Ухвала КАС ВС № 826/16341/18

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ справа № 826/16341/18 адміністративне провадження № К/990/30476/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф. перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі №826/16341/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: 30 червня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі №826/16341/18, предметом спору у якій є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21 вересня 2018 року №0048641406 про застосування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2098222,65 гривень. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21 вересня 2018 року №0048641406 в частині нарахування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 48424,52 гривень. При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається зокрема на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми абзацу 1 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі №200/6156/20. Крім того, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 2, статті 4, статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 5, пункту 7, пукну 9 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. Суд звертає увагу на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду, втім подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів скаржника до зазначеної підстави. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що наведені у ній доводи зводяться до викладення фактичних обставин справи, переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій. Водночас скаржник не посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України (порушення норм процесуального права), не обґрунтовує її та не зазначає відповідних доводів у контексті цієї підстави. За таких обставин касаційна скарга не відповідає вимогам щодо її змісту та обґрунтування підстав касаційного оскарження. В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі №826/16341/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-повернути заявнику. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяР.Ф. Ханова