Постанова Львівський апеляційний суд № 450/729/26

Справа № 450/729/26 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І. Провадження № 33/811/941/26 Доповідач: Маліновська О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю адвоката Оприска Миколи Васильовича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року, встановив: постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року, визнано ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 /вісімдесят п`ять/ грн. в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в дохід держави 665,60 грн. судового збору. Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_2 , будучи директором ТОВ «КРІПЕТ», порушив ведення податкового обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2019 рік на суму 172 741,00 грн. ПДВ за грудень 2019 року на суму 191 934,00 грн., чим порушено п. п. 134.1.1., п. 134.1 ст. 134; п. 198.2, п. 198.3, ст. 198; п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року № 2755 VI (із змінами та доповненнями). На зазначену постанову адвокат Оприско М. подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року та провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права,без повного встановлення обстави та надання оцінки всім наданим сторонам і їх сукупності. Вважає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується з стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Звертає увагу, що у протоколі №011562 від 09.02.2026 кваліфікація адміністративного правопорушення визначена за ч.1 ст.163 КУпАП замість ч.1 ст. 163-1 КУпАП. Заслухавши виступ адвоката Оприска Миколи Васильовича на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 9 КУпАП України встановлено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 253 КУпАП передбачено, що якщо орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування. Відповідно до ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, -тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За змістом п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу встановлено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності. Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Статтею 200 ПКУ регулюється порядок визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків. Апеляційний суду вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ГУ ЛВ № 011562 від 09.02.2026 року, витягом з акта перевірки від 09.02.2026 р. № 5647/13-01-07-11/40371816 «Про результати документальної планової виїзної перевірки», у якому встановлено зазначені у протоколі порушення. Доводи апелянта, що наведені в акті перевірки дані не є достатніми та переконливими доказами вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє, оскільки дані, викладені в акті перевірки, є послідовними, взаємоузгодженими та складені уповноваженими особами в межах наданих їм повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначений документи містить конкретний опис виявлених порушень, обставини їх вчинення та інші дані, що мають значення для правильного вирішення справи. Окрім того, акт перевірки у встановленому законом порядку не скасований на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції. Доводи апелянта, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не викладено суті адміністративного правопорушення, не зазначено, яке саме діяння вчинила особа та в чому полягає її вина, апеляційний суд відхиляє, оскільки зміст протоколу свідчить, що у ньому в достатньому обсязі викладено обставини адміністративного правопорушення, зокрема зазначено час, місце, суть вчиненого порушення, вимоги які порушено, а також інші відомості, передбачені ст. 256 КУпАП. Наведені у протоколі дані є достатніми для розуміння суті інкримінованого правопорушення, забезпечення права особи. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_2 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Оприска Миколи Васильовича є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - постановив: апеляційну скаргу адвоката Оприска Миколи Васильовича залишити без задоволення. Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року про притягнення, ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА