Постанова КГС ВС № 915/78/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Київ cправа № 915/78/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-Докер" (далі - ТОВ "ЮГ-Докер", Товариство, позивач, заявник, скаржник) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17 березня 2026 року (головуючий суддя: Лічман Л.В., судді: Богатир К.В., Павленко Н.А.) у межах розгляду заяви ТОВ "ЮГ-Докер" про забезпечення позову до його подання у справі № 915/78/26 за позовом ТОВ "ЮГ-Докер" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Адміністрація порту, відповідач) про визнання договору продовженим. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.05.2026 № 32.2-01/754 у зв`язку з відпусткою судді Власова Ю.Л. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 915/78/26, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М., Малашенкова Т.М. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову ТОВ "ЮГ-Докер" звернулося 23.01.2026 до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову до подання позову, в якій просило: 1) заборонити Адміністрації порту та її посадовим особам чинити перешкоди ТОВ "ЮГ-Докер", його посадовим особам, працівникам, транспортним засобам, іншій техніці та обладнанню у доступі до причалу(-ів) №№ 5, 12, 13 для проведення вантажно-розвантажувальних робіт, розташованих на території морського порту "Миколаїв", на умовах укладеного договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(-ів) від 20.07.2020 № 38-П-АМПУ-20 (далі - договір доступу до причалу); 2) заборонити Адміністрації порту як адміністратору Реєстра морських портів України (далі - Реєстр) вчиняти дії з виключення з Реєстру відомостей про портового оператора ТОВ "ЮГ-Докер". Заява аргументована такими обставинами: - умови діючого, на думку заявника, договору доступу до причалу, за змістом пункту 1.1. якого Миколаївська філія порту, який перебуває в її господарському віданні, забезпечують платний доступ ТОВ "ЮГ-Докер" як портового оператора до причалу (-ів) № 5, № 12, № 13 для проведення вантажно-розвантажувальних робіт; - пункт 7.1. зазначеного договору визначає, що такий діє до 31 грудня поточного року та вважається продовженим на тих самих умовах до 31 грудня кожного наступного року за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії; - пункт 8.2. цього правочину передбачає, що всі права та обов`язки Адміністрації порту, які передбачені договором, виконуються його Миколаївською філією, у т.ч. підписання всіх документів; - заступник голови Адміністрації порту Олександр Сенчило електронним листом від 20.10.2025 № 3132/10-09-02/Вих повідомив ТОВ "ЮГ-Докер" про припинення дії договору 01.01.2026 з 00:00 год. з підстав, передбачених абзацом 2 пункту 7.1. договору доступу до причалу, а Миколаївська філія Адміністрації порту листом від 21.11.2025 № 2057/18-04-05/Вих проінформувала, що на виконання листа заступника голови Адміністрації порту від 20.10.2025 договір припиняється з 01.01.2026 з 00:00 год. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ТОВ "ЮГ-Докер" вказало на те, що: 1) заступник голови Адміністрації порту неуповноважений подавати заяви про припинення дії договору; 2) Миколаївська філія Адміністрації порту, діючи на правах адміністратора, не зверталася із заявою до портового оператора (ТОВ "ЮГ-Докер") про припинення дії правочину, адже керівник Миколаївської філії Адміністрації порту або виконуючі його обов`язки особи, здійснюють свої повноваження на підставі довіреності за підписом голови Адміністрації порту, і така з метою розірвання або припинення дії договору не видавалася; 3) Миколаївська філія Адміністрації порту не надала розпоряджень, наказів голови Адміністрації порту на подання начальником Миколаївської філії (або виконуючим його обов`язки) заяви про припинення дії договору доступу до причалу. Оскільки, на думку заявника, договір діє до 31.12.2026 і портовий оператор звертається до суду з позовом про визнання договору продовженим, а зважаючи, що Адміністрація порту визначає цей правочин як припинений з 01.01.2026, існує ризик вчинення останньою перешкод портовому оператору у доступі до зазначених причалів і паралельно виключення ТОВ "ЮГ-Докер" як портового оператора з Реєстру, держателем якого є Адміністрація порту, що змушує заявника просити суд вжити зазначені вище заходи забезпечення позову. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 26.01.2026 у справі № 915/78/26 (суддя Мавродієва М.В.) заяву ТОВ "ЮГ-Докер" про забезпечення позову до його подачі задовольнив. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що: 1) невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, оскільки відсутність допуску заявника до причалів може призвести до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову; 2) запропоновані ТОВ "ЮГ-Докер" заходи не є втручанням у діяльність Адміністрації порту, оскільки використання портовим оператором причалів у період розгляду справи судом не позбавляє таку права володіння, користування та розпорядження ними; 3) заходи заборони чинити перешкоди у доступі до причалу(-ів) для проведення вантажно-розвантажувальних робіт, не є тотожним задоволенню позовних вимог і такий захід в умовах широкомасштабної агресії на територію України, зокрема, і на територію Миколаївського морського порту, спрямований не на отримання ТОВ "ЮГ-Докер" прибутку від користування причалами в контексті здійснення господарської діяльності, а на запобігання потенційному ризику невиконання Адміністрацією порту рішення суду внаслідок передання спірних причалів у користування іншому портовому оператору, що, в свою чергу, зумовить необхідність подання заявником