Постанова 4873 № 910/10867/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" червня 2026 р. Справа№ 910/10867/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Крижного О.М. Суліма В.В. за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С. за участю представників сторін від позивача: Шульга А.В. від відповідача: Гучок В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026, повний текст якого складений 16.03.2026, та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/10867/25 (суддя Нечай О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про стягнення 5 353 766,83 грн,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (далі-відповідач) про стягнення 5 353 766,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним набуттям відповідачем майна, а саме грошовими коштами у розмірі плати за спільне використання технологічних електричних мереж, що належать позивачу. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі №910/10867/25 у задоволенні позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про відмову відповідача від пролонгації укладеного 28.10.2015 договору про спільне використання технологічних електричних мереж № UA10-2015-07590/00. Оскільки надані позивачем листи не містять чіткого та однозначного волевиявлення відповідача щодо його припинення, а відтак договір не був припинений з 01.01.2017, а був розірваний саме внаслідок укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж №220067912/СВ від 30.12.2024. Крім того, суд встановив відсутність підстав для нарахування позивачем суми безпідставно збережених коштів за використання мереж позивача у зв`язку з недоведеністю наявності у останнього права власності на відповідне майно. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10867/25 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Задовольняючи заяву ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що у задоволенні позову було відмовлено, дійшов висновку про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачеві у сумі 24 000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі №910/10867/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/10867/25 скасувати та ухвалити нове, яким у заяві Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неналежно оцінив наявні у справі докази та дійшов помилкового висновку, що договір не був припинений з 01.01.2017, а був розірваний саме внаслідок укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж №220067912/СВ від 30.12.2024. Однак, вказаний висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується позицією самого відповідача, висловлену у численних листах на адресу позивача та виходячи з положення п.7.4 договору, тому апелянт вважає, що з 01.01.2017 договір припинив свою дію. Після припинення договірних відносин між сторонами, відповідачем безпідставно використовувалися технологічні електричні мережі позивача протягом тривалого періоду часу до укладення договору у новій редакції. Отже, у період з 01.01.2017 по 31.12.2024 відповідач був фактичним користувачем спірних технологічних електричних мереж, та без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав сплатити за спільне використання цих мереж, а тому він зобов`язаний повернути ці кошти ТОВ «Промбудсервіс 2012», як власникові таких мереж на підставі положень ч.1 ст.1212 ЦК України. Також апелянт зауважив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» є власником спірних технологічних електричних мереж на підставі договору купівлі-продажу обладнання № РЕК 1-14 від 16.09.2015, який є законним та чинним і в межах справи № 911/1245/21 (911/3210/20), як і в межах будь-яких інших справ недійсним не визнавався, у зв`язку з чим, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про відсутність у останнього права власності на це майно. Апелянт також вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, а тому підстав для задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу немає. У зв`язку з чим, додаткове рішення підлягає скасування із прийняттям нового рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийняті при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення як основне так і додаткове слід залишити без змін. Відповідач наголошує на тому, що в своїх листах не інформував позивача про відмову від договору відповідно до пункту 7.4. та не виявляв такого наміру жодного разу за період з 2015 року по 2024 рік, не направляв додаткової угоди про розірвання договору №UA10-2015-07590/00 від 28.10.2015. Натомість, надані позивачем копії листів відповідача свідчать виключно про вимогу усунути встановлені відповідачем в акті-вимозі № 013552 від 24.05.2016 недоліки. Крім того, відповідач вказує на те, що 30.12.2024 між сторонами було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж в оновленій редакції №220067912/СВ. Листом від 10.01.2025 за вих. №20-1-23, відповідач поінформував позивача про те, що договір №UA10-2015-07590/00 від 28.10.2015 втратив свою чинність з 30.12.2024 у зв`язку із укладенням Договору про спільне використання технологічних електричних мереж №220067912/СВ у новій редакції. Відповідач наголошує, що позивачем, всупереч вимогам п.п. 5.3. та 5.4. договору №UA10-2015-07590/00 від 28.10.2015, не було вжито дій, які є обов`язковою умовою для проведення оплат за договором №UA10-2015-07590/00 від 28.10.2015, а саме, не надано у встановленому порядку щорічних кошторисів, актів прийому-передачі наданих послуг та рахунків. Також на переконання відповідача, відсутні будь-які підстави для нарахування суми безпідставно збережених коштів за позадоговірне використання мереж позивача, з огляду на відсутність у останнього права власності на ЗТП 280, ЗТП 281, ЗТП 731, ЗТП 716, ЗТП

294. Додатково відповідач наголошує на необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку суми безпідставно збережених коштів, а також на невідповідності здійсненого відповідачем розрахунку вимогам чинного законодавства, зокрема , Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж та Правилам роздрібного ринку, які чітко врегульовують порядок та спосіб здійснення розрахунку вартості витрат власника на утримання мереж, що підлягають спільному використанню. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Крижного О.М., Суліма В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026, справу призначено до розгляду на 25.05.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/10867/25 було відкладено на 15.06.2026 у зв`язку з неявкою представника позивача. У судовому засіданні 15.06.2026, суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву у розгляді справи до 29.06.2026. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/10867/25 розглядалась протягом розумного строку. Позиції представників сторін Представник позивача у суді апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, з підстав, викладених у ній, оскаржувані рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а додаткове рішення скасувати та відмовити у стягненні правничої допомоги. Представник відповідача у суді апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, з підстав, викладених у відзиві, просив апеляційний суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржувані рішення у даній справі залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 28.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс 2012" (далі - власник мереж) та Публічним акціонерним товариством "Київобленерго", найменування якого було змінено на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - електропостачальна організація), було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № UA10-2015-07590/00 (далі - договір). Пунктом п. 1.1 договору передбачено, що власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок електропостачальної організації або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує електропостачальна організація, а електропостачальна організація - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору. Сторони зобов`язуються виконувати інші умови, визначені цим договором та додатками до нього, які є його невід`ємними частинами Пунктом 1.2 договору визначено, що власник мереж забезпечує надійну передачу електричної енергії від межі розподілу електричних мереж з електропередавальною організацією до межі розподілу електричних мереж з електропостачальною організацією або іншими суб`єктами господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує електропостачальна організація. Передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку №1 "Загальна однолінійна схема електричних мереж спільного використання ". Згідно з п. 1.3 договору перелік об`єктів електропостачальної організації або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує електропостачальна організація, що живляться від технологічних електричних мереж власника мереж, та їх технічні характеристики наведені в Додатку №2 "Перелік об`єктів власника мереж та об`єктів Електропостачальної організації або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Електропостачальна організація, що живляться від мереж власника мереж". Відповідно до п. 2.1.4 договору власник мереж зобов`язується щомісяця до 10 числа місяця наступного за розрахунковим надавати електропостачальній організації рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж та два примірники акту прийому-передачі наданих послуг, оформлених з боку власника мереж. Форма акту наведена в додатку № 4 "Форма акту прийому-передачі наданих послуг". Пунктом 2.1.12 договору визначено, що власник мереж зобов`язується надавати електропостачальній організації узгоджений територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат на утримання та експлуатацію електричних мереж спільного використання (технологічних електричних мереж власника мереж, якими здійснюється передача електричної енергії електропостачальній організації або іншим суб`єктам господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує електропостачальна організація) у наступному році не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення поточного року. Згідно з п. 2.2.1 договору електропостачальна організація зобов`язується здійснювати оплату за використання технологічних електричних мереж власника мереж за розрахунковий період, а також оплату за виконання аварійно відновлювальних робіт в мережах спільного використання згідно з Додатком №3 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж". Плата за використання електричних мереж спільного користування вноситься електропостачальною організацією на підставі рахунка, оформленого власником мереж згідно з актом прийому - передачі наданих послуг, протягом 10 банківських днів після його отримання. Розрахунковим вважається період з 1-го числа розрахункового місяця до останнього числа того ж місяця (п. 5.1 договору). Відповідно до п. 5.2 договору вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена в додатку №3 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж". Пунктом 5.3 договору визначено, що оплата електропостачальною організацією послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі оформленого акта прийому-передачі наданих послуг та виставленого власником мереж рахунка, в термін десяти банківських днів з дати отримання рахунка. Згідно з п. 5.4 договору, в разі, якщо власник мереж у термін, визначений п. 2.1.12 даного договору, не надав погоджений територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж, електропостачальна організація оплачує власнику мереж послуги з утримання електричних мереж спільного використання починаючи з дати подання зазначеного кошторису. Відповідно до п. 7.4. договору він укладається на строк до 31.12.2015. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, однак умови договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли з жовтня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну дії договору не буде заявлено однією із сторін про відмову від нього або перегляд умов цього договору. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь якої із сторін у порядку, визначеному законодавством. У разі переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи Договір втрачає чинність. Додатком №2 до договору сторони затвердили, зокрема, перелік об`єктів власника мереж, а саме: ЩТП-228, ЩТП-293, ЩТП-295, ЩТП-732, ЩТП-733, ЩТП-736, ЩТП-1594, КТП-44, КТП-292, КТП-350, КТП-429, ЗТП-280, ЗТП-281, ЗТП-294, ЗТП-716, ЗТП-731. Додатком № 3 до договору сторони погодили Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат власника мереж на передачі електричної енергії, яким також встановлено обсяг технологічних електричних мереж в умовних одиницях власника мереж, які використовує електропостачальна організація, розрахований згідно Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.06.2008, а саме: Кабельні лінії 10 кВ - 8,35 км; Щоглова ТП - 6 шт; Однотрансформаторні ТП - 4 шт; Двотрансформаторні ЗТП - 5 шт; Вимикач навантаження -17 шт; Кабельні лінії 0,4 кВ - 3,57 км; ПЛ-0,4 кВ на з/б опорах - 23,4 км. Всього кількість умовних одиниць - 152,26. На виконання п. 2.1.12. договору позивач надав відповідачу за 2 місяці до закінчення 2015 року узгоджений територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат на утримання та експлуатацію електричних мереж спільного використання, направивши лист від 12.10.2015 №19-р, в результаті чого позивачем 04.12.2015 було отримано додаткову угоду щодо пролонгації договору до 31.12.2016. 24.05.2016 відповідачем було складено акт-вимогу №013552 щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків у відповідності вимогам ПУЕ, ПКЕЕ щодо встановлення розрахункових засобів обліку електричної енергії на межі балансової належності. Листом № 20-1-970 від 07.10.2016 відповідач повідомив позивача, що розглядатиме можливість надання довідки про об`єм електричних мереж спільного використання ТОВ "Промбудсервіс 2012" в умовних одиницях, і як наслідок, можливість укладення/пролонгації договору про спільне використання технологічних електричних мереж на 2017 рік, при усуненні в повному обсязі зауважень, викладених в акті-вимозі № 013552 від 24.05.2016. Листом № 09-р від 17.10.2016 позивач повідомив відповідача, що у разі відмови в укладенні договору про спільне використання технологічних електричних мереж на 2017 рік або пролонгації діючого, ТОВ "Промбудсервіс 2012", як власник електричних мереж, після терміну, яким передбачено оформлення відповідного договору або пролонгації діючого, але не пізніше 01.01.2017, буде змушений провести відповідну роботу з повідомлення Щасливської сільської Ради, Бориспільської РДА та всіх споживачів, які мають договірні відносини з постачальником електричної енергії ПАТ "КОЕ" та приєднані до технологічних мереж ТОВ "ПБС", щодо припинення технічної подачі електричної енергії на їх адресу, в зв`язку з не врегулюванням відносин між ТОВ "ПБС" та ПАТ "КОЕ" щодо договору про спільне використання технологічних електричних мереж. Листом № 20-1-1047 від 25.10.2016 ПАТ "Київобленерго" повідомило, що вважає вимоги, викладені в листі № 20-1-970 від 07.10.2016, правомірними та обов`язковими для виконання при розгляді можливості укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж. При цьому, позивач зазначає, що в період з 01.01.2017 по 31.12.2024 відповідач продовжував використовувати електричні мережі позивача. 