Постанова Київський апеляційний суд № 755/1939/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/1939/26 Головуючий у суді І інстанції: Гончарук В.П. провадження №22-ц/824/9875/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Ратнікової В.М. розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Шалашової Валентини Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У січні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника Шалашової В.І. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалою суду від 16.02.2026 позовну заяву залишено без руху як таку, що не відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України, та надано строк для усунення недоліків протягом одного дня з дня отримання ухвали. Копію вищевказаної ухвали суду було направлено представнику позивача на електронну пошту вказану у позові та доставлено 03.03.2026 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа сформована АСДС «Д-3». Проте вимоги ухвали суду про усунення недоліків у встановлений судом строк виконано не було. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Шалашова В.І., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва надійшла представнику позивача через систему «Електронний Суд» 03.03.2026 року. 04.03.2026 року представником позивача направлено на адресу Дніпровського районного суду м. Києва заяву про усунення недоліків та оригінал платіжного документа про оплату судового збору. Заява про усунення недоліків разом з оригіналом платіжного документу направлена рекомендованим поштовим відправленням № 0815301190127. Представник позивача зазначав, що згідно інформації розміщеної на сайті Укрпошти, поштове відправлення № 0815301190127 отримане судом 10.03.2026 року. Незважаючи на отримання судом першої інстанції заяви про усунення недоліків, в той же день 10.03.2026 року судом постановлена ухвала про повернення позовної заяви. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник позивача також зазначала, що судом першої інстанції порушено визначений ч. 1 ст. 185 ЦПК України процесуальний строк на постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху Так, позовна заява ОСОБА_1 отримана Дніпровським районним судом м. Києва 05.01.2026 року, однак ухвала про залишення позову без руху постановлена 16.02.2026 року, тобто з порушенням процесуального строку. Також суд першої інстанції в порушення ч. 5 ст. 272 ЦПК України, копії ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 16.02.2026 року та від 10.03.2026 року, надіслав стороні позивача 03.03.2026 та 18.03.026 року відповідно, тобто також з порушенням процесуальних строків. Разом з тим, позивачу для усунення недоліків Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 755/1939/26 надано мінімально можливий строк для усунення недоліків - один день. Позивач вважає, що такі дії суду першої інстанції є свідченням надмірного формалізму у відношенні до позивача та його представника, що також порушує основні засади цивільного судочинства та норм міжнародного права. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції керуючись ч. 3, ст. 185 ЦПК України обгрунтовував свої висновки тим, що у наданий позивачем строк недоліки позовної заяви не усунуто, тому позов підлягає поверненню. Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що 06.01.2026 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.02.2026 року позовну заяву залишено без руху, з тих підстав, що додана до позовної заяви копія платіжного документа про сплату судового збору виготовлена не якісно та її зміст не зрозумілий. Судом першої інстанції зазначено, що на виконання вимог ухвали суду, позивачу необхідно надати до суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору з метою перевірки його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України. Надано позивачу одноденний строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення вказаних недоліків (а.с. 38). Як вбачається з матеріалів справи, копію вищевказаної ухвали суду було направлено представнику позивача та безпосередньо позивачу на електронну пошту вказану у позові та доставлено 03.03.2026 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документу (а.с. 39, 40). На виконання вимог ухвали від 16.02.2026 року, стороною позивача 04.03.2026 року (в межах визначеного судом одноденного строку на усунення недоліків) реєстрованим листом №0815301190127 з оголошеною цінністю здав на Укрпошту документи для направлення до Дніпровського районного суду м. Києва, а саме, заяву про усунення недоліків, з додатками: оригінал платіжного документу про оплату судового збору, докази отримання копії ухвали від 03.03.2026 року (а.с. 50). Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно інформації з трекінгу відправлень АТ «Укрпошта», поштове відправлення №0815301190127 надіслано стороною позивача 03.03.2026 року та отримано уповноваженою особою Дніпровського районного суду м. Києва 10.03.2026 року (а.с. 51). З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем на виконання вимог ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 16.02.2026 року в межах строку для усунення недоліків надіслано засобами поштового зв`язку «Укрпошта» відповідні документи, тому висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не усунуто недоліки ухвали суду від 16.02.2026 року є передчасними. З огляду на те, що позивачем в строк визначений судом надіслано заяву про усунення недоліків та така заява отримана уповноваженою особою суду першої інстанції, відповідно у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України. Крім того, в матеріалах справи наявна квитанція про оплату судового розгляду є читабельною (а.с. 6). Суд першої інстанції на вищевказані обставини не звернув уваги та передчасно визнав заяву такою, що підлягає поверненню. Також суд апеляційної інстанції слушними доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого встановлення судом першої інстанції в своїй ухвалі від 16.02.2026 року одноденного строку для усунення недоліків позовної заяви, який, на думку суду апеляційної інстанції, є недостатнім для виконання позивачем вказаних вимог та є порушенням норм статті 121 ЦПК України, якою передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. За таких обставин, суд першої інстанції при вирішенні даного питання порушив норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про повернення заяви, порушивши при цьому право позивача на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України. Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, оскільки позивачем в межах строку визначеного судом першої інстанції надіслано заяву про усунення недоліків, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України. Ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 379 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Шалашової Валентини Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено «30» червня 2026 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді С.Г. Музичко В.М. Ратнікова