нового позову; 4) заборона Адміністрації порту вчиняти дії щодо виключення відомостей з Реєстру стосовно ТОВ "ЮГ-Докер" як портового оператора безпосередньо пов`язане з предметом позову про визнання договору доступу до причалу продовженим та виконання в майбутньому судового рішення в разі його задоволення, оскільки наступне здійснення господарської діяльності ТОВ "ЮГ-Докер" у морському порту безпосередньо залежить від перебування позивача в Реєстрі як портового оператора; 5) сторони не позбавлені права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання доказів, які спростовують необхідність застосування таких. За результатом апеляційного перегляду Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 17 березня 2026 року у цій справі ухвалу місцевого суду про задоволення заяви ТОВ "ЮГ-Докер" стосовно вжиття заходів забезпечення майбутнього позову скасував; у задоволенні відповідної заяви про забезпечення позову до його подання відмовив. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що: 1) оскільки характер майбутнього позову ТОВ "ЮГ-Докер" про визнання договору продовженим є немайновим, то підставою вжиття заходів забезпечення позову має бути достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а не вжиття заходів забезпечення, які призводять до наслідків, тотожних вирішенню справи по суті та задоволенню майбутнього позову, є прямо заборонене приписами частини одинадцятої статті 137 ГПК України. В означеному ж випадку місцевий суд дозволив продовження виконання умов правочину шляхом надання ТОВ "ЮГ-Докер" безперешкодного доступу до причалу та використання об`єктів портової інфраструктури, що є предметом зазначеного договору та втрутився у господарську діяльність державного підприємства, адже надання причалів у користування позивача поза волею відповідача має розглядатися під час вирішення спору по суті та в контексті правильності застосування чинного законодавства, яке регулює провадження діяльності у морському порту; 2) помилковими є висновки місцевого суду про те, що заборона чинити перешкоди Адміністрацією порту у доступі ТОВ "ЮГ-Докер" до причалів на умовах укладеного договору убезпечить позивача від необхідності звернення з новими позовами в разі передачі відповідачем вказаних причалів у користування іншим портовим операторам, адже оскільки Адміністрація порту вважає дію спірного договору припиненою, а зворотне має вирішуватися під час розгляду справи по суті, то остання не позбавлена можливості пошуку нового портового оператора, розуміючи наслідки відповідних дій, враховуючи наявність спору у цій справі; 3) заборона вчинення Адміністрацією порту дій з виключення ТОВ "ЮГ-Докер" з Реєстру не узгоджується з предметом позову, в межах якого має бути досліджена правильність оформлення відповідачем як сторони договору відмови від продовження правочину, а не його дії як адміністратора Реєстру; 4) доводи ТОВ "ЮГ-Докер" про продовження дії договору та відмова від його продовження, вчинена неуповноваженою особою, є обставинами, які підлягають встановленню в процесі розгляду спору по суті, а не заяви про забезпечення позову у спосіб, яким ТОВ "ЮГ-Докер" вирішило зберегти доступ до причалів на підставі забезпечувальних заходів, не врахувавши, що вжиття таких шляхом доступу оператора порту до проведення вантажно-розвантажувальних робіт є тотожним задоволенню позову, а, отже, суперечить нормі частини одинадцятої статті 137 ГПК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги Не погоджуючись з оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого суду про задоволення його заяви про виття заходів забезпечення позову залишити в силі. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо правовідносин сторін у сфері доступу до природних монополій та не врахував наявність законодавчої заборони та обмеження споживача в його праві доступу до природних монополій, а також не звернув увагу на те, що умови спірного договору не можуть обмежувати права, встановлені законом (статті 203, 204, 629 ЦК України), наслідком чого стало порушення апеляційною інстанцією вимог статей 74, 77, 78 ГПК України в контексті встановлення фактичних обставин справи та порушення частини одинадцятої статті 137 ГПК України під час ухвалення постанови, якою скасовані встановлені місцевим судом заходи забезпечення позову. Позиція інших учасників справи Адміністрація порту у відзиві на касаційну скаргу, просила таку залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду у цій справі залишити без змін, з мотивів правильного застосування норм матеріального та процесуального права. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Верховний Суд ухвалою від 01.06.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційної інстанції, якою скасовані заходи забезпечення позову до його подання. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке. Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту, гарантованого положеннями статей 55, 124 Конституції України, - є інститут вжиття заходів забезпечення позову. Підстави для застосування заходів забезпечення позову у процесуальному законодавстві визначені у статті 136 ГПК України, відповідно до якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Правова позиція Верховного Суду щодо мети та правової природи зазначених процесуальних норм є сталою та послідовною, викладеною, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, а також у постановах Верховного Суду: від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24, від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24. Метою заходу забезпечення є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини"). Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17). Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20). Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах: від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18; від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 та Верховного Суду, викладеного у постановах: від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Як встановили суди попередніх інстанцій предметом майбутнього позову є вимога позивача до відповідача про визнання договору доступу до причалу продовженим, тобто позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру. Відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При цьому адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник. Між тим обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (з подібних міркувань виходив Верховний Суд у постановах від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17Ю, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19). Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Як встановили суди заявник звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив, зокрема вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони Адміністрації порту та її посадовим особам чинити перешкоди ТОВ "ЮГ-Докер", його посадовим особам, працівникам, транспортним засобам, іншій техніці та обладнанню у доступі до причалу(-ів) №№ 5, 12, 13 для проведення вантажно-розвантажувальних робіт, розташованих на території морського порту "Миколаїв", на умовах укладеного договору доступу до причалу, а також заборони Адміністрації порту як адміністратору Реєстра вчиняти дії з виключення з Реєстру відомостей про портового оператора ТОВ "ЮГ-Докер" - до розгляду цієї справи по суті. Між тим звертаючись із заявою про забезпечення майбутнього позову ТОВ "ЮГ-Докер" зазначило, що портовий оператор звертається до суду з позовом про визнання договору доступу до причалу продовженим, з мотивів того, що Адміністрація порту визначає цей правочин як припинений з 01.01.2026, а тому чинить перешкоди у здійсненні позивачем як портовим оператором доступу до зазначеної інфраструктури. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, застосовані місцевим судом шляхом надання ТОВ "ЮГ-Докер" безперешкодного доступу до використання об`єктів портової інфраструктури, що є предметом договору доступу до причалу, дозволяє продовження виконання умов правочину, поза встановлення судовим рішення за результатом розгляду справи по суті права портового оператора на продовження користування відповідними послугами Адміністрацією порту. Тобто, на думку суду апеляційної інстанції, застосовані заходи забезпечення позову фактично зводяться до вирішення справи по суті та задоволення заявлених позовних вимог, оскільки фактично вжиті заходи забезпечення позову є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог і такі надають позивачу безперешкодний доступ до використання об`єктів портової інфраструктури - державного майна, балансоутримувачем яких є Адміністрація порту. Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляючи висновки місцевого суду про наявність підстав для здійснення заходів забезпечення позову шляхом заборони Адміністрації порту як адміністратору Реєстра вчиняти дії з виключення з Реєстру відомостей про портового оператора ТОВ "ЮГ-Докер", звернув увагу заявника на те, що така вимога не узгоджується з предметом позову, в межах якого має бути досліджена правильність оформлення відповідачем як сторони договору відмови від продовження правочину, а не його дії як адміністратора Реєстру. З урахуванням викладеного, виходячи з майбутнього предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про забезпечення позову фактично мають ознаки вирішення спору по суті, а також не лише фактично зводяться до ухвалення рішення щодо задоволення позовних вимог про визнання договору допуску до причалу продовженим, а частково не узгоджуються з предметом позову (щодо вимоги про заборони Адміністрації порту як адміністратору Реєстра вчиняти дії з виключення з такого відомостей про портового оператора ТОВ "ЮГ-Докер") в межах якого має бути досліджена правильність оформлення відповідачем припинення правовідносин за спірним правочином. Отже, з урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування статтей 136, 137 ГПК України засновані на правильному застосуванні цих норм та узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду і доводи касаційної скарги Товариства наведеного не спростовують. В аспекті посилань скаржника на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо правовідносин сторін у сфері доступу до природних монополій та не врахував наявність законодавчої заборони і обмеження споживача в його праві доступу до природних монополій, а також не звернув увагу на те, що умови спірного договору не можуть обмежувати права, встановлені законом, то такі відхиляються колегією суддів, оскільки вони стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог та мають досліджуватись судом під час розгляду спору по суті, враховуючи предмет та підстави позову. Доводи відзиву Адміністрації порту враховуються Судом у тій частині, яка узгоджується з мотивами цієї постанови. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейський суд з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи скаржника про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. Судові витрати Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-Докер" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17 березня 2026 року у справі № 915/78/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя І. Бенедисюк Суддя Т. Малашенкова