Постанова Київський апеляційний суд № 359/9060/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року справа № 359/9060/21 провадження № 22-ц/824/5849/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Ратнікової В.М., Сушко Л.П. при секретарі: Яхно П.А. учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравіт Агро» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 року, постановлене під головуванням судді Яковлєвої Л.В., у цивільній справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Агро» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих внаслідок втрати майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Агро» про визнання недійсним договору зберігання,- ВСТАНОВИВ: 21 вересня 2021 року директор ТОВ «УКРАВІТ АГРО» Ільченко В.В. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, уточнивши який 30 листопада 2022 року (т. 1 а.с. 162-166), просив суд : стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» (далі по тексту - ТОВ «УКРАВІТ АГРО») 3 210 527, 39 грн. збитків завданих внаслідок втрати майна; 584 315,99 грн. неустойки та витрати по сплаті судового збору у розмірі 56 922,65 грн.. Вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «УКРАВІТ АГРО» та ОСОБА_1 , 22 грудня 2020 року було укладено договір зберігання № 2020-22/12 (надалі - Договір). В подальшому до Договору було підписано Додаток № 1 від 23 грудня 2020 року Акт № 1 приймання-передачі майна (надалі також - Акт № 1), відповідно якого передано товари на зберігання на загальну суму 768 612,07 грн., а також Додаток № 2 Акт № 2 приймання-передачі майна від 23 грудня 2020 року до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів №2020-22/12 від 22 грудня 2020 року. Згідно п. 1.1. Договору зберігач зобов`язується надавати послуги по відповідальному зберіганню товарів поклажодавця. Відповідно п. 1.2. Договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання пестициди та агрохімікати, мікродобрива, посівний матеріал (далі - Майно) або інше майно за товарно-транспортними накладними, актами, реєстрами та (або) іншими підтверджуючими документами, що по своїй суті підтверджують приймання/передачу майна, та засвідчені в обов?язковому порядку підписами уповноважених осіб сторін даного договору. Відповідно зазначених умов Договору позивач передав на зберігання майно по Акту №1 на загальну суму 768 612,07 грн., а по Акту № 2 на загальну суму 2 441 915,32 грн. Пунктом 1.5. Договору передбачено, що право власності на майно до зберігача не переходить та воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача. Згідно п. 1.6. Договору строк зберігання Майна: один місяць з дати передачі майна по кожній товарно-транспортній накладній, реєстру, акту прийому-передачі товару та/або іншому підтверджуючому документу. Поклажодавець має право вимагати достроково повернення майна, а зберігач негайно повертає Майно за письмовою вимогою поклажодавця (Майно повинно бути повернене на протязі робочого дня в день отримання такої вимоги), підписаною уповноваженою особою поклажодавця. Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Договору передбачено обов`язок зберігача прийняти Майно на зберігання, та відповідно до пп. 2.1.5. Договору зберігач забезпечує повне збереження Майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю Майно у кількості і якості. Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей, які можуть бути визначені його особливими характеристиками. Проте, після закінчення строку зберігання майна відповідач не повернув майно позивачу. Оскільки відповідач не виконав умови п. 2.1.5. Договору, не повернув майно після закінчення строку його зберігання, позивач 26 серпня 2021 року направив ОСОБА_1 лист - вимогу № 309 з вимогою повернути весь отриманий відповідно Акту № 2 товар. Майно відповідачем не повернуто та ніякої інформації стосовно майна, що було передано на зберігання, відповідачем не надано. Відповідно п. 4.2. Договору у випадку порушення зберігачем строків повернення товару поклажодавцеві або третій особі, вказаній поклажодавцем, за наявності вини, зберігач зобов?язаний сплатити поклажодавцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості Майна за кожний день прострочення повернення Майна. Представник позивача стверджує, що відповідач порушив строки повернення товару, тому зобов`язаний сплатити поклажодавцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості майна за кожен день прострочення повернення майна. Майно було передано на зберігання відповідачу 23 грудня 2020 року, що підтверджується Актами №1 та №2, строк зберігання складає один місяць, тобто до 23 січня 2021 року, а отже строк прострочення повернення майна починається з 24 січня 2021 року. Тому, загальна сума неустойки за прострочення повернення майна за Актом №1 та № 2 зберігачем складає 584 315, 99 грн. (т. 1 а.с. 162-166). Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 року первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» про стягнення збитків, завданих внаслідок втрати майна - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» збитки, завдані внаслідок втрати майна в розмірі 3 210 527 (три мільйони двісті десять тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень 39 (тридцять дев`ять) копійок, неустойки в розмірі 584 315 (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі триста п`ятнадцять) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок, а всього 3 794 843 (три мільйони сімсот дев`яносто чотири тисячі вісімсот сорок три) гривні 38 (тридцять вісім) копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» витрати по сплаті судового збору в розмірі 56 922 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять дві) гривні 65 (шістдесят п`ять) копійок. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору зберігання - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову. Вимоги обґрунтовані тим, що за відсутності доказів про втрату, знищення чи пошкодження залишку переданого на зберігання відповідачу товару, суд першої інстанції був позбавлений можливості встановити протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Позивачем також не доведено належними та допустимими доказами такого елементу складу правопорушення, як протиправної поведінки відповідача. Окрім цього, позивачем не доведено, що така втрата (за умови її підтвердження) сталася за наявності умислу або грубої необережності відповідача, як того передбачає частина третя статті 950 Цивільного кодексу України. Матеріали справи не містять належних доказів того, що Відповідач є професійним зберігачем. Як і не містять матеріали справи доказів наявності у відповідача умислу чи грубої необережності, які б слугували підставою для стягнення збитків внаслідок втрати переданого на зберігання майна. Позивач, ставлячи вимогу про стягнення збитків завданих внаслідок втрати майна, не надає доказів ані втрати або пошкодження майна, ані будь-яких доказів наявності в цьому умислу або грубої необережності з боку відповідача, а лише висловлює припущення, що товар, який був переданий на зберігання є таким, що не може зберігатися тривалий період, і є вже давно простроченим. Проте, саме Позивач протягом 7 місяців після закінчення строку зберігання майна жодним чином не цікавився схоронністю та наявністю його майна та не звертався з вимогою до Відповідача його повернути. Суд першої інстанції не надав оцінки умовам договору, а саме розділу 2 Договору зберігання, в якому сторони встановили не тільки обов`язок щодо повернення майна зберігачем, а й зустрічний обов`язок поклажодавця забрати це майно. Умовами договору не встановлено порядку дій, які б повинний був виконати відповідач на виконання таких вимог. У матеріалах справи відсутні докази, які б переконливо підтверджували факт здійснення відповідачем за первісним позовом діяльності із професійного зберігання майна та відповідно виконання зобов`язань, що є предметом укладеного між сторонами договору в цій частині. Відповідач за первісним позовом неодноразово посилався на відсутності відповідних ресурсів, а також фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних послуг зі зберігання пестицидів та агрохімікатів, які, до того ж, потребують спеціальних умов збереження. Суд першої інстанції не встановив, чи доведено позивачем за первісним позовом належним чином, що оспорюваний договір, реально виконувався, послуги надавалися, а не просто були формально складені про це первинні документи, які оформлені без відповідних дій з боку Відповідача за первісним позовом, а також чи мав останній фізичні, технічні та технологічні можливості для здійснення відповідного виду діяльності та які обставини є більш вірогідними та відповідають дійсності, враховуючи безоплатність такого договору. Наведене свідчить про те, в оскаржуваному судовому рішенні судом допущено неповне з`ясування фактичних обставин, що входять до предмета доказування. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Укравіт Агро» - Портянко Тетяна Анатоліївна зазначає, що вартість переданого на зберігання товару встановлена сторонами безпосередньо у Акті № 1 та Акті № 2, відповідно до яких первісний позивач передав, а первісний відповідач прийняв товар на зберігання. Через протиправну поведінку апелянта первісний позивач не може володіти користуватися та розпоряджатися своїм майном, не може застосувати майно у своїй господарській діяльності та поніс збитки у зв`язку з втратою майна. Збитки завдані первісному позивачу саме апелянтом, оскільки саме апелянт (зберігач) не повернув із зберігання майно та не повідомив де знаходиться майно ТОВ «УКРАВІТ АГРО», щоб первісний позивач міг забрати свої майно самостійно. Первісний позивач не відмовлявся організувати перевезення майна, але для цього необхідно, щоб майно було наявне у первісного відповідача. Апелянт постійно пише, про обов`язок поклажодавця забрати майно, проте у місці де передавалося майно, майна після зберігання вже не було, а інше місце зберігання апелян до сьогоднішнього дня не повідомив первісного позивача. Апелянт посилається, що неустойку необхідно було розраховувати за інший період, проте, інший період не впливає на розмір неустойки, а якщо врахувати, що майно не повернуто вже як 5 років, то заявлений розмір неустойки ще й менший ніж має бути за весь час порушення зберігачем своїх обов`язків по Договору. На вимогу первісного відповідача, суд першої інстанції призначив комплексну експертизу, хоча первісний позивач і заперечував проти призначення експертизи, та зазначав, що первісний відповідач просто намагається затягнути розгляд справи. Також первісний позивач надав свою експертизу, яка підтвердила, що підпис на Договорі та актах належить ОСОБА_1 . У письмових поясненнях представник ТОВ «Укравіт Агро» - Портянко Тетяна Анатоліївна зазначає, що спір у даній справі виник між позивачем - юридичною особою та відповідачем фізичною особою, яка не є підприємцем. Спір виник через невиконання договору зберігання, чим відповідач порушив права позивача володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Оскільки відповідно до ст. 20 ГПК господарські суди не розглядають справи у спорах, що виникають з правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Вважаємо, що спір у даній справі підлягає розгляду у судах загальної юрисдикції. Первісний позивач не перешкоджав проведенню почеркознавчої експертизи, виконав всі вимоги суду та експертів, а також надав оригінали документів, які вимагав суд. У письмових поясненнях представник апелянта ОСОБА_2 зазначає, що відповідач має нести відповідальність за втрату або пошкодження майна лише за наявності його умислу або грубої необережності. При чому, ці обставини (втрата/нестача/пошкодження та умисел або необережність) повинні існувати одночасно. Проте, матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідач є професійним зберігачем. Як і не містять матеріали справи доказів наявності у відповідача умислу чи грубої необережності, які б слугували підставою для стягнення збитків внаслідок втрати переданого на зберігання майна. Позивачем не надано жодного доказу вчинення ним дій спрямованих на виконання умов договору щодо отримання належного йому майна та втрати такого майна з вини відповідача. Саме позивач, як власник майна, не виконав умови договору, а саме не забрав після закінчення строку зберігання своє майно. Розділом 2 договору визначено, що саме Позивач мав забрати майно у Відповідача після закінчення строку зберігання із місця його зберігання. В матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами був погоджений будь-який інший строк повернення майна. В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом Портянко Т.А. проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2. проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити без задоволення. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «УКРВІТ АГРО», станом на час вирішення спору, не має у розпорядженні переданого за умовами Договору майна, що є підставою для відшкодування втрат у розмірі вартості таких речей. Докази протилежного до суду не надані. Суд, погодився з обґрунтованістю вимог про стягнення неустойки як таких, що засновані на умовах договору про відповідальність сторін за порушення, яке, у даному випадку, полягає у простроченні повернення майна протягом періоду в 182 дні, обрахованих після спливу одного місяця з дати передачі майна згідно Актів прийому-передачі №1 та №2, а також визнаючи правильність математичного обрахунку, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та необхідність стягнення неустойки, що відповідно вимог ст.552 ЦК України не є підставою для звільнення від безпосереднього відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання. ОСОБА_1 , на виконання клопотань судового експерта не було надано матеріали, необхідні і достатні для проведення експертних досліджень. За таких обставин, належних, достовірних та неспростовних доказів на підтвердження того, що підпис від імені ОСОБА_1 на оскаржуваному договорі зберігання було виконано / проставлено не ним, а іншою особою, позивачем за зустрічним позовом до суду не надано. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне. Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (зберігачем) та ТОВ «УКРВІТ АГРО» (поклажодавецем) був укладений Договір зберігання від 22 грудня 2020 №2020-22/12 (надалі Договір) (т. 1 а.с. 8-11). Згідно п. 1.2 Договору поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання пестициди та агрохімікати, мікродобрива, посівний матеріал (ділі - майно) або інше за товарно-транспортними накладними, актами, реєстрами та (або) іншими під-тверджуючими документами, що по своїй суті підтверджують приймання/передачу майна, та засвідчені в обов`язковому порядку підписами уповноважених осіб сторін даного договору. Відповідно п.2.1.5 Договору зберігач, зокрема, забезпечує повне збереження товару, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю той самий товар або рівну кількість речей того самого роду і якості. Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей, які можуть бути визначені його особливими характеристиками. У п. 1.6 Договору визначено строк зберігання майна: один місяць з дати передачі майна по кожній товарно - транспортній накладній, реєстру, акту прийому-передачі товару та/або іншому підтверджуючому документу. Поклажодавець має право вимагати достроково повернення майна, а Зберігач негайно повертає майно за письмовою вимогою поклажодавця (Майно має бути повернене на протязі робочого дня в день отримання такої вимоги), підписаною повноваженою особою поклажодавця. Розділом 2 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме: зберігач майна зобов`язаний відшкодувати збитки у разі втрати, нестачі Майна та його пошкодження після виявлення втрати, нестачі або пошкодження Майна, що підтверджені належним чином, з обов`язковою присутністю уповноважених представників сторін, після такого виявлення, шляхом направлення письмового повідомлення поклажодавця. Якщо зберігач по вимозі поклажодавця не повертає в повному обсязі Майно, здане на зберігання (в тому числі в разі пошкодження, втрати, нестачі, знищення), то він зобов`язаний протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги про повернення Майна, перерахував-ти на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості Майна, яке не може бути повернуто, за цінами вказаними в акті прийому - передачі товару, або базовому прайсі поклажодавця на дату отримання письмової вимоги про повернення Майна зі зберігання (п.п. 2.1.12, 2.1.13). Цей Договір, згідно пункту 7.1., діє з моменту підписання. 