Ухвала КАС ВС № 240/16031/25

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ справа №240/16031/25 адміністративне провадження № К/990/21371/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №240/16031/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді нездійснення перерахунку та виплати належного грошового забезпечення за період проходження військової служби з 08.03.2022 по 18.07.2022, з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких Інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законами України про Державний бюджет на 2020-2022 роки на відповідний тарифний коефіцієнт; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум усього належного грошового забезпечення із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), в тому числі грошової допомоги для оздоровлення , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, премії, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України " на 01.01.2020 -2022 роки на відповідні тарифні коефіцієнти. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 08.03.2022 по 18.07.2022 грошового забезпечення, та належних у вказаний період виплат, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок за період з 08.03.2022 по 18.07.2022 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Військова частина НОМЕР_1 оскаржила указане рішення суду першої інстанції до апеляційного суду. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 відмовлено в задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 повернуто особі, яка її подала. Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, 11.05.2026 військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний Суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2026 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі. 27.05.2026 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява військової частини НОМЕР_1 , в якій скаржник просить продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2026 заяву військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку задоволено, продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 18.05.2026, на десять днів із дня вручення копії цієї ухвали. На виконання цієї ухвали 18.06.2026 скаржник направив до Верховного Суду заяви про продовження процесуального строку, мотивовані аналогічними підставами, наведеними у заяві скаржника від 27.05.2026. Проаналізувавши заяви скаржника, Верховний Суд дійшов таких висновків. Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була вчинена у встановлений судом строк. Отже, КАС України визначено максимально можливу тривалість строку (десять днів з дня вручення ухвали), який встановлюється судом для усунення недоліків касаційної скарги. Цей строк, який за своєю суттю є процесуальним, може бути продовжений судом з власної ініціативи або за заявою учасника справи. У той же час, продовження процесуального строку є правом, а не обов`язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Також слід урахувати, що умовою продовження строку усунення недоліків касаційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником у заяві про продовження строку для усунення недоліку касаційної скарги, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві. Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для продовження строку для усунення недоліків. Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку. Наведені доводи не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Принагідно, Верховний Суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги, що судом вже було продовжено відповідачу строк для усунення недоліків, підстави для задоволення заяви про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги відсутні. Таким чином, недоліки касаційної скарги у межах наданого строку не усунуто, а тому така касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику. Керуючись статтями 169, 251, 330, 328, 332 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволені заяви про продовження процесуального строку. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №240/16031/25 повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. Судді Ж.М. Мельник-Томенко В.М. Соколов А.Г. Загороднюк