Постанова КАС ВС № 560/18331/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа №560/18331/24 адміністративне провадження № К/990/36186/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 560/18331/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року (суддя-доповідач - Сушко О.О., судді: Мацький Є.М., Залімський І. Г.) УСТАНОВИВ: І. Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач), у якому просив: - визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали у передчасному складанні постанови у формі довідки Військово-лікарської комісії від 16 вересня 2024 року про результат медичного огляду щодо придатності до військової служби ОСОБА_1 ; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягала у недотриманні процедури оповіщення ОСОБА_1 , про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 16 вересня 2024 року для проходження медичного огляду на придатність до військової служби (неврученні йому завчасно повістки). ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 560/18331/24 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з указаним рішенням, позивач 9 липня 2025 року звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, до якої також додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження позивачем зазначено, що справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а копію оскаржуваного рішення отримано лише 9 червня 2025 року. Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року, а наведені ним причини пропуску строку визнано неповажними. Одночасно апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав, які можуть бути визнані судом поважними. 28 липня 2025 року позивачем подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій на обґрунтування поважності причин пропуску строку повторно наведено доводи щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та отримання копії рішення суду першої інстанції 9 червня 2025 року. Також позивач послався на те, що на момент ухвалення зазначеного рішення його представник уже не мав належних повноважень на представництво інтересів у справі, а тому вручення процесуальних документів такій особі не могло вважатися належним повідомленням позивача про ухвалене рішення суду. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року відмовлено. Вказану ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що договір про надання правової допомоги, укладений між позивачем та його представником, до суду першої інстанції не подавався. Відтак, оскільки копію рішення суду першої інстанції було доставлено до електронного кабінету представника позивача 25 квітня 2025 року, то апеляційний суд дійшов висновку про невиконання позивачем вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху. ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 29 липня 2025 року, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачем наведено доводи, аналогічні тим, що наведені у клопотаннях про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року. Зокрема, вказано про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, отримання копії рішення суду першої інстанції 9 червня 2025 року, а також на те, що на момент ухвалення цього рішення його представник уже не мав належних повноважень на представництво інтересів у справі, у зв`язку з чим вручення процесуальних документів такій особі, на думку позивача, не могло вважатися належним повідомленням його про ухвалене судове рішення. На переконання скаржника, апеляційний суд не врахував наведених у клопотаннях позивача доводів і дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвалою від 11 вересня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Відповідно до даних сервісу відстеження поштових відправлень національного оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» поштове відправлення № 0610280037756 з ухвалою суду від 11 вересня 2025 року про відкриття касаційного провадження у справі разом із копією касаційної скарги та доданими до неї матеріалами вручено відповідачу 23 вересня 2025 року. Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Ухвалою від 29 червня 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. IV. Джерела права й акти їх застосування Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України). Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Відповідно до частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з частиною шостою статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Відповідно до частини сьомої статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. У частині першій статті 18 КАС України передбачено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів (частина друга статті 18 КАС України). Згідно з частиною четвертою статті 18 КАС України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (абзац перший частини п`ятої статті 18 КАС України). Згідно з абзацом першим частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Абзацом першим частини восьмої статті 18 КАС України передбачено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. За частинами першою, другою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Згідно з частинами першою, другою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Відповідно до частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. За частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів, зокрема: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до частин першої, другої статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. За частиною третьою статті 60 КАС України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви. V. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Верховний Суд уже неодноразово у своїх постановах, зокрема від 6 лютого 2020 року у справі № 420/5137/18, від 22 грудня 2022 року у справі № 380/19423/21, зазначав, що норма пункту 4 частини першої статті 299 КАС України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. Як убачається з матеріалів справи, представником позивача - адвокатом Сарафіним Віктором Францовичем подано до Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву, до якої на підтвердження повноважень представника долучено ордер на надання правничої допомоги від 9 грудня 2024 року серії ВХ № 1081643, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 8 грудня 2024 року. Надалі Хмельницьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 24 квітня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а копію зазначеного рішення доставлено до електронного кабінету представника позивача у підсистемі «Електронний суд» 25 квітня 2025 року. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач 9 липня 2025 року подав до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, до якої долучив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а копію оскаржуваного рішення ним отримано лише 9 червня 2025 року. За наслідками перевірки апеляційної скарги, Сьомим апеляційним адміністративним судом ухвалами від 18 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року та залишено апеляційну скаргу без руху. Як зазначено судом апеляційної інстанції, наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, а тому апелянту надано строк для звернення із заявою про поновлення строку із наведенням інших підстав на підтвердження поважності причин його пропуску. На виконання вимог ухвали суду позивачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, до якого долучено договір про надання правової допомоги від 29 листопада 2024 року № б/н. На обґрунтування клопотання наведено доводи про припинення у грудні 2024 року повноважень представника відповідно до умов указаного договору, у зв`язку із чим на момент ухвалення рішення суду першої інстанції у представника були відсутні належні повноваження на представництво інтересів позивача у справі. Також повторно наведено доводи щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та отримання копії рішення суду першої інстанції 9 червня 2025 року. Оцінивши наведені апелянтом доводи, Сьомим апеляційним адміністративним судом причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними. При цьому зазначено, що договір про надання правової допомоги, на який покликався апелянт, до суду першої інстанції не подавався, а про припинення повноважень представника суд не повідомлявся. Крім того, враховано, що копію рішення суду першої інстанції доставлено до електронного кабінету представника позивача 25 квітня 2025 року. Верховний Суд уважає такий висновок суду апеляційної інстанції обґрунтованим з огляду на те, що на підтвердження доводів щодо припинення повноважень представника позивач послався на договір про надання правової допомоги від 29 листопада 2024 року № б/н, тоді як повноваження представника у суді першої інстанції були підтверджені ордером, виданим на підставі іншого договору про надання правової допомоги від 8 грудня 2024 року № б/н. За таких обставин поданий позивачем договір не є належним доказом на підтвердження припинення представницьких повноважень, які були реалізовані представником під час розгляду справи судом першої інстанції, а тому обґрунтовано не був прийнятий судом апеляційної інстанції як доказ поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім того, апеляційним судом установлено, що матеріали справи не містять відомостей про повідомлення суду першої інстанції щодо припинення представництва інтересів позивача. Врахувавши зазначене, а також те, що копію рішення суду першої інстанції доставлено до електронного кабінету представника позивача 25 квітня 2025 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання наведених позивачем обставин поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали позивачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, автором касаційної скарги не зазначено та не надано. За таких обставин наведені позивачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Ураховуючи, що доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення позивачем процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні VI. СУДОВІ ВИТРАТИ З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі № 560/18331/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк