Постанова 4873 № 910/10069/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" червня 2026 р. Справа№ 910/10069/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яценко О.В. суддів: Спаських Н.М. Горбасенка П.В. розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 (повний текст складено 03.03.2026) у справі № 910/10069/25 (суддя - Щербаков С.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Державного підприємства «Гарантований покупець» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Гарантований покупець» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 17 631 684,93 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 17 631 684,93 грн., з яких: 12 725 409,65 грн. - основного боргу, 1 099 924, 98 грн. - 3 % річних та 3 806 350, 30 грн. - інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/10069/25 позов задоволено повністю: стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» 12 725 409,65 грн. - основного боргу, 1 099 924,98 грн. - 3 % річних, 3 806 350,30 грн. - інфляційних втрат, 211 580,22 грн. - судового збору та 50 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/10069/25 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 заяву Акціонерного товариства «Гарантований покупець» задоволено; замінено відповідача у справі № 910/10069/25 - Державне підприємство «Гарантований покупець» (ідентифікаційний код 43068454) на його правонаступника - Акціонерне товариство «Гарантований покупець» (01032, Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код 43068454). Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді Спаських Н.М., Горбасенко П.В.) апеляційну Державного підприємства «Гарантований покупець» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/10069/25 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/10069/25 залишено без змін. 11.06.2026 через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10069/25, в якій заявник просить стягнути з Акціонерне товариство «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 88 158,42 грн. Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10069/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Спаських Н.М., Горбасенко П.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 у справі № 910/11034/25: - прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10069/25, розгляд якої ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); - встановлено іншим учасникам справи строк для подання пояснень щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10069/25 впродовж 7 днів з дня отримання копії цієї ухвали. 22.06.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких заявник просить суд: - відмовити в повному обсязі в покладенні витрат на правничу допомогу, заявлених в клопотанні позивача; - у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення клопотання позивача - обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу. У період з 15.06.2026 по 28.06.2026 суддя Спаських Н.М. перебувала у відпустці. Окрім цього, у період з 15.06.2026 по 19.06.2026 та у період з 22.06.2026 по 26.06.2026 суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці. Крім цього, у період з 16.06.2026 по 19.06.2026 суддя Горбасенко П.В. перебував у відпустці. Дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10069/25 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно із ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України): - якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1); - у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2); - у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3). Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України). Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п`яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву З матеріалів справи слідує, що: - у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що ним буде подано до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в сумі 88 158,42 грн.; - в судовому засіданні 09.06.2026 до закінчення судових дебатів представник позивача зробив заяву про те, що докази понесення судових витрат будуть надані на протязі 5 днів після ухвалення судового рішення; - заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10069/25, до якої додані докази понесення витрат, надійшла до суду 11.06.2026, тобто у п`ятиденний строк після прийняття судом апеляційної інстанції постанови. Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем, як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат. Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що: - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; - за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). На підтвердження факту понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії: - Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АД від 01.08.2024 (том 2, а.с.172-174, том 3, а.с.31-33); - Додаткової угоди від 07.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АД від 01.08.2024 (том 2, а.с.175-176, том 3, а.с.34-35); - ордеру серії ВХ № 1092902 від 27.03.2025 (том 1, а.с.170); - свідоцтва на право заняття адвокатської діяльністю серії ХМ №000081 від 12.07.2017 (том 2, а.с.171); - Акту про надання послуг згідно з Додатковою угодою від 07.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АД від 01.08.2024 (том 3, а.с.36); - опису наданих послуг (том 3, а.с.37). Наданими позивачем документами підтверджено наступне. Під час розгляду справи № 910/10069/25 інтереси позивача представляв адвокат Волощук Павло Юрійович на підставі Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АД від 01.08.2024, ордеру серії ВХ № 1092902 від 27.03.2025. Колегією суддів встановлено, що Волощук Павло Юрійович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВХ № 1092902 від 27.03.2025. 01.08.2024 між Адвокатським об`єднанням «ПРІОРИТЕТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» укладено Договір про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АД (далі - Договір), умовами якого передбачено, що адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво та інші, передбачені цим договором види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (п. 1.1 Договору). Відповідно до п. 4.1 Договору за надання правової допомоги за цим Договором клієнт зобов`язується сплачувати адвокатському об`єднанню гонорар, який встановлюється адвокатським об`єднанням за домовленістю з клієнтом із урахуванням складності справи та витраченого часу, і вказується в рахунках на оплату. Гонорар може бути у вигляді фіксованої суми, або погодинної оплати та сплачується виключно за фактично надані послуги, відповідно до письмового рахунку адвокатського об`єднання, направленого на адресу клієнта, протягом двох банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку. Відповідно до п. 4.4 Договору, за результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, який підписується сторонами. В акті вказується обсяг надання адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.08.2027 року (п. 5.1 Договору). 07.04.2026 між Адвокатським об`єднанням «ПРІОРИТЕТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» укладено Додаткову угоду №5 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АД від 01.08.2024 (далі - Додаткова угода), відповідно до якої адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу у Північному апеляційному господарському суді в ході розгляду справи № 910/10069/25 за позовною заявою ТОВ «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 17 631 684, 93 грн. за Договором № 11649/01 від 26.10.2015 (далі - справа), в тому числі, забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів клієнта при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції (п.

1. Додаткової угоди). Відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди, на виконання умов даної угоди клієнт уповноважує адвокатське об`єднання представляти його інтереси та вести вказану справу у суді апеляційної інстанції з усіма правами наданими клієнту Господарським процесуальним кодексом України: з правом підпису усіх процесуальних документів від імені клієнта, сплачувати від імені клієнта необхідні судові збори та інші платежі, виступати від імені клієнта усно, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії та фотознімки, посвідчувати копії документів від імені клієнта, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими клієнту законодавством України. Згідно п. 3.1 Додаткової угоди, сторони погодили, що вартість послуг, під час супроводження справи в суді апеляційної інстанції становить 88 158,42 грн., які підлягають сплаті клієнтом на користь адвокатського об`єднання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції. 11.06.2026 Адвокатським об`єднанням «ПРІОРИТЕТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» складено та підписано Акт про надання послуг згідно з Додатковою угодою №5 від 07.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АД від 01.08.2024, відповідно до якого Адвокатське об`єднання надало, а клієнт отримав в повному обсязі послуги згідно з Додатковою угодою №5 від 07.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АД від 01.08.2024, а саме забезпечило супроводження розгляду справи № 910/10069/25 в Північному апеляційному господарському суді за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 17 631 684,93 грн., з яких: 12 725 409,65 грн. - основного боргу, 1 099 924,98 грн. - 3% річних, 3 806 350,30 грн. - інфляційних втрат за договором №11649/01 від 26.10.2015. Вартість наданих послуг за Додатковою угодою №5 від 07.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АД від 01.08.2024 становить 88 158,42 грн., в т.ч. ПДВ 14 693,07 грн. Також, позивачем надано опис наданих послуг, виконаних Адвокатським об`єднанням «ПРІОРИТЕТ» для надання правничої допомоги згідно з Додатковою угодою №5 від 07.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АД від 01.08.2024 у справі № 910/10069/25, відповідно до якого надано наступні послуги: - підготовка та подання до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/10069/25, дата: 15.04.2024, час: 4 год.; - підготовка та подання до Північного апеляційного господарського суду клопотання про приєднання до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат по договору за період: лютий-липень 2022 року станом на 05.08.2025, дата: 02.06.2024, час: 2 год.; - участь у судових засіданнях в приміщенні Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/10069/25, дата: 05.05.2026, час: 1 год., 09.06.2024, час: 1 год. Враховуючи, що доказів оплати наданих послуг матеріали справи не містять, колегія суддів зауважує на тому, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013. Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об`єднанням «ПРІОРИТЕТ» послуг на заявлену до стягнення суму. Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке. Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. 22.06.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких заявник просить суд: - відмовити в повному обсязі в покладенні витрат на правничу допомогу, заявлених в клопотанні позивача; - у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення клопотання позивача - обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Вказані заперечення обґрунтовані тим, що: - з наданих позивачем описів наданих послуг вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції представником позивача було витрачено 14 годин робочого часу, тоді як під час апеляційного перегляду справи - лише 8 годин. Тобто апеляція становить приблизно 57% обсягу роботи першої інстанції, проте сума заявлених витрат в апеляції є більшою; - під час апеляційного перегляду предмет діяльності представника позивача фактично зводився до підготовки відзиву на апеляційну скаргу, подання одного клопотання та участі у двох судових засіданнях; - заявлений розмір витрат не відповідає критеріям розумності та співмірності, встановленим частиною четвертою статті 126 ГПК України, а тому підлягає зменшенню судом; - складність апеляції істотно нижча за складність підготовки первісного позову; - проаналізувавши ринок адвокатський послуг можна дійти висновку, що середня ціна по місту Києву за годину роботи адвоката складає 1 500,00 грн.; - арифметичне співставлення заявленої суми витрат із зазначеними в описі 8 годинами роботи свідчить, що вартість однієї години правничої допомоги фактично становить понад 11 000 грн. Водночас, будь-які докази ринковості, економічної обґрунтованості або виняткової складності справи, які б виправдовували такий рівень винагороди, матеріали справи не містять; - з огляду на очевидно надмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу, неспіврозмірність розміру таких послуг критеріям реальності і розумності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та витраченим часом, зважаючи на фактичний обсяг наданих адвокатами послуг, необґрунтованість поданих процесуальних документів тощо, відповідач просить відмовити у задоволенні заяви позивача в повному обсязі, а в разі, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення клопотання позивача, просимо суд обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022 За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи. Колегія суддів зазначає про те, що саме відповідач повинен довести невідповідність заявленої позивачем до стягнення вартості послуг з юридичного супроводу в суді апеляційної інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи. Колегія суддів зазначає відповідачу на тому, що при перевірці вказаних самим ним посилань на сайти адвокатських бюро, юридичних компаній тощо, колегією суддів не встановлено, що середня ціна по місту Києву за годину роботи адвоката складає 1 500,00 грн. З вказаного приводу слід зазначити, що всі вказані сайти при визначенні вартості послуг адвоката містять відомості про те, що така ціна визначена з приміткою «від», що свідчить про те, що дійсна вартість послуг може відрізнятися від такої ціни. Окремо слід відзначити, що останнє з вказаних відповідачем посилань є посиланням на адвоката з розлучень (https://elawyer.com.ua/rozluchennya/). Водночас, матеріалами справи підтверджується представництво Адвокатським об`єднанням «ПРІОРИТЕТ» інтересів позивача в суді апеляційної інстанції, в той час, як відповідач у запереченнях фактично просить взагалі відмовити у стягненні вартості таких послуг, що не відповідає принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а саме відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що понесення таких витрат позивачем було наслідком саме дій відповідача щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Проте, дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правову допомогу, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача, що заявлений розмір витрат є завищеним та неспівмірним зі складністю справи. Колегія суддів зазначає про наступне: - правова позиція позивача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво його інтересів здійснювалось тим самим адвокатом, адвокат, який складав відзив на апеляційну скаргу, був обізнаний з обставинами даної справи; - при підготовці наданих відповідачем у межах даної справи заяв по суті спору не потребувалось збирання значного об`єму доказів та аналізу великої кількості законодавства, враховуючи: категорію справи, у якій предметом розгляду є спір незначної складності, що відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку з неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України та вузького спеціалізованого законодавства; те, що спірні правовідносини не передбачають необхідності дослідження і застосування великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, оскільки за своїм змістом справа є звичайним розрахунковим спором; наявність аналогічних спорів у господарських судах, які переглядалися в касаційному порядку Верховним Судом, а тому відповідна судова практика, в якій сформульовано підходи до застосування норм матеріального права в цій категорії спорів, є сталою; - за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції з позивача на користь відповідача було присуджено витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 50 000,00 грн. З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі. Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати позивача у загальній сумі 20 000,00 грн. Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10069/25 колегією суддів задовольняється частково. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10069/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» (03040, вул. Васильківська, буд. 1, м. Київ, ідентифікаційний код 36049826) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАНОВА ДЕВЕЛОПМЕНТ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10069/25 відмовити.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10069/25. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 30.06.2026. Головуючий суддя О.В. Яценко Судді Н.М. Спаських П.В. Горбасенко