Постанова 4854 № 420/23134/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23134/24 Головуючий І інстанції: Андрухів В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 21.05.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 23.07.2024р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просило суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплатити їй індексації грошового забезпечення, із врахуванням фіксованої суми індексації за березень 2018р. за період з 24.04.2019р. по 10.05.2024р. відповідно до абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078);? - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення, з врахуванням фіксованої суми індексації за березень 2018р. за період з 24.04.2019р. по 10.05.2024р. відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078); - визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не нарахування та не виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.04.2019р. по 10.05.2024р. згідно з «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159); - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.04.2019р. по 10.05.2024р. згідно з «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, у період проходження позивачем військової служби, нарахування грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалося не в повному обсязі, а саме у спірний період їй не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій стосовно оплати праці, а її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Відповідач наголосив на тому, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 в період з квітня 2019р. по травень 2024р., а тому саме командир Військової частини НОМЕР_2 організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Як наслідок, Військова частина НОМЕР_1 не вчиняла і не могла вчиняти жодних протиправних дій та діяла у відповідності до вимог чинного законодавства України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, із врахуванням фіксованої суми індексації за березень 2018р., за період з 24.04.2019р. по 10.05.2024р. відповідно до абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078). Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, з врахуванням фіксованої суми індексації за березень 2018р., за період з 24.04.2019р. по 10.05.2024р. відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078). У решті позову - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 23.06.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2025р. та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 не могла проводити ніяких нарахувань позивачу, яка проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , оскільки у зв`язку з організаційними заходами в Збройних Силах України, рішенням командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України від 19.12.2019р. №3914, Військова частина НОМЕР_2 була виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та встановленим порядком була зарахована на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 з 01.01.2020р. Отже, за вказаний позивачем період Військова частина НОМЕР_1 жодних нарахувань та виплат позивачу проводити не могла та навіть не мала права, оскільки такий обов`язок виник лише з 01.01.2020р. Військову частину НОМЕР_2 було зараховано на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 лише з 01.01.2020р., у відповідності до розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника фінансово-економічного управляння ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.12.2019р. №116/14/1/1515 та розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 24.12.2019р. №1/7493. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 12.08.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Позивач, належним чином повідомлена про розгляд справи, правом на апеляційне скарження даного судового рішення та (або) подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористалася. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ОСОБА_1 проходила військову службу з 29.04.2016р. по 10.05.2024р., що підтверджує витяг з послужного списку. Позивачка є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 . У період з 24.04.2019р. по 10.05.2024р. ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджує витяг з послужного списку. Позивач наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 30.04.2024р. №187 звільнена з військової служби та наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.05.2024р. №133 - виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно рапорту т.в.о. начальника ФЕУ ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, у зв`язку з організаційними заходами в Збройних Силах України, рішенням Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.12.2019р. №39140 Військова частина НОМЕР_2 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та встановленим порядком зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 з 01.01.2020р. 29.04.2024р. позивач звернулася до Військової частини НОМЕР_1 з заявою, зокрема, про надання карток особового рахунку за 2019-2024р.р., про перерахунок та виплату їй індексації грошового забезпечення з врахуванням фіксованої суми індексації за березень 2018р. за період з травня 2019р. по травень 2024р. у відповідності до приписів абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078), а також нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати вказаної індексації грошового забезпечення. Листом від 22.05.2024р. №3070 відповідач надав позивачу копії карток особового рахунку за запитуваний період, а щодо питань перерахунку та виплати індексації, нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення звернення позивача по суті не розглянув. Перерахунок та виплата позивачу індексації грошового забезпечення та нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідач не здійснював. Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом. Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог і, відповідно, наявності підстав для їх задоволення частково. Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не в повному обсязі погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх частково обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001р. №1282-ХІІ визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Приписами ч.2 ст.5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів та коштів Державного бюджету України. У свою чергу, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються «Порядком проведення індексації грошових доходів населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078). Як встановлено п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку із індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Отже, на підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. З викладеного слідує, що саме на військову частину, у розпорядженні якої перебувала позивач, покладено обов`язок своєчасно нараховувати, а також виплачувати грошове забезпечення (індексацію грошового забезпечення). Разом із тим, розглядаючи цей спір по суті у такому суб`єктному складі учасників справи, суд першої інстанції не врахував такого. Згідно з обставинами даної справи, ОСОБА_1 проходила військову службу у спірний період у Військовій частині НОМЕР_2 , яка з 01.01.2020р. знаходилась на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , що визнається сторонами і підтверджується матеріалами справи. Так, «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» було затверджено наказом Міністра оброни України від 26.06.2018р. №260. За змістом п.3 Розділу І Порядку №260 (в редакції Наказу Міністра оброни України від 25.01.2023р. №44) підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). У свою чергу, за п.1.3 розділу І «Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» (затв. наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017р. №280), розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (ТЦК та СП)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, розпорядники коштів нижчого рівня; командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня. Розпорядники бюджетних коштів реалізують функції таким чином: головний розпорядник через Департамент фінансів Міністерства оборони України; розпорядники коштів другого рівня через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту; розпорядники коштів третього рівня через фінансові органи військових частин. Згідно з п.1.4 розділу І Правил №280, забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення. Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу. До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, а також заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат. Забезпечувальний фінансовий орган щодо військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, зокрема, зобов`язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством. Пунктом 1.5 розділу І цих Правил встановлено, військова частина, яка не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини - розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення. При цьому, первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів, а також посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні. Згідно з п.1.6 цих Правил, фінансове забезпечення військової частини здійснюється на основі принципу відповідальності, який передбачає, що кожен учасник процесу фінансового забезпечення несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу, а також принципу плановості, який, передбачає здійснення фінансової діяльності в суворо впорядкованій, послідовній, збалансованій формі при детальному закріпленні процедур відносно порядку руху документів і коштів. Як передбачено п.4.3 Правил №280, виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). При цьому, відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу. Враховуючи вищевикладені положення Правил №280, колегія суддів наголошує, що саме на Військову частину НОМЕР_2 покладена організація своєчасного оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Оцінюючи правильність способу захисту порушеного права позивача, судова колегія виходить з такого. Саме командир військової частини, де проходив службу військовослужбовець (у цій справі командир Військової частини НОМЕР_2 ), організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів (у цій справі Військовій частині НОМЕР_1 ) документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Інакше кажучи, без належним чином оформлених Військовою частиною НОМЕР_2 розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення позивачу у Військової частини НОМЕР_1 (відповідача у справі) не виникає і фактично не може виникнути обов`язку виплати грошового забезпечення позивачу. У подальшому, Військова частина НОМЕР_1 , вже як розпорядник коштів вищого рівня, на підставі поданих відповідачем (у разі їх подання) розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям (позивачу), зобов`язана провести відповідні нарахування (виконати суто технічні функції з фінансування, не впливаючи на визначення складових та розміру грошового забезпечення військовослужбовців.). Такої ж правової позиції з цих спірних питань дотримується П`ятий апеляційний адміністративний суд, зокрема, у постанові від 29.04.2025р. у справі №420/28894/24, Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 30.07.2025р. у справі №460/2975/24 та Перший апеляційний адміністративний суд у постанові від 11.09.2025р. у справі №200/1681/25. У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, ані позивач, ані суд 1-ї інстанції не залучили Військову частину НОМЕР_2 , в якій ОСОБА_1 проходила службу і яка, відповідно, безпосередньо нараховувала їй грошове забезпечення, до участі у справі. Положення ст.48 КАС України передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а у випадку його незгоди - залучає як другого відповідача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності. З вищенаведеного вбачається, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Втім, суд першої інстанції, незважаючи на відповідні пояснення відповідача, при розгляді справи не дотримався вимог процесуального закону про заміну відповідача або ж про залучення другого відповідача. При цьому, колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.09.2019р. у справі № 344/19007/18, відповідно до яких, заміна неналежного відповідача або залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом 1-ї інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача як другого відповідача справа має розглядатися спочатку. Частиною 7 ст.48 КАС України визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Тобто на стадії апеляційного перегляду суд позбавлений можливості залучити належного відповідача у справі. Отже, у задоволенні позовних вимог до неналежного відповідача слід відмовити. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.09.2020р. у справі №162/445/16-а. Щодо аргументів апеляційної скарги про необґрунтованість висновків суду першої інстанції по суті позовних вимог та в частині пропуску строку звернення до суду, то колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин розгляду цієї справи за неналежного суб`єктного складу надання оцінки наявності або відсутності права позивача на виплату індексації суд не надає. Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти в нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.09.2020р. у справі №813/791/17 та від 19.04.2022р. у справі №400/3989/19. Керуючись ст.ст.48,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 14.05.2026р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: М.П. Коваль В.О. Скрипченко