Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/900/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" липня 2026 р. Справа№ 911/900/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Барсук М.А. Суліма В.В. розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі №911/900/25 (суддя - Л.Я. Мальована) за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" про стягнення 221 271 грн. 12 коп. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог Акціонерне товариство "Українська залізниця" (надалі також - позивач, АТ "Українська залізниця") звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" (надалі також - відповідач, скаржник, ТОВ "Торговий дім "Будком") про стягнення 221 271 грн. 12 коп., з яких 216 720 грн. 00 коп. штрафу та 4 551 грн. 12 коп. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив строки постачання товару по договору поставки № ЦЗВ-01-01124-01 від 12.04.2024. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі №911/900/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 108 360 грн. 00 коп. штрафу, 2 275 грн. 56 коп. пені та 2 655, 25 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Водночас суд першої інстанції суд вважав за доцільне зменшити розмір пені та штрафу та стягнути з відповідача 108 360 грн. 00 коп. штрафу та 2 275 грн. 56 коп. пені. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі 911/900/25 від 19.11.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд під час ухвалення рішення суду не врахував усіх обставин справи, що призвели до неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по поставці товару, а саме той факт, що саме не добросовісна поведінка позивача стала запорукою в збої виконання та поставки товару відповідачем, який вирішив на кінець року надати заявку на максимальну кількість виготовлення товару а також не передбачав, що військовий стан стане підставою для вимкнення електроенергії за сотні кілометрів від лінії бойового зіткнення і стане причиною до затягування процесу виробництва, який має бути запланованим та безперебійним протягом повного робочого дня. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, клопотання та їх вирішення 08.05.2026 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «Укрзалізниця» є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права (з вірним застосуванням ст. ст. 11, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 663, 664, 655, 712 Цивільного кодексу України) при дотриманні норм процесуального права (ст. ст. 13, 73, 74, 76, 78 Господарського процесуального кодексу України) на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Барсук М.А., Суліма В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 задоволено клопотання та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі №911/900/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі №911/900/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 12.04.2024 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" (постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-01-01124-01, відповідно до п. 1.1. умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору. Згідно п. 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки - м. Покровськ, м. Дніпро, м. Харків, м. Київ, м. Одеса, м. Львів (або згідно рознарядки покупця). Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару. Пунктом 4.5. договору встановлено, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця. Згідно з п. 4.6. договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної. Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням договору (п. 6.1. договору). Загальна ціна договору становить - 3 945 928,80 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 789 185,76 грн., усього з ПДВ - 4 735 114,56 грн. Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього договору (п. 6.3. договору). Додатковою угодою № 1 від 02.05.2024 п. 6.3. договору сторони виклали в наступній редакції: загальна ціна договору становить - 3 940 692,00 грн., крім того, ПДВ 20 % - 788 138,40 грн., що разом становить 4 728 830,40 грн. Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього договору не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього договору. Оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 14 (чотирнадцятий) календарний день з дати поставки за умови оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог законодавства України, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно з п. 4.2. цього договору при наявності документів, зазначених у п. 5.4. цього договору. У разі якщо дата оплати припадає на вихідний, святковий, неробочий день, оплата здійснюється на наступний робочий день після вихідного, святкового, неробочого дня. Сторони узгодили, що для цілей договору робочим днем вважається робочий день в апараті управління покупця, а саме - день календарного тижня, на який відповідно до законодавства України не припадає або не перенесений вихідний, святковий, неробочий день (п. 7.2. договору). Покупець здійснює оплату за кожну партію поставленого товару за умови наявності належним чином оформлених документів на відповідну партію товару, а саме: підписаного постачальником рахунку-фактури; підписаного сторонами акта прийому-передачі товару або підписаної сторонами видаткової накладної (видаткова накладна складається сторонами у випадку поставки товару до відділу складського господарства виробничого підрозділу складського господарства філії "ЦЗВ" АТ "Укрзалізниця"); документів, які підтверджують якість товару, зазначених у п. 2.2. цього договору; документів про проведення вхідного контролю поставленого товару (акти про фактичну якість і комплектність продукції з підтвердженням відсутності недоліків поставленого товару); зареєстрованої податкової накладної у відповідності до вимог законодавства України (п. 7.3. договору). Також, сторони умовами договору передбачили банківську гарантію для належного виконання умов договору, а саме, пунктом 11.1. договору встановлено, що постачальник до підписання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5 (п`ять) %, що становить 236 755,72 грн. від вартості цього договору. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору і обов`язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 1 календарний місяць. Договір діє з дня його укладання та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2024. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, в межах строків, визначених умовами цього договору (п. 16.1. договору). На виконання умов договору, позивачем на електронну адресу відповідача направлено рознарядку № ЦЗВ-20/6622 від 17.12.2024 стосовно готовності прийняти партію товару на загальну суму 1 444 800 грн. 00 коп. з кінцевою датою поставки 17.01.2025. Як вбачається із матеріалів справи товар на суму 939 120,00 грн. за рознарядкою поставлено постачальником 28.01.2025, тобто з прострочення строку, обумовленого договором, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 27.01.2025 № 3, видатковою накладною від 27.01.2025 № РН-0000007 та актом прийому-передачі від 27.01.2025 № 02/01 (товар прибув та був прийнятий позивачем 28.01.2025 згідно з відмітками відповідної особи позивача на цих документах). Другу частину товару на суму 505 680,00 грн. за рознарядкою поставлено постачальником 11.02.2025, тобто з простроченням строку, обумовленого договором, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 11.02.2025 № 5, видатковою накладною від 11.02.2025 № РН-0000013 та актом прийому-передачі від 11.02.2025 № 03/02. Підпунктом 9.3.1. пункту 9.3. договору передбачено, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. 18.01.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою у десятиденний строк сплатити штраф у розмірі 216 720 грн. та пеню за невиконання зобов`язань за договором. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування членів колегії суддів у відрядженні, у відпустках та інші чинники. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України. Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач заявляє про настання форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 056/03.23 від 23.01.2025. Відповідно до п. 10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки, передбачені законодавством України. Згідно п. 10.2. договору сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцять) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово - промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними Торгово - промисловими палатами. Відповідно до вимог пункту 10.5. Договору, Сторони домовилися, що якщо Сторона без поважних причин не повідомила іншу Сторону у строки, визначені п. 10.2. цього Договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така Сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього Договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором. Таким чином скаржником не надано доказів, які б підтверджували виконання зобов`язань згідно з п. 10.2. Договорів у частині своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та надання сертифікату Торгово-промисловою палатою в передбачені Договорами строки. Згідно з ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", Торгово- промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають Сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: ворожими атаками, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, введення комендантської години. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що Сертифікат видається Торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки Торгово-промислової палати. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Перевіривши розрахунок позивача штрафу та пені, колегія суддів зазначає, що він є арифметично вірним та обґрунтованим. Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій. З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки. Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК та ст.233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20. У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Як було роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду від 18.03.2020 у постанові у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховані, а які відхилені. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20. Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України). Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції за можливе зменшити розмір пені та штрафу, у зв`язку із чим із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 108 360 грн. 00 коп. штрафу та 2 275 грн. 56 коп. пені. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке. Підставою укладення Договору між позивачем та відповідачем є оголошення ТОВ «ТД «БУДКОМ» переможцем торгів за результатом відкритих торгів на електронній системі закупівель prozzoro - оголошення № UA-2024-02-08-012608-a (лот №3), що зазначено в Договорі. Твердження відповідача щодо невідповідності умов Договору принципам справедливості, добросовісності та розумності не узгоджуються з фактом участі відповідача в конкурсі, спрямованому на укладання такого договору. Факт укладення Договору свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, таким чином Відповідач надав підтвердження щодо усвідомлення усіх ризиків пов`язаних з виконанням умов цього Договору. Згідно пункту 9.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим Договором і законодавством. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи Договір, Відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з постачання товару та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний у Договорі строк. Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/14628/17, від 13.06.2018 у справі №910/17259/17, від 14.08.2018 у справі №910/496/18, від 15.08.2018 у справі №910/21804/17, від 22.05.2019 у справі №904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі №910/1338/19. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що Договір був укладений під час дії правового режиму воєнного стану на всій території України, у зв`язку з чим Відповідач усвідомлював та повинен був усвідомлювати можливість настання негативних комерційних ризиків здійснення власної господарської діяльності, зокрема, у вигляді перебоїв електропостачання. Згідно п. 17.1 Договору сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку. Доводи апеляційної скарги стосовно недобросовісної поведінки не заслуговують на увагу, оскільки є нічим іншим як голослівними твердженнями скаржника, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами. Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів досліджено та відхиляються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі №911/900/25, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі №911/900/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2025 у справі №911/900/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком".

4. Матеріали справи № 911/900/25 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді М.А. Барсук В.В. Сулім