Постанова КГС ВС № 910/3425/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/3425/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О., за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А. та представників Позивача : не з`явився Відповідача : не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілден Фінанс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 (головуючий - Мальченко А.О., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) у справі №910/3425/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілден Фінанс" до Фізичної особи-підприємця Куліченко Оксани Вікторівни про стягнення 29 950 070,40 грн, за участі ОСОБА_1 , ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з відпусткою судді Кондратової І.Д. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.06.2026. Короткий зміст позовних вимог

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілден Фінанс" (далі - ТОВ "Гілден Фінанс", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Куліченко Оксани Вікторівни (далі - ФОП - Куліченко О.В., відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 29 950 070,40 грн. 3. 17.04.2024 від представника позивача до суду надійшла заява про затвердження у справі №910/3425/24 мирової угоди, укладеної між сторонами судового процесу. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ "Гілден Фінанс" та ФОП Куліченко О.В. про стягнення 29 950 070,40 грн згідно редакції, викладеній в ухвалі. Провадження у справі № 910/3425/24 за позовом ТОВ "Гілден Фінанс" до Фізичної особи-підприємця Куліченко О.В. про стягнення 29 950 070,40 грн закрито, на підставі п. 7 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

5. Суд першої інстанції прийняв ухвалу з посиланням на положення статей 46, 192, 231 ГПК України, та зважаючи на те, що подана сторонами мирова угода відповідає вимогам законодавства та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 скасовано, у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди відмовлено.

7. Постанову мотивовано тим, що майно, що є предметом мирової угоди, було придбано ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), отже, у силу норм ст. ст. 60, 61 СК України, ст. ст. 368, 369 ЦК України, вказані особи є рівноправними власниками цього майна. Відповідно, до моменту поділу цього майна, укладена між сторонами спору мирова угода, яка була затверджена ухвалою суду від 15.05.2024, порушує права ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

8. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

9. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що: - у постанові апеляційного суду не наведено обставин, які вказують на те, що затвердження мирової угоди впливає на права та обов`язки ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави вважати, що вказаною ухвалою вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_1 . Апеляційний суд безпідставно встановив право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження ухвали про затвердження мирової угоди; - приймаючи постанову апеляційний суд не звернув уваги на те, що укладення мирової угоди відбулось саме з метою погашення існуючого грошового зобов`язання, яке підтверджено належними і допустимими доказами, отже, спір між сторонами мав реальний, а не штучний характер; - постанова апеляційного суду грунтується на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами. Крім того, на думку скаржника, висновки апеляційного суду не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 17.12.2019 у справі № 916/1731/18, від 12.05.2021 у справі № 910/11213/20, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, від 21.06.2023 у справі № 910/17003/21, оскільки, як зазначає скаржник, у ОСОБА_1 не було процесуального права оскаржувати ухвалу, оскільки оскаржувана ухвала не стосується його прав. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи та розгляд заяв, клопотань

10. ОСОБА_1 подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якій посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга позивача є необґрунтованою, а постанова апеляційної інстанції є законною та ухваленою із дотриманням норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

11. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

12. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

13. Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного суду, яку прийнято за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди між сторонами спору, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі але вважає, що оскаржуваним судовим рішенням порушені її права/законні інтереси.

14. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15. Водночас право на апеляційний перегляд не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

16. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи.

17. Згідно з частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

18. Таким чином, Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

19. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 не брав участі у розгляді справи, а є особою, яка вважає, що судове рішення стосується його прав, інтересів та (або) обов`язків. В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 в апеляційній скарзі послався, зокрема, на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. 192 ГПК України, оскільки майно, щодо якого укладено мирову угоду, затверджену судом, було придбано під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 з відповідачкою, отже, ОСОБА_1 вважає, що затверджена судом мирова угода порушує його права.

20. У контексті наведеного Верховний Суд зауважує, що після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції першочергово з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

21. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17.

22. Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

23. Стала та послідовна правова позиція з відповідного питання вже неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також в постанові від 31.07.2025 у справі № 916/4168/24.

24. Апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - особи, яка не брала участі у справі. Досліджуючи доводи ОСОБА_1 щодо наявності правового зв`язку між ним та учасниками судового процесу апеляційним судом встановлено, що предметом мирової угоди було нерухоме майно, яке придбане ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , отже, у силу норм ст. ст. 60, 61 СК України, ст. ст. 368, 369 ЦК України, вказані особи є рівноправними власниками цього майна. Відповідно, до моменту поділу цього майна, укладена між сторонами спору мирова угода, яка була затверджена ухвалою суду від 15.05.2024, порушує права ОСОБА_1 .

