Ухвала КАС ВС № 420/6817/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа № 420/6817/25 адміністративне провадження № К/990/26404/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Строілов Сергій Олександрович, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №420/6817/25 за позовом ОСОБА_1 до Білозерського районного суду Херсонської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області № 04-05/128 від 05.12.2024 про призначення ОСОБА_2 тимчасово виконуючою обов`язки керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області; - визнати протиправними та скасувати накази т.в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області № 01-68/15 від 31.01.2025 та № 01-68/23 від 12.02.2025 про призупинення дії трудового договору з нею; - стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області на її користь заборгованість по виплаті заробітної плати за період 01.02.2025 по 20.05.2025 на загальну суму 31 295,85 грн з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2026, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 08.06.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Строілов Сергій Олександрович, через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу до Верховного Суду. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про те, що при застосуванні статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми закону в подібних правовідносинах, в тому числі викладені у постанові від 08.01.2026 у справі № 607/16193/23. Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Верховний Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19). Так, у справі №607/16193/23 спір стосувався оскарження наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Проте за обставинами означеної справи судами було встановлено, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» не припиняло своєї роботи та продовжувало здійснювати свій основний вид діяльності. Дію трудових договорів було призупинено вибірково з окремими працівниками, включаючи позивача. За результатами касаційного перегляду цієї справи Верховний Суд виснував, що оскільки АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» не припиняло своєї господарської діяльності після запровадження воєнного стану, зокрема з 01.04.2022, і судами не встановлено, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість роботодавця виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, а саме що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про незаконність оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору з позивачем. Водночас у справі №420/6817/25 суди попередніх інстанцій встановили, що з 24.02.2022 у Білозерському районному суді Херсонської області судочинство не здійснюється. З огляду на наведене, Верховний Суд констатує, що правовідносини у цій справі та у справі №607/16193/23 не є подібними. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Верховний Суд зазначає, що таке формальне посилання на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців зазначеної постанови), не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається. Ураховуючи наведене, Верховний Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Також у тексті касаційної скарги заявник зазначив, що оскаржувані рішення судів ухвалені з порушенням норм процесуального права та судами неправильно застосовані норми матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Отже, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування цієї норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Водночас скаржником у касаційній скарзі не наведено обґрунтування в чому полягає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування таких норм. Скаржник також не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретних норм права та як, на думку скаржника, ці норми повинні застосовуватися. Касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитування правових норм та незгоду з рішенням судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як, на думку скаржника, неправильно. Ураховуючи наведене, Верховний Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення скаржником належним чином підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Водночас Верховний Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 332 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Строілов Сергій Олександрович, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №420/6817/25 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяЖ.М. Мельник-Томенко