Постанова КЦС ВС № 155/1023/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 155/1023/22 провадження № 61-4365св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І., учасники справи позивач - заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації, відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Козака», треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Горохівська міська рада Луцького району Волинської області, Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2022 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Козака» про витребування земельних ділянок з незаконного володіння. Позов мотивований тим, що розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації від 15 квітня 2008 року № 139 «Про дозвіл на збір матеріалів вибору земельних ділянок для посадки лісових насаджень» надано дозвіл ДП «Горохівське лісомисливське господарство» на збір матеріалів вибору земельних ділянок для посадки лісових насаджень з метою консервації, в тому числі на території Квасівської сільської ради, орієнтовно площею 15,93 га. На підставі вказаного розпорядження розроблено проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих та малопродуктивних земель, розташованих на землях запасу сільськогосподарського призначення на території Квасівської сільської ради, який у подальшому затверджений розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації від 04 червня 2008 року. В цьому проекті міститься висновок Квасівської сільської ради від 22 квітня 2008 року № 309 «Про розгляд та погодження проекту землеустрою щодо консервації шляхом заліснення земельної ділянки з деградованими та малопродуктивними ґрунтами на території ради», згідно з яким погоджено проект землеустрою та визнано доцільним виведення з господарського обігу 15,93 га ріллі та здійснення їх консервації шляхом заліснення. Отже, затвердивши проект землеустрою Горохівська РДА фактично змінила цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передавши у користування ДП «Горохівське ЛМГ» для здійснення лісогосподарської діяльності. Базове лісовпорядкування проведено Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» (далі ? ВО «Укрдержліспроект») у 2013 році, за результатами чого схвалено проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське лісомисливське господарство». Розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації від 09 грудня 2013 року № 508 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території сільських рад Горохівського району Волинської області» затверджено відповідні технічні документації із землеустрою. Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 276-ОТГ від 23 лютого 2021 року передано Горохівській територіальній громаді в особі Горохівської міської ради Горохівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 площею 15,0373 га. На підставі рішення Горохівської міської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу зазначеної земельної ділянки, яку на підставі відповідного рішення від 14 липня 2021 року затверджено та в результаті поділу утворилось 8 земельних ділянок. У подальшому зазначені земельні ділянки передано у приватну власність фізичних осіб. У свою чергу, фізичні особи, які набули право власності на вказані земельні ділянки, на підставі договорів купівлі-продажу відчужили їх на користь ОСОБА_1 , яка передала їх в оренду ФГ «Козака» для товарного сільськогосподарського виробництва. Дії Горохівської районної державної адміністрації та ГУ Держгеокадастру у Волинській області спрямовані на вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, тому її реєстрація як землі комунальної власності та подальше передання у приватну власність є неправомірним. При цьому, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб має право виключно Кабінет Міністрів України, а технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель не можна змінювати цільове призначення земель. Заступник керівника Луцької окружної прокуратури просив суд витребувати у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 та незаконного користування ФГ «Козака» земельні ділянки з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564, площею 2 га, 0720882400:00:001:0565, площею 2 га, 0720882400:00:001:0566, площею 2 га, 0720882400:00:001:0567, площею 2 га, 0720882400:00:001:0568, площею 2 га, 0720882400:00:001:0569, площею 2 га, 0720882400:00:001:0570, площею 2 га. Короткий зміст судових рішень Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 06 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, позов задоволено. Витребувано у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 та незаконного користування ФГ «Козака» земельні ділянки з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564, площею 2 га, 0720882400:00:001:0565, площею 2 га, 0720882400:00:001:0566, площею 2 га, 0720882400:00:001:0567, площею 2 га, 0720882400:00:001:0568, площею 2 га, 0720882400:00:001:0569 площею 2 га, 0720882400:00:001:0570 площею 2 га. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що землі лісового фонду, які знаходяться у користуванні державних лісових підприємств, належать до державної власності і перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Відтак право на звернення до суду із позовом для захисту інтересів держави з вказаних питань належить Волинській обласній державній адміністрації. Надаючи оцінку наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд констатує, що прокурор, звертаючись із позовом, у встановленому законом порядку обґрунтував порушення інтересів держави. Горохівська районна державна адміністрація, затвердивши проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих та малопродуктивних земель, змінила цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відвела земельну ділянку у постійне користування для лісорозведення, передавши її у користування ДП «Горохівський лісгосп». Земельна ділянка вилучена в порядку, передбаченому ЗК України, проект землеустрою погоджено із землекористувачем, державними органами по земельних ресурсах, природоохоронними органами та одержав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи. При цьому, в затвердженому проекті землеустрою щодо консервації шляхом заліснення встановлено термін консервації - постійне. Викладене спростовує твердження ОСОБА_1 та третіх осіб про відсутність передачі ДП «Горохівський лісгосп» в постійне користування спірної земельної ділянки та закінчення терміну консервації. При вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України, згідно з яким (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008 року № 202) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Відповідно до план-схеми Проекту організації розвитку лісового господарства ДП «Горохівське лісомисливське господарство» станом на 2013 рік, листа ВО «Укрдержліспроект» від 15 лютого 2022 року № 142 земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду (ДП «Володимир-Волинське лісове господарство», яке є правонаступником Горохівського ЛМГ»), розташована в межах кварталу 118, виділ 18 та має статус земельної ділянки лісогосподарського призначення. Згідно з таксаційним описом, що є складовою проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське ЛМГ», та акту обстеження земельної ділянки, проведеної спеціалістами державного лісогосподарського підприємства, у зазначеному кварталі ростуть дерева віком 13 років, висотою 4 м. Вказані докази є належними, оскільки ВО «Укрдержліспроект» володіє інформацією про лісовпорядкування. Таким чином, земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, відтак її реєстрація як землі комунальної власності є неправомірною. Вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28 травня 2021 року мав право виключно Кабінет Міністрів України. Однак у 2013 році ГУ Держземагенства у Волинській області було проведено інвентаризацію земельної ділянки лісогосподарського призначення як земель сільськогосподарського призначення та розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації від 09 грудня 2013 року № 508 затверджено технічну документацію. Земельну ділянку лісогосподарського призначення неправомірно віднесено до земель сільськогосподарського призначення, чим фактично змінено її цільове призначення. Проведення інвентаризації земель шляхом розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель не може змінювати цільове призначення земель, а лише встановлює їх місцерозташування, межі та правовий статус. Незважаючи на наявність нескасованого на час виготовлення матеріалів інвентаризації базового лісовпорядкування, при проведенні інвентаризації не зазначено про фактичне використання спірної земельної ділянки ДП «Горохівське ЛМГ». Відтак спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Горохівській міській раді. Згідно з інформацією секретаріату Кабінету Міністрів України зміна цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення не погоджувалась із Кабінетом Міністрів України. У матеріалах справи відсутні також докази на підтвердження того, що ДП «Горохівське ЛМГ» надавало згоду на вилучення спірної земельної ділянки для ведення сільського господарства. Крім цього, ГУ Держгеокадастру у Волинській області не наділене повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, яка набула земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу. Проте оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, без прийняття відповідного рішення повноважного органу державної влади, вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає до задоволення. З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованій у сталій практиці Європейського суду з прав людини. У матеріалах справи відсутні відомості, які свідчать про те, що втручання у право власності останнього набувача становитиме для неї надмірний тягар. Окрім цього, суспільний інтерес, який полягає у поверненні земельних ділянок лісогосподарського призначення у державну власність, явно переважає приватний інтерес у неправомірному відчуженні ОСОБА_1 спірних земельних ділянок. При встановленні підстав для витребування земельних ділянок у ОСОБА_1 наявні також підстави для їх витребування від особи, якій спірна земельна ділянка передана в оренду - ФГ «Козака», яке є незаконним володільцем. Апеляційний суд погодився з висновкам суду першої інстанції та вказав, що безпідставними є доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів щодо належності спірної земельної ділянки до лісового фонду, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема планово-картографічними матеріали лісовпорядкування, що складені на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу, як це і передбачено пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України. Базове лісовпорядкування проведено ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році, за результатами якого було схвалено зазначений проект. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 площею 15,93 га була розташована в межах кварталу 118 Горохівського лісництва ДП «Горохівського ЛМГ» (вказаний факт підтверджено також листами ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» від 04 лютого 2022 року №05-22/03/62-22 та ВО «Укрдержліспроект» від 15 лютого 2022 року №142). Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13 листопада 2019 у справі № 361/6826/16, від 06 липня 2022 року у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування» Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14 та від 27 січня 2015 року у справі № 21-570а14, саме планово-картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являлись основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами. Вказуючи про відсутність доказів, які б свідчили про те, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах земель, на які посилається Держлісгосп та прокурор, ОСОБА_1 та Горохівська міська рада Луцького району Волинської області не заявляли в судовому засіданні клопотань про призначення судової земельно-технічної експертизи на предмет встановлення накладання земельних ділянок. Аргументи учасників справи 21 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційну скаргу мотивовано тим, що визнаючи незаконними дії та рішення Горохівської РДА, ГУ Держгеокадастру, Горохівської міської ради суди не зазначили, які ж порушення вимог законодавства останні допустили саме на час прийняття оспорюваних рішень. Судами залишено поза увагою ту обставину, що існує спір щодо статусу вилучених земельних ділянок та відношення лісомисливського господарства до них. Матеріали справи не містять доказів перебування спірних земельних ділянок у правомірному користуванні державного лісогосподарського підприємства. Пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008 року №202) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право, на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Ключовим у цій статті є термін «документами, що підтверджують це право на раніше надані землі». Такий документ матеріали справи не містять. Тобто до 2008 року спірні земельні ділянки не існували як землі лісогосподарського призначення. Також матеріали справи не містять жодного документу щодо зміни цільового призначення вилучених земельних ділянок та не містять відомостей про дату виникнення законного права користування спірними землями у лісомисливського господарства. За висновками судів і матеріалами позову «...