Постанова 4824 № 367/6101/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/6038/2026 справа №367/6101/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В., суддів Желепи О.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Янченка А.В., повне рішення складено 21 листопада 2025 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову. У серпні 2025 року АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості. Вимоги позову мотивує тим, що АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" запущено новий проєкт monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проєкту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Вказує, що 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 30 серпня 2018 року. Згідно із цим договором відповідачу надано кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 у розмірі 50 000 грн. Проте, позичальник допустив порушення у строках здійснення платежів, у зв`язку із чим банк відповідно до умов договору 29 липня 2022 року визнав кредит за формою "на вимогу". Вказує, що станом на 20 березня 2025 року заборгованість складається із: - 161 580,00 гривень - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Мотивуючи наведеним, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 161 580,00 грн та судові витрати із сплати судового збору.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 161 580,00 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 3 028,00 грн судового збору. Задовольнивши позов, суд першої інстанції зробив висновок про доведеність факту укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання ним обов`язку щодо їх повернення. Суд встановив, що, незважаючи на відсутність у заяві-анкеті від 30 серпня 2018 року визначеного строку повернення кредиту, відповідач фактично скористався наданими банком коштами та не повернув їх у добровільному порядку.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції не встановив момент виникнення заборгованості та не перевірив дотримання строків позовної давності. В оскаржуваному рішенні не визначено дату виникнення прострочення, дату останнього платежу та період невиконання відповідачем зобов`язань. Відповідно до статей 256, 257, частини 1 статті 261 та частини 4 статті 267 ЦК України позовна давність становить три роки, а її сплив за заявою сторони є підставою для відмови у позові. Позивач не надав належних доказів щодо дати виникнення прострочення, дати останнього платежу та періоду, з якого кредит уважається простроченим. Суд, у свою чергу, не встановив, коли саме настало порушення зобов`язання, та не перевірив дотримання строків позовної давності. Вказує, що якщо прострочення виникло у 2018 році, строк позовної давності сплив у 2021 році, що є самостійною підставою для відмови у позові. Невстановлення зазначених обставин, на думку скаржника, свідчить про неправильне застосування норм матеріального права та відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення. Звертає увагу, що у матеріалах справи відсутній належний письмовий кредитний договір. Надана позивачем анкета-заява від 30 серпня 2018 року не містить строку кредитування, процентної ставки, порядку повернення кредиту та відповідальності сторін, тобто не містить істотних умов кредитного договору. Незважаючи на це, суд безпідставно визнав доведеним факт укладення кредитного договору, не перевіривши наявність його істотних умов та дотримання вимог щодо письмової форми. Також вказує на порушення принципу змагальності сторін та права відповідача на справедливий судовий розгляд. Справу було розглянуто без виклику сторін, без надання відповідачу реальної можливості подати заперечення та без повного дослідження всіх доказів, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та ухвалення передчасного рішення. Мотивуючи наведеним, просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи. В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли . Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. З матеріалів справи убачається, що 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг monobank. Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг (том 1 а.с.31). В анкеті-заяви міститься інформація до встановлення особи позичальника ОСОБА_1 , а саме: ПІБ; дата народження; номер / серія документу / номер запису в ЄДДР; відомості про орган, який видав документ; адреса проживання; РНОКПП; номер телефону; місце роботи (а.с. 31). Згідно даних розрахунку заборгованості за договором №б/н від 30 серпня 2018 року, укладеним між УНІВЕРСАЛ БАНК та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 20 березня 2025 року заборгованість клієнта складає: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 161 580,00 грн. Розрахунок містить інформацію за період з 30 серпня 2018 року по 20 березня 2025 року (а.с.6-17). Матеріали справи містять виписку із рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , із даних якої убачається, що станом на 05 листопада 2024 року баланс карти становить - (мінус) 161 580,00 гривень (а.с. 19-28). З даних довідки про наявність рахунку від 20 березня 2025 року убачається, що на ім`я відповідача відкрито рахунок із номером картки НОМЕР_2 / тип рахунку - картка чорна / статус картки - активна до 05/24 (а.с. 29). З даних довідки про розмір встановленого ліміту від 20 березня 2025 року убачається, що за карткою № НОМЕР_3 станом на 20 березня 2025 року встановлено ліміт у розмірі 50 000,00 гривень. При цьому, за період користування рахунком розмір ліміту періодично збільшувався, зокрема 11 серпня 2020 року ліміт становив 5 000,00 гривень; 12 серпня 2020 року- 20 000,00 гривень. З 10 вересня 2020 року кредитний ліміт складав 50 000,00 гривень (а.с. 30). До матеріалів справи долучено витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, затверджених Протоколом Правління №46 від 24 листопада 2021 року, які набрали чинності з 27 листопада 2021 року (а.с.32-38). Долучено додаток із визначення тарифів Чорної картки monobank (а.с.39-40), паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с.41-43).