Постанова Київський апеляційний суд № 753/9749/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: № 33/824/4082/2025 Справа № 753/9749/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Усенка Миколи Миколайовича на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою суду, 26 квітня 2025 року о 08:10 год. у м. Києві, шосе Бориспільське КП503, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки проводився огляд за допомогою алкотестеру «Drager 6820», прилад АRHK 0513, тест № 5266, результат тесту 0,32 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Усенко М.М.звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині позбавлення ОСОБА_1 права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова місцевого суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, оскільки суд не врахував положення ст. 245, 280 КУпАП. З огляду на те, що під час бойових дій скаржник втратив брата, він з товаришем випив по стопці горілки і поїли, проте зазвичай апелянт не вживає алкоголь. Розуміючи неправомірність своїх дій, апелянт щиро розкаявся у вчиненому адміністративному правопорушенні, про що заявив у судовому засіданні; він усвідомлював значення своїх дій та зробив відповідні висновки і такого більше в жодному разі не повториться. Сторона захисту зазначає, що скаржник не мав наміру ухилятися від відповідальності і просив суд суворо його не карати та при накладенні адміністративного стягнення - не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки його робота безпосередньо залежить від автомобіля і що це є його єдине джерело доходу. Фактично, скаржник є єдиним годувальником родини, на його утриманні знаходиться його сім`я та батьки, сплачує від своєї діяльності чималі податки, про що свідчать його податкові декларації. Також ОСОБА_1 активно допомагає Збройним Силам України на волонтерських засадах, виконуючи роботи з ремонту та обслуговування електроніки та акумуляторів, які фізично знаходяться в різних військових частинах за межами Київської області, тож позбавлення його права керування транспортними засобами фактично унеможливить надання допомоги Збройним Силам. В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Усенко М.М. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду постанови суду відповідно до статті 294 КУпАП. Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Усенка М.М., дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дотримався вищевказаних норм закону, ухвалив законну постанову, яка відповідає нормам процесуального права в частині обрання виду адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт оскаржує постанову Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року лише в частині накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою суду, 26 квітня 2025 року о 08:10 год. у м. Києві, шосе Бориспільське КП503, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки проводився огляд за допомогою алкотестеру «Drager 6820», прилад АRHK 0513, тест № 5266, результат тесту 0,32 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП. Переглядаючи постанову Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не перевіряє законність та обґрунтованість висновків місцевого суду в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції зазначає, що вичерпний перелік адміністративних стягнень міститься у статті 24 КУпАП і до них належить, серед іншого, штраф та позбавлення спеціального права, наданого даному громадянину (права керування транспортними засобами, права полювання). Статтею 30 КУпАП регламентовано, що позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Водночас, відповідно до статті 25 КУпАП оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, заборона здійснення лобіювання - тільки як додаткові; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватися тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Санкція частини першої статті 130 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави вважати, що визначена у частині першій статті 130 КУпАП санкція у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є додатковим адміністративним стягненням, що накладається разом з основним - штрафом. Вказана норма має імперативний характер, а відтак - позбавляє суд розсуду при її застосуванні й визначати можливість застосування менш суворого адміністративного стягнення; умовою накладення адміністративних стягнень у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік є доведеність факту наявності у діях особи всіх елементів складу адміністративного правопорушення, які окреслені в диспозиції частини першої статті 130 КУпАП, що мало місце у цій справі. Відповідальність за адміністративні правопорушення визначається виключно законами, що означає прерогативу законодавця встановлювати вид і міру (розмір) адміністративного стягнення. Зокрема, якщо визначене законодавцем стягнення є варіативним, то, керуючись ст. 33 КУпАП, суд визначає, який саме розмір чи міра стягнення буде застосована до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зважаючи на конкретні обставини справи. Проте якщо санкція є фіксованою, що має місце в даному випадку, то суд позбавляється можливості призначити інше стягнення, ніж те, що передбачене відповідною нормою статті (частини статті). В даному випадку санкція частини першої статті 130 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є безальтернативною, а КУпАП не передбачено можливості не накладення на особу адміністративного стягнення, яке є обов`язковим, за наявності обставин, що пом`якшують відповідальність, позитивних даних про особу винного, необхідності в силу тих чи інших обставин продовжувати використання наданого права керування транспортними засобами після грубого порушення порядку користування цим правом. Загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130 КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від законодавства України про кримінальну відповідальність не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом. Апеляційний суд зауважує, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується виною у формі умислу. Відтак, це правопорушення вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відноситься до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Таким чином, місцевий суд правильно застосував норми матеріального права, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, що передбачалося вказаною нормою закону, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд постановив: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Усенка Миколи Миколайовича - залишити без задоволення. Постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду: Ящук Т.І.