23 грудня 2020 року сторонами підписано Додатком №1 Акт № 1 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року, в якому сторони погодили, що відповідно Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів від 22 грудня 2020 року, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання наступне майно: 1) лейїла «Екстра» (насіння соняшника 150 тис. нас) кількість 72 міш.; 2) сумо 007 гібрид соняшника НС-Х 6059 преміум (врожай 2019 року) кількість - 1 міш.; 3) хортус 20 л., кількість 200 л.; 4) селефіт екстра 20 л., кількість - 60 л.; 5) екзор 5 л., кількість 20 л.; 6) командир 5 л., кількість 30 л.; 7) ультрасил 5 л., кількість 10 л.; 8) генезис 5 л., кількість 625 л.; 9) тівітус 50 л., кількість 2,3 кг.; 10) гроу аміно 5 л. авангард ДКМ, кількість 10 л.; 11) гроу гумат 20 л. авангард ДКМ, кількість 20 л.; 12) антиколорад макс 5 л., кількість 20 л.; 13) тізер 20 л., кількість 300 л.; 14) селефіт 20 л., кількість 40 л.; 15) селефіт 5 л., кількість 15 л.; 16) авангард соняшник 20 л., кількість 320 л.; 17) авангард бор 20 л., кількість 220 л.; 18) капітал 5 л., кількість 95 л.; 19) антиколорад макс 5 л., кількість 10 л.; 20) захист 1 кг., кількість 70 кг.; 21) десикант макс 20 л., кількість 200 л., всього на суму 768 612,07 грн. (т. 1 а.с. 12). Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач не повернув майно зазначене в Акті № 1 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів №2020-22/12 від 22 грудня 2020 року . 26 серпня 2021 товариство надіслало ОСОБА_1 вимогу за вих. №308, якою вимагало повернути весь отриманий товар, відповідно акту приймання-передачі майна, у дводенний строк від дня пред`явлення цієї вимоги (т. 1 а.с. 13). Відповідач ОСОБА_1 не виконав досудові вимоги ТОВ «Укравіт Агро». Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Крім того, 23 грудня 2020 року сторонами підписано Додатком №2 Акт № 2 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року, в якому сторони погодили, що відповідно Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів від 22 грудня 2020 року, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання наступне майно: 1) агент 1 л., кількість 3; 2) агент 5 л., кількість - 545; 3) аргостар 20 л., кількість - 40; 4) антисапа 1 кг., кількість - 15; 5) антисапа ліквід 5 л.; кількість - 30; 6) вейрон 1 л., кількість - 73; 7) генезис 5 л., кількість - 420; 8) гліфовіт 20 л., кількість -1720; 9) гліфовіт 500 мл., кількість -10; 10) гліфовіт екстра 5 л., кількість -285; 11) голд стар 50 г., кількість -2,60; 12) датоніт голд 5 л., кількість - 5; 13) диво 200 г., кількість - 6; 14) квін стар макс 5 л., кількість - 440; 15) мастак 5 л., кількість -50; 16) міладар 5 л., кількість -20, 17) міладар дуо 5 л., кількість -90; 18) панда 20 л., кількість -40; 19) селефіт 20 л., кількість - 40; 20) тівітус 50 г., кількість - 14,70; 21) тізер 20 л., кількість -120; 22) флагама 20 л., кількість -20; 23) формула 50 г., кількість -10,10; 24) хортус 20 л., кількість -760; 25) антигусінь 5 л., кількість -15; 26) антикіліщ макс 5 л., кількість -125; 27) антихрущ 5 л., кількість -20; 28) фас 5 л., кількість -25; 29) фас 5 л. КС 2020, кількість -15; 30) хлорпірівіт-Агро 5 л., кількість -150; 31) аякс 5 л., кількість -20; 32) делавіт 5 л., кількість -5; 33) джек пот 5 л., кількість -5; 34) захист 1 кг., кількість -36; 35) інферно 25 кг., кількість -25; 36) капітал 5 л., кількість -25; 37) самшит 5 л., кількість -10; 38) ті рекс 5 л., кількість -65; 39) топ ефект 5 л., кількість -70; 40) унікаль 5 л., кількість -105; 41) фундазим 1 кг., кількість -6; 42) цілитель 1 кг., кількість - 48; 43) екзор 5 л., кількість - 40; 44) матадор 5 л., кількість -115; 45) паскалъ ТН 5 л., кількість -120; 46) рекорд 5 л., кількість -35; 47) рестлер тріо 5 л., кількість -5; 48) супервін 5 л., кількість -105; 49) ультрацин дуо 5 л., кількість -220; 50) селфокс 1 кг., кількість -14; 51) десикант 5 л., кількість -40; 52) десикант макс 20 л., кількість -100; 53) авангард бобові 20 л., кількість -360; 54) авангард бор 20 л., кількість -60, 55) авангард зернові 20 л., кількість -140; 56) авангард кальцій+мікро 20 л., кількість -80; 57) авангард овочеві 5 л., кількість -10; 