Ухвала КАС ВС № 640/11715/21

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа №640/11715/21 адміністративне провадження №К/990/24314/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів - Білак М. В., Мацедонської В. Е., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів: Мацедонської В. Е., Білак М. В. від розгляду справи № 640/11715/21 за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, установив: У квітні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просив: - визнати протиправними дії заступника начальника Центрального міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувала М. С., які полягають у виготовленні постанови від 02 квітня 2021 року № 15 про проведення перевірки та витребування матеріалів виконавчого провадження не за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження; - визнати протиправними дії заступника начальника Центрального міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувала М. С., які полягають у виготовленні постанови від 15 квітня 2021 року № 15 про результати перевірки законності виконавчого провадження не за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження; - визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Центрального міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувала М. С. від 15 квітня 2021 року № 15 про результати перевірки законності виконавчого провадження; - визнати протиправною та скасувати постанову начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василевського А. М. від 31 березня 2021 року, якою скасовано документ "Постанова виправлення помилок в процесуальному документі" від 02 квітня 2020 року, що видав ОСОБА_3. (не діє) при примусовому виконанні виконавчого листа № 826/9758/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 24 лютого 2017 року; - визнати протиправною та скасувати постанову начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василевського А. М. від 31 березня 2021 року, якою скасовано документ "Постанова про закінчення виконавчого провадження" від 02 квітня 2020 року, що видав ОСОБА_2 (не діє) при примусовому виконанні виконавчого листа № 826/9758/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 24 лютого 2017 року; - визнати протиправною та скасувати постанову начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василевського А. М. від 31 березня 2021 року, якою скасовано документ "Постанова про накладення штрафу" від 02 квітня 2020 року, що видав ОСОБА_2 (не діє) при примусовому виконанні виконавчого листа № 826/9758/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 24 лютого 2017 року; - визнати протиправною та скасувати постанову начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василевського А. М. від 31 березня 2021 року, якою скасовано документ "Постанова про накладення штрафу" від 19 березня 2020 року, що видав ОСОБА_2 (не діє) при примусовому виконанні виконавчого листа № 826/9758/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 24 лютого 2017 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 29 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року залишено без змін. 03 грудня 2022 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до якої позивач просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/11715/21 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2021 року в адміністративній справі № 640/11715/21, призначено справу до розгляду на 15 грудня 2022 року. Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399, справу № 640/11715/21 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 640/11715/21 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2021 року в адміністративній справі № 640/11715/21, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13 жовтня 2025 року. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними дій, скасування постанов. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі № 640/11715/21. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржнику надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме шляхом подання до суду уточненої касаційної скарги, в якій уточнити вимоги касаційної скарги та чітко зазначити оскаржувані судові рішення і дати їх ухвалення, а також надати докази надсилання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи. 19 травня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява, у якій скаржник просить визнати недоліки касаційної скарги усуненими та прийняти подані ним пояснення без подання нової редакції касаційної скарги. На обґрунтування поданої заяви скаржник зазначав, що предметом касаційного оскарження у цій справі є саме ухвала суду першої інстанції, яка пройшла апеляційний перегляд, а положення частини другої статті 328 КАС України не містять вимоги щодо окремого оскарження постанови суду апеляційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2026 року касаційну скаргу було повернуто на підставі частини другої статті 332 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Так, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить внутрішню суперечність, оскільки скасування лише ухвали суду першої інстанції за наявності чинної постанови суду апеляційної інстанції, якою цю ухвалу залишено без змін, є процесуально неможливим. З огляду на наведене, Верховний Суд виснував, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги. 27 травня 2026 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у справі № 640/11715/21. Верховний Суд ухвалою від 03 червня 2026 року залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху з наданням скаржнику десятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання до суду уточненої касаційної скарги, у якій уточнити вимоги касаційної скарги та чітко вказати оскаржувані судові рішення та дату їх прийняття, надати докази надсилання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи, а також подати заяву про поновлення процесуального строку із зазначенням інших підстав для його поновлення. 