Постанова 4873 № 910/9939/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" травня 2026 р. Справа№ 910/9939/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Спаських Н.М. Кравчука Г.А. за участю секретаря судового засідання Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 27.05.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 (повний текст складено та підписано 02.02.2026) та на додаткове рішення від 02.02.2026 у справі №910/9939/25 (суддя М.Є. Літвінова) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" до Акціонерного товариства "Гарантований покупець" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 11 762 738,51 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі-відповідач) про 11 762 738,51 грн, з яких: сума заборгованості 8 484 545, 05 грн, 3 % річних 743 765, 79 грн, інфляційні витрати 2 534 427, 67 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 1067/01 від 29.11.2029 з оплати виробленої та проданої позивачем електричної енергії за період лютого - липня 2022 року у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, інфляційні втрати ти 3 % річних. Короткий зміст оскаржених рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" суму основного боргу у розмірі 8 484 545 грн 05 коп., 3 % річних у розмірі 743 765 грн 79 коп, інфляційні втрати у розмірі 2 534 427 грн 67 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 141 152 грн 86 коп. Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується прострочення відповідачем оплати поставленої за Договором за період лютого липня 2022 року електричної енергії за "зеленим" тарифом, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Також суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на ненадання відповідачем власного контррозрахунку, встановив, що стягненню з відповідача підлягають сума 3% річних в розмірі 743 765, 79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 534 427, 67 грн. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9939/25 задоволено частковою. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 406 грн 84 коп. В іншій частині заяви відмовлено. Приймаючи додаткове рішення, суд, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи заперечення ДП «Гарантований покупець» на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі. Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд вважав за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 29 406, 84 грн. Короткий зміст вимог апеляційноъ скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 22.12.2025 у справі №910/9939/25 скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. При цьому скаржник стверджує, що судом не взято до уваги наявну заборгованість НЕК «Укренерго» перед Підприємством, а також те, що відповідно до п. 11.4 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, обов`язок відповідача щодо оплати 100% вартості електричної енергії виникає після 100% оплати НЕК «Укренерго» послуг перед Підприємством. Скаржник також зазначає, що суд не в повній мірі врахував доводи відповідача в частині дії обставин непереборної сили. Апелянт наголошує, що в умовах широкомасштабної агресії РФ проти України, обставини непереборної сили є очевидними. За твердженням скаржника, суд неправильно застосував положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, якими Гарантований покупець обґрунтовував заперечення проти позову в частині наявності підстав для зменшення рівня розрахунку. Також апелянт не погоджується з розміром 3% річних та інфляційних втрат, який розрахований позивачем. Скаржник наголошує на тому, що перевіряючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд не врахував викладену в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21 методику із заокругленням величини приросту індексу споживчих цін до десяткового числа після коми та визначений позивачем період нарахування інфляційної складової боргу. Також апелянт зазначає, що позивачем арифметично невірно обчислено сукупний індекс інфляції. Крім того, апелянт зазначає, що позивач не правильно визначив початок перебігу строку прострочення виконання зобов`язання. До того ж апелянт стверджує про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період. Стосовно додаткового рішення апелянт указує на те, що останнє ухвалено місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому апелянт посилається на те, що визначений судом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, визначеним у статтях 126, 129 ГПК України, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви чи зменшенні розміру цих витрат. Апелянт стверджує, що на час вирішення заяви позивача підстави для розподілу судових витрат не існують, оскільки строк оплати таких витрат для позивача не настав. Узагальнені доводи та заперечення позивача 06.04.2026 через підсистему Електронний суд від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення місцевого суду без змін. Позивач наголошує на тому, що місцевий господарський суд під час вирішення даного спору правильно застосував норми матеріального права, а тому висновки про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором виконав неналежним чином, сплативши вартість електроенергії частково, є обґрунтованими. Щодо заперечень апелянта на додаткове рішення, позивач указує на те, що суд першої інстанції, керуючись критеріями, визначеними у частинах 5 - 9 статті 129 ГПК України, обґрунтовано і з урахуванням принципу співмірності, задовольнив вимоги позивача в частині витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, позивач зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції складає 58 813,69 грн. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань сторін Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 апеляційну скаргу у справі №910/9939/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Сибіга О.М., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 та на додаткове рішення від 02.02.2026 у справі №910/9939/25 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано матеріали справи №910/9939/25 з Господарського суду міста Києва. 09.03.2026 матеріали справи №910/9939/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді. 13.03.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026, у зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9939/25. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.03.2026, справу №910/9939/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9939/25. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.03.2026, справу №910/9939/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Спаських Н.М., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 та на додаткове рішення від 02.02.2026 у справі №910/9939/25. Судове засідання призначено на 06.05.2026. 29.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 04.05.2026. 05.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява на виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України. 06.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про заміну сторони її правонаступником, в якій заявник просить суд залучити до участі у справі АТ "Гарантований покупець" в якості відповідача, як правонаступника ДП "Гарантований покупець". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 замінено відповідача у справі №910/9939/25 з Державного підприємства "Гарантований покупець" правонаступником - Акціонерним товариством "Гарантований покупець". Розгляд справи відкладено на 20.05.2026. 20.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про долучення контррозрахунку. У судовому засіданні 20.05.2026 оголошено перерву до 27.05.2026. У судовому засіданні 27.05.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників сторін У судове засідання 27.05.2026 з`явились представники сторін, які надали свої пояснення. Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю; скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, та ухвалити нове ршення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" про розподіл судових витрат в цій частині. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 29.11.2019 між Державним підприємством Гарантований покупець (далі гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Солар Лайт (далі - виробник/продавець за зеленим тарифом) укладено Договір № 1067/01 (далі - Договір), за умовами якого виробник за зеленим тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок). 31.03.2020 сторонами укладено додаткову угоду № 967/01/20 до договору, за умовами якої сторони дійшли згоди статті 1-7 договору викласти в новій редакції. За умовами пункту 1.1. договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виготовленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами). Згідно з пунктом 2.1. договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України Про ринок електричної енергії, Про альтернативні джерела енергії, Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконані цього договору. Купівля-продаж електричної енергії за договором здійснюється за умови членства продавця за зеленим тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 договору). Відповідно до пунктів 2.3.-2.5. договору продавець за зеленим тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому зеленим тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Згідно з пунктом 3.2. договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ. За умовами пункту 3.3. договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. У відповідності до пункту 4.5. договору гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку. Відповідно до пункту 7.4. договору, якщо продавець за зеленим тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та регулятором уже встановлено йому зелений тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії зеленого тарифу (до 01.01.2030). На виконання умов Договору № 1067/01 від 29.11.2019 між ТОВ СОЛАР ЛАЙТ та Державним підприємством Гарантований покупець було складено та підписано Акти купівлі продажу електроенергії, а саме: - за лютий від 28.02.2025 на суму 1 079 914, 38 грн; - за березень від 31.03.2025 на суму 1 256 975, 96 грн; - за квітень від 30.04.2025 на суму 2 094 757, 14 грн; - за травень від 31.05.2025 на суму 1 886 652, 48 грн; - за червень від 30.06.2025 на суму 2 567 001, 55 грн; - за липень від 31.07.2025 на суму 4 039 939, 64 грн. 16.05.2024 сторони підписали Акт коригування до Акту купівлі продажу електроенергії за липень 2022 року на суму 26 416, 94 грн. Як зазначив позивач, станом на дату звернення до суду з позовом відповідачем був здійснений частковий розрахунок з позивачем за обсяги проданої електричної енергії: 1) за лютий 2022 року відповідачем загалом сплачено 942 385, 32 грн. (дати платежів: 15.02.2022; 24.02.2022), поточна заборгованість складає 137 529, 06 грн.; 2) за березень 2022 року відповідачем загалом сплачено 217 251,55 грн. (дати платежів: 29.03.2022; 07.04.2022), поточна заборгованість складає 1 039 724, 41 грн.; 3) за квітень 2022 року відповідачем загалом сплачено 1 034 087,61 грн. (дати платежів: 15.04.2022; 25.04.2022; 06.05.2022; 07.12.2022; 31.05.2023; 06.06.2023), поточна заборгованість складає 1 060 669,53 грн.; 4) за травень 2022 року відповідачем загалом сплачено 326 082, 74 грн. (дати платежів: 16.05.2022; 25.05.2022; 07.06.2022), поточна заборгованість складає 1 560 569, 74 грн.; 5) за червень 2022 року відповідачем загалом сплачено 644 389, 21 грн. (дати платежів: 15.06.2022; 27.06.2022; 30.06.2022; 07.07.2022; 29.07.2022; 25.08.2022), поточна заборгованість складає 1 922 612,34 грн.; 6) за липень 2022 року відповідачем загалом сплачено 1 302 916, 61 грн. (дати платежів: 14.07.2022; 26.07.2022; 29.07.2022), поточна заборгованість складає 2 763 439, 97 грн.; Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що враховуючи часткову оплату відповідачем електроенергії за Актами купівлі-продажу електроенергії за періоди лютого липня 2022 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 484 545, 05 грн. За доводами позивача, відповідач порушив зобов`язання за Договором, оскільки у повному обсязі та своєчасно не сплатив за куплену електроенергію за "зеленим" тарифом за вказані періоди, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача вказану суму та нараховує 3 % річних та інфляційні втрати. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга АТ "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу АТ "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 слід задовольнити частково, з огляду на таке. Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою від 26.04.2019 № 641 (в редакції Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 № 178) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виготовленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804. Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище. Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами. За умовами пункту 3.3. договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Положеннями глави 10 Розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями за зеленим тарифом Порядку визначено наступне: - До 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних. - З урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. Продавець підписує акт купівлі-продажу у двох примірниках та направляє його гарантованому покупцю в порядку встановленому пунктом 10.3. Порядку. Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. (пункт 10.4 Порядку). Постановою НКРЕКП Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП Гарантований покупець у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП Гарантований покупець: у лютому 2022 року 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року 28 147 608,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ). Постанова НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 була оприлюднена 12.09.2022, тому остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за лютий-червень 2022 року повинен був бути здійснений відповідачем в строк до 15.09.2022 року включно. Постановою НКРЕКП Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ у липні 2022 року від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП Гарантований покупець у липні 2022 року 1 523 437 ,48,53 грн (без ПДВ). Постанова НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190 була оприлюднена 21.09.2022, тому остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за липень 2022 року повинен був бути здійснений відповідачем в строк до 26.09.2022 року включно. Як зазначено вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП). Суд першої інстанції вірно відзначив, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП. До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов`язання з остаточного розрахунку за електроенергію. З урахуванням викладеного, у даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг. Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції, що з огляду на вимоги статті 65 ЗУ "Про ринок електричної енергії", статті 530 ЦК України, п. 10.4 Порядку, п. 3.3 договору, Гарантований покупець зобов`язаний був здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100 % протягом трьох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту. Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117, яка була оприлюднена 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел наданої ДП "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 та у лютому - червні 2022, а постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190, яка оприлюднена 21.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2021. За таких обставин, відповідно до п. 10.4 Порядку, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок (100 %) за поставлену електричну енергію за період: лютий - червень 2022 у строк до 15 вересня 2022 (включно), а за липень 2022 у строк до 26.09.2022 (включно). З матеріалів справи вбачається, що відповідач умови договору не виконав, отриману електричну енергію оплатив лише частково, а отже строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав. Доводи відповідача, що зобов`язання Гарантованого покупця перед позивачем згідно алгоритму розрахунків, який встановлений п. 11.4. Порядку № 461, за спірні розрахункові періоди не виникли, оскільки на даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК Укренерго в якості оплати послуги, колегія суддів відхиляє з наступних підстав. Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Колегія суддів зазначає, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи і на їхню пов`язаність, є самостійним зобов`язаннями, з самостійними предметами та суб`єктами. Ні Договір, ні Порядок № 641 не містять умов та правил, які визначали б стан виконання гарантованим покупцем обов`язків за Договором в залежності від виконання приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго обов`язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Крім того, як умовами Договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов`язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за зеленим тарифом, оскільки на даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК Укренерго в якості оплати послуги. Колегія суддів зауважує на тому, що положення чинного законодавства (ст. 617 ЦК України) визначають підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, проте не надають боржнику право у випадку наявності відповідних підстав відстрочити виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, а відтак при визначенні строку оплати слід виходити саме з погоджених сторонами у Договорі умов. Щодо доводів апелянта, наведених в апеляційній скарзі про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період, колегія суддів зазначає таке. Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та у постанові від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 зазначив, що у Наказі №140 та №206: - мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП Гарантований покупець; - наказ не звільняє ДП Гарантований покупець від повної оплати придбаного товару; - наказ не змінює обов`язок ДП Гарантований покупець здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту: - Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за зеленим тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобовязань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641; - накази не звільняють ДП Гарантований покупець від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобовязання, передбачене умовами договору. Поряд з цим, об`єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії. Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №

641. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобовязання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за зеленим тарифом, що повністю узгоджується з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23. Протилежні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду наведених вище. Стосовно посилань відповідача на те, що позивач має заборгованість перед Гарантованим покупцем за зобов`язанням щодо сплати частки відшкодування вартості відхилення та вартості частки з врегулювання небалансу, на розмір якої зменшуються спірні зобов`язання Гарантованого покупця, з урахуванням пункту 9 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції чинній з 29.03.2022, пп. 13 п. 1 - у редакції чинній з 26.04.2022), колегія суддів зазначає таке. З наведеного вбачається право відповідача припинити свої зобов`язання перед позивачем за спірний період шляхом зарахування зустрічних вимог, що відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України може здійснюватися за заявою. Разом з тим, є обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивача перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки таке право згідно абз. 3 пп. 13 п. 1 Постанови № 332 відповідачем не реалізовано, а доказів зустрічного зарахування суду сторонами не надано. Матеріали даної справи не містять належних доказів наявності безспірної заборгованості позивача у наведеній відповідачем сумі. Відтак, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність підстав для стягнення з нього коштів у сумі 8 484 545, 05 грн. Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання. відсутність у боржника необхідних коштів. Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками. Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19. Пунктом 5.3. договору передбачено, що наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії. Проте, в порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа. У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини, а саме введення на території України воєнного стану, впливає на неможливість відповідача виконати свої зобов`язання за договором. Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, повідомлення сторони про настання форс-мажорних обставин та сертифікату, виданого ТПП України або її територіальними підрозділами, стосовно причин невиконання АТ Гарантований покупець умов договору. За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин судом відхиляються. З урахуванням вищенаведеного, оскільки сума основного боргу відповідача за поставлену електроенергію за період лютий липень 2022 року складає 8 484 545, 05 грн, вона підтверджена належними доказами, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача даної суми заборгованості. Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 743 765, 79 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 534 427, 67 грн, колегія суддів зазначає таке. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 Цивільного кодексу України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Судом встановлено, що згідно наданого позивачем детального розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, слідує, що останній здійснено що останній здійснено стосовно простроченої суми заборгованості за кожний період окремо, а саме: Так, позивач у поданому до суду розрахунку інфляційних втрат нарахованих на суму боргу в розмірі 137 529,06 грн (період нарахувань з 16.09.2022 по 05.08.2025) застосовував сукупний індекс інфляції у розмірі 1,30216606; на суму боргу в розмірі 1 039 724,41 грн (період нарахувань з 16.09.2022 до 05.08.2025) - 1,30216606; на суму боргу в розмірі 1 426 726,82 грн (період нарахувань з 16.09.2022 до 30.05.2023) 1,07838201; на суму боргу в розмірі 1 060 669,53 грн (період нарахувань з 06.06.2023 до 05.08.2025) 1,20751835; на суму боргу в розмірі 1 560 569,74 грн (період нарахувань з 16.09.2022 до 05.08.2025) 1,30216606; на суму боргу в розмірі 1 922 612,34 грн (період нарахувань з 16.09.2022 до 05.08.2025) 1,30216606; на суму боргу в розмірі 2 737 023,03 грн (період нарахувань з 26.09.2022 до 15.05.2024) 1,1425605; на суму боргу в розмірі 2 763 439,97 грн (період нарахувань з 16.05.2024 до 05.08.2025) 1,16864168. Проте, скаржник вказує на помилковість нарахувань інфляційних втрат, надавши контррозрахунок інфляційних втрат за вказані періоди, відповідно до якого інфляційне збільшення боргу становить 2 479 569,01 грн. Разом з цим, перевіряючи правильність здійсненого відповідачем контррозрахунку інфляційних втрат за спірні періоди, колегія суддів констатує, що АТ "Гарантований покупець" нараховуються такі втрати без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 щодо необхідності заокруглювати індекс споживчих цін до десяткового числа після ком. При цьому в апеляційній скарзі, апелянт наголошував на неврахуванні судом першої інстанції викладеної у вказаній постанові Верховного Суду методики. Так, в постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України. Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 17.012024 у справі №910/18308/21. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду щодо заокруглення величини приросту індексу споживчих цін до десяткового числа після коми, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 2 473 784,59 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 743 765, 79 грн 3% річних підлягають задоволенню в цій частині. Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції зазначає таке За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Судом встановлено, що 01.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Пріоритет" (далі - об`єднання) було укладено договір про надання правничої допомоги № 01/08-2024/СЛ, за умовами якого об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво та інші, передбачені цим Договором види правової допомоги Клієнту, на умовах і в порядку, що визначені Договором, а клієнт зобов`язується оплатити Об`єднанню надання послуг та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1. Договору). Для виконання зазначених в п.1.1. цього Договору обов`язків Клієнт доручає, а Адвокатське Об`єднання приймає на себе обов`язок надавати правову допомогу Клієнту в обсязі і на умовах, передбачених цим Договором, з урахуванням вимог чинного законодавства України, а також обмежень і заборон, передбачених Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", представляти і захищати права і інтереси Клієнта на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та галузевого підпорядкування; органах державної та виконавчої влади і місцевого самоврядування; в органах Міністерства внутрішніх справ України та його структурних підрозділах; органах Національної поліції України та її структурних підрозділах; в органах Прокуратури України та її структурних підрозділах; в органах Служби безпеки України та її структурних підрозділах; в будь-яких інших правоохоронних органах; у судах загальної юрисдикції, адміністративних, господарських судах всіх інстанцій, включаючи Верховний суд України; в органах державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; в органах Державної фіскальної служби України та її структурних підрозділах; в митних органах; в будь-яких банках та фінансових установах; в органах земельних ресурсів та земельного кадастру; в органах нотаріату; в органах Державної реєстраційної служби; в органах БТІ та у взаємовідносинах з фізичними особами, при вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться інтересів, прав та обов`язків Клієнта для забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння відновлення в разі їх порушення (п. 2.1 Договору). Згідно з п. 2.2 Договору для виконання обов`язків передбачених даним Договором, Адвокатське об`єднання призначає та уповноважує для надання правової допомоги Клієнту адвоката (адвокатів) зі складу учасників Адвокатського об`єднання. Відповідно до п. 4.1 Договору за надання правової допомоги за цим Договором, Клієнт зобов`язується сплачувати Адвокатському Об`єднанню гонорар, який встановлюється Адвокатським Об`єднанням за домовленістю з Клієнтом із урахуванням складності справи та витраченого часу, і вказується в рахунках на оплату. Гонорар може бути і у вигляді фіксованої суми, або погодинної оплати та сплачується виключно за фактично надані послуги, відповідно до письмового рахунку Адвокатського Об`єднання, направленого на адресу Клієнта, протягом двох банківських днів з моменту отримання Клієнтом рахунку. Пунктом 4.2 Договору передбачено, що підставою для зміни гонорару є відповідна домовленість сторін, оформлена у вигляді додаткової угоди до цього Договору. Отриманий Адвокатським Об`єднанням гонорар за фактично надані послуги поверненню не підлягає. За результатами надання правової допомоги складається Акт про надання правової допомоги, який підписується Сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість (п. 4.3 - 4.4 Договору). Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 01.08.2027 року (п. 5.1 Договору). 05.08.2025 між Адвокатським об`єднанням "Пріоритет" (далі - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЛАЙТ» (далі - Клієнт) укладено Додаткову угоду № 4 до Договору про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1 якої Адвокатське Об`єднання зобов`язується надати Клієнту правничу допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення на користь ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ" з Державного підприємства "Гарантований покупець" суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 11 762 738,51 грн за період: лютий-липень 2022 року по Договору №1067/01 від 29.11.2019 року (далі - справа), в тому числі, забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта при розгляді даної справи судами. Сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції становить 58 813,69 грн, які підлягають сплаті Клієнтом на користь Адвокатського Об`єднання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції (п. 3.1 Додаткової угоди). 22.12.2025 сторони підписали Акт про надання послуг згідно з Додатковою угодою № 4 від 05.08.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/СЛ від 01.08.2024, відповідно до змісту якого:

1. Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт отримав в повному обсязі послуги згідно з Додатковою угодою №4 від 05.08.2025 до Договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/СЛ від 01.08.2024, а саме забезпечило супроводження розгляду справи №910/9939/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 11 762 738,51 грн, з яких: 8484 545,05 грн основного боргу, 743 765,79 грн 3% річних, 2 534 427,67 грн інфляційних втрат за договором №1067/01 від 29.11.2019 у Господарському суді міста Києва.

