Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/12771/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12771/25 Перша інстанція: суддя Величко А.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А. суддів Бойка А.В., Тарновецького І.І., за часті секретаря Жигайлової О.Е. за участі апелянта ОСОБА_1 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ),в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з військового обліку; - зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з військового обліку з подальшим наданням інформації з цих реєстрів стосовно нього; - відкликати звернення до відповідних органів (підрозділів) поліції шляхом надання їм повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час перевірки військово-облікових документів працівниками ТЦК та СП дізнався, що згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) перебуває на обліку військовозобов`язаних осіб. Позивач вважає, що в Реєстрі міститься неактуальна інформація про його статус, оскільки відповідно до положень Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції станом на час досягнення ним сорокарічного віку, тобто, граничного віку перебування в запасі ) з 13.09.2013 він виключений з військового обліку, як особа яка досягла граничного віку перебування в запасі, що підтверджується даними його військового квитка. Як пояснює позивач, на його звернення щодо внесення актуальної інформації до Реєстру відповідач повідомив про поновлення/взяття на військовий облік, у зв`язку із законодавчим збільшенням граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних. Посилаючись на положення Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» позивач вважає протиправною бездіяльність центру комплектування та вважає, що відповідач зобов`язаний внести до Реєстру інформацію про виключення його з військового обліку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до помилкового вирішення справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що на час внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо підвищення граничного віку перебування у запасі, він вже був виключений з військового обліку. Тобто, як зауважує апелянт, він не належить до жодної із зазначених у частині 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» категорій, зокрема, не є військовозобов`язаним, не перебуває в запасі, оскільки виключений з військового обліку ще у 2013 році за досягненням граничного віку перебування в запасі, про що є відповідна відмітка у військовому квитку. Як вважає апелянт, після виключення з військового обліку особа перестає мати статус військовозобов`язаної, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов`язок та військову службу, оскільки виключення з військового обліку є остаточним - особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно. Отже, на переконання апелянта, заявлений позов є цілком обґрунтованим, а тому має бути задоволений. ІНФОРМАЦІЯ_3 у відзиві на апеляційну скаргу, зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги, а позицію апелянта такою, що не спростовує законності його дій. Зокрема, посилаючись на позицію Верховного Суду, наведену у постановах від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17 зазначає про правомірність поновлення апелянта на військовому обліку, а тому заявлений позов вважає необґрунтованим. Відповідач зазначає, що повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваному рішенні, вважає його законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суду - залишити без змін. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до статті 124-130 КАС України. Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим розглядати апеляційну скаргу за його відсутності. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 13.09.2013 року на підставі статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» за досягненням граничного віку перебування у запасі, був виключений з військового обліку, що підтверджується даними сторінці 26 його військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с.28). Під час перевірки військово-облікових документів працівниками ТЦК та СП позивач дізнався, що згідно відомостей в Реєстрі перебуває на обліку військовозобов`язаних осіб. З метою встановлення обставин внесення вищевказаних відомостей до Реєстру ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про неправомірне включення до Реєстру та виправлення недостовірних відомостей в Реєстрі, до якого надав копії паспорта, коду та військового квитка. Листом від 13.10.2025 ТЦК та СП повідомив, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 та підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Підстави для виключення з військового обліку відсутні через не досягнення граничного віку перебування в запасі, який станом на сьогодні становить 60 років. Також відповідач повідомив, що відповідно до даних з Реєстру ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку та для усунення порушення правил військового обліку необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Вважаючи, що до Реєстру внесені недостовірні дані щодо його статусу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з набранням чинності змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» щодо підвищення граничного віку перебування у запасі, позивач, як громадянин України, підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно постановлений на військовий облік, а також, що з боку відповідача відсутня протиправна бездіяльність, а підстави для виключення з реєстру інформації про виключення позивача з військового обліку відсутні, так само як і підстави для задоволення позову. Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести актуальні дані про виключення позивача з військового обліку згідно з пунктом 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до Реєстру, колегія суддів керується наступним. Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), частина 1 статті 1 якого передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. За приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані непридатними до військової служби. Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які, зокрема, досягли граничного віку перебування в запасі. Також частина 6 цієї статті передбачає, що у громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку. Варто зазначити, що положення Закону №2232-ХІІ в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, зазнавали змін. Так, стаття 28 Закону №2232-ХІІ визначає розряди запасу та граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі. Згідно частини 1 цієї статті 28 Запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Частина 2 статті 28 Закону №2232-ХІІ у редакції, яка діяла до змін, тобто, на час набуття позивачем сорокарічного віку, визначала, що запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. У подальшому, Законом України від 27.03.2014 №1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону №2232-ХІІ та змінений граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII - до 60 років. З урахуванням викладеного, слід констатувати, що із набранням чинності змін до Закону №2232-ХІІ, позивач є таким, що підпадає під його дію, як особа, яка не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду. Колегія суддів враховує, що на виконання таких змін у законодавстві до паперової облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 внесений запис про поновлення останнього на військовому обліку з 04.08.2014, що підтверджується наданою на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів, копією паперової облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Надаючи відповідь на питання, щодо наявності/відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка полягає у не внесенні відомостей до Реєстру про виключення ОСОБА_2 з військового обліку та зобов`язання відповідача внести такі відомості до Реєстру та щодо видачі довідки та витягу з Реєстру про виключення останнього з військового обліку, колегія суддів керується наступним. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Згідно частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Закон України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) встановлює правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць. Відповідно до статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Згідно статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Стаття 9 Закону №1951-VIII передбачає, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Згідно статті 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Пункт 20 Порядку № 1487 визначає, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Згідно пункту 79 Порядку № 1487 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. 16.05.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа», пункт 2 якої установлює, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка. Постановою №559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 559). Згідно з пунктами 1, 2, Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ та не отримував такий документ до набрання чинності Постановою №

559. Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): - в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); - у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується Постановою №

559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ. Паперовим військово-обліковим документом є: військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, посвідчення про приписку до призовної дільниці (для громадян до 25 років), видані до 18.05.2024 , тобто до набрання чинності Постановою № 559; військово-обліковий документ за формою, затвердженою пунктом 1 Постанови №559. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, повинні відповідати відомостям, що містяться в Реєстрі. Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Реєстрі, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ. У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Реєстрі, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви. Таким чином, з аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що у Реєстрі має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни. Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що згідно заявлених позовних вимог, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення до Реєстру інформації про виключення його з військового обліку та зобов`язати останнього внести таку інформацію до Реєстру, а також видати довідку та витягу з Реєстру про виключення його з військового обліку. Як мовилося вище, Законом України від 27.03.2014 №1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону №2232-ХІІ та змінений граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII - до 60 років. Тобто, починаючи з 22.07.2014 граничний вік перебування в запасі збільшений до 60 років, у зв`язку з чим до паперової облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 внесений запис про поновлення останнього на військовому обліку з 04.08.2014. Виходячи з того, що в обліковій картці ОСОБА_1 був наявний запис про перебування позивача на військовому обліку, як військовозобов`язаного у відповідача, як суб`єкта владних повноважень на якого відповідно до вимог Закону №1951-VIII та Порядку № 1487 покладений обов`язок щодо ведення Реєстру, був відсутній обов`язок щодо перенесення до Реєстру інформації про виключення позивача з військового обліку. В даному випадку колегія суддів не вбачає порушень приписів пунктів 3, 4 Порядку № 559, згідно якого відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, повинні відповідати відомостям, що містяться в Реєстрі. Отже, в контексті встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для твердження про допущення ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправної бездіяльності яка полягає у не внесенні відомостей до Реєстру про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування у запасі. Також колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Реєстру відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, з огляду на той факт, що матеріалами справи, а саме обліковою картою військовозобов`язаного підтверджується факт перебування останнього на військовому обліку, як військовозобов`язаного. Аналогічно відсутні підстави для задоволення вимог щодо направлення відомостей про виключення останнього з військового обліку до відповідних органів . На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Будь-яких доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. Отже, слід констатувати, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, та підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права. Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, надавши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України Головуюча суддя О. А. Шевчук суддя А. В. Бойко суддя І. І. Тарновецький