58) авангард плодово-ягідні 20 л., кількість -35; 59) авангард ріпак 20 л., кількість - 20, 60) авангард сірка+азот+мікро 20 л., кількість -60; 61) авангард соняшник 20 л., кількість -420; 62) авангард фосфіт К 20 л, кількість -120; 63) бор 20 л. авангард ДКМ, кількість -660; 64) гроу аміно 5 л. авангард ДКМ, кількість -25; 65) гулівер хлоремід хлорид 20 л., кількість -20 л; 66) картопля 5 л. авангард комплекс, кількість -10; 67) крістал макс (B-21) 10 кг. авангард, кількість -70; 68) кукурудза 20 л. авангард комплекс, кількість -220; 69) марганець 20 л. авангард ДКМ, кількість -40; 70) молібден 20 л. авангард ДКМ, кількість -540; 71) соняшник 20 л. авангард ДКМ, кількість -360; 72) старт 5 л. авангард NPK+M/E, кількість -340; 73) стимул авангард 20 л., кількість -40; 74) стимул авангард 5 л., кількість -175; 75) фосфіт+калій 20 л. авангард NPK, кількість -80; 76) капкан тістоподібна принада 200 гр., кг., кількість -10; 77) айворі плюс 5 л., кількість -5; 78) тандем 5 л., кількість -95; 79) антисептик 5 л., кількість -265; 80) антисептик 500 мл., кількість -148,50; 81) засіб мийний скла «Незамерзаюча рідина -25» S-pouch 2 л, кількість -120; 82) магнію сульфат гептагідрат, кількість -550; 83) тригер Т-018 з ребристою спіральною мат., пластик, біло-зелений, сталеве горлони, 28/410, кількість -227; 84) обприскувач з тригером, кількість -21; 85) пляшка ПЛТ-500 мл. під тригер, кількість -247, 86) омивач в авто, кількість -12; 87) рідина AdBlue для зниження викидів системи оксидів азоту, 1000 л., кількість -12. Всього на суму 2 441 915 грн. 32 коп. (т. 1 а.с.167-168). У зв`язку з неповерненням майна зазначеного в Акті № 2 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року, 26 серпня 2021 року позивач надіслав відповідачу вимогу за вих. №309, якою вимагав повернути весь отриманий товар, відповідно акту приймання-передачі майна № 2, у дводенний строк від дня пред`явлення цієї вимоги (т. 1 а.с. 170). Відповідач ОСОБА_1 не виконав досудові вимоги ТОВ «Укравіт Агро». Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Укравіт Агро» звернувся із позовом у даній справі про стягнення з ОСОБА_1 3 210 527 грн. 39 коп. збитків завданих внаслідок втрати майна; 584 315 грн. 99 коп. неустойки. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 ЦК України регламентовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Статтею 942 ЦК України Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Відповідно до ч. 4 ст. 946 ЦК України договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі. Як було встановлено судом, між ОСОБА_1 (зберігачем) та ТОВ «УКРВІТ АГРО» (поклажодавецем) був укладений Договір зберігання від 22 грудня 2020 №2020-22/12 (надалі Договір) (т. 1 а.с. 8-11). Відповідно до пп. 2.1.13. Договору якщо Зберігач по вимозі Поклажодавця не повертає в повному обсязі Майно, здане на зберігання (в тому числі в разі пошкодження, втрати, нестачі, знищення), то він зобов`язаний протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги про повернення Майна, перерахувати на поточний рахунок Поклажодавця компенсацію у розмірі вартості Майна, яке не може бути повернуто (надалі «Компенсація»), за цінами вказаними в акті прийому-передачі товару, або базовому прайсі Поклажодавця на дату отримання письмової вимоги про повернення Майна зі зберігання. Вартість переданого на зберігання товару встановлена сторонами безпосередньо у Акті № 1 - загальна сума 768 612,07 грн., та Акті № 2 - загальна сума 2 441 915,32 грн., відповідно до яких первісний Позивач передав, а первісний Відповідач прийняв товар на зберігання. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 16 ЦПК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 у справі № 643/14079/17 робить посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц у якій зазначено, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.». Статтею 22 ЦК України регламентовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Статтею 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Статтею 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Таким чином, первісним позивачем виконані умови Договору, проте апелянт не виконав свої зобов`язання, не повернув майно поклажодавцеві, та у разі втрати майна не перерахував на поточний рахунок поклажодавця компенсацію у розмірі вартості майна. В наслідок чого, було порушено права та інтереси первісного позивача, а відповідно ТОВ «УКРАВІТ АГРО» має право на відшкодування збитків у розмірі вартості майна переданого на зберігання. Статтею 22 ЦК України регламентовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Статтею 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Статтею 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Верховний Суд у своїй постанові від 15.04.2020 у справі № 643/14079/17 зазначає, що за загальним правилом, за втрату речі, під час строку зберігання, зберігач відповідає, якщо: відбулося порушення обов`язку повернути поклажодавцеві у схоронності річ; поклажодавцеві завдано збитків у вигляді втрати речі; наявний причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) зберігача і негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності); вини зберігача у настанні щодо речі негативних наслідків, яка проявилась у будь-якій формі, тобто умислу чи необережності зберігача до невиконання чи неналежного виконання своїх обов`язків. Тобто, згідно статей 949 та 951 ЦК України саме зберігач зобов`язаний повернути річ, яка була передана на зберігання або у випадку втрати, відшкодувати поклажодавцеві збитки. Апелянт у апеляційний скарзі зазначає, що не доведено факту втрати майна. Первісний позивач передав майно на зберігання, без переходу права власності, але не отримав це майно назад, відповідно порушені права первісного позивача володіти, користуватися та розпоряджатися своїм власним майном. Майно було передане на зберігання апелянту, який не виконав свої зобов`язання по Договору, а саме не забезпечив повне збереження майна, а після закінчення зберігання не повернув поклажодавцю майно в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання. Збитки завдані первісному позивачу саме апелянтом, оскільки саме апелянт (зберігач) не повернув із зберігання майно та не повідомив де знаходиться майно ТОВ «УКРАВІТ АГРО», щоб первісний позивач міг забрати свої майно самостійно. У зв`язку з неповерненням майна зазначеного в Акті № 2 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року, 26 серпня 2021 року позивач надіслав відповідачу вимогу за вих. №309, якою вимагав повернути весь отриманий товар, відповідно акту приймання-передачі майна № 2, у дводенний строк від дня пред`явлення цієї вимоги (т. 1 а.с. 170). Відповідач ОСОБА_1 не виконав досудові вимоги ТОВ «Укравіт Агро». Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Відповідно до п. 2.1.5. Договору саме зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю майно у кількості і якості. Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей, які можуть бути визначені його особливими характеристиками. Згідно з п. 2.1.11. Договору саме на зберігача покладено обов`язок повернути майно поклажодавцю повністю за письмовою вимогою останнього не пізніше 2-х днів з дня одержання такої вимоги. Тобто, саме на зберігача покладено обов`язок повернути отримане майно. Зберігач не повернув майно ні після закінчення терміну зберігання майна, ні після отримання письмової вимоги від поклажодавця. Статтею 546 ЦК України регламентовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Відповідно до ст. 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з п. 4.1. Договору Сторона, що постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою Стороною зобов`язань за Договором, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків. Відповідно до п. 4.2. Договору у випадку порушення Зберігачем строків повернення товару Поклажодавцеві або третій особі, вказаній Поклажодавцем, за наявності вини, Зберігач зобов`язаний сплатити Поклажодавцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості Майна за кожний день прострочення повернення Майна. Таким чином, оскільки відповідач порушив строки повернення товару, то зобов`язаний сплатити поклажодавцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості майна за кожен день прострочення повернення майна. Майно було передано на зберігання Відповідачу 23.12.2020, що підтверджується Актами №1 та № 2, строк зберігання складає один місяць, тобто до 23.01.2021, а отже строк прострочення повернення Майна починається з 24.01.2021. Тобто, загальна сума неустойки за прострочення повернення Майна за Актом № 1 та № 2 Зберігачем складає 584 315,99 грн. У зустрічному позові первісний відповідач зазначає, що він не підписував Договір, та відсутність його волевиявлення для укладення такого Договору, у зв`язку з чим такий Договір потрібно визнати недійсним. Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину , а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. ТОВ «УКРАВІТ АГРО» у листах вимогах від 26.08.2021 № 308 та від 26.08.2021 № 309 просило ОСОБА_1 повернути весь отриманий товар, відповідно до акту приймання-передачі майна, проте Відповідач за первісним позовом не повернув товар. У випадку визнання судом правочину недійсним, ОСОБА_1 повинен буде повернути ТОВ «УКРАВІТ АГРО» весь отриманий товар по договору зберігання № 2020-22/12 від 22.12.2020. Відповідно до частин 3,4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно з ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Статтею 207 ЦК України регламентовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У даних правовідносинах правочин вчинений у письмовій формі у одному документі, а саме у формі Договору зберігання № 2020-22/12 від 22.12.2020, який містить підписи сторін на кожній сторінці договору. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір зберігання № 2020-22/12 від 22.12.2020 було підписано з дотриманням вимог законодавства, на основі вільного волевиявлення сторін та з проставленням сторонами підписів на кожній сторінці договору. Апелянт у своїй скарзі посилається на ст. 86 ГПК України, проте при розгляді цивільної справи, суди загальної юрисдикції керуються Цивільним процесуальним кодексом України. Судом першої інстанції було зазначено, що 06 червня 2024 року до суду від судового експерта Державного науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість комплексної судової експертизи, оскільки не було надано матеріалів дослідження (т. 2 а.с. 182-186) Таким чином, призначена Судом експертиза не спростувала факту, що підпис належить первісному відповідачу. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Крім того, в матеріалах справи міститься Висновок експерта № 02/22 за результатами проведення почеркознавчої експертизи виконаного за заявою директора ТОВ «УКРАВІТ АГРО» Ільченка В.В. від 27 січня 2022 року, на підставі якого встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 що містяться у графах : «Від поклажодавця» на 1, 2, 3 аркушах та нижче реквізитів зберігача, навпроти друкованого прізвища : « ОСОБА_1 » на 4 аркуші у Договорі зберігання № 2020-22/12, укладеного між ТОВ «УКРВІТ АГРО», в особі комерційного директора ОСОБА_4 та громадянином України ОСОБА_1 від 22 грудня 2020 року; підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься нижче реквізитів зберігача, навпроти друкованого прізвища : « ОСОБА_1 » в Акті №1 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів № 2020-22/12 від 22 грудня 2020 року (Додаток №1), датованого 23 грудня 2020 роком та підписи від імені ОСОБА_1 , що міститься у нижній частині 1 та 2 аркушів та нижче реквізитів зберігача, навпроти друкованого прізвища : « ОСОБА_1 » на 3 аркуші в Акті № 2 приймання-передачі майна до Договору на зберігання пестицидів та агрохімікатів №2020-22/12 від 22 грудня 2020 року (Додаток 2), датованого 23 грудня 2020 роком, виконані самим ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 203-210). Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. З огляду на вище викладене, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, рішення постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, судом повно та всебічно з`ясовано обставини справи, надано їм належну правову оцінку, висновки суду про задоволення позовних вимог є обґрунтовані. Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали. Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст складено 29 червня 2026 року. Суддя-доповідач Судді