Постанова Київський апеляційний суд № 752/7258/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 752/7258/23 номер провадження 22-ц/824/8425/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О., учасники справи: представник стягувача Нестеришин Т.С., представник боржника Старовойтова Д.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року /суддя Хоменко В.С./ у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, стягувач: ОСОБА_3 , боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , про визначення частки майна в спільній сумісній власності, - В С Т А Н О В И В: До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло вказане подання в якому приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Д.В. просить визначити частку майна боржника ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 , в розмірі 1/2 частки. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року подання задоволено. Визначено частку боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у нерухомому майні - квартирі АДРЕСА_1 , в розмірі 1/2 частки. /а.с. 129-132/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційними скаргами зареєстрованими 23.02.2026 р. за вх№21603 і 24.02.2026 р. за вх№22850, які є ідентичними і суд розглядає їх як одну апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні подання приватного виконавця. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Апелянт вважає, що суд неповно з`ясував обставини, які мають істотне значення для справи, зокрема не дослідив, за рахунок яких коштів була придбана квартира, чи використовувалися особисті кошти одного з подружжя, а також інші обставини, передбачені ст. 57 СК України, що можуть впливати на правовий режим майна. Крім того, апелянт вказує на істотне порушення норм процесуального права, оскільки подання приватного виконавця було розглянуто за відсутності боржника та його представника, які не були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Це позбавило боржника можливості надати заперечення, надати докази та висловити свою позицію, що суперечить принципам змагальності та рівності сторін (ст.ст. 12, 13, 128-130 ЦПК України). Також апелянт зазначає, що суд, визначаючи частку боржника, фактично втрутився у майнові права іншого співвласника - дружини ОСОБА_4 , без дослідження обсягу її участі у набутті майна. Приватний виконавець Ляпін Д.В. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність і необґрунтованість її доводів. Вказував, що спірна квартира придбана боржником у шлюбі, за згодою другого з подружжя, отже, частки є рівними, спір між сторонами щодо вказаного майна відсутній, шлюб не розірвано. Жодних доказів щодо відступу від рівності часток не надано. Щодо повідомлення боржника, судові документи разом з поданням направлялись у АДРЕСА_2 , боржник вважається належним чином повідомленим. Заінтересована особа в судове засідання не з`явилась, про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, її адвокат Рудометкіна М.О. звернулась з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з наданням додаткового часу для підготовки правової позиції щодо справи, яке відхилене апеляційним судом, оскільки сторонам було надано достатньо часу для визначення з позицією у справі, справа у провадженні апеляційного суду з лютого 2026 року, судові документи направлялись за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі, повертались з відміткою відсутності адресата, звертаючись з даним клопотанням адвокат дійсну адресу заінтересованої сторони не повідомляє, отже, об`єктивних підстав для відкладення справи у клопотанні не вказано, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за її відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Ляпіна Д.В. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите на підставі виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів. Приватний виконавець звернувся до суду з поданням про визначення частки боржника ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , яка перебуває у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2026 року подання приватного виконавця задоволено. Визначено частку боржника ОСОБА_1 у вказаній квартирі в розмірі 1/2 частки. Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції вірно керувався ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що стягнення звертається на частку боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, що визначається судом; ст. 443 ЦПК України про порядок визначення частки майна боржника; ст. 60 Сімейного кодексу України про режим спільної сумісної власності подружжя. Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що частки подружжя у спільній сумісній власності є рівними, у зв`язку з чим частка боржника ОСОБА_1 у спірній квартирі становить 1/2. Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування обставин справи судом першої інстанції відхиляються з таких підстав. За змістом частини шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Відповідно до положень ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Приписи статті 60 СК України містять презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування такої презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Звертаючись з апеляційною скаргою і вказуючи на те, що судом не досліджено за рахунок яких коштів була придбана квартира, чи використовувалися особисті кошти одного з подружжя, а також інші обставини, передбачені ст. 57 СК України, що можуть впливати на правовий режим майна, апелянт в порядку ст. 81 ЦПК України не надає жодного доказу у підтвердження вказаних доводів. Щодо повідомлення боржника про розгляд подання, апеляційний суд вказує на те, що в матеріалах справи містяться докази надсилання подання приватного виконавця разом з додатками цінним листом з описом вкладення на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі: АДРЕСА_3 . Судом першої інстанції боржник також повідомлявся про призначення до розгляду подання приватного виконавця про визначення частки у спільній сумісній власності. На вказану обставину як обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції апелянт прямо не посилається, вказує на те, що у зв`язку з цим була позбавлена надати докази в обґрунтування позиції захисту, які апеляційному суду також не надає, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування правильного рішення суду першої інстанції по суті подання саме на підставі неналежного повідомлення, яке, за наслідками розгляду апеляційної скарги, на правильність висновків суду першої інстанції не вплинуло. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року - залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Повний текст постанови складено 30.06.2026 р. Головуючий: Судді: