим, суд знайшов підстави для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) на 70%. Аргументи учасників справи Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з ухваленим рішенням суду Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 року у справі № 904/6963/25 частково, в частині не стягнення з відповідача іншої частини пені та штрафних санкцій. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса пеню та штраф у розмірі 856 962,26 грн. Апелянт зазначає, що є юридичною особою, основним видом діяльності якої є діяльність у сфері оборони. На думку скаржника, судом неправильно застосовані норми статей 546, 551 Цивільного кодексу України. Вважає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не застосував усталену практику Верховного Суду, з приводу неможливості втручання судом у визначений сторонами розмір неустойки. Вказує, що суд попередньої інстанції істотно порушив вимоги статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки зменшив пеню та штраф без дотримання правових висновків Верховного Суду, які є обов`язковими для застосування, що зменшення розміру пені можливе лише після встановлення та належного доказування наступного: - розмір пені значно перевищує наслідки порушення; - існування виняткових та доведених обставин, які об`єктивно унеможливили належне виконання зобов`язань; - поведінку боржника, ступінь його добросовісності та причини прострочення; - співмірності, вмотивованості зменшення розміру пені та відповідності встановленої мети; - відповідальності відповідно до ст. 611 ЦК України. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу До Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни на апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 по справі № 904/6963/25. Представник відповідача адвокат Солодовник С.О. також просить поновити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Зазначає, що ухвала про відкриття апеляційного провадження Центрального апеляційного господарського суду не була ним одержана. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2026, якою призначено справу № 904/6963/25 до розгляду на 30.06.2026 о 12:30, була отримана в електронному кабінеті представника відповідача - Солодовника С.О. 22.06.2026. У зв`язку із чим, колегія суддів доходить до висновку, що відповідачем додержаний встановлений судом строк для надання відзиву. Відповідач вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/6963/25 ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а позивачем не наведено обставин, які свідчать про наявність підстав для скасування рішення суду. Відповідач зазначає, що в даному спорі наявні обставини для зменшення розміру пені та штрафу на 70%, до яких зокрема відносяться: факт виконання відповідачем обов`язків з поставки товару у повному обсязі станом на час звернення позивача до суду; відсутність недобросовісних дій з боку відповідача, натомість вжиття ним всіх можливих заходів з метою поставки товару; незначне порушення відповідачем строку поставки товару; відсутність доказів понесення позивачем збитків, пов`язаних з порушення строків поставки товару; надмірний розмір штрафних санкцій, які становлять 48% від вартості товару, який поставлено з незначним порушенням строків; та утримання позивачем грошового забезпечення виконання договору. На думку відповідача, суд належним чином врахував ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними та те, що таке порушення не завдало збитків позивачу, що в силу приписів частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України є достатньою підставою для зменшення розміру пені та штрафу на 70%. Просить у задоволенні апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса відмовити в повному обсязі, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/6963/25 залишити без змін. Рух справи у суді апеляційної інстанції Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/6963/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Висоцький А.М. (доповідач), судді - Андрейчук Л.В., Левшина Г.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026. На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 904/6963/25 на адресу Центрального апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2026 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 по справі № 904/6963/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали; призначено справу № 904/6963/25 до розгляду на 30.06.2026 о 12:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 65, в залі судових засідань № 201; явка представників учасників справи визнана необов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів. До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/6963/25. 30.06.2026 у судовому засіданні взяв участь представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса Ковальчук Р.М. та представник Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни Солодовник С.О. Фактичні обставини, встановлені судом 30.07.2025 між позивачем - Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса, як замовником, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Плужник Оленою Петрівною, як постачальником/учасником укладено договір № 71 про закупівлі (а.с. 57-62). Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника Ліжко двоярусне розбірне за кодом ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника - « 39140000-5 Меблі для дому» (далі - товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а замовник зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором. Пунктом 3.2 договору визначено, що ціна договору становить 4 275 060,00 грн, у тому числі ПДВ 712 510,00 грн. Розрахунок за поставлений товар здійснюється у розмірі 100% вартості такого товару, упродовж 30 (тридцяти) робочих днів з дати поставки товару на адресу замовника на підставі наданих товаросупровідних документів (пункт 4.1 договору). Відповідно до пункту 5.1 договору місце поставки товарів: на підставі пункту 27 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, у зв`язку з тим, що розкриття інформації про місце поставки товару несе загрозу безпеці замовника, вказана інформація зазначається як загальна назва населеного пункту - Україна, Одеська область, місто Одеса. Пунктом 5.2 договору визначено, що кінцевий строк поставки товару - до 30 вересня 2025 року включно. Датою поставки партії товару є дата, коли партію товару було передано у власність замовника в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар. Товар вважається переданим замовнику у кількості в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар. Приймання товару по якості (тобто виявлення при використанні товару недоліків, які неможливо було виявити при звичайному способі приймання товару) здійснюється замовником протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару (пункт 5.6 договору). Зобов`язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передання партії товару належної якості у власність замовника у місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар (пункт 5.7 договору). Право власності на партію товару переходить від постачальника до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар та передання товару замовнику в місці поставки (пункт 5.8 договору). Пунктом 7.2 договору визначено, що за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки. Відповідно до пункту 7.12 договору за порушення строків поставки товару, визначених цим договором (прострочення поставки), до 30 днів з постачальника стягується штраф у розмірі 20 % від загальної вартості цього договору, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів стягується штраф у розмірі 30 % від загальної вартості договору. Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2025 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 12.1 договору). Пунктом 14.1 договору визначено, що учасник вносить забезпечення виконання договору згідно з оголошенням UA-2025-07-08-012215-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 08.07.2025, в якому учасника визнано переможцем. Відповідно до пункту 14.2 договору забезпеченням виконання договору є грошові кошти в сумі 213 753,00 грн (далі - забезпечення), що становить 5% відсотків вартості (ціни) договору про закупівлю, які перераховуються на р/р UA 698201720355189003000000394, Державна казначейська служба України у м. Києві, одержувач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса, код ЄДРПОУ 08038284. У призначенні платежу вказати: «Забезпечення виконання договору - Ліжко двоярусне розбірне». Платіжне доручення, яке підтверджує внесення учасником забезпечення виконання договору надається замовнику не пізніше дати укладання договору (підпункт 14.2.1 договору). Учасник втрачає право розпорядження грошовими коштами, які перебувають у забезпеченні, на час їх перебування на рахунку, зазначеному в пункті 14.2 договору (пункт 14.3 договору). Пунктом 14.4 договору визначено, що забезпечення не повертається замовником учаснику в разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань учасником за договором повністю або частково, зокрема, але не виключно: за прострочення постачання товару: своєчасності та якості товару; невиконання чи неналежного виконання інших умов та зобов`язань по договору (підпункт 14.4.1 договору). Пунктом 14.5 договору визначено, що право щодо неповернення учаснику забезпечення виникає у замовника в момент настання будь-якого з випадків невиконання (неналежного виконання) учасником договору. Сторонами було підписано специфікацію (додаток № 1 до договору) (а.с. 61 на звороті) відповідно до якої: найменування товару - ліжко двоярусне розбірне, одиниця виміру комплект, кількість 1000, загальна вартість 4 275 060,00 грн, у тому числі ПДВ 712 510,00 грн. В подальшому сторонами було укладено додаткову угоду від 10.09.2025 № 1 (а.с. 62) якою сторонами погоджено викласти пункт 3.2 договору у новій редакції, відповідно до якої ціна договору становить 4 124 993,40 грн, у тому числі ПДВ 687 498,90 грн. Пунктом 2 вказаної додаткової угоди визначено, що сторони домовилися викласти додаток № 1 до договору (специфікація) в новій редакції, яка є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди і є її додатком. На виконання умов додаткової угоди, сторонами було підписано специфікацію (додаток № 1 до додаткової угоди № 1) (а.с.62 на звороті) відповідно до якої: найменування товару - ліжко двоярусне розбірне, одиниця виміру комплект, кількість 330 за ціною 4 275,06, з урахуванням ПДВ; 670 за ціною 4 051,08 грн, з урахуванням ПДВ; загальна вартість 4 124 993,40 грн, у тому числі ПДВ 687 498,90 грн. На виконання умов договору відповідачем у період з 01.08.2025 по 30.10.2025 включно поставлено позивачу товар у кількості 1000 комплектів на загальну суму 4 124 993,40 грн, з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 63-67), а саме: від 01.08.2025 № 29, за якою поставлено 330 комплектів на загальну суму 1 410 769,80 грн, з урахуванням ПДВ; від 10.09.2025 № 30, за якою поставлено 50 комплектів на загальну суму 202 554,00 грн, з урахуванням ПДВ; від 26.09.2025 № 33, за якою поставлено 180 комплектів на загальну суму 729 194,40 грн, з урахуванням ПДВ; від 14.10.2025 № 1410, за якою поставлено 230 комплектів на загальну суму 931 748,40 грн, з урахуванням ПДВ; від 30.10.2025 № 32, за якою поставлено 210 комплектів на загальну суму 850 726,80 грн, з урахуванням ПДВ. Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін без зауважень та заперечень. На підтвердження виконання зобов`язань зі сплати за поставлений за договором товар позивачем надано копії платіжних інструкцій за період з 12.09.2025 по 04.11.2025 включно на загальну суму 4 124 993,40 грн, з урахуванням ПДВ (а.с. 68-72), а саме: від 12.09.2025 № 1942 (внутрішній номер 447352321) на суму 1 410 769,80 грн, з урахуванням ПДВ; від 17.09.2025 № 1954 (внутрішній номер 448186483) на суму 202 554,00 грн, з урахуванням ПДВ; від 30.09.2025 № 2024 (внутрішній номер 451404160) на суму 729 194,40 грн, з урахуванням ПДВ; від 17.10.2025 № 2129 (внутрішній номер 455628538) на суму 931 748,40 грн, з урахуванням ПДВ; від 04.11.2025 № 2522 (внутрішній номер 459385759) на суму 850 726,80 грн, з урахуванням ПДВ. Відповідачем поставку 440 комплектів на загальну суму 1 782 475,20 грн здійснено з порушенням строку, встановленого умовами договору, а саме: за видатковою накладною від 14.10.2025 № 1410, за якою поставлено 230 комплектів на загальну суму 931 748,40 грн, з урахуванням ПДВ та за видатковою накладною від 30.10.2025 № 32, за якою поставлено 210 комплектів на загальну суму 850 726,80 грн, з урахуванням ПДВ. Прострочення відповідачем поставки товару за договором стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення штрафних санкцій.

Мотивувальна частина Відповідно до частини першої ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з абзацом 1 частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 693, частина перша ст. 694 ЦК України). З умов договору № 71 від 30.07.2025 вбачається, що відповідач мав виконати свої зобов`язання з поставки товару у строк до 30 вересня 2025 року. Однак, відповідачем поставку 440 комплектів на загальну суму 1 782 475,20 грн. здійснено з порушенням строку, встановленого умовами договору, а саме: за видатковою накладною від 14.10.2025 № 1410, за якою поставлено 230 комплектів на загальну суму 931 748,40 грн., з урахуванням ПДВ та за видатковою накладною від 30.10.2025 № 32, за якою поставлено 210 комплектів на загальну суму 850 726,80 грн., з урахуванням ПДВ. Наведені обставини сторонами не заперечуються та не спростовані. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідач прострочив виконання зобов`язання за договором і тим самим порушив умови укладеного між сторонами договору. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 частини першої статті 611 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Пунктом 6.3.1. договору передбачено, що постачальник зобов`язується забезпечити поставку товару у терміни, встановлені цим договором. Відповідно до пункту 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. Пунктом 7.2. договору встановлено, що за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки. Також, відповідно до п. 7.12 договору за порушення строків поставки товару визначених цим договором (прострочення поставки) до 30 днів в постачальника стягується штраф у розмірі 20% від загальної вартості всього договору, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів стягується штраф у розмірі 30% від загальної вартості договору. Таким чином, уклавши договір, сторони, керуючись принципом свободи договору, врегулювали їхні взаємовідносини на майбутнє встановивши міру відповідальності. Підписанням договору відповідач з такими умовами погодився. У правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено на таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин." Отже, враховуючи обставини порушення відповідачем строків виконання зобов`язань за укладеним договором, до відповідача підлягає застосуванню встановлена договором відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки та, додатково штраф 20% вартості договору, поставку якого прострочено до 30 днів. Колегія апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір пені за загальний період 01.10.2025 по 29.10.2025 включно (за 29 днів) складає 31 241,04 грн., а розмір штрафу 824 998,68 грн. Разом з цим, під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%. Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 зауважила, що після прийняття постанови у справі № 761/26293/16-ц вона вже конкретизувала критерій, на підставі якого суд застосовує частину третю статті 551 Цивільного кодексу України, в постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, провадження № 2-79гс19 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт 85)). Верховний Суд також неодноразово вказував, що застосування статті 551 Цивільного кодексу України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Переоцінка обставин, що є предметом доказування, та стали підставою для висновку щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій за рішенням суду, не є компетенцією суду касаційної інстанції. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права та у розділі "Висновки щодо застосування норм матеріального права", зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила:

213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що, ураховуючи ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, та те, що таке порушення не завдало збитків позивачу та/або іншим учасникам господарських відносин, утримання позивачем грошового забезпечення виконання спірних договорів, наявні обставини, які в силу приписів частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України є достатніми підставами для зменшення розміру пені та штрафу, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача на 70%. У претензії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси від 02.10.2025 № 3976, направленої відповідачу, зазначено, що за прострочення поставки товару забезпечення учаснику не повертається (а.с. 24-26), а отже позивач отримав забезпечення у розмірі 213 753,00 грн. у повному обсязі. При цьому, судова колегія зазначає, що зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення штрафних санкцій має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору. Крім того, в матеріалах справи відсутня вмотивована відмова позивача від поставленого товару, яка б документально підтверджувала недоліки поставленого товару. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%. Тому, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 247 499,60 грн. штрафу та 9 372,31 грн. пені. Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника, викладені у скарзі, з огляду на таке. Зменшення неустойки є правом суду, передбаченим частиною третьою ст. 551 ЦК України. Суд першої інстанції скористався цим правом, оцінивши обставини справи у їх сукупності. Неустойка не повинна перетворюватися на каральну санкцію або джерело збагачення кредитора. Стягнення повної суми заявлених штрафних санкцій за умови, що позивач не зазнав реальних збитків, було б несправедливим. Стягнення штрафних санкцій разом із утриманням забезпечення створює надмірне навантаження на підприємця та порушує баланс інтересів сторін. Хоча позивач стверджує, що забезпечення та штраф мають різну природу, фактично він уже утримав 213 753,00 грн забезпечення за договором. Скаржник не надав доказів того, що затримка поставки призвела до реальних фінансових збитків або інших негативних наслідків для нього. Відсутність збитків є підставою для зменшення неустойки. Крім того, апеляційний суд погоджується з тим, що зважаючи на регулярні повітряні тривоги та відключення електроенергії, внаслідок обстрілів енергетичної інфраструктури, можуть впливати саме на виробничий процес. Ці обставини є загальновідомими та значною мірою можуть вплинути на темпи виробництва. Оскільки саме відповідач, а не позивач є виробником продукції, то відповідно саме на його виробничий процес впливає відсутність електроенергії. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що висновки суду щодо зменшення розміру неустойки, викладені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 по справі № 904/6963/25 відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності. Висновки апеляційного господарського суду У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16). Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 по справі № 904/6963/25, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 по справі № 904/6963/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 по справі № 904/6963/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 по справі № 904/6963/25 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2026. Головуючий суддя Висоцький А.М. Судді Андрейчук Л.В. Левшина Г.В.