Постанова КАС ВС № 520/13382/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа № 520/13382/24 адміністративне провадження № К/990/35571/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білак М.В., суддів: Радишевської О.Р., Смоковича М.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сковири Любові Юріївни, на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді: Подобайло З.Г., Катунов В.В.), у справі № 520/13382/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив: - визнати противоправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13 березня 2024 року № 238 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ППОП ГУНП в Харківській області» про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати противоправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 20 березня 2024 року № 124 о/с по особовому складу про звільнення з 20 березня 2024 року за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 1 роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області; - поновити на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області з 20 березня 2024 року; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо незвільнення зі служби в поліції за рапортом від 06 лютого 2024 року; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області винести наказ про звільнення зі служби в поліції за рапортом від 06 лютого 2024 року, згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

6. Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, водночас належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску такого строку, скаржником не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи.

8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що накладна № 2107 кур`єрської служби «Кур`єрсько-поштовий сервіс» ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 не містить відбитку календарного штемпеля, що свідчить про невідповідність цього документу Правилам надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №

270. Окрім того, до апеляційної скарги не додано відповідного розрахункового документа (касового чеку, розрахункової квитанції тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, як належний доказ дати направлення на адресу суду апеляційної скарги.

9. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що функціонал вебсайту courier.aia.ua, що вказаний на бланках накладних не дозволяє за номером накладної відстежити, зокрема, дату прийняття відправлення до пересилання, її вручення тощо.

10. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додані до апеляційної скарги документи не можуть слугувати доказами своєчасного звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою. III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. На обґрунтування касаційної скарги скаржник указує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, неповне та помилкове тлумачення положень частини дев`ятої статі 120, статей 121, 251 КАС України, а також ігнорування судом апеляційної інстанції того факту, що перебіг строку на апеляційне оскарження починається від дати вручення рішення саме особі чи її представнику, а не від дати складання повного тексту.

12. Скаржник зазначає, що повний текст рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/13382/24 складено 06 лютого 2025 року. Копію рішення представникові позивача через підсистему «Електронний суд» доставлено 07 лютого 2025 року о 17:46. Документ надісланий після 17:00 вважається врученим наступного робочого дня 10 лютого 2025 року (з урахуванням вихідних). Відповідно, скаржник уважає, що тридцятиденний строк на апеляційне оскарження розпочався 11 лютого 2025 року, а останнім днем подання апеляційної скарги було 12 березня 2025 року.

13. Скаржник стверджує, що апеляційну скаргу з додатками передано для відправлення 10 березня 2025 року кур`єрською службою «Кур`єрсько-поштовий сервіс», що підтверджується накладною № 2107 з реквізитами відправника, адреси доставки (Другий ААС, м. Харків, майдан Театральний, 1), описом вкладення та датою передачі. Ці відомості відображені в заяві про поновлення строку та враховані в ухвалі апеляційного суду.

14. Додатково скаржник зазначив, що оплату судового збору за подання апеляційної скарги здійснено 10 березня 2025 року (квитанція ID 9157-2945-6762-8316).

15. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції правильно визнав, що у разі електронного вручення після 17:00 документ уважається врученим наступного робочого дня. Тому ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, отримана 21 квітня 2025 року о 19:10, уважається врученою 22 квітня 2025 року. Кінцевим днем для усунення недоліків було 02 травня 2025 року, і саме цього дня скаржником подано заяву про поновлення строку через ЄСІТС. Цей факт підтверджується матеріалами справи. Однак, роблячи висновок про пропуск строку подання апеляційної скарги, апеляційний суд не врахував наведених обставин та не співвідніс їх із вимогами частини дев`ятої статті 120 КАС України.

16. Замість перевірки фактичної своєчасності звернення і наявності поважних причин, апеляційний суд обмежився формальним висновком про «неналежність» наданих доказів, зосередившись лише на відсутності поштового штемпеля чи фіскального чеку. Суд фактично відмовився оцінювати інші надані документи (накладна, опис, дані трекінгу), чим звузив зміст частини дев`ятої статті 120 КАС України та порушив обов`язок оцінки доказів у їх сукупності.

17. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину дев`яту статті 120 КАС України, звівши допустимі докази лише до штемпеля/чеку; неконсистентно застосував статтю 251 КАС України та формально підійшов до статті 299 КАС України, не оцінивши надані докази своєчасності подання скарги.

18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін. IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

20. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

21. Згідно з частиною першою статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

22. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

23. Згідно з частиною третьою статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

24. Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

25. Відповідно до частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

26. Частиною шостою статті 251 КАС України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

27. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

28. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

29. Частинами шостою і восьмою статті 121 КАС України передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

30. Згідно з частиною дев`ятою статті 121 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

31. Положення вказаної статті надають особі право на свій розсуд обирати спосіб направлення документів, у тому числі й засобами поштового зв`язку.