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Відповідно до частини 2 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Згідно частини 3 статті 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується. Отже, без заяви сторони у спорі ані загальна, ані спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Разом з тим, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Лише той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (див. постанову Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №317/3698/15-ц; постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц). З даних відомостей управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області убачається, що задекларованим місцем проживання ОСОБА_1 з 12 грудня 2001 року значиться АДРЕСА_1 (а.с. 61 зворот). Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2025 року прийнято до розгляду позов АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" до ОСОБА_1 . Призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін). Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву (а.с. 70-71). Згідно даних супровідного листа №367/6101/25/19090/2025 від 03 вересня 2025 року убачається, що копія ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2025 року та копія позовної заяви з додатками направлені ОСОБА_1 за задекларованою адресою проживання (а.с. 73). З даних зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення №0610278398130 убачається, що копію позовної заяви з додатками та копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2025 року ОСОБА_1 отримав 20 вересня 2025 року (а.с. 74).. Отже, матеріали справи свідчать, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, порядок її розгляду, а також про своє право подати відзив на позовну заяву та відповідні докази на підтвердження своїх заперечень. Незважаючи на отримання 20 вересня 2025 року копії позовної заяви з доданими до неї документами та копії ухвали про відкриття провадження, відповідач будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог, клопотань про розгляд справи з викликом сторін, заяв про витребування доказів чи застосування позовної давності до суду першої інстанції не подав. За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення принципу змагальності сторін та права відповідача на справедливий судовий розгляд. Відповідно до статей 12, 13, 43 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона самостійно реалізує належні їй процесуальні права та несе ризик наслідків невчинення процесуальних дій. Сам по собі розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не свідчить про порушення принципу змагальності, оскільки такий порядок передбачений положеннями ЦПК України та не позбавляє учасників справи права подавати письмові пояснення, докази, заяви та клопотання. Крім цього, клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні від відповідача не надходило. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, мав реальну можливість скористатися наданими йому процесуальними правами, однак на власний розсуд не подав відзиву на позов та не висловив будь-яких заперечень щодо заявлених вимог. Тому посилання скаржника на те, що він був позбавлений можливості надати свої заперечення або вплинути на хід розгляду справи, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Отже колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування позовної давності. Як зазначено вище, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції та отримав копію позовної заяви разом з доданими до неї документами. Водночас заяви про застосування позовної давності до ухвалення рішення судом першої інстанції не подав. Наведені обставини виключають можливість застосування судом апеляційної інстанції наслідків спливу позовної давності за заявою, яка фактично вперше наведена лише в апеляційній скарзі. З огляду на приписи частини 3 статті 267 ЦК України та наведені вище правові висновки Верховного Суду, право на заявлення про застосування позовної давності в апеляційному провадженні виникає лише у випадку, коли відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції та був позбавлений можливості реалізувати відповідне процесуальне право. Оскільки у справі, що переглядається колегією суддів, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та мав достатньо часу для подання відзиву і відповідної заяви про застосування позовної давності, підстав для розгляду такого питання судом апеляційної інстанції немає. Крім того, твердження скаржника про те, що суд першої інстанції був зобов`язаний самостійно перевірити дотримання позовної давності та надати їм оцінку незалежно від наявності відповідної заяви сторони, суперечать положенням частини 3 статті 267 ЦК України, якою встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. Отже, відсутність у рішенні суду першої інстанції висновків щодо спливу позовної давності не свідчить про неповне з`ясування обставин справи чи неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належного письмового кредитного договору також не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваного рішення. Судом першої інстанції установлено, що підписана відповідачем анкета-заява разом з Умовами та правилами обслуговування, тарифами та паспортом споживчого кредиту утворюють єдиний договір про надання банківських послуг. Відповідач, підписуючи анкету-заяву, підтвердив ознайомлення із зазначеними документами та погодження з їх умовами. При цьому матеріалами справи підтверджується не лише факт укладення сторонами договору, а й фактичне отримання та використання відповідачем кредитних коштів, що підтверджується випискою по рахунку, довідками банку про відкриття рахунку та встановлення кредитного ліміту, а також розрахунком заборгованості, що відповідачем не спростовано. Належних та допустимих доказів на спростування наведених обставин відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не подано. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді О.В. Желепа В.В. Соколова