11 червня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів: Мацедонської В. Е., Білак М. В. від розгляду справи № 640/11715/21. Заява про відвід мотивована незгодою заявника з процесуальними рішеннями колегії суддів та ухвалами суду про залишення касаційної скарги без руху та повернення касаційної скарги. Так, скаржник зазначає, що вимога колегією суддів Верховного Суду від ОСОБА_1. оскаржити крім ухвали, ще й постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року, по-перше, суперечить статті 19 Конституції України та виходить за межі повноважень Верховного Суду, по-друге, переводить справу у режим пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, яка встановлює значно складніші підстави касаційного перегляду (неврахування висновків Верховного Суду, необхідність відступлення від практики, відсутність висновку Верховного Суду тощо). На переконання заявника, це штучно ускладнює доступ до касаційного перегляду і створює додаткові бар`єри для захисту прав. Заявник вважає, що предметом касаційного перегляду у випадку оскарження ухвали є саме ухвала суду першої інстанції, яка має самостійне процесуальне значення. Постанова апеляційного суду, якою така ухвала залишена без змін, не створює нового предмета оскарження, а лише підтверджує правильність ухвали. Повернення касаційної скарги з мотивів нібито існуючої в ній «внутрішньої суперечності» та повторне безпідставне, на переконання заявника, залишення повторно поданої касаційної скарги без руху порушує право ОСОБА_1 на касаційний перегляд, гарантоване пунктом 8 статті 129 Конституції України. Також заявник вважає, що в суді апеляційної інстанції було незаконно змінено категорію справи з кодом 600060000 на справу з кодом 105000000. Як зазначає скаржник, Верховному Суду справа також зареєстрована як справа з кодом 105000000, що також є неправильним. Заявник зазначає, що такі дії суду касаційної інстанції змушують його заявити відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів: Мацедонської В. Е., Білак М. В. на підставі пункту 4 статті 36 КАС України. У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Дашутіна І.В. у відрядженні та відпустці у період з 11 червня 2026 року по 19 червня 2026 року, судді Мацедонської В.Е. у відпустці у період з 15 червня 2026 року по 26 червня 2026 року, а також судді Білак М.В. у відпустці у період з 22 червня 2026 року по 26 червня 2026 року, питання щодо заявленого відводу вирішується у перший робочий день після виходу суддів на роботу. Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, Верховний Суд виходить з такого. Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Враховуючи, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних чинників. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. У цьому випадку для підтвердження порушення (або можливого порушення) принципу неупередженості необхідним є доведення стороною наявності відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява № 33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: 1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; 2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява № 4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11). При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду. Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді/суддів, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Особа, яка подала заяву про відвід судді/суддів, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді/суддів у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді/суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Проаналізувавши аргументи, якими скаржник обґрунтовує заявлений відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів: Мацедонської В. Е., Білак М. В. від розгляду справи № 640/11715/21, Суд вважає, що вони фактично зводяться до незгоди з постановленими у цій справі ухвалами Верховного Суду від 11 травня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху, від 25 травня 2026 року про повернення касаційної скарги та від 03 червня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху. Проте, згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу. Отже, окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу саме по собі не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту. Відтак, наведені скаржником доводи, в обґрунтування поданої заяви про відвід не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ`єктивність визначеної колегії суддів Верховного Суду. З огляду на наведене, Верховний Суд вважає необґрунтованим заявлений ОСОБА_1. відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів: Мацедонської В. Е., Білак М. В. від розгляду справи № 640/11715/21. Сама по собі незгода з визначеною в автоматизованій системі категорією справи не свідчить про особисту заінтересованість суддів у результаті розгляду справи, їх упередженість чи необ`єктивність. Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів: Мацедонської В. Е., Білак М. В. від розгляду справи № 640/11715/21 питання про відвід судді відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України. Керуючись статтями 31, 36, 37, 40, 248 КАС України, постановив: Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів: Мацедонської В. Е., Білак М. В. від розгляду справи № 640/11715/21 - визнати необґрунтованою. Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів: Мацедонської В. Е., Білак М. В. від розгляду справи № 640/11715/21 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Головуючий І. В. Дашутін Судді М. В. Білак В. Е. Мацедонська