Постанова КГС ВС № 904/5662/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м. Київ Справа № 904/5662/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Огородніка К. М., Погребняка В. Я., за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І., представники учасників справи: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - Харицька А. М.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" - Волова О. В.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Дворічанське Агро" - Скиба Ю. В.; ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал" - арбітражна керуюча Дикаленко Аліна Віталіївна, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. № 1127/2026) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у складі колегії суддів: Іванова О. Г. (головуючого), Верхогляд Т. А., Паруснікова Ю.Б. та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2025 у складі судді Примак С.А. у справі № 904/5662/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал" про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: Обставини справи 1. 26.12.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області, відкрито провадження у справі № 904/5662/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал" (далі - ТОВ "Агротермінал"); введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Дикаленко А. В. 2. 26.03.2025 ухвалою суду продовжено строк розпорядження майном та повноваження розпорядника майна у справі до 09.04.2025. Завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство ТОВ "Агротермінал". Зобов`язано розпорядника майна внести до реєстру вимог кредиторів вимоги таких кредиторів, визнаного Господарським судом Дніпропетровської області: - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" (далі - ТОВ "Дніпровський елеватор")на суму 60 820 500,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 87 140,00 грн (витрати у справі про банкрутство) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" (далі - ТОВ "Агроцентр-Україна") на суму 350 000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів та 6 056,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (далі - ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ") на суму 6 056,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 4 696 426,38 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів; - Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") на суму 6 056,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 887 881 191,13 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу); - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дворічанське-Агро" (далі - ТОВ "Дворічанське-Агро") розмірі 1 997 520 206,92 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів 6 056,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення; - Foundation investment s.r.o. у розмірі 41 200 000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

3. Цією ж ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредиторів ТОВ "Дніпровський елеватор" (в частині грошових вимог правонаступником якого є ТОВ "Агроцентр-Україна"), ТОВ "Цукорпром" (правонаступником якого є ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ"), ТОВ "Агро Комплект" (правонаступником якого є ТОВ "Дворічанське-Агро" та Foundation investment s.r.o.) заінтересованим стосовно боржника ТОВ "Агротермінал" у справі № 904/5662/23. Встановлено дату проведення перших загальних зборів кредиторів та комітету кредиторів - до 07.04.2025. Зобов`язано розпорядника майна у 5-ти денний строк після проведення зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів подати протоколи до справи про банкрутство. Встановлено дату підсумкового судового засідання у справі - 09.04.2025. 4. 07.04.2025 відбулись загальні збори кредиторів та засідання комітету кредиторів боржника, на яких були присутні наступні кредитори: - ТОВ "Дніпровський елеватор" - 60 820 500 голосів; - ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" - 4 696 426,38 голосів; - ТОВ "Дворічанське-Агро" - 1 997 520 206,92 голоси; - АТ КБ "ПриватБанк" та арбітражна керуюча Дикаленко А. В. - з правом дорадчого голосу.

5. Кредитори ТОВ "Агроцентр-Україна" та Foundation investment s.r.o. на збори та комітет кредиторів не з`явилися.

6. На зборах кредиторів, зокрема, було вирішено: "Уповноважити розпорядника майна ТОВ "Агротермінал" арбітражну керуючу Дикаленко А. В. звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області клопотанням щодо визнання ТОВ "Агротермінал" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури".

7. Після проведення зборів кредиторів, 07.04.2025 розпорядником майна організовано та проведено засідання комітету кредиторів ТОВ "Агротермінал".

8. За результатом проведення засідання комітету кредиторів було ухвалено, зокрема, такі рішення: - обрати головою комітету кредиторів боржника ТОВ "Дворічанське-Агро"; - взяти до відома звіт про проведену роботу розпорядника майна ТОВ "Агротермінал" арбітражної керуючої Дикаленко A. B.; - взяти до відома звіт розпорядника майна ТОВ "Агротермінал" арбітражної керуючої Дикаленко А. В. щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій щодо банкрутства; - визначено кандидатуру ліквідатора ТОВ "Агротермінал" арбітражної керуючої Дикаленко А. В. та уповноважено її звернутися до господарського суду. 9. 08.04.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від розпорядника майна Дикаленко А.В. надійшло клопотання про визнання ТОВ "Агротермінал" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та звіт за результатами проведення процедури розпорядження майном боржника. 10. 09.04.2025 до суду надійшло клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про відкладення підсумкового засідання на іншу дату. Клопотання мотивоване тим, що прийняття будь-яких рішень станом на вказану дату є передчасним, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" не погоджується з ухвалами господарського суду від 26.03.2025 та має намір їх оскаржити. Крім того, зазначалося, що до моменту проведення зборів кредиторів ТОВ "Агротермінал", АТ КБ "ПриватБанк" не отримало копію аналізу фінансово-господарського стану боржника, який є необхідним для належного вивчення з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо подальшого перебігу процедури - санації або ліквідації.

11. У Звіті за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану встановлено, що ТОВ "Агротермінал" перебуває у стані надкритичної (абсолютної) неплатоспроможності.

12. Основними причинами, які призвели до такого стану підприємства стали: відсутність господарської діяльності; криза ліквідності; відсутність доступу до запланованих джерел поповнення обігових коштів на здійснення господарської діяльності; відсутність додаткових джерел поповнення обігових коштів у вигляді кредитів банку; відсутність додаткових джерел фінансування господарської діяльності у вигляді поворотних фінансових позик; відсутність швидколіквідних активів на балансі підприємства.

13. У процесі аналізу фінансового стану ТОВ "Агротермінал" встановлено відсутність ознак доведення до банкрутства, відсутність ознак приховування банкрутства та відсутність ознак фіктивного банкрутства ТОВ "Агротермінал".

14. Згідно з балансом ТОВ "Агротермінал" станом на 31.12.2024 активи підприємства становлять 948 765,60 грн, а зобов`язання підприємства - 1 070 644,10 грн.

15. Згідно з актом № 4 інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 31.03.2025 у підприємства ТОВ "Агротермінал" наявна: - дебіторська заборгованість ТОВ "Монтана Естейт" на 2 171 577 428,52 грн, ТОВ "Дворічанське-Агро" на 60 000,00 грн, АТ КБ "ПриватБанк" - 1 339,70 грн, що в загальному розмірі становить 2 171 638 767,69 грн; - кредиторська заборгованість (яка також містить заборгованість, визнану ухвалами господарського суду від 26.12.2023 та 26.03.2025) в загальному розмірі становить 3 000 421 327,88 грн.

16. Відповідно до звіту про оцінку № 3535/25-02/04 від 02.04.2025 прав вимоги ТОВ "Агротермінал" до ТОВ "Монтана Естейт", ТОВ "Дворічанське-Агро", АТ КБ "ПриватБанк" та акцій в ПрАТ "Нафтова компанія Ойл Сіті", проведена суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "СВМ БІЗНЕС ГРУП" (Сертифікат СОД № 451/2024 від 24.09.2024), ринкова вартість активів ТОВ "Агротермінал" складає 923 553,11 грн, у тому числі: - право вимоги до ТОВ "Монтана-Естейт" на суму 2 171 577 428,52 грн - 887 881,19 грн; - право вимоги до ТОВ "Дворічанське- Агро" на суму 60 000,00 грн - 30 000,00 грн; - право вимоги до АТ КБ "ПриватБанк" на суму 1 339,17 грн - 133,92 грн; - акції в ПрАТ "Нафтова компанія Ойл Сіті" на суму 6 0820 500,00 грн - 5 538,00 грн. Короткий зміст постанови суду першої інстанції 17. 09.04.2025 постановою Господарського суду Дніпропетровської області, зокрема, ТОВ "Агротермінал" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців до 09.04.2026; ліквідатором ТОВ "Агротермінал" призначено арбітражну керуючу Дикаленко А. В.

18. Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується: перевищення кредиторської заборгованості боржника, яка становить 3 000 421 327,88 грн, над балансовою вартістю активів у розмірі 2 232 459 267,69 грн (ринкова вартість активів складає 923 553,11 грн); відсутність пропозицій від сторонніх інвесторів щодо фінансового оздоровлення підприємства; всі можливі заходи передбачені Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) в процедурі розпорядження майном ТОВ "Агротермінал" розпорядником майна були здійснені.

19. Господарський суд Дніпропетровської області залишив без задоволення клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про відкладення підсумкового засідання суду, оскільки: 1) станом на дату судового засідання до Господарського суду Дніпропетровської області не надходило запитів від суду апеляційної інстанції про направлення справи для розгляду апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк"; КУзПБ не передбачає попереднього направлення розпорядником майна окремим кредиторам матеріалів інвентаризації майна боржника та звітів про свою діяльність, а таке звітування та розкриття інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі може бути здійснено на зборах кредиторів та засіданні комітету кредиторів Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 20. 11.11.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2025 залишено без змін.

21. Суд констатував, зокрема, що в матеріалах справи про банкрутство ТОВ "Агротермінал" наявний Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності цього товариства, проведений арбітражною керуючою Дикаленко А. В., відповідно до якого кредиторська заборгованість боржника у розмірі 3 000 421 327,88 грн перевищує балансову вартість його активів у розмірі 2 232 459 267,69 грн (ринкова вартість активів становить 923 553,11 грн). Вартість активів боржника визначалась не лише за балансовою, а й за ринковою вартістю. Жоден з учасників справи не оскаржував визначену спеціалістом ринкову вартість активів боржника.

22. Зазначений звіт був предметом розгляду зборів кредиторів та комітету кредиторів, які на його підставі прийняли рішення про перехід до наступної судової процедури.

23. Також суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що процедура розпорядження майном ТОВ "Агротермінал" тривала більше року, що перевищує відведений КУзПБ 170-денний строк, та відсутність пропозицій від інвесторів щодо фінансового оздоровлення підприємства.

24. За висновком суду, права та законні інтереси АТ КБ "ПриватБанк", як кредитора у цій справі, жодним чином не порушуються прийнятим господарським судом рішенням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з огляду на таке: - кредитор не має права вирішального голосу на зборах/комітеті кредиторів ТОВ "Агротермінал" та його позиція не впливає на прийняті 07.04.2025 зборами та комітетом кредиторів рішення; - враховуючи результати проведеної інвентаризації майна боржника, аналізу фінансово-господарського стану товариства, згідно з якими розмір пасиву товариства перевищує розмір його активів, з огляду на відсутність осіб, які бажають взяти участь у санації товариства, відсутні будь-які інші можливі варіанти для задоволення вимог кредиторів у цій справі, окрім як визнання ТОВ "Агротермінал" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури товариства.

25. Щодо доводів АТ КБ "ПриватБанк" про те, що суд та кредитори, зокрема, АТ КБ "ПриватБанк" не мали змоги належним чином ознайомитися з аналізом фінансово-господарського стану боржника та наявністю підстав для відкладення судового засідання, суд вказав, що перед початком проведення зборів кредиторів, розпорядником майна під підпис представникам кредиторів було вручено Аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності та становища на ринках боржника, аналіз договорів боржника, а також звіт про оцінку майна.

26. При цьому суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції про те, що КУзПБ не передбачає попереднього направлення розпорядником майна окремим кредиторам матеріалів інвентаризації майна боржника та звітів про свою діяльність, а таке звітування та розкриття інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі може бути здійснено на зборах кредиторів та засіданні комітету кредиторів.

27. Щодо доводів банку про приховування арбітражною керуючою ознак з доведення ТОВ "Агротермінал" до банкрутства суд зазначив, що на момент дослідження господарським судом Аналізу фінансового стану ТОВ "Агротермінал", матеріали справи не містили достатніх доказів негативного впливу на господарську діяльність боржника шляхом реалізації основних засобів, які обліковувалися на балансі, а також доказів наявності умисних дій керівника, направлених на погіршення матеріально-технічної бази підприємства, яка привела до неможливості забезпечити повноцінний господарський процес.