2. Вартість наданих послуг за Додатковою угодою №4 від 05.08.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/СЛ від 01.08.2024 року складає 58 813,69 грн в т.ч. ПДВ 9 802,28 грн.

3. Сторони підтверджують, що зобов`язання Адвокатського об`єднання по Додатковій угоді №4 від 05.08.2025 до Договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/СЛ від 01.08.2024 виконані належним чином та своєчасно.

4. Клієнт не має претензій до Адвокатського об`єднання щодо виконання договірних зобов`язань. Крім того, до заяви про ухвалення додаткового рішення заявником надано опис наданих послуг виконаних Адвокатським об`єднанням "Пріоритет" для надання правничої допомоги згідно з Додатковою угодою №4 від 05.08.2025 до Договору про надання правничої допомоги №01/08-2024/СЛ від 01.08.2024. Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З матеріалів справи слідує, що відповідачем подано заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат на павничу допомогу, в обгрунтування яких відповідач посилається, зокрема, на невідповідність заявлених позивачем витрат критеріям, визначеним у ст. 126, 129 ГПК України. Відповідач також стверджує про відсутність підстав для розподілу судових витрат на правничу допомогу, посилаючись на нестання строку оплати таких витрат для позивача, з огляду на умови укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням договору (п. 4.1) та додаткової угоди (п. 3.1). В контексті наведених заперечень відповідача, колегія суддів зазначає, що відносини між позивачем та адвокатом будуються на договірній основі та свободі визначення умов договору, в межах цивільного законодавства, а тому порядок та розмір оплати (гонорару) за такі послуги є диспозитивний для сторін договору, однак за результатом розгляду справи на іншу сторону можуть бути покладенні тільки ті витрати, які об`єктивно є необхідними для захисту прав та інтересів сторони у судовому процесі. До того ж суд апеляційної інстанції враховує висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, згідно з яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ", колегія суддів враховує, що розгляд даної справи не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання апеляційного суду, заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу не повною мірою відповідає обсягу фактично наданих адвокатом послуг і є надмірним. Тому, за наведених обставин, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, враховуючи заперечення відповідача проти заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку, що обґрунтованою, розумною, співмірною та пропорційною до предмета спору є компенсація позивачу витрат в розмірі 29 406, 84 грн. Твердження апелянта, наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям реальності та розумності розміру, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи апеляційної скарги у першу чергу зводяться лише до незгоди апелянта із розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які й так було зменшено судом першої інстанції до 29 406, 84 грн. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище. Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Гарантований покупець" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні шляхом часткового задоволення вимоги про стягнення з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" інфляційних втрат, що становлять 2 473 784,59 грн. Додаткове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" задовольнити частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/9939/25 змінити, виклавши його в наступній редакції: «

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 11 762 738, 51 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" (адреса: 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1; код ЄДРПОУ 41967508) суму основного боргу у розмірі 8 484 545 (вісім мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять) грн 05 коп., 3 % річних у розмірі 743 765 (сімсот сорок три тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн 79 коп, інфляційні втрати у розмірі 2 473 784 (два мільйона чотириста сімдесят три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 59 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 140 425 (сто сорок тисяч чотириста двадцять п`ять) грн 14 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.» Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" на користь Акціонерного товариства "Гарантований покупець" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 097 (одна тисяча дев`яносто сім) грн 23 коп. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/9939/25 залишити без змін. Матеріали справи №910/9939/25 повернути Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку з перебуванням головуючого судді Коробенка Г.П. у відпустці з 08.06.2026 по 12.06.2026, перебуванням судді Спаських Н.М. у відпустці з 15.06.2026 по 28.06.2026 та перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці з 29.06.2026 по 01.07.2026, повний текст постанови складено та підписано 02.07.2026 Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Н.М. Спаських Г.А. Кравчук