Ухвала КАС ВС № 380/14772/25

УХВАЛА 12 травня 2026 року м. Київ справа №380/14772/25 адміністративне провадження № К/990/18256/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №380/14772/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби з врахуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом станом на 01 січня 2020 року нарахованої на виконання рішення Львівського окружною адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №380/7279/24. - зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням із військової служби, і врахуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом станом на 01 січня 2020 року, нарахованого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №380/7279/24. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби з врахуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом станом на 01 січня 2020 року нарахованої на виконання рішення Львівського окружною адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №380/7279/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням із військової служби, і врахуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом станом на 01 січня 2020 року, нарахованого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №380/7279/24. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідачем подано до суду апеляційну скаргу. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №380/14772/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними - залишено без руху. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 380/14772/25 повернуто скаржнику. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №380/14772/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - залишено без руху. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, та відмовлено у задоволенні заяви скаржника. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №380/14772/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. 22 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №380/14772/25. Скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року позов задоволено у повному обсязі. На зазначене рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу. Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку. Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 11 грудня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд". Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунено недоліків апеляційної скарги, таку необхідно повернути. Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку. Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію зазначеної ухвали скаржник отримав 01 квітня 2026 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд". Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне. На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником коштів та для сплати судового збору проходить процедуру замовлення коштів у командуванні вище, у зв`язку з малим фінансуванням, кошти для сплати судового збору надходять із затримкою, проте це не повинно бути підставою для позбавлення військової частини НОМЕР_1 права на захист свої прав. Військову частину НОМЕР_1 не позбавлено права на повторне звернення з апеляційною скаргою у даній справі. З метою захисту свої прав, військова частина НОМЕР_1 знову в найкоротший термін після надходження коштів від вищого командування для сплати судового збору подала повторну та вживає заходів для запобіганню затягування судового процесу та активно бере участь у розгляді даної справи. Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з наступного. Суд апеляційної інстанції зауважив, що хоч повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою, проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими. Строк на апеляційне оскарження передбачений статтею 295 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги. Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України. Не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, суд зазначає, що таке право не є абсолютним. Процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: 1) первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; 2) повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; 3) скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою. 4) доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; 5) наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами. З обсягу встановлених обставин суд апеляційної інстанції зауважив те, що оскаржене судове рішення постановлено 18 листопада 2025 року, копію якого отримано скаржником 20 листопада 2025 року. Первинну апеляційну скаргу, повернуто ухвалою апеляційного суду від 05 січня 2026 року (копія вручена 06 січня 2026 року), а з повторною апеляційною скаргою відповідач звернувся 10 березня 2026 року, тобто більше ніж через 2 місяці (64 дні) та майже через 4 місяці (111 днів) з моменту ознайомлення з оскаржуваним рішенням, при 30-денному строку на подання апеляційної скарги. Сплив такого проміжку часу, на переконання суду апеляційної інстанції, об`єктивно не може бути визнаним таким, що свідчить про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що судовий збір сплачено відповідно до платіжної інструкції від 04 березня 2026 року, однак апеляційну скаргу подано лише 10 березня 2026 року. Наведені ж вище обставини свідчать, що скаржник не вжив у максимально стислі строки заходів щодо подання апеляційної скарги повторно. Скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження посиланнями на відсутність у нього коштів на сплату судового збору. Скаржник є державною установою, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, при цьому апелянт не може і не повинен отримувати вигоду від недостатнього фінансування. Посилання на відсутність фінансування витрат на сплату судового збору судом апеляційної інстанції відхилено, оскільки ці обставини стосуються адміністративно-організаційної діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму ''послаблення'' у відносинах, що прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. Також, скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України. Сама собою затримка бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є автоматичною, достатньою і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України). Враховуючи те, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений суддею-доповідачем строк подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції визнав неповажними, у відкритті апеляційного провадження відмовлено. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував надмірно формальний підхід, не надавши належної оцінки: факту повторного своєчасного подання апеляційної скарги після сплати судового збору; обставинам функціонування військового закладу в умовах правового режиму воєнного стану; специфіці бюджетного фінансування та обмежень, що мають системний характер у період воєнного стану. Водночас, колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку зазначеним посиланням. Суд звертає увагу, що посилання скаржника на неможливість сплати судового збору не є об`єктивною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Отже, скаржник у касаційній скарзі не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку на подання повторної апеляційної скарги або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (статтю 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №380/14772/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.Е. Мацедонська М.І. Смокович