Постанова 4857 № 380/9571/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/9571/25 пров. № А/857/46710/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінда О.М., Матковської З.М., розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Лунь З.І., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 01 жовтня 2025 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила: визнати протиправними дії, які полягали у відмові в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв`язку із відсутністю терміну проживання; зобов`язати призначити та виплачувати починаючи із дати звернення до Пенсійного фонду України (13.03.2025), пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вважає, що має право на призначення пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку, однак відповідач безпідставно відмовив у призначенні такої пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення, бо час її роботи в зоні гарантованого добровільного відселення з 09.09.1991 до 01.06.1992 не зараховано, так як цей період перетинається з періодом навчання в Рівненському деравному гуманітарному університеті з 01.09.1988 до 24.06.1993. Вважає, що період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується наданими до органу Пенсійного фонду документами, зокрема, довідками з місця праці та посвідченням про статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №172650010427 від 20.03.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявність у позивача посвідчення є достатнім підтвердженням факту, що вона протягом 3 років до 01.01.1993 проживала та працювала у зоні гарантованого добровільного відселення. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у відповідача відсутні безпосередні докази, які б вказували на те, що позивач проживала чи працювала в іншому населеному пункті, яке не відноситься до території радіоактивного забруднення. Натомість наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення протягом того періоду часу, що необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у позивача порушеного права, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.03.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що період роботи чи проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 09.09.1991 до 01.06.1992 не зараховано, а відтак тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року становить 02 роки 04 місяці 06 днів, а не три роки, як того вимагає закон, що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.02.1994. 13.03.2025 позивач звернулася із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 172650010427 від 20.03.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з відсутністю необхідної тривалості проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 р. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №172650010427 від 20.03.2025, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон № 796-XII. Згідно зі статтею 49 Закону № 796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Статтею 55 Закону № 796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Частиною 3 статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону № 1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. Проаналізувавши вказані норми, колегія суддів зауважує, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону № 1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх. Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1). Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (ч.3 ст.65 Закону № 796-XII). Відповідно до статті 15 Закону № 796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях. Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 17.05.2021 № 398/494/17, від 17.05.2021 № 336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22. Як встановлено судом, позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.02.1994. Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи до суду надано не було та матеріали справи не містять таких доказів. Також згідно з довідкою Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 10.01.2025 №2-3 ОСОБА_1 з 01.01.1986 до 01.09.1988 та з 19.11.1993 до цього часу зареєстрована та постійно проживає в селі Кам`яне-Случанське Сарненського району Рівненської області. Кам`яне-Случанська гімназія Вірівської сільської ради Сарненського району Рівненської області видала позивачу довідки від 10.01.2025 №№01,02,03 про те, що вона дійсно працювала на посаді вчителя російської мови та літератури в Кам`яне-Случанській гімназії Вірівської сільської ради Сарненського району Рівненської області з 09.09.1991 до 01.06.1992, з 15.08.1993 до цього часу, а також, що загальноосвітня школа І-ІІ ступенів с. Кам`яне перейменована в Кам`яне-Случанську гімназію Вірівської сільської ради Сарненського району Рівненської області. Обставини роботи позивача в в Кам`яне-Случанській гімназії Вірівської сільської ради Сарненського району Рівненської області з 09.09.1991 до 01.06.1992 підтверджені також записами у трудовій книжці. В силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, село Кам`яне-Случанське Сарненського району Рівненської області належить до зони гарантованого добровільного відселення. Отже, спірний період роботи позивача з 09.09.1991 до 01.06.1992 в Кам`яне-Случанській гімназії Вірівської сільської ради Сарненського району Рівненської області, згідно з пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ, надає їй право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Також суд апеляційної інстанції враховує, що на час звернення позивача до суду її належність до осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи 3 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із таких пільг є зниження пенсійного віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону №796-ХІІ. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20. Таким чином, наявність у позивача зазначеного посвідчення є достатнім підтвердженням факту, що вона протягом 3 років до 01.01.1993 проживала та працювала у зоні гарантованого добровільного відселення. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідача відсутні безпосередні докази, які б вказували на те, що позивач проживала чи працювала в іншому населеному пункті, яке не відноситься до території радіоактивного забруднення. Натомість, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, що необхідні для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ. Як зазначено у частині 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування спірного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.03.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 380/9571/25 без змін. Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда З. М. Матковська