Ухвала КЦС ВС № 522/23232/24

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа № 522/23232/24 провадження № 61-7783 ск 26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бузанов Дмитро Вікторович, на постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права іпотекодержателя та стягнення боргу, ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом. 2. 08 серпня 2025 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 147 862,96 грн, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 , а також на квартиру АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 .

3. Ухвалою від 11 серпня 2025 року Приморський районний суд міста Одеси відмовив у задоволенні заяви. 4. 14 серпня 2025 року ОСОБА_2 вдруге звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов, шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 147 862,96 грн, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 , а також на квартиру АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 .

5. Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 18 серпня 2026 року відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

6. Одеський апеляційний суд постановою від 28 квітня 2026 року частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 . 6.1. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2025 року про відмову у забезпеченні позову скасував. 6.2. Ухвалив постанову, якою заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнив частково. 6.3. Наклав арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 . 6.4. Вирішив питання компенсації судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги.

7. У червні 2026 року адвокат Бузанов Д. В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2025 року, якою відмовлено у задоволення заяви про забезпечення позову, залишити без змін. 7.1. Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. 7.2. Водночас, заявник зазначає що судом апеляційної інстанції порушено принцип співмірності заходів забезпечення позову, крім цього квартира, на яку накладено арешт є предметом іпотеки та обтяжена відповідним чином, тобто будь-яке відчуження квартири відповідачем є неможливим і без арешту, також у касаційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду викладені в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23. 7.3. Також заявник зазначає, що відсутні реальні загрози невиконання судового рішення у заяві позивачем наведені виключно припущення та не надано жодних доказів такої загрози. 7.4. Крім цього заявник зазначає, що накладення арешту на єдину квартиру, яка є місцем постійного проживання відповідача становить непропорційне обтяження для власника, який не вчинив жодних протиправних дій. 7.5. Обґрунтовуючи порушення норм процесуального права заявник зазначає, що в порушення норм процесуального права, апеляційний суд проігнорував та не встановив належність квартири відповідачу чим порушив принцип рівності сторін.

8. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

9. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

10. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

11. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

12. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

13. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

14. В постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14?729цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

15. Так, суд апеляційної інстанцій встановив, що між сторонами дійсно виник спір, предметом позову є визнання за позивачем майнових прав іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_1 , та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3 387 468,25 грн, а також існує можливість відчуження спірного нерухомого майна, крім цього саме вказана квартира і є предметом позову, що свідчить також про співмірність заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

16. Також суд апеляційної інстанції наголосив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і можуть існувати до ухвалення судового рішення по заявленим позовним вимогам і набрання ним законної сили.

17. Крім цього, ОСОБА_2 звертаючись до суду із позовом просив: (1) визнати його права іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 за договором про відступлення прав вимоги від 26 липня 2017 року № К-178/11 між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк»; (2) стягнути з відповідача 3 387 468,25 грн заборгованості.

16. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

17. Верховний Суд у постанові від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23 на яку також посилається заявник у касаційній скарзі, крім іншого зазначив, що накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Вжиті заходи забезпечення позову у цьому випадку спрямовані виключно на обмеження суб`єктивних прав відповідача як власника нерухомого майна на вчинення дій з можливого його відчуження. При цьому суті іпотеки як виду забезпечення такі заходи не змінюють та не обмежують права іпотекодержателя.

18. Врахувавши предмет позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, такий захід є співмірним до заявлених у позові вимог та не порушує прав відповідача.

19. Крім цього, адвокат у касаційній скарзі, а саме у пунктах 3.4 та 3.3 наводить суперечливі твердження, а саме у пункті 3.4 зазначає, що судом не встановлено обставини щодо наявності квартири та належності її відповідачу ОСОБА_1 (як це було зроблено відносно вимоги про накладення арешту на грошові кошти), водночас у пункті 3.3 зазначає, що спірна квартира є єдиною квартиро відповідача та єдиним місцем його постійного проживання.

20. Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень, не приймає доводи, які суперечать доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (дивитись, наприклад, постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

21. Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

22. Оскільки заявник оскаржує постанову Одеського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року, тільки у частині накладення арешту на квартиру, Верховний Суд не надає оцінку законності оскаржуваної постанови в частині розгляду вимог щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача.

23. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

24. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії))

25. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Керуючись статями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права іпотекодержателя та стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бузанов Дмитро Вікторович, на постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді /підпис/ В. В. Пророк /підпис/ А. А. Калараш /підпис/ Є. В. Петров