Горохівська районна державна адміністрація, затвердивши проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих та малопродуктивних земель, змінила цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відвела земельну ділянку у постійне користування для лісорозведення, передавши її у користування ДП «Горохівський лісгосп»». Водночас порядок зміни цільового призначення чітко визначено нормами ЗК України. Розпорядження Горохівської РДА таким документом не є. Горохівська районна державна адміністрація розпорядженням від 04 червня 2008 року № 202 затвердила проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель. Згідно з пунктом 2 зазначеного розпорядження Управлінню земельних ресурсів в Горохівському районі та названим сільським радам вказано на необхідність внести зміни в земельно-облікові документи. Отже, в даному випадку відбулась консервація шляхом заліснення (врегульовано нормами ЗК України), а не зміна цільового призначення. Земельна ділянка не переставала бути сільськогосподарською за своєю суттю. Заліснення відбувалось не за кошти лісомисливського господарства, а під державну програму. Крім того, частиною другою статті 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. За нормами земельного законодавства щодо порядку консервації земель (п. 16 постанови Кабінету Міністрів України № 35 від 19 січня 2022 року та п.20 наказу Мінагрополітики від 26 квітня 2013 року) на час здійснення консервації земель зміна цільового призначення земельної ділянки та її господарське використання, крім передбаченого проектом консервації земель, забороняється. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (земельно-технічних експертиз, висновків спеціалістів та інше), що спірні земельні ділянки знаходиться в межах земель, на які вказує Держлісгосп та прокурор. Такими доказами не може бути й фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 118 Горохівського лісництва ДП «Горохівський лісгосп» і межами його таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2012 року та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами. На даний час технічно неможливо накласти межі сформованих земельних ділянок (внесених до кадастрової карти) та не сформованих земельних ділянок (в т.ч. і матеріали лісовпорядкування). За відсутності відповідної експертизи, висновок про накладання земельних ділянок є лише припущенням. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, надані прокурором, складено без прив`язки до місцевості та визначення координат, і вказані матеріали не доводять перебування спірних земельних ділянок у складі земель лісового фонду як на час їх вилучення, так і на час розгляду справи, та, відповідно, не обґрунтовують незаконність вилучення спірних земельних ділянок зі складу земель лісового фонду. 15 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ Держгеокадастру у Волинській області подало до Верховного Суду пояснення, у яких просить касаційну скаргу задовольнити. Пояснення мотивовано тим, що жодного рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося. Розроблений у 2013 році Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівський Лісгосп» не є документацією, яка згідно з чинним законодавством встановлює категорію земель, а тому не може братися судом до уваги як доказ, що підтверджує належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Відповідно, до одержання в установленому порядку акту на право постійного користування земельними лісовими ділянками, наявність у спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування може бути належним доказом на підтвердження такого права лише на раніше надані землі. Відповідно до статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Водночас, консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. Таким чином, докази про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення відсутні, оскільки всупереч вимогам статей 125, 126 ЗК України ДП «Горохівське лісомисливське господарство» (правонаступник Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України») не здійснило державної реєстрації права; відсутні належні та допустимі докази, що вказують на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі лісогосподарського призначення; положення пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЛК України не можна застосовувати в спірних правовідносинах, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б доводили, що земельні ділянки були надані ДП «Горохівське лісомисливське господарство». 17 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Горохівська міська рада подала до Верховного Суду заяву, у якій просила касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, судові рішення у справі скасувати. 17 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» прокурор Волинського обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, у якій просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Відзив мотивовано тим, у касаційній скарзі не зазначено, які саме норми матеріального права судом застосовано неправильно, а наведені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки. Наведені у касаційній скарзі постанови Верховного Суду прийняті у справах, правовідносини у яких не є подібними до правовідносин, що склались у цій справі. Зокрема, у справі № 285/3484/20 підставою позову є відведення земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, що відносить її до земель водного фонду. У справі № 363/2060/17 суди досліджували питання законності розпорядження районної державної адміністрації про вилучення земель лісогосподарського призначення з постійного користування державного підприємства за відсутності погодження з уповноваженим органом управління. Натомість посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 363/3873/17 є обґрунтованими, оскільки касаційний суд, розглядаючи зазначену у справу дійшов