25. З урахуванням вказаного, апеляційний суд зазначив, що за мировою угодою позивачем набуто право власності на майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, а тому, оскаржувана ухвала про затвердження мирової угоди суперечить вимогам ст. 192 ГПК України, оскільки порушує права інших осіб. Таким чином, апеляційний суд зробив висновок, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 підлягає скасуванню, а справа направленню до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

26. З огляду на встановлене апеляційним судом, касаційний суд зазначає, що апеляційний суд, встановивши порушення прав ОСОБА_1 оскаржуваним судовим рішенням, не залучив останнього до участі у справі в якості третьої особи.

27. Вказане свідчить про недотримання апеляційним судом порядку розгляду скарги особи, яка не брала участі у справі.

28. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 267 Господарського процесуального кодексу України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

29. Згідно з частиною першою статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

30. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

31. У процесуальному законодавстві існує інститут третьої особи, врегульований положеннями статей 50, 51 Господарського процесуального кодексу України, який застосовується у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

32. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

33. З аналізу вищенаведених процесуальних норм (частин першої, другої статті 50 та пункту 1 частини першої статті 267 Господарського процесуального кодексу України) вбачається, що обов`язковою умовою залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі є встановлення судом факту того, що ухвалене судом за результатом розгляду справи рішення може вплинути на права та обов`язки такої особи, яка не є стороною у справі. У такому випадку суд залучає відповідну особу / осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, про що постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи / осіб та яким чином може вплинути рішення суду у справі (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 11.06.2026 у справі № 918/1102/25).

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому у неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас, предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у такому процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

35. Водночас, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі на підставі: заяви таких третіх осіб про вступ у справу; заяви учасників справи; за ініціативою суду. Підставою для залучення судом до участі у справі осіб, які не є стороною у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є обставини можливості впливу судового рішення зі спору на права та обов`язки цих осіб щодо однієї із сторін. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 926/148/24.

36. Тоді як, апеляційний суд встановивши, що спір у справі стосується прав ОСОБА_1 , не дотримався положень процесуального законодавства, зокрема, ст.ст. 50, 267 Господарського процесуального кодексу України, саме щодо необхідності залучення до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, особи, яку не було залучено до участі у справі, але судове рішення стосується її прав.

37. Фактично не надавши процесуального статусу ОСОБА_1 , як особі, яку не було залучено до участі у справі, але судове рішення стосується його прав, апеляційний суд не врахував, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 201/2760/20 та від 27.02.2024 у справі № 912/164/20, від 30.05.2024 у справі № 912/3032/19.

38. Отже, апеляційний суд, не врахував вищезазначених приписів процесуального закону та усталених правових висновків Верховного Суду, у зв`язку з чим не дотримався передбаченого процесуальним законодавством порядку розгляду апеляційної скарги незалученої особи, оскільки встановивши порушення прав ОСОБА_1 , не залучив останнього до участі у справі у якості третьої особи та здійснив апеляційний перегляд судового рішення.

39. На вказані порушення звертав увагу Суду скаржник у касаційній скарзі вказуючи на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.05.2021 у справі № 910/11213/20, від 21.06.2023 у справі № 910/17003/21. Так, скаржник зазначав, що суд апеляційної інстанції розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, не звернув належної уваги на те, що вказана особа не має процесуального статусу.

40. З огляду на наведене, Верховний Суд визнає частково обґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно недотримання апеляційним господарським судом норм процесуального права.

41. У той же час Верховний Суд зазначає, що враховуючи встановлені вище процесуальні порушення допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги, інші аргументи скаржника, які стосуються суті спору, не можуть бути оцінені та досліджені касаційним господарським судом, зважаючи на імперативні положення ст. 300 ГПК України.

42. Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено обставини справи але неправильно застосовано положення норм процесуального права, що є визначальним, вагомим і ключовим у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності; межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

44. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

45. Під час розгляду справи апеляційному суду необхідно звернути увагу на викладене, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, та правильно застосувати положення процесуального законодавства. Судові витрати

46. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувану постанову апеляційного суду та передає справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору. Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілден Фінанс" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 у справі №910/3425/24 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.А. Кролевець Судді О.М. Баранець О.О. Мамалуй