Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/609/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/609/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ярош А.І., суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М. секретар судового засідання: Кияшко Р.О. за участю представників учасників справи: від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг: Юріна О.О., від Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго: Іщенко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2026 року про відстрочення виконання рішення, повний текст якої складено 25.05.2026, суддя в І інстанції Л.М. Ільєва, в м. Одесі у справі №915/609/25 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до відповідача: Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго про стягнення 240 636 734,82 грн ВСТАНОВИВ Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2025 у справі №915/609/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг задоволено; стягнуто з Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго на користь позивача кошти в розмірі 240 636 734,82 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 423 920,00 грн та відстрочено виконання вказаного судового рішення на строк 6 (шість) місяців - до 27.04.2026 року. 21.01.2026 Господарським судом Миколаївської області на виконання вказаного судового рішення видано наказ. 09.04.2026 від відповідача до господарського суду надійшла заява, в якій заявник просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2025 у справі №915/609/25 до 26.10.2026. Заява мотивована наявністю обставин, що не залежать від відповідача та унеможливлюють виконання рішення суду в повному обсязі найближчим часом. Заявник зазначає, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є основним підприємством теплопостачання м. Миколаєва, яке забезпечує тепловою енергією населення, заклади охорони здоров`я, освіти та інші об`єкти соціальної сфери. Водночас підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі через значну заборгованість споживачів, яка станом на 01.03.2026 становить 490,7 млн грн, а також через збитковість діяльності, оскільки 2025 рік завершено зі збитком у розмірі 690,1 млн грн. Відповідач зазначив, що вживає заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості шляхом проведення претензійно-позовної роботи та примусового виконання судових рішень, однак значна частина виконавчих документів повертається без виконання. Також на фінансовий стан підприємства негативно впливають мораторій на підвищення тарифів у сфері теплопостачання та особливості правового регулювання ринку природного газу під час воєнного стану. Крім того, заявник посилався на положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», відповідно до яких очікує отримання коштів для погашення заборгованості з різниці в тарифах після другого кварталу 2026 року. Одночасно підприємство має значні поточні зобов`язання перед позивачем та інші судові рішення про стягнення заборгованості, а також є відповідачем у нових судових спорах. На думку заявника, негайне виконання рішення суду може призвести до неплатоспроможності та банкрутства підприємства, зупинення його діяльності та створення загрози безперебійному теплопостачанню населення, об`єктів соціальної інфраструктури та державних установ в умовах воєнного стану. У зв`язку з цим відповідач вважає, що відстрочення виконання рішення дозволить стабілізувати фінансовий стан, акумулювати кошти для погашення боргу та забезпечить реальне виконання рішення суду. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2026 у справі №915/609/25 заяву Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго про відстрочення виконання рішення суду у справі № 915/609/25 - задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2025 у справі №915/609/25 на строк 4 (чотири) місяці - до 27.08.2026 року. В задоволенні решти вимог в заяві Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго про відстрочення виконання рішення суду у справі №915/609/25 відмовлено. Суд дійшов висновку про наявність обставин, які істотно ускладнюють негайне виконання рішення суду. Відповідач надав належні докази свого скрутного фінансового стану, значної заборгованості споживачів, збитковості діяльності та підтвердив, що є об`єктом критичної інфраструктури, який забезпечує безперебійне теплопостачання міста Миколаєва. Водночас відповідач не ухиляється від виконання рішення, визнає наявність боргу, відшкодував судові витрати, здійснює часткове погашення заборгованості та вживає заходів для її повного погашення. Суд врахував, що єдиним джерелом погашення заборгованості є кошти, отримані від споживачів теплової енергії, а також очікувані у 2026 році надходження на компенсацію різниці в тарифах. Негайне стягнення всієї суми боргу може негативно вплинути на господарську діяльність відповідача, призвести до блокування його роботи та створити ризики для належного функціонування системи теплопостачання міста в умовах воєнного стану. При цьому позивач не довів, що відстрочення виконання рішення завдасть йому збитків або спричинить додаткові витрати. З урахуванням необхідності дотримання балансу інтересів сторін, щодо правової природи відстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та відстрочення виконання рішення на чотири місяці - до 27.08.2026 року. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2026 у справі № 915/609/25 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2025 по справі № 915/609/25; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Обласному комунальному підприємству Миколаївоблтеплоенерго - відмовити. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вдруге надав відповідачу відстрочку виконання рішення, не встановивши виняткових обставин та не забезпечивши балансу інтересів сторін. Апелянт вказує, що за період першої відстрочки (з 27.10.2025 по 27.04.2026) відповідач добровільно сплатив лише судовий збір у сумі 423 920 грн, що становить близько 0,18 % від загального розміру заборгованості. При цьому кошти, перераховані в рахунок погашення боргу, були сплачені не за ініціативою відповідача, а внаслідок дії механізму, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 812, тому не свідчать про його реальний намір виконати судове рішення. Також скаржник наголошує, що суд не врахував статус позивача як суб`єкта паливно-енергетичного сектору та складової критичної інфраструктури держави, діяльність якого має важливе значення для забезпечення енергетичної безпеки та функціонування країни, що свідчить про недотримання судом принципу справедливого балансу інтересів сторін. На думку апелянта, значна заборгованість споживачів, збитковість підприємства та залежність відповідача від платежів населення не можуть вважатися винятковими обставинами, оскільки фінансові труднощі та ризики господарської діяльності не повинні покладатися на інших учасників господарських відносин. Крім того, відповідач не надав належних доказів своєї неплатоспроможності, а аналіз відкритих державних ресурсів свідчить про здійснення ним активної господарської діяльності та отримання доходів від інших видів діяльності. Скаржник також зазначає, що відповідач не довів ані вжиття заходів щодо стягнення компенсації різниці в тарифах з держави чи органів місцевого самоврядування, ані того, що відповідні кошти будуть спрямовані саме на погашення заборгованості за спірним рішенням суду. У зв`язку з цим апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та безпідставно надав повторну відстрочку виконання рішення. У відзиві відповідач зазначає, що суд першої інстанції правомірно врахував його статус як об`єкта критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу, діяльність якого спрямована на безперебійне забезпечення населення міста тепловою енергією. Відповідач наголошує, що договір постачання природного газу не є звичайною комерційною операцією, оскільки укладений для забезпечення потреб населення та бюджетних установ, а можливість проведення розрахунків із позивачем безпосередньо залежить від надходження коштів від кінцевих споживачів. Відповідач також вказує на необхідність постійного фінансування підготовки до опалювального сезону, утримання та ремонту теплових мереж, ліквідації аварійних ситуацій і забезпечення безперервного функціонування системи теплопостачання. При цьому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 812 підприємство може використовувати лише 35 % коштів, отриманих від споживачів, що істотно обмежує його фінансові можливості. Крім того, відповідач посилається на погіршення платіжної дисципліни споживачів в умовах воєнного стану, дію мораторію на підвищення тарифів, недосконалість механізму компенсації різниці в тарифах та значні збитки підприємства, які за підсумками 2025 року становили 690,1 млн грн. На його думку, сукупність цих обставин підтверджує істотне ускладнення виконання рішення суду у визначений строк. Відповідач також зазначає, що відстрочення не є способом ухилення від виконання судового рішення, оскільки ним здійснюються часткові погашення заборгованості та вживаються заходи для стабілізації фінансового стану. Натомість негайне виконання рішення може призвести до неплатоспроможності підприємства, порушення його діяльності та унеможливити подальше погашення боргу, тоді як відстрочення сприятиме акумулюванню коштів і забезпечить реальне виконання рішення суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 25.06.2026 о 14:00. В судовому засіданні 25.06.2026 брали участь представники сторін. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про відстрочення виконання рішення суду Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення. Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Згідно із статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. За приписами частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина п`ята статті 331 Господарського процесуального кодексу України). Аналізуючи норми статті 331 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд зазначає, що відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом (частина третя статті 331 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1)ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Передбачені статтею 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи. З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості. У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції. Колегія суддів зазначає, що надання розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18. Тож розстрочення/відстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав, Оскільки закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи, апеляційний господарський суд враховує наступне. Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні обставин справи в контексті вирішення питання про відстрочення виконання рішення, заява відповідача обґрунтована наступним: - КП «Миколаївоблтеплоенерго» є основним джерелом теплопостачання в м. Миколаєві та обслуговує понад 91 тис. особових рахунків споживачів-фізичних осіб, об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять медичні заклади, заклади освіти та дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію; - заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.03.2026 р. становить 490,7 млн. грн., з них: бюджетних установ становить 54,1 млн. грн., госпрозрахункових організацій становить 44,1 млн. грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 392,5 млн. грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП «Миколаївоблтеплоенерго»; - 2025 рік закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 690110 тис.грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2025; - підприємством посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам. Так, безперервно здійснюється претензійно-позовна робота відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень. Зокрема, за 2025 рік Підприємством направлено 262686 претензій боржникам на загальну суму 1962985130,38 грн., крім цього за 2 місяці 2026р. - 32508 претензій на суму 241815667,67 грн. У 2025 році Підприємством пред`явлено 1488 позовів на суму 22989161,89 грн. та за 2 місяці поточного року 298 позовів на суму 3997630,30 грн. До відділів державної виконавчої служби нами направлено у 2025 році 3038 виконавчих документа про стягнення заборгованості на загальну суму 52448210,73 грн. та за 2 місяці 2026 року 543 виконавчих документа на суму 8519309,58 грн. Однак, відповідач вказує, що значна кількість виконавчих документів, що направляються на примусове виконання, повертаються органами Державної виконавчої служби без виконання (за 2025р. повернуто 1658 виконавчих документа на суму 21759981,38 грн. за 2 місяці 2026р. повернуто 21 виконавчий документ на загальну суму 368123,41 грн), що призводить до суттєвого обмеження можливості практичного виконання рішень про стягнення заборгованості за судовими рішеннями на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго»; - складнощі при виконанні рішення суду пов`язані з наявністю протягом тривалого часу мораторію на підвищення тарифів на послуги постачання теплової енергії відповідно до укладеного 30 вересня 2021 між Асоціацією міст України, Кабінетом Міністрів України, Офісом Президента України та НАК «Нафтогаз України» Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021-2022 років (Меморандум наявний у матеріалах справи, додаток №1 до відзиву до позовної заяви від 12.05.2025р.), а також прийняттям Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ від 29 липня 2022 року; - відповідно до ч. 1, 2 статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX та 08.12.2025, який набрав чинності 01.01.2026р., у 2026 році, як виняток з положень пункту 1 частини другої статті 29 та пункту 1 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України, податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного пунктом 11 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України, та податку від оподаткування доходів у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на відповідній території України (крім території міст Києва та Севастополя), зараховується до загального фонду державного бюджету у розмірі 21 відсоток, до загального фонду бюджетів сільських, Селищних, міських територіальних громад у розмірі 64 відсотки. З метою сталого проходження опалювального періоду 2025/2026 років та забезпечення своєчасних розрахунків за комунальні послуги та енергоносії у 2026 році додаткові надходження до загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, визначені частиною першою цієї статті, у розмірі 4 відсотки спрямовуються на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, які використовуються в процесі виробництва теплоенергії або іншого виду енергії, на підтримку підприємств з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, централізованого постачання холодної води та водовідведення. У разі наявності заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води зазначені кошти у першу чергу спрямовуються на погашення такої заборгованості. Заявник вказує, що спрямування коштів на погашення заборгованості з різниці в тарифах буде можливе лише після надходження зазначених вище додаткових 4% ПДФО до бюджету м. Миколаєва, відповідач розраховує на отримання різниці в тарифах, після другого кварталу 2026 року; - відповідач має зобов`язання здійснювати поточні розрахунки за договорами з позивачем та виконувати ще одне рішення, ухвалене Господарським судом Миколаївської області про стягнення заборгованості з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заборгованості за договором про постачання природного газу по справі №915/579/25 в сумі 140270911,55 грн. Крім цього, відповідач вказує, що Господарським судом Миколаївської області ухвалено рішення по стягненню заборгованості з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» по справі №915/1182/24 на користь АТ «Укртрансгаз» в сумі 2145 460,94 грн. та 25745,53 грн. судового збору. Водночас з цим, на розгляді Господарського суду Миколаївської області заходиться справа №915/1518/25 про стягнення заборгованості з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на користь ТОВ Газорозподільні мережі України в особі Миколаївської філії ТОВ Газорозподільні мережі України в сумі 58755713,18 грн; - Відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, а тому стягнення заборгованості за судовим рішенням одномоментно у повному розмірі з високою вірогідністю може призвести до вкрай негативних наслідків для останнього, оскільки скрутне фінансове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, доведенням його до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності виконання покладених на нього обов`язків забезпечення мешканців та підприємств, організацій та установ Миколаївської громади послугами теплопостачання, а також забезпечення нормального функціонування системи теплопостачання, що в свою чергу може спричинити надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього регіону, особливо в умовах воєнного стану. У випадку банкрутства ОКП Миколаївоблтеплоенерго без централізованого опалення в осінньо-зимовий період можуть залишитися важливі об`єкти інфраструктури Миколаївської територіальної громади, освітні та медичні заклади, а також державні установи та правоохоронні органи. Також відповідач вказує, що негайне виконання рішення суду може призвести до неплатоспроможності відповідача, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача, виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача. Відтак, на переконання відповідача, відстрочення виконання судового рішення надасть йому можливість стабілізувати фінансовий стан, не допустити його банкрутства, що дозволить акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед позивачем без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу -можливість реального отримання грошових коштів. На підтвердження вказаних обставин відповідачем подано до суду: - виписки по рахунку відповідача за 04.03.2026 р. 05.03.2026 р., 06.03.2026 р., 09.03.2026 р., 10.03.2026 р., 11.03.2026 р., 12.03.2026 р., 13.03.2026 р., 16.03.2026 р., 17.03.2026 р., 18.03.2026 р., 19.03.2026 р., 20.03.2026 р.; - інформацію про заборгованість абонентів станом на 01.03.2026 р.; - копію звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2025 рік; - копію балансу (звіту про фінансовий стан) на 31 грудня 2025 року; - інформація щодо стягнення заборгованості з населення та юридичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку за грудень та щомісячно за 2025 рік; - інформація щодо стягнення заборгованості з населення та юридичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку за лютий та щомісячно за 2026 рік; - копії протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах у Миколаївській області від 04.11.2022 № 1, від 19.12.2022 № 13, від 27.03.2023 № 16, від 10.08.2023 № 6, від 17.11.2023 № 12, від 26.03.2024 № 18, від 22.05.2024 №1, від 16.08.2024 № 4, від 20.11.2024 № 7, від 24.03.2025 № 11, від 22.05.2025 №1, від 15.08.2025 №5, від 20.11.2025 №9, від 26.03.2026 р. №13; - платіжну інструкцію №37525 від 04.03.2026 р. на суму 423920,00 грн. з призначенням платежу «судовий збір зг.ріш.господарського суду Микол.обл. від 27.10.2025 р. по справі №915/609/25 (догов. №7338-ПСО (ТКЕ)-22 від 20.10.2022)»; - акт звірки розрахунків станом на 01.03.2026 р. Як вбачається з матеріалів справи, судом було ретельно досліджено заперечення позивача щодо відстрочення виконання рішення, яке він обґрунтовує тим, що неналежне планування господарської діяльності боржником не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. На переконання позивача, ризики від власної господарської діяльності боржника не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Також позивач вказує, що боржник веде активну господарську діяльність, про що свідчать рух коштів, укладені договори з контрагентами, тощо; надання послуг з теплопостачання не є єдиним прибутковим видом господарської діяльності боржника. На думку позивача, відповідачем не було надано відповідних доказів, які б підтверджували складне матеріальне становище та неплатоспроможність, зокрема, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, довідки про відсутність майна (рухомого/нерухомого) у власності, тощо. Разом з цим, позивач вважає, що відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2025 по справі № 915/609/25 може вплинути на господарську діяльність стягувача та, як наслідок, призвести до негативних наслідків для національної безпеки країни. Аналогічні доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі на ухвалу суду про відстрочення виконання рішення. Колегія суддів вважає, що надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. У даному випадку судом наведено відповідні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення, яке не перевищує одного року, і в даному випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням балансу інтересів сторін. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, подана відповідачем заява про відстрочення виконання рішення є належним чином обґрунтованою, а надані докази підтверджують існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, та дають підстави для врахування критеріїв, визначених статтею 331 ГПК України. При цьому судом встановлено, що відповідач визнає наявність обов`язку зі сплати заборгованості у повному обсязі, не ухиляється від його виконання та після ухвалення рішення частково погашає борг. Зокрема, ним повністю відшкодовано судові витрати у сумі 423 920,00 грн та додатково сплачено 30 697 484,18 грн у рахунок погашення основного боргу. Суд також врахував, що відповідач є об`єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу та забезпечує безперебійне постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам і підприємствам. Заборгованість споживачів за теплову енергію станом на 01.03.2026 становить 490,7 млн грн, а діяльність підприємства є збитковою: за 9 місяців 2025 року збиток склав 580 714 тис. грн, а за підсумками 2025 року 690 110 тис. грн. Єдиним джерелом погашення заборгованості є кошти, отримані від споживачів, при цьому у 2026 році відповідач розраховує на отримання державних коштів для погашення різниці в тарифах, частину яких планує спрямувати на виконання судового рішення. Станом на день розгляду заяви сума заборгованості за рішенням суду становила 204 571 969,27 грн. Відповідач також зазначає, що підприємством на постійній основі здійснюється претензійно-позовна робота щодо стягнення дебіторської заборгованості, зокрема у 2025 році боржникам направлено понад 262 тис. претензій, подано 1488 позовів та скеровано до органів державної виконавчої служби 3038 виконавчих документів, а за два місяці 2026 року понад 32 тис. претензій, 298 позовів та 543 виконавчі документи. За встановлених обставин місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що негайне звернення стягнення грошових коштів з відповідача з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність відповідача, а також на можливість виконання ним своїх функцій, може призвести до блокування роботи відповідача, та відповідно виконання в подальшому грошових зобов`язань, зокрема і перед позивачем. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що у зв`язку із відстроченням виконання рішення суду позивачу буде завдано збитки або він змушений буде понести додаткові витрати. Натомість, як зазначено відповідачем, погасити заборгованість перед позивачем заявник розраховує за рахунок надходження після другого кварталу 2026 року додаткових 4% ПДФО до бюджету м. Миколаєва, як передбачено ч. 1, 2 статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Доводи апеляційної скарги в частині недослідження судом фінансового становища відповідача зводяться фактично до переоцінки вказаних доказів. Аргументи апелянта, що неплатоспроможність (скрутний фінансовий стан) не є самостійною та достатньою підставою для відстрочення виконання судового рішення колегією суддів оцінюються критично, оскільки скрутне фінансове становище є лише однією з підстав, які враховано судом першої інстанції при наданні розстрочки. Відповідач визнає наявність обов`язку сплатити заборгованість, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки вже здійснив часткове погашення суми основного боргу та судового збору, що не заперечується позивачем. При цьому, відповідач є оператором об`єктів критичної інфраструктури щодо діяльності з надання послуг населенню, що здійснює свою діяльність в умовах воєнного стану та збройної агресії російської федерації, яка виражається, зокрема, в постійних масованих обстрілах критичної цивільної інфраструктури. Судова колегія відзначає, що заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду обґрунтована обставинами, що не залежать від відповідача, які унеможливлюють виконання в повному обсязі рішення суду найближчим часом, зокрема, важкий фінансовий стан, дія Меморандуму, яким забороняється застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг тарифів на послуги з постачання теплової енергії, розмір яких перевищує розмір тарифів на вказані комунальні послуги, що застосовувалися до відповідних споживачів в кінці опалювального періоду 2020/2021 років, а також забороною підвищення тарифів згідно із Законом України №2479-IX від 29.07.2022, низька платоспроможність споживачів, наявність значної непогашеної заборгованості споживачів перед відповідачем, наявність зобов`язань відповідача також виконувати інші судові рішення. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно відповідача, хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, яку останній здійснює, в тому числі з метою забезпечення вирішення соціально важливих питань. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд забезпечив стабільну діяльність відповідача, як стратегічного підприємства в умовах воєнного стану країни та реальне виконання рішення суду. За таких обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, відповідач лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем. Відстрочення виконання рішення суду в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Апеляційна скарга у переважній своїй частині фактично відтворює аргументи, які позивач уже викладав у запереченнях проти заяви про відстрочення та які були всебічно досліджені судом першої інстанції з наданням їм належної правової оцінки в оскаржуваній ухвалі. Зміст скарги не містить нових фактичних даних або правових аргументів, здатних спростувати встановлені судом першої інстанції обставини чи поставити під сумнів законність зроблених висновків. Колегія суддів наголошує, що відстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав, а тому у даному випадку не йдеться про ставлення під сумнів необхідності виконання чинного судового рішення чи його обов`язковості, а навпаки - про створення належних умов для такого виконання, враховуючи об`єктивні чинники, що впливають на таку спроможність боржника. А тому міркування скаржника про неприйнятність застосування відстрочення через те, що воно ставить боржника у більш привілейоване становище, є фактичним запереченням процесуального інституту відстрочення як такого. З огляду на те, що питання про відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень господарського суду першої інстанції, який у своєму рішенні надав належні та достатні підстави для обґрунтування відстрочення рішення у цій справі, і при цьому не встановлено порушень вимог чинного законодавства або недотримання справедливого балансу інтересів сторін, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування або зміни ухвали місцевого господарського суду про відстрочення виконання рішення. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду щодо відстрочення виконання рішення суду. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2026 у справі №915/609/25. За таких обставин, апеляційна скарга на рішення задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2026 у справі №915/609/25 - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2026 у справі №915/609/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню у касаційному порядку відповідно до ч.1 ст.287 ГПК України. Повний текст постанови складено 30.06.2026. Головуючий суддя А.І. Ярош Судді: Н.М. Принцевська Я.Ф. Савицький