28. Крі того суд наголосив на тому, що відповідно до статті 42 КУзПБ кредитор, зокрема, АТ КБ "Приватбанк" в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може звернутися із позовом про визнання недійсними правочинів боржника або спростувати його майнові дії, якщо вони порушили права боржника або кредиторів; кредитор має право досліджувати питання наявності чи відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства чи приховування стійкої фінансової неспроможності, а також аналізувати правочини боржника на будь-якій стадії банкрутства боржника.

29. Центральний апеляційний господарський суд також відхилив твердження банку про те, що розпорядник майна неналежним чином провів інвентаризацію активів боржника. Суд встановив, що транспортний засіб, який, за доводами банку, не включено до переліку майна боржника, було відчужено відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля від 18.09.2018. Крім того, відповідно до бухгалтерського обліку боржника дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом у розмірі 81 566,91 грн відсутня.

30. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що певні недоліки в роботі розпорядника майна, на які вказує скаржник, не спростовують критичної переваги пасивів боржника над його активами, що свідчить про його неплатоспроможність, а відтак, і наявність підстав для визнання його банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ А. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

31. У касаційній скарзі АТ КБ "Приватбанк" просить касувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2025 у справі № 904/5662/23; справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії розпорядження майном боржника.

32. Касаційна скарга подана на підставах, визначених у пунктах 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки скаржник зазначає про: - неврахування судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.01.2026 у справі № 910/6828/24, від 15.06.2021 у справі №916/1950/16, від 29.07.2021 у справі № 925/409/20, від 31.05.2022 у справі №905/2852/16; - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини десятої статті 39 КУзПБ у випадку виявлення недостовірності відомостей у фінансовій звітності боржника як фундаментальної складової для проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, зокрема, відсутня правова

позиція Верховного Суду щодо питання, чи є виявлення недостовірності фінансової звітності боржника (як базової складової для проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника) підставою для: 1) виникнення у арбітражного керуючого (розпорядника майна) обов`язку звернутися до господарського суду з клопотанням про призначення аудиту фінансової звітності боржника; 2) призначення судом за власною ініціативою аудиту фінансової звітності боржника; - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 49 КУзПБ в аспекті допустимості прийняття господарським судом рішення про перехід до наступної судової процедури у справі про банкрутство на підставі висновків про фінансовий стан боржника, сформованих із використанням недостовірної або викривленої фінансової звітності; - застосування абз. 6 частини третьої статті 44 КУзПБ у взаємозв`язку з пунктом 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання (наказ Міністерства юстиції України від 10.09.2020 № 3105/5) в аспекті строку подання розпорядником майна аналізу фінансово-господарського стану боржника до господарського суду (до проведення зборів кредиторів або після них); - встановлення неплатоспроможності ТОВ "Агротермінал" на підставі недопустимих доказів, а саме: фінансової звітності ТОВ "Агротермінал" та аналізу фінансово-господарського стану боржника проведеного на підставі такої звітності без врахування хибності її даних.

33. АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про неплатоспроможність боржника та перехід до наступної судової процедури без належного і всебічного дослідження його фінансового стану, чим порушили вимоги статей 44, 49 КУзПБ та статті 86 ГПК України. На думку скаржника, такі висновки ґрунтуються на формальну наявність аналізу фінансово-господарського стану без перевірки його повноти, достовірності та відповідності первинним документам.

34. Крім того, скаржник вказує на порушення судами принципів змагальності та рівності сторін, оскільки ключові докази, зокрема аналіз фінансово-господарського стану боржника та значний обсяг доданих до нього документів (понад 600 аркушів), були надані кредиторам безпосередньо у день проведення зборів кредиторів. Це, на його переконання, унеможливило їх належне опрацювання та подання заперечень. Відмова суду у відкладенні розгляду справи за таких обставин призвела до обмеження процесуальних прав кредиторів.

