Постанова Рівненський апеляційний суд № 572/448/26

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 року м. Рівне Справа № 572/448/26 Провадження № 22-ц/4815/1227/26 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шимківа С.С., суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Ольховіковою Тетяною Володимирівною на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - в с т а н о в и в : На розгляді Сарненського районного суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2026 року призначено сторонам шість місяців строку на примирення. Зупинено провадження у справі до закінчення строку для примирення, визначеного судом. Ухвалу мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 просив надати сторонам строк для примирення подружжя, а тому, враховуючи відсутність відомостей про вчинення одним з подружжя домашнього насильства, суд вважав за можливе вжити заходи до примирення, надавши подружжю розумний строк із зупиненням провадження у справі. Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Ольховікову Т.В., оскаржила її в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що відповідач систематично здійснює психологічний тиск на позивачку, зокрема неодноразово висловлював погрози, стверджуючи, що розірвання шлюбу їй "не вдасться" та що він "не дасть розірвати шлюб", що свідчить не про намір відновити сімейні відносини на засадах взаємної поваги, любові та рівноправності, а навпаки про прагнення контролювати особисте життя позивачки та примусово утримувати її у шлюбі всупереч її волі. Натомість позивачка як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив послідовно та категорично наполягала на розірванні шлюбу, зазначаючи про фактичне припинення сімейних відносин задовго до звернення до суду, оскільки спільне життя сторін не склалося через перебування позивачки з дітьми в Республіці Ірландія. Сторони протягом чотирьох років проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх відносин та фактично втратили сімейні зв`язки. Відсутні спільні плани на майбутнє, взаєморозуміння та підтримка, що свідчить про остаточний розпад сім`ї та неможливість її відновлення. Просить скасувати оскаржувану ухвалу місцевого суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. На розгляді Сарненського районного суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив просив суд призначити шестимісячний строк на примирення. Своє клопотання про призначення строку на примирення мотивував запереченням проти розірвання шлюбу та вірою у його збереження. У свою чергу, позивачка у позовній заяві, відповіді на відзив проти встановлення судом строку на примирення заперечувала, покликаючись на те, що примирення є неможливим та суперечить її інтересам. Місцевий суд, встановлюючи сторонам шестимісячний строк на примирення, виходив з передбаченого ч. 7 ст. 240 ЦПК України права суду зупинити розгляд справи і призначити строк для примирення подружжя, який не може перевищувати шість місяців, та відсутності відомостей про вчинення одним з подружжя домашнього насильства. Апеляційний суд з висновком місцевого суду не погоджується, з огляду на наступне. Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. У частинах третій та четвертій статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на подружнє життя була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що зазначено в статті 16 Конвенції "Про дискримінацію жінок" в частині 1 підпункту "с", "однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання". Шлюб це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Статтею 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства. Частиною сьомою статті 240 ЦПК України визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу суд зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 127/16963/22-ц заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, встановлено, що позивачка чотири роки проживає за межами України в Республіці Ірландія, а тому, зупиняючи провадження у справі з метою надання строку на примирення, суд першої інстанції не оцінив, наскільки реальною є можливість примирення сторін, у тому числі з урахуванням категоричних заперечень позивачки щодо примирення. Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, заперечує проти встановлення судом строку на примирення, покликається на те, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та буде суперечити її інтересам, з огляду на факт проживання позивачки протягом тривалого періоду за кордоном, висновок місцевого суду про призначення сторонам шестимісячного строку для примирення є помилковим. Саме по собі заперечення відповідача проти розірвання шлюбу та подання ним клопотання про призначення судом строку для примирення подружжя, без належного його обґрунтування, зокрема зазначення ним об`єктивних обставин, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі та встановлення судом піврічного строку для примирення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За встановлених обставин, ухвала Сарненського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 2, 240, 379, 381-384 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Ольховіковою Тетяною Володимирівною задовольнити. Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2026 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Ковальчук Н.М. Хилевич С.В.