висновку, що судами правомірно встановлено, що спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення і з державної власності не вилучались. Твердження відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів перебування спірних земельних ділянок у правомірному користуванні державного лісогосподарського підприємства та зміни цільового призначення землі є безпідставними, оскільки така зміна відбулась у відповідності з нормами законодавства та з дотриманням відповідної процедури. Горохівська РДА, затвердивши проект землеустрою, фактично змінила цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передавши його у користування ДП «Горохівське ЛМГ» для здійснення лісогосподарської діяльності. Спірна земельна ділянка охоплена матеріалами лісовпорядкування та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, що підтверджує її перебування у постійному користуванні лісогосподарських підприємств ? спочатку ДП «Горохівське ЛМГ», пізніше (на момент пред`явлення позову) - ДП «Володимир-Волинське ЛМГ», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України». Отже, ДП «Горохівське ЛМГ», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», правомірно використовувало земельну ділянку площею 15,93 га з 2008 року для ведення лісового господарства. Інформація ВО «Укрдержліспроект» є єдиним доказом у справі, який беззаперечно підтвердив вибуття спірної земельної ділянки з державного лісового фонду. Крім того, в матеріалах справи наявний проект землеустрою щодо консервації земельних ділянок шляхом заліснення, і відповідач під час розгляду справи в судах не заперечувала відведення спірних земельних ділянок за рахунок земель, щодо яких проведено консервацію. Крім того, згідно з проектом консервації шляхом заліснення ? термін консервації земель постійний, а тому відповідно до п. 16 постанови Кабінету Міністрів України № 35 від 19 січня 2022 року та п. 20 наказу Мінагрополітики від 26 квітня 2013 року № 238 «Про порядок консервації земель» на час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації. Таким чином, зміна цільового призначення спірних земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення суперечить проекту землеустрою щодо консервації. Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання судових рішень відмовлено. В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 363/2060/17, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи Суди встановили, що розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації Волинської області № 139 від 15 квітня 2008 року «Про дозвіл на збір матеріалів вибору земельних ділянок для посадки лісових насаджень» надано дозвіл ДП «Горохівське лісомисливське господарство» на збір матеріалів вибору земельних ділянок для посадки лісових насаджень з метою консервації, в тому числі на території Квасівської сільської ради орієнтовно площею 15,93 га. Розглянувши клопотання ДП «Горохівське лісомисливське господарство» від 30 травня 2008 року № 96 про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих і малопродуктивних земель та надання їх у постійне користування, Горохівська районна державна адміністрація розпорядженням від 04 червня 2008 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель» № 202 затвердила проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель на території Губинської сільської ради - 7,62 га рілля, Журавниківської - 5,45 га ріллі, Квасівської - 15,93 га ріллі. Згідно з пунктом 2 вказаного розпорядження Управлінню земельних ресурсів в Горохівському районі та названим сільським радам вказано на необхідність внести зміни в земельно-облікові документи. Відповідно до Проекту землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих малопродуктивних земель, розташованої на землях запасу сільськогосподарського призначення на території Квасівської сільської ради Горохівського району Волинської області, площа 15,93 га, такий розроблений ДП Волинський інститут землеустрою у 2008 року. Згідно з висновком про обстеження земель в натурі (на місцевості) від 08 квітня 2008 року земельна ділянка не оброблялась 10 років, розміщена біля існуючого лісового масиву недалеко від населеного пункту село Крижова. До висновку долучено викопіювання земельної ділянки, яка вилучається зі складу сільськогосподарських угідь. Проект землеустрою погоджений: Управлінням земельних ресурсів у Горохівському районі Волинської області (23 квітня 2008 року за №1.11/1103), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Волинській області (23 квітня 2008 року за №687), Волинським обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції «Облдержродючість» (18 квітня 2008 року №132), Квасівською сільською радою Горохівського району Волинської області (висновок від 22 квітня 2008 року № 309 про погодження проекту землеустрою, виведення з господарського обігу 15,93 га ріллі та здійснення їх консервації шляхом заліснення). Межі зазначеної земельної ділянки площею 15,93 га визначено в натурі та закріплено межовими знаками, про що свідчить акт про перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість). Розділ IV «Графічні матеріали» містить план консервації земельної ділянки (напрям консервації - заліснення, термін консервації - постійне), додаток із описом меж земельної ділянки та викопіювання із чергового кадастрового плану - ситуаційний план розміщення земельної ділянки під заліснення та зведений кошторисний розрахунок вартості створення захисних лісонасаджень Квасівської сільської ради. Головне управління земельних ресурсів у Волинській області затвердило висновок державної експертизи землевпорядної документації від 13 травня 2008 року № 1585. Підсумкова оцінка результатів державної експертизи - позитивна. За результатами проведеної 01-02 квітня 2009 року контрольно-ревізійним відділом в Горохівському районі КРУ у Волинській області звірки по достовірності прийняття рішення «Про погодження надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для посадки лісу» Квасівською сільською радою встановлено, що на території ради в 2008 році була заліснена площа в розмірі 15,93 га із земель запасу. На підставі клопотання ДП «Горохівське лісомисливське господарство», рішенням сесії Квасівської сільської ради від 24 березня 2008 року № 137 було погоджено дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих та малопродуктивних земель, розташованих на землях запасу сільськогосподарського призначення на території ради площею 15,93 га. Із довідки, складеної за результатами звірки, вбачається, що порушень щодо достовірності прийняття рішення сільською радою не встановлено. У 2013 році ВО «Укрдержліспроект» проведено базове лісовпорядкування, за результатами якого було схвалено Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівський лісгосп». Передана земельна ділянка площею 15,93 га була розташована в межах кварталу 118 Горохівського лісництва ДП «Горохівського ЛМГ». Згідно з довідкою (відповідно до форми державної статистичної звітності 6-зем на території Локачинського району) відділу Держземагенства у Локачинському районі Волинської області від 28 листопада 2012 року квартал 118 (Квасівська сільська рада) належить ДП «Горохівське ЛМГ». Розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації від 09 грудня 2013 року № 508 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території сільських рад Горохівського району Волинської області» затверджено відповідні технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території відповідних сільських рад Горохівського району Волинської області загальною площею 5046,8 га згідно з додатком. Згідно з додатком до розпорядження до переліку сільських рад, на території яких проведена інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, віднесено Квасівську сільську раду, яка входить до складу територіальної громади Горохівської міської ради та зазначено загальну площу 125,8615 га, кількість земельних ділянок -

13. З технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Квасівської сільської ради Горохівського району Волинської області, площа 125,8615 га, вбачається, що об`єктом інвентаризації є 13 земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Згідно з висновком відділу Держземагенства у Горохівському районі Волинської області №5013/04-13 від 03 грудня 2013 року здійснено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, загальною площею 125,8615 га, земельних ділянок № НОМЕР_1 , рілля, серед яких земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 25,0374 га. Дана земельна ділянка розміщена в західній частині території Квасівської сільської ради. Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області №276-ОТГ від 23 лютого 2021 року передано Горохівській територіальній громаді в особі Горохівської міської ради Горохівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 218,5564 га. Земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 площею 15,0373 га (яка є частиною проінвентаризовної земельної ділянки площею 25,0374 га) прийнято у комунальну власність зазначеної територіальної громади згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 23 лютого 2021 року. На підставі вказаних розпорядчих актів, державним реєстратором Горохівської міської ради Середою І. Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59222149 від 12 липня 2021 року, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 із зазначенням форми власності - комунальна, власник - Горохівська міська рада. Дата державної реєстрації земельної ділянки відділом у Горохівському районі Міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області - 05 січня 2018 року. Рішенням дев`ятої сесії восьмого скликання Горохівської міської ради Луцького району Волинської області від 30 червня 2021 року № 9-170/2021 надано дозвіл виконавчому комітету Горохівської міської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 15,0373 га, кадастровий номер 0720882400:00:001:0286, за межами населеного пункту села Квасів. На підставі рішення Горохівської міської ради від 14 липня 2021 року № 10-102/2021 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 15,0373 га, кадастровий номер 0720882400:00:001:0286, за межами населеного пункту села Квасів на вісім земельних ділянок з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564, 0720882400:00:001:0565, 0720882400:00:001:0566, 0720882400:00:001:0567, 0720882400:00:001:0568, 0720882400:00:001:0569, 0720882400:00:001:0570, 0720882400:00:001:0571 та передано земельні ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, згідно з додатком. Згідно з додатком до рішення від 14 липня 2021 року гр. ОСОБА_2 передано земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0570; ОСОБА_3 - земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0569, ОСОБА_4 - земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0568, ОСОБА_5 - земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0567, ОСОБА_6 - земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0566, ОСОБА_7 - земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0565, ОСОБА_8 - земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0564. На підставі договорів купівлі-продажу від 10 серпня 2021 року № 594, 596, 597, 598, 603 та договору купівлі-продажу від 29 вересня 2021 року № 831 вказані земельні ділянки відчужено на користь ОСОБА_1 . За змістом договорів оренди землі від 01 лютого 2022 року № 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 вказані земельні ділянки передано в оренду ФГ «Козака». Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівський лісгосп» земельна ділянка з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 належить до земель лісового фонду. Базове лісовпорядкування на вказану земельну ділянку проведено ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році, результатами якої було схвалено зазначений проект. Із фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 118 Горохівського лісництва ДП «Горохівський лісгосп» і межами його таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2012 року та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами, яка надана на запит Луцької окружної прокуратури ВО «Укрдержліспроект», встановлено факт можливого накладення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564, 0720882400:00:001:0565, 0720882400:00:001:0566, 0720882400:00:001:0567, 0720882400:00:001:0568, 0720882400:00:001:0569, 0720882400:00:001:0570 на лісові землі, земельні ділянки знаходяться у 118 кварталі ДП «Горохівський лісгосп», виділ