35. Скаржник також зазначає, що суди безпідставно погодилися з висновками розпорядника майна, не перевіривши обставини, які можуть свідчити про наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Зокрема, залишено поза увагою відчуження основних засобів, у тому числі нерухомого майна, за ціною нижчою за ринкову, а також фактичне вибуття активів, що забезпечували господарську діяльність боржника. Так, АТ КБ "Приватбанк" наголошує на наявності ознак удаваних правочинів, оформлених як договори доручення, за якими треті особи здійснювали погашення заборгованості боржника власними коштами. На його думку, такі правовідносини фактично мають характер позики та свідчать про приховане залучення фінансування, що суперечить висновкам розпорядника майна про відсутність відповідних ознак. Крім того, скаржник звертає увагу на істотні розбіжності між даними фінансової звітності боржника та фактичними зобов`язаннями, встановленими у справі. Зокрема, частина кредиторської заборгованості не відображена у звітності, що впливає на визначення реального фінансового стану боржника та свідчить про викривлення бухгалтерських даних. За таких умов, на думку скаржника, виникала необхідність проведення аудиту, який не був ініційований.

36. Також, за доводами скаржника, суди не звернули увагу на неналежне проведення інвентаризації активів та зобов`язань боржника. Зокрема, інвентаризація не містить відомостей про окремі активи, у тому числі транспортний засіб, банківський рахунок в цінних паперах, а також окремі види дебіторської заборгованості, зокрема переплати до бюджету. Це, на його переконання, свідчить про недостовірність інвентаризаційних даних.

37. Скаржник обґрунтовує, що достовірність фінансової звітності боржника є визначальною умовою для встановлення його реального фінансового стану у процедурі банкрутства. Зазначає, що за відсутності належних або достовірних даних суд позбавлений можливості сформувати об`єктивні висновки, а тому повинен застосовувати передбачені законом механізми, зокрема призначення аудиту, у тому числі з власної ініціативи. Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

38. У відзиві ТОВ "Дніпровський елаватор" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, зокрема, що твердження скаржника про незаконність відчуження майна боржника та його використання у господарській діяльності не підтверджені належними доказами. Наведені у скарзі обставини щодо договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2022 не свідчать про порушення, оскільки відповідні об`єкти, за даними аналізу фінансово-господарського стану, фактично не були задіяні у господарській діяльності боржника, а їх відчуження не мало істотного впливу на показники діяльності підприємства.

39. Кредитор також зазначає, що доводи скаржника про занижену вартість відчуженого майна є припущеннями, оскільки відсутні докази реалізації майна за ціною нижчою за ринкову або доказів збитковості таких операцій для боржника.

40. Щодо посилань скаржника на удаваність правочинів (зокрема договорів доручення та позики), ТОВ "Дніпровський елаватор" наголошує, що такі твердження не підтверджені жодними належними доказами, а сам скаржник фактично визнає рух грошових коштів, що свідчить про реальний характер правовідносин і спростовує їх фіктивність.

41. На переконання ТОВ "Дніпровський елаватор", твердження скаржника про недоліки інвентаризації активів боржника не відповідають дійсності, оскільки відповідні відомості відображені у матеріалах справи та звітах розпорядника майна, а відсутність окремих деталей не свідчить про недостовірність висновків щодо фінансового стану боржника.

42. Кредитор також заперечує доводи про недостовірність фінансової звітності та відсутність аудиту, зазначаючи, що скаржником не доведено викривлення звітності, а закон не ставить проведення аудиту як обов`язкову передумову для прийняття судом рішення у справі про банкрутство.

43. З огляду на викладене, кредитор вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують встановлених судами обставин, а судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для їх скасування немає. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

44. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. На вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання щодо правомірності припинення судом процедури розпорядження майном та визнання боржника - ТОВ "Агротермінал" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

46. Переглянувши оскаржувані судові рішення з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та зважаючи на визначені ГПК України межі касаційного перегляду, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.

47. Згідно з частиною першою статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

48. За змістом частини першої статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

49. Завершальною стадією процедури розпорядження майном боржника є підсумкове засідання.

50. Відповідно до статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

51. У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном боржника у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

52. У разі, якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном боржника не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п`яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (частина четверта статті 49 КУзПБ).

