Постанова 4854 № 420/34116/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34116/25 Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту:20.11.2025р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого Бітова А.І. Суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. при секретарі Алексєєвій Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі в/ч) НОМЕР_1 про: - визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн. (один мільйон гривень) відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі Постанова №153); - зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн. (один мільйон гривень) на підставі абз.4 п.4 Постанови №153. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є громадянином України, солдатом, проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 . 03 січня 2023 року ОСОБА_1 у 20-річному віці уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу. 21 вересня 2023 року під час перебування на бойовому посту в складі підрозділу в/ч НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 , позивач потрапив під ворожий ракетний обстріл, внаслідок чого отримав мінновибухову травму. Таким чином, позивач уклав контракт про проходження військової служби до 25- річного віку, брав безпосередню участь у бойових діях та отримав поранення під час захисту Вітчизни. Позивач вважав, що має право на грошову винагороду передбачену абз.4 п.4 Постанови №153. У зв`язку із цим, 02 липня 2025 року ОСОБА_1 подав командиру в/ч НОМЕР_2 рапорт з проханням сформувати необхідний пакет документів, передати заявку на Міністерство оборони України щодо необхідності відповідного фінансування, передати відповідні накази до фінансового відділу, за необхідності до фінансового відділу військової частини, нарахувати та провести виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. Як вбачається із листа в/ч НОМЕР_2 від 14 серпня 2025, у зв`язку з тим, що в/ч НОМЕР_2 є відокремленим підрозділом та не веде господарську-правову діяльність рапорт ОСОБА_1 був направлений до в/ч НОМЕР_1 за підпорядкованістю для опрацювання та прийняття рішення про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. Згідно із відповіддю в/ч НОМЕР_1 за результатами розгляду рапорту від 02 липня 2025 року, в/ч НОМЕР_1 ухвалила рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн, у зв`язку із тим, що з наданих матеріалів не вбачається факту безпосередньої участі солдата ОСОБА_1 у бойових діях у районі ведення воєнних дій на момент отримання травми 21 вересня 2023 року. Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. (один мільйон) гривень, відповідно до Постанови №153. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. (один мільйон) гривень, відповідно до Постанови №153. В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги: - висновок суду, про те, що військовослужбовець ОСОБА_1 на день отримання поранення перебував у районі ведення бойових, виконуючи бойове завдання, що є достатньою правовою підставою для застосування абз.4 п.4 Постанови №153 є хибним та надуманим. В матеріалах адміністративної справи відсутні довідки за підписом командира в/ч НОМЕР_2 про те, що військовослужбовець ОСОБА_1 21 вересня 2023 року перебував у районі ведення бойових дій; - військовослужбовець ОСОБА_1 21 вересня 2023 року під час отримання травми не перебував в районі бойових дій, факт його перебування у районі бойових дій 21 вересня 2023 року не доказано окремою довідкою за підписом командира в/ч НОМЕР_2 і не знайшов свого документального підтвердження під час судового розгляду, а відтак позивач не набув права на одноразову грошову допомогу передбачену Постановою №153 у розмірі 1 млн. грн., попри наявність у нього травми пов`язаної с захистом Батьківщини; - в/ч НОМЕР_2 яка є юридично відокремленим підрозділом звернулась до в/ч НОМЕР_1 з листом, в якому ставить питання про опрацювання рапорту ОСОБА_1 , якій на той час був військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 та прийняття рішення про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах. У відповідь на лист в/ч НОМЕР_2 , відповідач засобами спеціального зв`язку надав відповідь командиру в/ч НОМЕР_2 (171/2536 від 09 вересня 2025 року), в якої зазначив що відповідно до наданих до рапорту ОСОБА_2 документів, рапорт останнього не підлягає задоволенню. Проте, ця відповідь відповідача стосувалась виключено командування в/ч НОМЕР_2 і була відповіддю на лист, а не на рапорт позивача, якій на адресу відповідача не ніколи не надходив, бо на той час, ОСОБА_1 був військовослужбовцем НОМЕР_2 і ні при яких обставинах не мав права звернутися до в/ч НОМЕР_3 . Таким чином, відповідач не відмовляв у задоволенні рапорту позивача, тому що на адресу відповідача рапорт ОСОБА_1 про формування пакету документів щодо виплату йому 1 млн. грн не надходив, а відтак висновок суду про те, що військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем по справі помилкова. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 не звертався з рапортом про формування пакету документів, проте звертався до власної в/ч НОМЕР_2 , про що надав суду докази у вигляді рапорту від 02 липня 2025 на адресу командира в/ч НОМЕР_2 . Судом першої інстанції не встановлювалось, чи складалась така довідка в/ч НОМЕР_2 або в/ч НОМЕР_3 на військовослужбовця ОСОБА_1 , чи звертався ОСОБА_1 на адресу військових частин з відповідним рапортом про її виготовлення, чи отримував він її тощо. Суд першої інстанції не надав оцінки відсутності такої довідки в матеріалах провадження та не вжив заходів реагування на встановлення факту наявності цієї довідки, яка є критично важливою для розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, наступні обставини. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є громадянином України, солдатом, проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 . 03 січня 2023 року ОСОБА_1 у 20-річному віці уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу. 21 вересня 2023 року під час перебування на бойовому посту в складі підрозділу в/ч НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 , Позивач потрапив під ворожий ракетний обстріл, внаслідок чого отримав мінновибухову травму. Як вбачається із довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 10 серпня 2024 року, позивач в період з 21 вересня 2023 року по 21 вересня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 . Підстава: журнал бойових дій в/ч НОМЕР_2 №90дск від 28 травня 2023 року. Згідно із довідкою Гарнізонної військово-лікарської комісії №2 від 04 липня 2024 року №760, ОСОБА_1 отримав захворювання та травму пов`язані із захистом Батьківщини. Як вбачається із довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), 21 вересня 2023 року під час захисту Батьківщини, а саме, виконання спеціального (бойового) завдання, на бойовому посту в складі підрозділу в/ч НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 , позивач отримав МВТ, акубаротравматичне ураження обох вух та астено-невротичний синдром внаслідок ракетного удару (пряме влучання). 02 липня 2025 року ОСОБА_1 подав командиру в/ч НОМЕР_2 рапорт з проханням сформувати необхідний пакет документів, передати заявку на Міністерство оборони України щодо необхідності відповідного фінансування, передати відповідні накази до фінансового відділу, за необхідності до фінансового відділу військової частини, нарахувати та провести виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. Як вбачається із листа в/ч НОМЕР_2 від 14 серпня 2025 року, у зв`язку з тим, що в/ч НОМЕР_2 є відокремленим підрозділом та не веде господарську-правову діяльність рапорт ОСОБА_1 був направлений до в/ч НОМЕР_1 за підпорядкованістю для опрацювання та прийняття рішення про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. Згідно із відповіддю в/ч НОМЕР_1 за результатами розгляду рапорту від 02 липня 2025 року, вч НОМЕР_1 ухвалила рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн, у зв`язку із тим, що з наданих матеріалів не вбачається факту безпосередньої участі солдата ОСОБА_1 у бойових діях у районі ведення воєнних дій на момент отримання травми 21 вересня 2023 року. Вважаючи протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн. (один мільйон гривень) відповідно до п.4 Постанови №153, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що на день отримання поранення позивач перебував у районі ведення бойових дій, виконуючи бойове завдання, що є достатньою правовою підставою для застосування абз.4 п.4 Постанови №153. Беручи до уваги викладені вище обставини, суд першої інстанції вважав, що позивачем дотримані визначені Постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, оскільки: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою №153 та продовжує проходити військову службу; 3) брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців; 4) отримав поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Вітчизни; 5) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності. Отже, відмова відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн є протиправною. Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що за результатами розгляду рапорту від 02 липня 2025 року, в/ч НОМЕР_1 ухвалила рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової винагороди, оскільки з матеріалів справи (а.с.23, 29, 109-111) вбачається, що позивач безпосередньо до в/ч НОМЕР_1 з рапортом про виплату грошової винагороди не звертався. Мало місце звернення позивача з таким рапортом до в/ч НОМЕР_2 . В свою чергу в/ч НОМЕР_1 направило у відповідь в/ч НОМЕР_2 лист з роз`ясненням механізму подання документів у подібних випадках встановленого окремим дорученням Міністра оборони України від 20 лютого 2025 року №999/уд. Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом ч.ч.1, 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII). Відповідно ч.1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом. Відповідно ч.ч.2, 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Пунктом 2 Постанови №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу. Відповідно п.3 Постанови №153, чинної станом на час виникнення спірних відносин установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу. Згідно п.4 Постанови №153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень; - військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); - військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі; - військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується. Враховуючи вищевикладені приписи діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що станом на час проходження позивачем військової служби, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн. У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі. Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців. У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців. Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_4 , яка знаходилась на фінансовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_1 , що визнається сторонами і підтверджується матеріалами справи. Згідно абз.5 п.8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника). Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджені наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 (далі Правила №280). Відповідно до п.1.1 розділу І Правил №280 ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, наведеним в п.1.2 розділу І Правил №280, фінансове забезпечення система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань. Відповідно до п.1.3 Правил №280 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: - Міністр оборони України головний розпорядник; - командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня); - командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (для - розпорядники коштів третього рівня). Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином: головний розпорядник через Департамент фінансів Міністерства оборони України; розпорядники коштів другого рівня через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту; розпорядники коштів третього рівня через фінансові органи військових частин. Згідно п.1.4 розділу І Правил №280 забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення. Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу. До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат. Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, серед іншого, зобов`язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством. Пунктом 1.5 розділу І Правил №280 установлено, військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив. У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Начальник фінансового органу військової частини розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини розпорядника коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення. Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні. Пунктом 4.3 Правил №280 передбачено, що виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу. Враховуючи вищевикладені положення Правил №280, колегія суддів наголошує, що саме на в/ч НОМЕР_2 покладена організація своєчасного оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Оцінюючи правильність способу захисту порушеного права позивача, суд виходить з такого. Насамперед, колегія суддів звертає увагу на те, що нарахування суми грошового забезпечення належить до безпосередніх повноважень в/ч як роботодавця. Без належним чином оформлених в/ч НОМЕР_2 документів на виплату одноразової грошової винагороди ОСОБА_1 у в/ч НОМЕР_1 не виникає і не може виникнути обов`язку виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. позивачу. В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, ані позивач, ані суд першої інстанції не залучили в/ч НОМЕР_2 , в якій позивач проходив службу і яка нараховувала йому грошове забезпечення, до участі у справі. Положення ст. 48 КАС України передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а у випадку його незгоди залучає як другого відповідача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності. З наведеного вбачається, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Суд першої інстанції при розгляді справи не дотримався вимог процесуального закону про заміну відповідача чи про залучення другого відповідача. При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2019 року по справі №344/19007/18, відповідно до яких заміна неналежного відповідача або залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача як другого відповідача справа має розглядатися спочатку. Частиною 7 ст. 48 КАС України визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Тобто на стадії апеляційного перегляду суд позбавлений можливості залучити належного відповідача у справі. Отже, у задоволенні позовних вимог до неналежного відповідача слід відмовити. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі №813/791/17, від 19 квітня 2022 у справі №400/3989/19. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги позивача, заявлені до неналежного відповідача, не здійснив його заміни з власної ініціативи та не залучив другого відповідача до розгляду справи, що є порушенням норм процесуального права. Враховуючи, що судом першої інстанції порушенні норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст.139 КАС України, відсутні. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, п.4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 30 червня 2026 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.