18. Згідно зі статутом ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України 04 січня 2022 року №14, підприємство є правонаступником всього майна, прав та обов`язків ДП «Горохівське лісомисливське господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04 жовтня 2021 року № 592 «Про припинення Державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство». 04 лютого 2022 року ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» листом за № 05-22/03/62-22 інформувало Луцьку окружну прокуратуру про відчуження земельних ділянок лісового фонду ДП «Горохівське ЛМГ» (правонаступником якого є ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство»). Підприємство зазначає, що з питань вилучення вказаних земельних ділянок з державного лісового фонду до них жодні клопотання не надходили, рішення про їх вилучення не приймались. До листа долучено Акт обстеження земельної ділянки, проведеної за участю комісії у складі помічника лісничого Горохівського лісництва Якобчука Р.В., майстрів лісу майстерської дільниці №1 Горохівського лісництва ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Рекрута І. А. і майстерської дільниці № 2 Горохівського лісництва ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Земляного П. П. та скріншот кадастрової карти з мережі Інтернет станом на 2020 рік, з яких вбачається, що на земельних ділянках кварталу 118 виділ 18 ростуть дерева віком 13 років, середньою висотою 4 метри з середнім діаметром 5 см. З листа секретаріату Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2022 року №7360/0/2-22 на запит Луцької окружної прокуратури вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішень про вилучення з постійного користування ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» (правонаступник ДП «Горохівське лісомисливське господарство») земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами не приймалось.

Позиція Верховного Суду Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. У абзаці другому частини другої статті 178 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом. За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)). Складовою охорони земель є консервація деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь (пункт «д» частини першої статті 164 ЗК України). Статтею 1 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що консервація земель полягає у припиненні господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я. Відповідно до частини другої статті 171, статті 172 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним. Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України. Пунктом 4 Порядку консервації земель, затвердженого наказом Держкомзему Україи від 17 жовтня 2002 року № 175 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 14 лютого 2003 року за № 117/7438 (далі - Порядок консервації земель), що діяв на момент здійснення консервації спірних земельних ділянок шляхом заліснення, передбачено, що консервація земель здійснюється за ініціативи власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, а також за поданням місцевих землевпорядних або природоохоронних органів. Відповідно до пункту 10 Порядку консервації земель проект консервації земель підлягає державній землевпорядній експертизі згідно з Положенням про здійснення державної землевпорядної експертизи, затвердженим наказом Держкомзему від 11 березня 1997 року № 39, зареєстрованим 12 травня 1997 року № 171/1975, після чого подається на затвердження до відповідної державної адміністрації (сільської, селищної, міської ради). Після закінчення строку консервації земель, визначених проектом консервації, комісія, до складу якої входять представники: відповідної державної адміністрації (сільської, селищної, міської ради); місцевого органу земельних ресурсів; природоохоронного органу; Кримського республіканського або обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості грунтів і якості продукції; власника земельної ділянки, проводить обстеження законсервованих земель у натурі (на місцевості) і вносить до відповідних органів виконавчої влади (місцевого самоврядування), які прийняли рішення про консервацію земель, пропозицію щодо повернення земель до попереднього використання, продовження термінів консервації або інші пропозиції, направлені на їх раціональне та екологічно безпечне використання (пункт 14 Порядку консервації земель). Згідно з частинами першою, третьою, четвертою, статті 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках: передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель; віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення; зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами). При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції Закону N 3404-IV від 08 лютого 2006 року, який набрав чинності 29 березня 2006 року, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008 року № 202) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України). Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що «положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України». Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 363/2060/17, на яку посилається заявник в касаційній скарзі, вказано: «власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування скасування реєстрації права власності особи на майно не потребується. Однією з особливостей віндикаційного позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. При розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази. Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що для застосування положень статті 388 ЦК України до спірних правовідносин у цій справі, перш за все підлягає з`ясуванню, чи були землі, які прокурор просить витребувати у відповідачів, землями лісового фонду, що були вилучені у ДП «Вищедубечанський держлісгосп».». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2020 року у справі № 681/820/17 вказано, що «апеляційний суд, виходячи з того, що відповідно до проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району, затвердженого розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації від 24 листопада 2010 року № 477, термін консервації земель, зокрема, на території Білецької сільської ради визначений як «постійний», відсутні докази створення комісії з обстеження законсервованих земель в натурі (на місцевості), пропозиції щодо повернення земель до попереднього використання не вносились, дійшов правильного висновку, що на час винесення спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 вересня 2016 року № 22-22761-СГ про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0133, відносилась до малопродуктивних деградованих земель державного фонду на території Білецької сільської ради та підлягала консервації шляхом заліснення, а тому зазначений наказ є незаконним та підлягає скасуванню. […] Отже враховуючи, що передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 здійснена з порушенням вимог земельного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладений в подальшому договір оренди земельної ділянки від 30 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «А.