Ухвала КАС ВС № 500/4843/25

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ справа №500/4843/25 адміністративне провадження № К/990/26296/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Жука А.В., Соколова В.М., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі №500/4843/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 23 березня 2020 року з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення у розмірі 3942,04 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 23 березня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасним відрахуванням військового збору і компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, із урахуванням вже виплачених раніше сум грошового забезпечення. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої різниці суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідачем подано до суду апеляційну скаргу. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 20 квітня 2026 року, відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 20 квітня 2026 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №500/4843/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. 08 червня 2026 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі №500/4843/25. Скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. У зв`язку з перебуванням судді-доповідача та членів колегії у відпустках, розгляд цієї касаційної скарги відбувся після їх виходу. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року позов задоволено частково. На зазначене рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу. Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку. Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 08 квітня 2026 року в електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа. На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі №500/4843/25 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення суду від 30 жовтня 2025 року повернуто скаржнику. Невідкладно, після отримання відповідного бюджетного фінансування, що підтверджується платіжною інструкцією від 05 березня 2026 року №26-383, військова частина НОМЕР_1 06 березня 2026 року повторно звернулась до Восьмого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду від 30 жовтня 2025 року. Також зазначає, що оскільки на даний час країна перебуває у стані війни, видатки Міністерства оборони України спрямовані насамперед для задоволення першочергових витрат на посилення обороноздатності нашої держави, тому військовою частиною НОМЕР_1 вжито всіх заходів, спрямованих на забезпечення виконання обов`язку щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 30 жовтня 2025 року, адже військовою частиною НОМЕР_1 подано начальнику забезпечувального фінансового органу (Відповідальному за бюджетну підпрограму) основну заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів, у тому числі по цій справі. Таким чином, строк звернення до суду апеляційної інстанції у даній справі пропущено військовою частиною НОМЕР_1 з причин, які об`єктивно від неї не залежали. Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржене судове рішення постановлено 30 жовтня 2025 року, копію якого доставлено скаржнику в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" 30 жовтня 2025 року, апеляційну скаргу подано 06 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Первинно подану апеляційну скаргу подано 01 грудня 2025 року та ухвалою суду від 05 січня 2026 року повернуто скаржнику та доставлено в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" 05 січня 2026 року. Повторно апеляційну скаргу подано лише 06 березня 2026 року по спливу після первинного повернення більше двох місяців, що не може свідчити про вчинення скаржником активних дій з реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку. Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. Поряд з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. До заяви про поновлення строку апеляційного оскарження скаржник надав копію основної заявки-розрахунку та розрахунок потреби в коштах з видатками за КВЕД 2800 "Інші поточні видатки" лише на листопад 2025 року, грудень 2025 року та січень 2026 року. Таких відомостей за лютий - березень 2026 року скаржник суду не надав. Оскільки вказані у заяві військової частини НОМЕР_1 підстави не підтверджені відповідними достатніми доказами, такі не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження. Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України). Враховуючи те, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений суддею-доповідачем строк подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована зазначеними вище причинами, однак такі причини не підтверджені достатніми доказами, суд вважає, що вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у продовженні строку для усунення недоліків апеляційної скарги та повернув її, не врахувавши надані докази щодо неможливості своєчасної сплати судового збору. На думку скаржника, військова частина діяла добросовісно, в межах установленого строку звернулася із заявами про відстрочення сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а причини несвоєчасної сплати судового збору були зумовлені об`єктивними обставинами, пов`язаними з недостатністю бюджетного фінансування та особливостями фінансового забезпечення військових частин в умовах воєнного стану. Водночас колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку зазначеним посиланням. Суд звертає увагу, що наведені скаржником обставини щодо відсутності бюджетного фінансування для своєчасної сплати судового збору, особливостей фінансового забезпечення військових частин в умовах воєнного стану, а також посилання на подання відповідних заяв і документів на підтвердження вжиття заходів для сплати судового збору не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод, які б унеможливлювали виконання процесуального обов`язку щодо усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк. Такі обставини пов`язані з організацією фінансової діяльності скаржника та не можуть визнаватися безумовною підставою для продовження процесуального строку, а наведені доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для його продовження. Отже, скаржник у касаційній скарзі не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку на подання апеляційної скарги або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (статтю 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі №500/4843/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: А.В. Жук В.М. Соколов