32. Як убачається з матеріалів справи, 06 лютого 2025 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення в порядку спрощеного позовного провадження.

33. Копію вказаного судового рішення отримано представником позивача 07 лютого 2025 року о 17:46, відповідно до довідки про доставку електронного листа через підсистему "Електронний суд".

34. Ураховуючи те, що 08 лютого 2025 року припадає на суботу (вихідний день), то датою отримання рішення суду скаржником слід вважати 10 лютого 2025 року (перший робочий день).

35. Отже, останнім днем для подання апеляційної скарги, з урахуванням отримання копії рішення представником позивача було, 12 березня 2025 року.

36. Апеляційна скарга направлена на адресу суду службою кур`єрської доставки «Кур`єрсько-поштовий сервіс» ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1, із зазначеною датою 10 квітня 2025 року.

37. Відповідно до наданої до апеляційної скарги накладної кур`єрської служби доставки «Кур`єрсько-поштовий сервіс» № 2107 відправлення було передано до відправлення - місто Харків, вулиця Шатилівська, 41 - 10 березня 2025 року та спрямовано на адресу Другого апеляційного адміністративного суду за адресою: місто Харків, майдан Театральний, 1.

38. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропущенням строку апеляційного оскарження судового рішення.

39. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, як убачається з накладної № 2107 служби кур`єрської доставки «Кур`єрсько-поштовий сервіс» ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1, на ній відсутній відбиток календарного штемпеля, що свідчить про невідповідність цього документу Правилам. Окрім того, до апеляційної скарги не додано відповідного розрахункового документа (касового чеку, розрахункової квитанції тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, як належний доказ дати направлення на адресу суду апеляційної скарги.

40. Суд апеляційної інстанції також встановив, що функціонал веб-сайту courier.aia.ua, що вказаний на бланках накладних не дозволяє за номером накладної відстежити, зокрема дату прийняття відправлення до пересилання, її вручення тощо.

41. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додані до апеляційної скарги документи не можуть слугувати доказами своєчасного звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 520/13382/24.

42. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

43. За перевіркою матеріалів справи вбачається, що 02 травня 2025 року на виконання вимог вказаної ухвали суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Ісмаілов Р.Г. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. На обґрунтування зазначеного клопотання представник позивача зазначив, що на підставі частини дев`ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

44. Оцінивши вказані доводи, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, скаржником не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи.

45. Так, суд апеляційної інстанції вказав на невідповідність накладної № 2107 служби кур`єрської доставки «Кур`єрсько-поштовий сервіс» ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 Правилам надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, оскільки не містить відбитку календарного штемпеля. Накладна служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання скарги у день, зазначений на відповідній накладній.

46. Верховний Суд погоджується із таким висновком суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

47. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулювання відносин між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, положеннями яких передбачено, що надання послуг поштового зв`язку (кур`єрська доставка поштових відправлень), окрім іншого, повинно підтверджуватися розрахунковим документом (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту. Розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

48. Отже, накладна служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання скарги у день, зазначений на відповідній накладній.

49. Таких висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 02 жовтня 2024 року у справі № 1527/20068/12 та від 23 грудня 2025 року у справі № 420/15308/24.

50. Наведені у касаційній скарзі доводи щодо поновлення строку звернення до суду фактично зводяться до посилань на надмірний формалізм суду, дію воєнного стану, а також гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції та статтею 55 Конституції України, однак такі доводи не можуть бути прийняті судом як належна правова підстава для поновлення процесуального строку.

51. Однак сам по собі факт запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку та не звільняє особу від обов`язку доведення наявності конкретних обставин об`єктивного і непереборного характеру, які унеможливили своєчасне звернення до суду. Таких обставин скаржником не наведено та належними доказами не підтверджено.

52. Посилання на надмірний формалізм є безпідставним, оскільки застосування судом імперативних норм процесуального закону не може розцінюватися як формалізм, а є необхідною умовою забезпечення принципів верховенства права, юридичної визначеності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

53. Фактично доводи касаційної скарги спрямовані на нівелювання значення процесуальних строків як інструменту впорядкування судового процесу та забезпечення стабільності правовідносин, що є несумісним із засадами адміністративного судочинства.

54. Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

55. Законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

56. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. Норма про можливість поновлення процесуальних строків може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

57. Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

58. Зазначені у касаційній скарзі аргументи Верховний Суд уважає необґрунтованими та виключно суб`єктивними судженнями відповідача, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі.

59. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо таке обтяження не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

60. Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 4 частини першої статті 299 КАС України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.

61. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. Оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

63. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають Керуючись статтями 345, 350, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Сковири Любові Юріївни -залишити без задоволення. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі № 520/13382/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... М.В. Білак О.Р. Радишевська М.І. Смокович, Судді Верховного Суду