Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/1054/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1054/26 пров. № А/857/29458/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Пліша М.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року (головуючий суддя Григорук О.Б., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/1054/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.01.2026 № ЕПС 926010136596 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти рішення в інтересах ОСОБА_1 згідно поданої нею заяви. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року позов задоволено повністю. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що право на призначення пенсії по втраті годувальника особа, якій призначається пенсія, набуває лише за умови надання рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про те що вона є особою з інвалідністю до досягнення 18 років. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Тисменицькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, отримує соціальну пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII (як особа, що не має трудового стажу). Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 156/25/3147/В від 09.09.2025 позивачу встановлено інвалідність ІІ групи у зв`язку із загальним захворюванням. Позивач 13.01.2026 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою № 242 про переведення її пенсії на пенсію у зв`язку із втратою годувальника. За результатами розгляду заяви та наданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 22.01.2026 № ЕПС 926010136596 про відмову ОСОБА_1 у переведенні її пенсії на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з обґрунтувань, що відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті необхідного страхового стажу. До непрацездатних членів сім`ї відноситься, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до цієї статті, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності відповідного страхового стажу. Позивач вважаючи протиправним рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, звернулася з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно пункту 3 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника врегульовані статтею 36 Закону № 1058-IV. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Згідно п. 2.11 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. З 20 листопада 1965 року по 12 грудня 2025 року позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким проживала разом за однією адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, копією акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства та довідкою виданою Солотвинською селищною радою. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Таким чином, пенсія у зв`язку з втратою годувальника безпосередньо пов`язана з правом на пенсію саме померлої особи, що мала на утриманні інших непрацездатних осіб. Як зазначено вище, згідно п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є: - особами з інвалідністю; - або досягли віку 65 років; - або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV. За результатами розгляду заяви та наданих до неї документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка отримує соціальну пенсію відповідно до Закону № 1788-XII (як особа, що немає трудового стажу) та згідно витягу з рішення № 156/25/3147/В від 09.09.2025 є особою з інвалідністю ІІ групи у зв`язку із загальним захворюванням, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржуваним рішенням від 22.01.2026 № ЕПС 926010136596 протиправно відмовило позивачу у переведенні її пенсії на пенсію у зв`язку з втратою 12.12.2025 годувальника чоловіка - ОСОБА_2 , з обґрунтувань, що відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV до непрацездатних членів сім`ї відноситься, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, та що відповідно до цієї статті, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності відповідного страхового стажу. Отже, є протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.01.2026 № ЕПС 926010136596 про відмову в проведенні перерахунку пенсії. Однак, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Згідно пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. В даному випадку дата смерті годувальника: 12.12.2025; дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України: 13.01.2026. Відтак, позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 13.01.2026 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника в межах 12 місяців з дня смерті годувальника (12.12.2025), а тому право на призначення такого виду пенсії в позивача виникло з 13.12.2025 та має бути відновлено з цієї дати. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 13.12.2025 пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058-IV. Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують. При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі № 300/1054/26 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко М.А. Пліш