30.12.2024 сторонами було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж №220067912/СВ від 30.12.2024. Листом від 10.01.2025 № 20-1-23 відповідач повідомив позивача про втрату чинності договору, з огляду на укладення договору №220067912/СВ від 30.12.2024, та направив проект додаткової угоди про розірвання договору. З огляду на використання відповідачем технологічних електричних мереж позивача без достатніх правових підстав в період з 01.01.2017 по 31.12.2024, позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача безпідставно утримані кошти в сумі 5 353 766,83 грн на підставі ст.1212 ЦК України. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі №910/10867/25 у задоволенні позову відмовлено повністю. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10867/25 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17). Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження майна, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження)майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (див. висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі№539/3403/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі №910/13182/20). Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Укладаючи договір сторони передбачили можливість автоматичної пролонгації (продовження) договору на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення дії договору не буде заявлено однією із сторін про відмову від нього або про перегляд умов договору. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що посилаючись на припинення дії договору з 01.01.2017 внаслідок закінчення строку його дії, позивач зобов`язаний довести факт своєчасної (до 30.12.2016) відмови однієї зі сторін від договору або про перегляд умов договору. На переконання позивача, саме відповідач вчинив дії, спрямовані на відмову від продовження договору, посилаючись на листи № 20-1-970 від 07.10.2016 та № 20-1-1047 від 25.10.2016, в яких відповідач вимагав усунення недоліків, викладених в акті-вимозі № 013552 від 24.05.2016. Так, викладене в листах твердження відповідача щодо можливості надання довідки про об`єм електричних мереж спільного використання ТОВ "Промбудсервіс 2012" в умовних одиницях, і як наслідок, можливості укладення/пролонгації договору про спільне використання технологічних електричних мереж на 2017 рік, при усуненні в повному обсязі зауважень, викладених в акті-вимозі № 013552 від 24.05.2016, прямо свідчить про відмову відповідача від продовження договору. Проте, зі змісту листів № 20-1-970 від 07.10.2016 та № 20-1-1047 від 25.10.2016 відповідача вбачається, що останній вимагав від позивача усунення недоліків, встановлених в акті-вимозі № 013552 від 24.05.2016, зокрема щодо встановлення розрахункових засобів обліку електричної енергії на межі балансової належності. Відтак, спосіб реалізації права сторони договору на відмову від його продовження на наступний рік (зміст п. 7.4. договору) слід тлумачити саме як необхідність вчинення активної дії із зазначенням чіткого формулювання, зміст якого дає змогу однозначно встановити намір такої сторони відмовитись від пролонгації договору. Надані позивачем копії листів відповідача свідчать виключно про вимогу усунути встановлені відповідачем в акті-вимозі № 013552 від 24.05.2016 недоліки. Також листи не містять як прямої відмови від пролонгації, так і однозначного застереження щодо відмови від продовження договору в разі невиконання акту-вимоги. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що договір не був припинений з 01.01.2017, а був розірваний саме внаслідок укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 220067912/СВ від 30.12.2024. Таким чином, доводи апелянта стосовно фактичного припинення дії договору та безпідставного використання відповідачем технологічних електричних мереж позивача протягом спірного періоду спростовуються вищенаведеним, а надані позивачем копії листів відповідача свідчать виключно про вимогу усунути недоліки, встановлені відповідачем в акті-вимозі № 013552 від 24.05.2016 . З огляду на вищевикладене, оскільки договір був чинний у період з 01.01.2017 по 31.12.2024 щодо якого позивачем заявлено позовні вимоги, суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що спірні правовідносини щодо спільного використання технологічних електричних мереж позивача у вказаний період регулювались умовами договору, а відтак, не вбачається підстав для стягнення з відповідача безпідставно утриманих коштів за використання мереж позивача без укладення відповідного договору. Також апеляційним судом досліджено правову природу договору про спільне використання технологічних електричних мереж та встановлено, що у відповідності до п. 3 ст. 49 ЗУ «Про ринок електричної енергії», основний споживач зобов`язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором. Вартість послуг за цим договором визначається за затвердженою Регулятором методикою. Дана норма також кореспондується з положенням ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику» в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, а саме, що споживач (власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб`єктам господарювання, населенню) зобов`язаний укласти з електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж. Також, у відповідності до п. 1.2.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що власник технологічних електричних мереж (основний споживач) не має права відмовити оператору системи, на території ліцензованої діяльності якого приєднані мережі власника, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж у передбачених цими Правилами випадках. Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відтак, апеляційний суд зауважує, що укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є обов`язком, а не правом власника таких технологічних електричних мереж у відповідності до приписів законодавства. При цьому, порядок визначення вартості послуг та порядок нарахування та сплати таких платежів оператором системи розподілу (енергопостачальником) врегульовано спеціальним нормативним актом - Методикою обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж та положеннями типового Договору про спільне використання технологічних електричних мереж, від змісту яких сторони відступати не можуть. Судом першої інстанції також встановлено, що у позивача відсутні підстави для нарахування суми безпідставно збережених коштів за позадоговірне використання мереж позивача, з огляду на відсутність у останнього права власності на майно зазначене в додатках до договору, де сторони затвердили, зокрема, Перелік об`єктів власника мереж, а саме: ЩТП-228, ЩТП-293, ЩТП-295,ЩТП-732, ЩТП-733, ЩТП-736, ЩТП-1594, КТП-44, КТП-292, КТП-350, КТП-429, ЗТП-280, ЗТП-281, ЗТП-294, ЗТП-716, ЗТП-731, а також Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат власника мереж на передачі електричної енергії, яким також встановлено обсяг технологічних електричних мереж в умовних одиницях власника мереж, які використовує електропостачальна організація, розрахований згідно Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.06.2008, а саме: Кабельні лінії 10 кВ - 8,35 км; Щоглова ТП - 6 шт; Однотрансформаторні ТП - 4 шт; Двотрансформаторні ЗТП - 5 шт; Вимикач навантаження -17 шт; Кабельні лінії0,4 кВ - 3,57 км; ПЛ-0,4 кВ на з/б опорах - 23,4 км. Всього кількість умовних одиниць - 152,26. Так, у справі № 911/1245/21 (911/3210/20) судом встановлено, що договори купівлі-продажу від 16.09.2015, які були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна енергетична компанія 1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» є недійсними з моменту їх вчинення, відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» не може вважатися законним власником об`єктів нерухомості та відповідно не має права ними розпоряджатися. Водночас, відповідно до п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312, технологічні електричні мережі - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв`язку, що призначені для перетворення, транспортування та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для транспортування електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи. Пунктом 1.2 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої Постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, визначено, що: - закрита трансформаторна підстанція (далі - ЗТП) - це підстанція, устаткування якої розташоване в будівлі (приміщенні) або в металевій чи залізобетонній оболонці і обслуговується зсередини цього приміщення (оболонки); - комплектна трансформаторна підстанція (далі - КТП) - це підстанція, складена з шаф чи блоків з умонтованими в них трансформатором та іншим обладнанням розподільної установки, яку постачають складеною чи підготовленою до складання. Таким чином, закрита трансформаторна підстанція є невід`ємною частиною технологічних електричних мереж. Відтак, враховуючи визнання недійсними договорів купівлі-продажу, у позивача відсутнє право власності на окремі об`єкти власника мереж (додаток №2 до договору), а саме: ЗТП 280, ЗТП 281, ЗТП 731, ЗТП 716, ЗТП

294. З огляду на викладене, твердження апелянта про безпідставне використання відповідачем належного позивачеві майна є необґрунтованим та виключає можливість стягнення безпідставно збережених коштів, оскільки договори, за якими апелянт набув права власності на частину об`єктів енергетики, а саме: ЗТП 280, ЗТП 281, ЗТП 731, ЗТП 716, ЗТП 294, що є предметом договору про спільне використання технологічних електричних мереж № UA10-2015-07590/00 були визнані судом недійсними та відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Також, колегія судів зазначає, що предметом договору про спільне використання технологічних електричних мереж, є передача (транзит) електричної енергії технологічними електричними мережами, а не отримання плати за спільне використання. Отримання плати за спільне використання, є правом основного споживача, для реалізації якого позивачу потрібно вжити дій, передбачених умовами договору, зокрема, необхідно надати затверджений кошторис до Електропостачальної організації, а також акт прийому-передачі наданих послуг та відповідний рахунок. Пунктом 5.3. договору визначено, що оплата електропостачальною організацією послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється на підставі оформленого акту прийому-передачі наданих послуг та виставленого рахунку, в термін 10 (десять) банківських днів з моменту отримання рахунку. Згідно із п. 5.4. договору, якщо власник мереж у термін, визначений п. 2.1.12. не надав погоджений територіальним відділенням НКРЕКП кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж, електропостачальна організація оплачує власнику мереж послуги з утримання електричних мереж спільного використання починаючи з дати подання зазначеного кошторису. Проте, вказані вище документи на виконання умов договору №UA10-2015-07590/00 від 28.10.2015, у матеріалах справи відсутні. Крім того, перевіривши наданий апелянтом розрахунок заявлених до стягнення позивачем 5 353 766,83 грн, колегія судів зазначає, що вказаний розрахунок не відповідає положенням Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж. Позивачем не надано доказів ведення окремого бухгалтерського обліку витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання власника мереж, а також не надано підтверджуючих бухгалтерських чи інших документів, що такі витрати були фактично понесені позивачем в період з 01.01.2017 по 31.12.2024 року. До того ж до розрахунку, проведеного відповідачем, включено, серед іншого і податок на додану вартість, що суперечить п. 1.8. Методики. Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду та не впливають на результат прийнятого рішення. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права, обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, яким надано належну оцінку при розгляді справи. Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Стосовно вимог апеляційної скарги про надання адвокатських послуг. Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката відповідачем надано належним чином засвідчені копії договору про надання правничої допомоги №578-КРЕМ-РП від 26.12.2025 (далі - договір) та звіту про надання правничої допомоги за договором від 05.03.2026 вартістю 24 000,00 грн. Відповідно до п. 4.1 договору розмір винагороди адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги за дорученням клієнта визначається сторонами окремо за кожним дорученням клієнта та зазначається у звітах про надання правничої допомоги. Зі звіту про надання правничої допомоги №910/10867/25-КРЕМ від 05.03.2026 вбачається, що відповідачу були надані наступні послуги: зі збору доказів у справі, визначення засобів доказування, роз`яснення клієнту правової позиції по судовій справі та узгодження її з клієнтом; підготовки та подання додаткових пояснень від 21.01.2026 та 11.02.2026; участі в судових засіданнях 21.01.2026, 11.02.2026, 04.03.2026; підготовки та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Загальний розмір винагороди за надану правничу допомогу на підставі цього звіту становить 24 000,00 грн. На підтвердження того, що представник відповідача ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» є адвокатом та у нього наявні повноваження на представництво інтересів останнього у суді, до матеріалів справи було долучено довіреність №16/2026 від 19.01.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000194 від 14.05.2018. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268). З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як було встановлено судом першої інстанції, докази на підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката було надіслано до Електронного кабінету позивача. Втім, позивач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката не подав. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом зазначених у звіті від 05.03.2026 послуг. З огляду на те, що вартість правничої допомоги при розгляді цієї справи була визначена у фіксованому розмірі, враховуючи, що позивачем не спростовано співмірність заявлених витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу. При цьому, відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено. Враховуючи викладене, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, складність справи та реально витраченого адвокатом часу, зважаючи на те, що у задоволенні позову було відмовлено, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, відсутність заперечень позивача щодо розміру вказаних витрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачеві в сумі 24 000,00 грн. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав їх скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/10867/25 слід залишити без змін. З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс 2012» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/10867/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 910/10867/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/10867/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 30.06.2026. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді О.М. Крижний В.В. Сулім