Постанова Хмельницький апеляційний суд № 680/617/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 680/617/25 Провадження № 22-ц/820/935/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. ТОВ «Споживчий центр» зазначило, що 7 березня 2025 року сторони уклали в електронній формі кредитний договір (оферта) №07.03.2025-100002155 (далі кредитний договір), за умовами якого товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 500 грн строком на 140 днів. ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит до 24 липня 2025 року, а також сплатити проценти згідно з графіком платежів за ставкою 1% за один день користування кредитом і комісію за надання кредиту одноразово за ставкою 20% від суми кредиту. Відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 24 липня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 13 950 грн, із яких 4 500 грн тіло кредиту, 6 300 грн проценти, 900 грн комісія, 2 250 грн неустойка. За таких обставин ТОВ «Споживчий центр» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 13 950 грн заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року в позові відмовлено. Суд керувався тим, що ТОВ «Споживчий центр» не довело належними та допустимими доказами отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на картковий рахунок, а тому підстави для стягнення з останнього на користь товариства заборгованості за кредитним договором відсутні. Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ТОВ «Споживчий центр» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що 7 березня 2025 року товариство перерахувало кредитні кошти на платіжну картку ОСОБА_1 . Переказ коштів здійснений за допомогою послуги Інтернет-еквайрингу iPay, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі ТОВ «УПН»). Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 7 березня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 4 500 грн строком на 140 днів, а той зобов`язався повернути кредит до 24 липня 2025 року, сплатити проценти в розмірі 1% за один день користування кредитом і комісію за надання кредиту в розмірі 20% від суми кредиту згідно з графіком платежів. За кожний день невиконання/неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором відповідач зобов`язався сплатити товариству неустойку у розмірі 45 грн. Кредитний договір укладений сторонами дистанційно шляхом подання ТОВ «Споживчий центр» пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття ОСОБА_1 указаної пропозиції (акцепту). При цьому відповідач підписав пропозицію та підтвердження укласти кредитний договір одноразовим ідентифікатором Е584. Відповідно до кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося перерахувати кредитні кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 (платіжна карта НОМЕР_1 ). Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором (а.с. 13) станом на 24 липня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором склала 13 950 грн, із яких 4 500 грн тіло кредиту, 6 300 грн проценти, 900 грн комісія, 2 250 грн неустойка. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу частини другої статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Зібрані докази вказують на те, що 7 березня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію. Правомірність укладення ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору сторонами не оспорюється. Водночас у справі відсутні належні та допустимі докази про надання ТОВ «Споживчий центр» відповідачу кредиту та виникнення у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Належними доказами, які підтверджують перерахування кредитних коштів та існування заборгованості за укладеним кредитним договором, а також її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з указаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц). Виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 (а.с. 54) не вказує на те, що 7 березня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» перерахувало на цей рахунок 4 500 грн кредитних коштів, а недетальний розрахунок заборгованості (а.с. 13), який складений позивачем, об`єктивно та достовірно не свідчить про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Водночас лист ТОВ «УПН» №102-2708 від 27 серпня 2025 року (а.с. 12) також достатньо не підтверджує переказ кредитних коштів на картковий рахунок відповідача. За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ТОВ «Споживчий центр» не довело належними та допустимими доказами факт одержання ОСОБА_1 кредитних коштів на картковий рахунок, а тому підстави для стягнення з останнього на користь товариства заборгованості за кредитним договором відсутні. Такий висновок місцевого суду відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року (справа №755/2284/16-ц). Посилання ТОВ «Споживчий центр» на неналежну оцінку судом досліджених доказів суперечать фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права та процесуального права є безпідставними. При цьому висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним позивачем в апеляційній скарзі правовим висновкам касаційного суду щодо порядку укладення та виконання кредитного договору.

3. Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, ухвалив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» залишити без задоволення. Заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Пилипенко І.О. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27