53. Законодавець не пов`язує можливість переходу до ліквідаційної процедури виключно з наявністю рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

54. Отже, частиною четвертою статті 49 КУзПБ суду надано право навіть за відсутності рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності визначених КУзПБ обставин (закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, наявність ознак банкрутства та за відсутністю пропозицій щодо санації боржника) прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16).

55. Тлумачення положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, в залежності від обставин справи, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (відповідні висновки наведено Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19).

56. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу

57. Отже, у разі чи наявності, чи відсутності рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, за результатами підсумкового засідання господарський суд, з застосуванням судового розсуду, приймає одне з рішень, передбачених частиною третьою статті 49 КУзПБ (аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.04.2023 у cправі № 924/1277/20).

58. Стаття 1 КУзПБ визначає банкрутство як визнану господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника. Боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав. Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

59. Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

60. Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

61. Тож завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника.

62. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/866/20, від 26.10.2022 у справі № 922/3529/20, від 18.05.2023 у справі № 923/954/20).

63. Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном.

64. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16, від 29.07.2021 у справі № 925/409/20, від 31.05.2022 у справі № 905/2852/16, а також у постанові від 15.01.2026 у справі № 910/6828/24, на які посилається скаржник.

65. Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника має містити відомості про актив боржника, такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), на підставі якого кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури, у подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду у судовому засіданні у справі про банкрутство.

66. Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі розпорядження майном боржника.

67. Тлумачення положень КУзПБ свідчить, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов`язком розпорядника майна боржника, визначеним пунктом 5 частини третьої статті 44 КУПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/2755/19, від 23.12.2023 у справі № 924/1155/18).

68. Обов`язок арбітражного керуючого проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію, передбачений також у пункті 3 частини другої 2 статті 12 КУзПБ.

69. Відповідно до пункту 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.09.2020 №3105/5 (далі - Порядок), аналіз фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - Аналіз) проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 №1361) (далі - Методичні рекомендації). Арбітражний керуючий, призначений судом розпорядником майна, проводить Аналіз до проведення перших зборів кредиторів та подає результати Аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

70. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій: - розпорядником майна проведено роботу складено звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; - проведено інвентаризацію майна боржника, результати якої відображено у відповідних актах; - вартість активів боржника у розмірі 3 000 421 327,88 грн перевищує балансову вартість його активів у розмірі 2 232 459 267,69 грн (ринкова вартість активів становить 923 553,11 грн); - пропозицій щодо введення процедури санації боржника до суду не надходило; - 07.04.2025 на зборах кредиторів ТОВ "Агротермінал", зокрема, вирішено звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури.

71. З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

72. Заперечуючи такий висновок судів попередніх інстанцій, скаржник зазначав про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо неплатоспроможності боржника, що, на його думку, обумовлено використанням недостовірної фінансової звітності, недоліками проведеної інвентаризації активів та зобов`язань, відсутністю аудиту фінансової звітності, а також неврахуванням обставин щодо відчуження майна боржника та можливих ознак удаваності окремих правочинів.

73. Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для переходу до ліквідаційної процедури, судами попередніх інстанцій були враховані такі чинники, як тривалість процедури розпорядження майном, введеної ухвалою суду від 26.12.2023, перевищення пасивів над активами і відповідно наявність очевидних ознак банкрутства, ухвалення зборами кредиторів рішення про перехід до ліквідаційної процедури.

74. Заперечення вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанції скаржником по суті ґрунтуються на твердженні про порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права через надання непральної оцінки доказів та не забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи й аргументів учасників справи. Разом з цим, наведені доводи фактично зводяться до переоцінки наявних у справі доказів всупереч тому, що відповідну оцінку їм вже було надано судами першої та апеляційної інстанції.

75. Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

76. У даному випадку судом касаційної інстанції не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів, оцінку яким надано судами першої та апеляційної інстанції.

77. У зв`язку з викладеним, колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги в частині заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного їх викладення, оскільки незгода з наданою судами оцінкою наявних у матеріалах справи доказів, намагання здійснити їх переоцінку в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

78. Таким чином, матеріали справи свідчать, що оцінка аргументів учасників справи та наявних у справі доказів була здійснена судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням приписів процесуального права.

79. Наведеним спростовуються протилежні доводи скаржника, які зводяться до спонукання Верховного Суду до переоцінки доказів та встановлення обставин, що в силу процесуального закону виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

80. Разом з тим наведені доводи не спростовують встановленого судами факту перевищення розміру кредиторської заборгованості над вартістю активів боржника та не свідчать про наявність у нього реальної можливості відновлення платоспроможності. Посилання скаржника на недостовірність фінансової звітності носять загальний характер і не містять належного обґрунтування конкретних викривлень, які могли б істотно вплинути на результати аналізу фінансово-господарського стану боржника.

81. Аргументи щодо необхідності призначення аудиту також не приймаються судом, оскільки КУзПБ не встановлює обов`язку суду призначати аудит у кожному випадку розгляду справи про банкрутство, а відсутність аудиторського висновку сама по собі не є підставою для визнання недопустимими висновків щодо фінансового стану боржника.

82. Також, за доводами скаржника, суди не звернули увагу на неналежне проведення інвентаризації активів та зобов`язань боржника. Зокрема, інвентаризація не містить відомостей про окремі активи, у тому числі транспортний засіб, банківський рахунок в цінних паперах, а також окремі види дебіторської заборгованості, зокрема переплати до бюджету. Це, на його переконання, свідчить про недостовірність інвентаризаційних даних.

83. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що під час проведення інвентаризації було з`ясовано, що транспортний засіб Chery Amulet A15, 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_1 фактично відсутній в розпорядженні боржника, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля від 18.09.2018 транспортний засіб було відчужено.

84. Також суд встановив, що відповідно до інформації отриманої від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у ТОВ "Агротермінал" відкритий рахунок у цінних паперах в депозитарній установі АТ КБ "ПриватБанк", номер рахунку НОМЕР_2 . У зв`язку з цим, розпорядник майна звернувся до депозитарної установи з метою отримання виписки про операції з цінними паперами за період з 2020 року по сьогоднішню дату, а також виписку про стан рахунку в цінних паперах станом на дату отримання запиту.

85. У відповідь на запит щодо надання інформації про операції по рахунку у цінних паперах АТ КБ "ПриватБанк" повідомило, що в період з 01.01.2020 по 28.02.2024 на рахунку депонента операції відсутні та надав виписку про стан рахунку в цінних паперах.

86. Щодо відсутності інформації про наявність дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом суд апеляційної інстанції встановив, що до звіту розпорядника майна за результатом проведення процедури розпорядження майном боржника була долучена відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з інформацією, що станом на 07.06.2024 по платнику наявна переплата зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 81 566,91 грн, у т.ч.: - нарахування 32 % у сумі 76 932,43 грн; - утримання 1-5% у сумі 4 634,48 грн.

87. Відповідно до листа Пенсійного фонду України "Щодо повернення сум надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду" від 24.06.2004, №6032/04 заява про повернення надміру сплачених сум подається до Пенсійного фонду не пізніше 1 095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати, і розглядається протягом місяця з дня подачі заяви.

88. Водночас судом встановлено, що станом на 07.06.2024 строк для подачі заяви про повернення надміру сплачених сум у 1 095 дні сплив. Відповідно до бухгалтерського обліку дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом у розмірі 81 566,91 грн відсутня.

89. Доводи про неналежне проведення інвентаризації активів та зобов`язань боржника не містять переконливих доказів щодо допущених розпорядником майна суттєвих недоліків, які б могли вплинути на загальний висновок про його неплатоспроможність, зокрема не доведено, що врахування відповідних активів (транспортного засобу, банківського рахунку в цінних паперах, а також дебіторська заборгованість, зокрема переплати до бюджету) призвело б до зміни співвідношення активів і пасивів на користь платоспроможності боржника.

90. Посилання скаржника на наявність ознак удаваності правочинів, пов`язаних із відчуженням майна боржника, а також на можливе виведення активів, можуть бути предметом самостійного судового оскарження в порядку, передбаченому законодавством про банкрутство, що не впливає на вирішення питання про наявність підстав для переходу до ліквідаційної процедури.

91. Як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, відповідно до статті 42 КУзПБ кредитор, зокрема, АТ КБ "Приватбанк" в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може звернутися із позовом про визнання недійсними правочинів ТОВ "Агротермінал" або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

92. Доводи щодо порушення процесуальних прав кредиторів у зв`язку з неналежним ознайомленням із матеріалами аналізу фінансово-господарського стану боржника також не свідчать про істотність таких порушень, оскільки не доведено їх впливу на результати розгляду справи та прийняте судами рішення.

93. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про недостатність часу для ознайомлення з результатами аналізу фінансово-господарського стану боржника. Сам по собі факт подання зазначеного документа незадовго до проведення підсумкового судового засідання не може бути самостійною підставою для скасування ухваленого судового рішення. Вирішальним у цьому випадку є те, чи були такі обставини об`єктивною перешкодою для реалізації скаржником процесуальних прав, зокрема щодо подання пояснень, заперечень, доказів чи відповідних клопотань, а також чи вплинули вони на повноту встановлення обставин справи та правильність висновків судів. Крім того, відповідні доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, переглядаючи справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, мав повноваження повторно дослідити обставини справи, надати оцінку результатам аналізу фінансово-господарського стану боржника та перевірити обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

94. Як убачається зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду були перевірені та отримали оцінку доводи апеляційної скарги щодо повноти, належності та достовірності аналізу фінансово-господарського стану боржника, зокрема щодо використаних розпорядником майна вихідних даних, визначення складу активів і пасивів боржника, оцінки дебіторської заборгованості, достатності проведених заходів з дослідження фінансового стану підприємства, а також висновків про наявність ознак неплатоспроможності. Суд апеляційної інстанції повторно дослідив відповідні докази, перевірив наведені скаржником заперечення та надав їм мотивовану оцінку.

95. За таких обставин навіть у разі посилання скаржника на недостатність часу для ознайомлення із зазначеним документом у суді першої інстанції матеріали справи свідчать про те, що під час апеляційного перегляду йому була забезпечена реальна можливість реалізувати принцип змагальності, викласти свої заперечення щодо результатів аналізу фінансово-господарського стану боржника та отримати їх повну перевірку судом апеляційної інстанції. Отже, наведені доводи не свідчать про таке порушення процесуальних прав, яке могло б вплинути на правильність вирішення справи або бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

96. З огляду на наведене вище, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з урахуванням висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.

97. У касаційній скарзі також зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини десятої статті 39 КУзПБ у випадку виявлення недостовірності відомостей у фінансовій звітності боржника як фундаментальної складової для проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, та про відсутність висновку щодо застосування частини третьої статті 49 КУзПБ в аспекті допустимості прийняття господарським судом рішення про перехід до наступної судової процедури у справі про банкрутство на підставі висновків про фінансовий стан боржника, сформованих із використанням недостовірної або викривленої фінансової звітності.

98. Посилання скаржника на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, є необґрунтованими. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій установлених обставин справи та висновками щодо достатності досліджених доказів, а не свідчать про наявність правової проблеми, яка потребує формування Верховним Судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому спірні правовідносини врегульовані положеннями КУЗПБ, норми якого були правильно застосовані судами попередніх інстанцій, а їх застосування у цій справі не викликає неоднозначності чи невизначеності.

99. Ураховуючи наведене у цій постанові через призму встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, з огляду на межі касаційного оскарження колегія суддів дійшла висновку, що підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.

100. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

101. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

102. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

103. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалені відповідно до норм чинного законодавства, на підставі встановлених судами обставин і оцінених доказів, що не спростовано викладеними у касаційній скарзі аргументами, у зв`язку касаційна скарга задоволенню не підлягає. Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

105. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

106. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін. В. Розподіл судових витрат

107. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалені у цій справі судові рішення, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги Суд покладає на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2025 у справі № 904/5662/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді К. Огороднік В. Погребняк