Т.К.», підлягає визнанню недійсним.». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2020 року справа № 686/18690/17 зазначено: «суд апеляційної інстанції встановив, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31 жовтня 2013 року № 126 «Про затвердження робочих проектів землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель», яким затверджено робочі проекти землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності за межами населених пунктів Віньковецького, Летичівського та Хмельницького районів Хмельницької області загальною площею 1196,3804 га згідно з додатком, до яких включені і землі Масівецької сільської ради загальною площею 9,4606 га, в тому числі і спірна земельна ділянка кадастровий номер 6825084500:02:015:0026 не визнано незаконним та він є чинним. Крім того, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31 жовтня 2013 року № 126 «Про затвердження робочих проектів землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель». В матеріалах справи відсутні докази створення комісії з обстеження законсервованих земель в натурі (на місцевості), пропозиції щодо повернення земель до попереднього використання не вносились, а тому на час винесення спірного наказу земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1, відносилась до малопродуктивних деградованих земель державного фонду на території Масівецької сільської ради та підлягала консервації шляхом заліснення. Отже, на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22 жовтня 2016 року № 22-28138-СГ про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6825084500:02:015:0026, зазначена земельна ділянка не могла використовуватись для ведення особистого селянського господарства та підлягала консервації шляхом заліснення. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд дійшов правильного висновку, що на час винесення спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22 жовтня 2016 року № 22-28138-СГ про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6825084500:02:015:0026, вона відносилася до малопродуктивних деградованих земель державного фонду Масівецької сільської радита підлягала консервації шляхом заліснення, а тому зазначений наказ є незаконним та підлягає скасуванню. Доводи касаційної скарги про неврахування судами того, що наявними в матеріалах справи доказами, підтверджується той факт, що спірна земельна ділянка не є малопродуктивною та деградованою, навпаки її ґрунт за своїми агрохімічними та агроекологічними параметрами придатний для вирощування сільськогосподарських культур, обґрунтовано спростовані апеляційним судом з посиланням на те, що земельним законодавством передбачено порядок повернення законсервованих земель до попереднього використання, за яким, відповідно, створена комісія проводить обстеження законсервованих земель у натурі (на місцевості) і вносить до уповноважених органів пропозицію щодо повернення земель до попереднього використання, продовження строків консервації або інші пропозиції, направлені на їх раціональне та екологічно безпечне використання та лише після прийняття уповноваженим органом такого рішення можливо використання земель за цільовим призначенням та передача їх у власність. Тобто висновок про можливість використання земель за попереднім призначенням можливий лише після відповідного висновку комісії та прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про використання земель за цільовим призначенням. Судом встановлено, що будь-яких рішень щодо повернення даних земель до попереднього використання не приймалося, а тому вищевказані доводи не мають правового значення та зводяться до неправильного тлумачення заявником вищенаведених правових норм.». Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному (касаційному) порядку та в яких межах (див. постанови Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 757/42885/19-ц, від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що «у справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 зазначено, що «у справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що «ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у касаційній скарзі не навело доводів з приводу незаконності та/або необґрунтованості судових рішень у частині задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання договорів оренди землі недійсними, а також не зазначило, як задоволення зазначених вимог порушує його права та інтереси за умови, що відповідачі, до яких пред`явлені такі позовні вимоги, судові рішення не оскаржили». У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)). У справі, що переглядається: аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 не навела переконливих доводів, яким чином оскаржене судове рішення в частині позовної вимоги прокурора про витребування спірних земельних ділянок з незаконного користування ФГ «Козака», пред`явлених до ФГ «Козака», порушують права та інтереси ОСОБА_1 ФГ «Козака» судові рішення в частині задоволеної до нього позовної вимоги не оскаржило. Така процесуальна поведінка ФГ «Козака» свідчить про згоду з судовими рішеннями в частині задоволеної позовної вимоги, яка була пред`явлена до нього. Тому оскаржені судові рішення в наведеній частині касаційний суд залишає без змін; звертаючись до суду з позовом про витребування земельних ділянок з незаконного володіння ОСОБА_1 , прокурор вказував, що спірна земельна ділянка охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства, може перебувати лише у державній власності, тому її передання у комунальну власність та в подальшому у приватну є неправомірною. Землі лісового фонду перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Відповідач без належних правових підстав зареєстрував за собою право приватної власності на земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту. Розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, вказана ділянка вибула із володіння власника поза його волею; суди встановили, що на підставі клопотання ДП «Горохівське лісомисливське господарство» рішенням сесії Квасівської сільської ради від 24 березня 2008 року №137 було погоджено дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих та малопродуктивних земель, розташованої на землях запасу сільськогосподарського призначення на території ради; розпорядженням Горохівська районна державна адміністрація Волинської області від 04 червня 2008 року № 202 затверджено проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель, зокрема на території Квасівської сільської ради - 15,93 га ріллі. Згідно з пунктом 2 даного розпорядження Управлінню земельних ресурсів в Горохівському районі та названим сільським радам вказано на необхідність внести зміни в земельно-облікові документи; межі зазначеної земельної ділянки площею 15,93 га визначено в натурі та закріплено межовими знаками. Розділ проекту IV «Графічні матеріали» містить план консервації земельної ділянки (напрям консервації - заліснення, термін консервації - постійне); в 2008 році зазначена земельна ділянка була заліснена; у 2013 році ВО «Укрдержліспроект» проведено базове лісовпорядкування, за результатами якого було схвалено Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівський лісгосп»; земельна ділянка площею 15,93 га була розташована в межах кварталу 118 Горохівського лісництва ДП «Горохівського ЛМГ»; на час розгляду справи земельні ділянки перебувають у приватній власності ОСОБА_1 та у користуванні ФГ «Козака»; колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо відсутності належних доказів, які б свідчили про те, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах земель, на які посилається прокурор, оскільки установлені судами обставини справи свідчать, що саме спірна земельна ділянка прийнята у комунальну власність 23 лютого 2021 року з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 та площею 15,0373 га (яка є частиною проінвентаризовної земельної ділянки площею 25,0374 га), що відповідачі не спростували, клопотань про призначення судової земельно-технічної експертизи не заявляли; суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходили із того, що Горохівська районна державна адміністрація, затвердивши проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих та малопродуктивних земель, змінила цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відвела земельну ділянку у постійне користування для лісорозведення, передавши її у користування ДП «Горохівський лісгосп», послались на положення пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008 року № 202), згідно з яким до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування; колегія враховує доводи касаційної скарги, що саме лише затвердження проекту землеустрою щодо консервації земель шляхом заліснення не є тотожним зміні цільового призначення земельної ділянки, порядок якої визначено у статті 20 ЗК України, а положення пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008року № 202) стосувалося підтвердження права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними лісовими ділянками, які надані до набрання ним чинності, тобто до 29 березня 2006 року. Тому висновки судів в цій частині є помилковими, обставин зміни цільового призначення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення та її відведення у постійне користування ДП «Горохівський лісгосп» для лісогосподарських потреб суди не встановили; разом з тим, на час прийняття рішень ГУ Держгеокадастру у Волинській області №276-ОТГ від 23 лютого 2021 року про передачу Горохівській територіальній громаді в особі Горохівської міської ради Горохівського району у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 площею 15,0373 га та 14 липня 2021 року Горохівською міською радою про її поділ та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам спірна земельна ділянка належала до малопродуктивних деградованих земель державного фонду та підлягала консервації шляхом заліснення, термін консервації - постійне, використовувалася з 2008 року державними лісогосподарськими підприємствами для заліснення, тому могла передаватись виключно для лісогосподарських потреб, відповідно не могла передаватись у приватну власність та використовуватись для ведення особистого селянського господарства. Судами не встановлено, що мало місце повернення земель до попереднього використання у встановленому законодавством порядку. Тому висновок судів, що зазначені рішення є незаконними, а вказані ділянки вибули із володіння власника (держави) поза його волею, у зв`язку з чим наявні підстави для їх витребування, є правильним; з огляду на характер спірних правовідносин та враховуючи, що на час їх виникнення на спірних земельних ділянках росли дерева віком 13 років, середньою висотою 4 метри з середнім діаметром 5 см, відсутність обставин, які б свідчили про те, що втручання у право власності останнього набувача становитиме для неї надмірний тягар, суди обґрунтовано вважали, що не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, яка, проявивши розумну обачність, могла знати, що спірна ділянка належала до земель консервації, була заліснена, не належала до сільськогосподарських угідь і не могла передаватись у приватну власність та використовуватись для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин суди правильно вважали, що наявні підстави для задоволення позовної вимоги про витребування земельних ділянок з незаконного володіння ОСОБА_1 , проте частко помилилися щодо мотивів такого рішення.Тому оскаржені судові рішення в цій частині належить змінити в мотивувальній частині. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального права та з порушенням нормпроцесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, зазначені рішення в частині задоволеної позовної вимоги про витребування земельних ділянок з незаконного володіння ОСОБА_1 змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін. Оскільки судові рішення підлягають зміні лише щодо мотивів їх ухвалення, то розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 06 грудня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року в частині задоволеної позовної вимоги заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації про витребування земельних ділянок з незаконного володіння ОСОБА_1 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Горохівського районного суду Волинської області від 06 грудня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко