Постанова 4856 № 120/16807/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/16807/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач - Канигіна Т.С. 01 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Канигіної Т.С. суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії, а саме просив: В обґрунтування позовних вимог наведено, що позивач не знав про прийняття відповідачем оскаржуваного ППР форми "Ф" від 18.06.2015 №54-17 та податкової вимоги форми "Ф" від 10.01.2016 №85-02 до моменту звернення до Територіального сервісного центру №542 РСЦ ГСЦ МВС в м. Гайсин з метою укладення договору дарування на користь його доньки ОСОБА_2 транспортного засобу марки ACURA, модель TRX, 2015 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 . Так, при перереєстрації транспортного засобу працівниками сервісного центру позивача повідомлено про неможливість вчинення реєстраційних дій, оскільки 14.04.2025 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна зареєстровано публічне обтяження на все рухоме майно, що належить ОСОБА_1 у виді заборони відчуження, що підтверджується витягом №100210440 від 13.11.2025. Позивач зазначає, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті з порушенням вимог законодавства, а тому підлягають скасуванню. Також з метою повного відновлення порушених прав вважає за необхідне зобов`язати відповідача зняти обтяження з належному йому на праві власності рухомого майна. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.03.2026 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС від 18.06.2015 за №54-17. Визнати протиправною та скасовано податкову вимогу Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС форми "Ф" від 10.01.2016 №85-02. Зобов`язано Головне управління ДПС у Вінницькій області зняти обтяження з рухомого майна, що належить ОСОБА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.04.2025 о 16:48:19 за №31900306 із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, встановлених Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 830 від 05.07.2004. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки ACURA, модель TRX , 2015 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 . Гайсинською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 за №54-17, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000 грн згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України. У подальшому, винесено податкову вимогу форми Ф №85-02 від 10.01.2016 щодо сплати податкового боргу у розмірі 25000 грн. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2017 у справі №802/1190/17-а стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) податковий борг з транспортного податку фізичних осіб в сумі 25000 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень). 22.11.2017 Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №802/1190/17-а. 14.04.2025 за №31900306 ГУ ДПС у Вінницькій області зареєстровано публічне обтяження на все рухоме майно ОСОБА_1 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у виді заборони відчужувати рухоме майно. Позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішення та податковою вимогою, вважає їх протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом. ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким з 01.01.2015 введено в дію "Транспортний податок", прийнятий 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. Указана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у постанові від 30.08.2016 у справі №826/22028/15. В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Транспортний податок встановлено на території Теплицької селищної ради 30.01.2015 Порядком справляння транспортного податку, що затверджений рішенням Теплицької селищної ради від 30.01.2015 №558 "Про встановлення транспортного податку на 2015 рік", у зв`язку із чим застосування відповідачем положень ІІК України з рахуванням внесених змін з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році. Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №54-17 від 18.06.2015, а також податкова вимога Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області №85-02 від 10.01.2016 прийняті необґрунтовано, а отже, є протиправними та підлягають скасуванню. Враховуючи, що за наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку про протиправність зазначеного вище податкового-повідомлення рішення, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов`язати ГУ ДПС у Вінницькій області зняти обтяження з рухомого майна, що належить ОСОБА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.04.2025 о 16:48:19 за №31900306 із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягає задоволенню вимога позивача щодо визнання протиправними дій відповідача по накладенню обтяження на рухоме майно ОСОБА_1 , що зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.04.2025 о 16:48:19 за №31900306, оскільки на момент внесення відповідних відомостей ГУ ДПС у Вінницькій області податковий борг був чинним та непогашеним, а тому у відповідача були наявні усі підстави для накладення відповідних обтяжень. Щодо строків звернення до суду суд першої інстанції встановив наступне: - ОСОБА_1 13.11.2025 звернувся до Територіального сервісного центру №542 РСЦ ГСЦ МВС в м. Гайсин з метою укладення договору дарування на користь своєї доньки ОСОБА_2 транспортного засобу марки ACURA, модель TRX, 2015 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 ; - йому відмовлено у перереєстрації транспортного засобу та повідомлено про неможливість вчинення реєстраційних дій, оскільки 14.04.2025 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна зареєстровано публічне обтяження на все рухоме майно, що належить ОСОБА_1 у виді заборони відчуження, що підтверджується витягом №100210440 від 13.11.2025; - враховуючи, що обтяження на рухоме майно накладено Головним управління ДПС у Вінницькій області, позивач у позові зазначив, що звернувся до податкового органу в усному порядку з метою з`ясування походження як податкового боргу, так і підстав накладення обтяження. Працівниками податкового органу йому повідомлено, що Гайсинською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 за №54-17, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000 грн згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України. У подальшому, винесено податкову вимогу форми "Ф" №85-02 від 10.01.2016 щодо сплати податкового боргу у розмірі 25000 грн; - із наданих до позовної заяви, а також до відзиву на позовну заяву доказів направлення та вручення позивачу оспорюваних рішень слідує, що такі було направлено податковим органом за адресою: АДРЕСА_2 ; - із підсистеми Діловодство спеціалізованого суду судом встановлено, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа №802/1190/17-а за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Податковим органом при зверненні до суду із таким позовом вказано адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; - водночас, згідно з Витягом з реєстру Соболівської територіальної громади від 28.04.2025 №2025/005430066 ОСОБА_1 з 24.12.2003 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Указане, за висновком суду першої інстанції, спростовує доводи відповідача щодо отримання позивачем поштою оскаржуваних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, а також про обізнаність його про податковий борг ще у 2018 році. Матеріалами справи підтверджено, що позивач дізнався про порушення його прав та інтересів лише після звернення 13.11.2025 до Територіального сервісного центру №542 РСЦ ГСЦ МВС в м. Гайсин з метою укладення договору дарування транспортного. Також за висновком суду першої інстанції позовна заява надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду 03.12.2025, тобто, у встановлений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Таким чином, з огляду на те, що наявні у справі докази підтверджують обізнаність позивача про порушення його прав лише після відмови 13.11.2025 у здійсненні перереєстрації належного йому на праві власності автомобіля, тому клопотання про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає. V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Особа, яка подала апеляційну скаргу, - ГУ ДПС у Вінницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначаючи, що суд під час винесення оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають суттєве значення для об`єктивного вирішення справи, виніс рішення, ґрунтуючись на неправильному застосуванні норм матеріального права та на висновках, які фактично не відповідали обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги наводить аргументи лише щодо строку звернення позивача з позовом до суду. Так, за доводами скаржника: - податковою адресою позивача відповідно до відомостей, наданих з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України від 28.03.2025, міститься інформація, що місце проживання ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ): АДРЕСА_2 ; відповідно до довідки, наданої ВК Метанівської сільської ради від 29.06.2017 №308, ОСОБА_1 знятий з реєстрації з 12.04.2012 за адресою: АДРЕСА_3 ; - у ГУ ДПС у Вінницькій області відсутні будь-які інші офіційні дані, які б свідчили про нову податкову адресу позивача, а сам він не повідомляв про зміну адреси, як того вимагає Податковий кодекс України з моменту реєстрації в ДРФО; - Податковий кодекс України не наділяє контролюючі органи повноваженням самостійно визначати адресу, на яку направляти податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги, для цього існує встановлений ПК України порядок (зокрема, пункт 59.1 статті 59 ПК України); - заборгованість утворилася в результаті несплати сум грошового зобов`язання з транспортного податку та підтверджується карткою особового рахунку та податковим повідомленням - рішенням. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги та залишив поза увагою положення частини першої статті 122 КАС України; позивач був обізнаний з наявністю у нього податкового боргу з 17.01.2018. Тобто, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів , відповідно з 17.01.2018. Строк звернення за захистом своїх порушених прав збіг 17.07.2018. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. VІ. ПОЗИЦІЯ ТА ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Джерела права та акти їх застосування, оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України). Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта цієї статті). Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. У сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України (далі - ПК України). Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. За пунктом 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. З аналізу вищенаведених норм слідує, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.08.2018 у справі № 813/2897/16. Конституційний Суд України в Рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визнав конституційними положення КАС України про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору, якими лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту й обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 уже сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Велика Палата у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 дійшла правового висновку, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/ бездіяльності суб`єкта владних повноважень: 1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України); 2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України); 3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України). У даній справі в межах доводів апеляційної скарги слід надати оцінку щодо дотримання/недотримання процесуального строку звернення з даним позовом до суду. Так, згідно з Витягом з реєстру Соболівської територіальної громади від 28.04.2025 №2025/005430066 ОСОБА_1 з 24.12.2003 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Також у відповіді № 2927658 від 24.06.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру зазначена інформація щодо позивача, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; дата реєстрації - 24.12.2003. Отже, адреса реєстрації позивача з 24.12.2003: АДРЕСА_3 . З урахуванням наведеного, інформація відповідача щодо адреси позивача ( АДРЕСА_2 ) не є достовірною. Крім того, позивач у позові зазначив, що наведена контролюючим органом адреса не має до нього жодного відношення. У статті 42 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведені приписи листування платників податків та контролюючих органів. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу (пункт 42.1 статті 42 ПК України). Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПК України). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 ПК України). Оскільки оскаржувані податкове повідомлення-рішення та податкова вимога були надіслані на адресу, за якою позивач не був зареєстрований, то вони не вважаються належним чином надісланими згідно з вимогами статті 42 ПК України. Як вищезазначено та встановлено судом першої інстанції: - ОСОБА_1 13.11.2025 звернувся до Територіального сервісного центру №542 РСЦ ГСЦ МВС в м. Гайсин з метою укладення договору дарування на користь своєї доньки ОСОБА_2 транспортного засобу марки ACURA, модель TRX, 2015 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 ; - йому відмовлено у перереєстрації транспортного засобу та повідомлено про неможливість вчинення реєстраційних дій, оскільки 14.04.2025 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна зареєстровано публічне обтяження на все рухоме майно, що належить ОСОБА_1 у виді заборони відчуження, що підтверджується витягом №100210440 від 13.11.2025; - враховуючи, що обтяження на рухоме майно накладено Головним управління ДПС у Вінницькій області, позивач у позові зазначив, що звернувся до податкового органу в усному порядку з метою з`ясування походження як податкового боргу, так і підстав накладення обтяження. Працівниками податкового органу йому повідомлено, що Гайсинською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 за №54-17, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000 грн згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України. У подальшому, винесено податкову вимогу форми "Ф" №85-02 від 10.01.2016 щодо сплати податкового боргу у розмірі 25000 грн. Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач дізнався про порушення його прав та інтересів лише після звернення 13.11.2025 до Територіального сервісного центру №542 РСЦ ГСЦ МВС в м. Гайсин з метою укладення договору дарування транспортного. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи відповідача щодо отримання позивачем поштою оскаржуваних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, а також про обізнаність його про податковий борг ще у 2018 році. При цьому позовна заява надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду 03.12.2025, тобто, у встановлений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. VIII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Канигіна Т.С. Судді Слободонюк М.В. Кузьмишин В.М.