Постанова 4872 № 915/886/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/886/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С. за участю представників учасників справи: від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг адвокат Столярець Оксана Василівна від Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго - адвокат Іщенко Наталія Сергіївна розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 (складено та підписано 26.05.2025, суддя Давченко Т.М.) по справі №915/886/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго про стягнення 181923296,02 грн ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом про стягнення з Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго грошових коштів у сумі 181923296,02 грн ? основного боргу, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати природного газу, поставленого позивачем за умовами укладеного між ними договору постачання природного газу. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 по цій справі закрито провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 34251522,73 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору, позов з урахуванням закриття провадження в частині вимог у сумі 71660650,59 грн задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 110262645,43 грн заборгованості за договором постачання природного газу та 469700,00 грн витрат по сплаті судового збору. У зв`язку із набранням чинності рішення суду, на його виконання 03.01.2025 судом видано наказ. ОКП Миколаївоблтеплоенерго звернулось до суду із заявою від 03.01.2024 в якій просило надати відстрочку виконання рішення до 02.12.2025. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2025 заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволено частково, відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2024 у справі 915/886/23 на шість місяців до 02.06.2025 включно. 16.05.2025 ОКП Миколаївоблтеплоенерго звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою в якій просило надати відстрочку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2024 по справі № 915/886/23 до 02.12.2025. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 по справі №915/886/23 задоволено заяву Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго про відстрочення виконання рішення суду та відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2024 у справі №915/886/23 на шість місяців до 02.12.2025 включно. В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що вжиття на даний час органами примусового виконання судових рішень заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до блокування роботи відповідача, утруднить здійснення ним господарської діяльності та виконання в подальшому грошових зобов`язань, зокрема і перед позивачем. При цьому, як зазначено місцевим господарським судом, ним враховано ті обставини, що заборгованість перед позивачем за природній газ виникла у відповідача з об`єктивних причин - невідповідність тарифів на зазначені послуги їх фактичній собівартості та низьким рівнем оплати отриманих послуг споживачами, які знаходяться поза волею відповідача. Також, судом взято до уваги, що під час розгляду даної справи та після ухвалення судом рішення відповідачем здійснюються часткові погашення суми основного боргу на користь позивача, відповідач визнає наявність обов`язку сплати позивачу заборгованість за спожитий газ згідно з судовим рішенням в повному обсязі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання. Не погодившись із вказаною ухвалою, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 у справі №915/886/23 та винести постанову, якою відмовити Обласному комунальному підприємству «Миколаївоблтеплоенерго» у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на таке: - відповідач звертаючись повторно з заявою про відстрочення виконання рішення не надав жодних доказів реальної можливості виконати це рішення суду за умови надання відстрочення виконання ще на шість місяців; - відповідач не навів підстав та обставин, які зміняться чи настануть в майбутньому та які дадуть йому можливість виконати це рішення суду; - на думку позивача, обставини вказані судом першої інстанції не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, якими виконання рішення суду ускладнюється чи видається неможливим, а відповідно і не можуть бути підставами для надання відстрочення виконання судового рішення; - місцевий суд не врахував доводи позивача про те, що та обставина, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є об`єктом критичної інфраструктури та виконавцем комунальної послуги не є такою, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, оскільки сам по собі факт того, що підприємство є об`єктом критичної інфраструктури не зумовлює підстав для відстрочки виконання рішення; - оскільки газ, що реалізує позивач покладений в основу виробництва, як електроенергії, так і теплової енергії, то і позивач також є заручником розрахунків своїх контрагентів в тому числі і відповідача, а тому сторони перебувають у рівнозначному становищі; - скрутне фінансове становище, на яке посилається відповідач, не є надзвичайною і не прогнозованою обставиною. Недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити; - належними доказами відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема є довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки відповідача, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва, тощо). Проте, такі докази відповідачем не надані; - надана відповідачем власна інформація щодо стягнення заборгованості з населення та юридичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку свідчить лише про проведення претензійно-позовної роботи відповідачем, однак не є належним доказом неможливості виконання рішення суду у даній справі; - введений в Україні мораторій на підвищення тарифів на комунальні послуги, передбачає право відповідача на отримання певних компенсаційних відрахувань з місцевого та державного бюджетів і не встановлюється жодних правових підстав для відстрочення чи розстрочення обов`язку сплати вартості отриманого від позивача енергоносія; - щодо посилання відповідача на надходження коштів з державного бюджету, як компенсації за різницю в тарифі, позивач вважає, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливого надходження коштів, до суду не представлено жодних документів з чіткими датами та сумами надходження коштів; - після винесення судом першої інстанції рішення у цій справі та надання відстрочення його виконання відповідачем жодних платежів (окрім судового збору) самостійно не здійснено; - місцевий суд не врахував, що вже надана судом відстрочка так і не призвела до реального виконання рішення суду та не забезпечила стягувачу можливість реального отримання грошових коштів. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №915/886/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 та призначено її до розгляду на 23.07.2025. Обласним комунальним підприємством Миколаївоблтеплоенерго надано до суду апеляційної інстанції відзив в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що негайне виконання рішення може порушити господарську діяльність відповідача, яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення або зможе призвести до банкрутства підприємства, що також не буде сприяти можливості виконання рішення у справі. Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції правомірно враховано, що відповідач здійснює забезпечення споживачів тепловою енергією та зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів. До того ж, відповідач зазнає стабільних постійних збитків та фінансових втрат, зумовлених впровадженим мораторієм на підвищення тарифів для населення на газ та опалення. Наголошує відповідач й на тому, що він визнає заборгованість, не ухиляється від її оплати та частково погасив її. Під час судового засідання від 24.07.2025 представник скаржника підтримала вимоги за апеляційною скаргою та наполягала на її задоволенні. Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1 та 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Частиною четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (частини 4, 5 та 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України). З правового аналізу наведених норм вбачається, відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. ", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочення виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020р. у справі №910/1180/19 та 03.09.2020р. у справі №905/30/16. В той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час. Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною. Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, відстрочка (розстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Таким чином, для надання відстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Так, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про відстрочення виконання рішення відповідач послався на те, що підставами, які унеможливлюють негайне виконання рішення є таке: - ОКП Миколаївоблтеплоенерго є основним джерелом теплопостачання в м. Миколаєві та обслуговує понад 91 тис. особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 268 об`єктів бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 34 медичних закладів, 58 закладів освіти та 43 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.04.2025 становить 422,32 млн. грн., з них: борг бюджетних установ становить 26,7 млн.грн., госпрозрахункових організацій 29,1 млн. грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 366,5 млн. грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП Миколаївоблтеплоенерго. Єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даним судовим рішенням є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств; - виникнення заборгованості за Договором № 2560-НГТ-22 від 29.07.2021р. спричинено введенням мораторію на підвищення тарифів на послуги постачання теплової енергії відповідно до укладеного 30.09.2021 між Асоціацією міст України, Кабінетом Міністрів України, Офісом Президента України та НАК Нафтогаз України Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021-2022 років, а також прийняттям Закону України Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування; - згідно з фінансовим звітом за 2024 рік для ОКП Миколаївоблтеплоенерго 2024 рік закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 430928 тис. грн. (код рядка 2355), що є значно більшим, ніж за попередній рік; - рішеннями Миколаївської міської ради від 13.10.2021 983, від 25.10.2022 № 565, від 25.10.2023 № 1028 (зі змінами від 14.02.2024р. 253), від 23.10.2024 №1793 було встановлено тарифи для ОКП Миколаївоблтеплоенерго на рівні нижче економічно-обґрунтованого. Разом з тим, територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах у Миколаївській області було узгоджено наступні обсяги заборгованості в тарифах: від 04.11.2022 р. Протоколом № 1 128 874 341,43 грн; від 19.12.2022 р. Протоколом № 13 81 004 298,54 грн; від 27.03.2023 р. Протоколом № 16 58 326 995,07 грн; від 10.08.2022 р. Протоколом № 6 87 628 665,11 грн; від 17.11.2023 р. Протоколом № 12 140 002 322,69 грн; від 26.03.2024 р. Протоколом № 18 64 063 146,23 грн; від 16.08.2024 р. Протоколом № 4 147 149 152,00 грн; від 20.11.2024 р. Протоколом № 7 135 438 648,95 грн; від 24.03.2025р. Протоколом № 11 98 044 625,76 грн. - відповідачем посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам. Здійснюється претензійно-позовна робота відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень. Зокрема, у грудні 2024 року та за 3 місяці 2025 року відповідачем направлено 104309 претензій боржникам на загальну суму 231864929,47 грн., пред`явлено 612 позовів на суму 8317094,24 грн., направлено до відділів державної виконавчої служби 850 виконавчих документа про стягнення заборгованості на загальну суму 12667523,97 грн. Проте, третина зазначених виконавчих документів повернуті органами Державної виконавчої служби без виконання що призводить до суттєвого обмеження можливості практичного виконання рішень про стягнення заборгованості за судовими рішеннями на користь ОКП Миколаївоблтеплоенерго. Загальна сума, яка стягнута за судовими рішеннями органами виконавчої служби у зазначений період складає 2 994 996,77 грн., що становить 23 % виконання судових рішень; - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 812 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам (з урахуванням змін, внесених 24.08.2023 постановою Кабінету Міністрів України № 896 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 1.06.2011 № 869 і від 19.07.2022 № 812) встановлено, що плата споживачів за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, та які мають заборгованість за спожитий природний газ перед товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг і які після 1 вересня 2023 р. придбавають природний газ у постачальника природного газу, на якого Кабінетом Міністрів України покладено спеціальні обов`язки відповідно до Закону України Про ринок природного газу, що надходить на поточні рахунки в банках, відкриті на ім`я цих теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, перераховується згідно з укладеними з банками договорами перерахування коштів на небюджетні рахунки зазначених теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, відкриті в органах Державної казначейської служби. В подальшому 65% цих коштів перераховуються на небюджетний рахунок ТОВ Нафтогаз Трейдинг, а 35% - на небюджетні рахунки теплопостачальних та теплогенеруючих організацій; - боржник не ухиляється від виконання власних зобов`язань перед позивачем, докладає усіх можливих зусиль щодо виконання обов`язку по сплаті. Згідно акту звіряння розрахунків станом на 30.04.2025 заборгованість боржника за Договором становить 90917466,06 грн. На підтвердження таких обставин відповідачем надано до суду наступні докази: 1) інформацію про заборгованість абонентів станом на 01.04.2025; 2) копію звіту про фінансові результати за 2024 рік; 3) копію балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 31.12.2024; 4) копію Меморандуму від 30.09.2021; 5) копію рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 983 від 13.10.2021, № 565 від 25.10.2022, № 1028 від 25.10.2023, № 253 від 14.02.2024, № 1793 від 23.10.2024; 6) копії протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах у Миколаївській області від 04.11.2022 № 1, від 19.12.2022 № 13, від 27.03.2023 № 16, від 10.08.2022 № 6, від 17.11.2023 № 12, від 26.03.2024 № 18, від 16.08.2024 № 4, від 20.11.2024 № 7, від 24.03.2025 № 11; 7) інформація щодо стягнення заборгованості з населення та юридичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку щомісячно за 2024 рік та за січень березень 2025 року; 8) акт звіряння розрахунків станом на 30.04.2025; 9) реєстр платежів за період з 01.05.2025 по 20.05.2025, сформований Головним управлінням Державної казначейської служби у Миколаївській області. Оцінюючи надані відповідачем докази в обґрунтування необхідності відстрочення виконання рішення, колегія суддів зазначає таке. Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ протягом жовтня 2021 - вересня 2022 років у сумі 181923296,02 грн. Виникнення указаної заборгованості, як встановлено судом, спричинено введенням мораторію на підвищення тарифів на послуги постачання теплової енергії відповідно до укладеного 30.09.2021 між Асоціацією міст України, Кабінетом Міністрів України, Офісом Президента України та НАК Нафтогаз України Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021-2022 років, а також прийняттям Закону України Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування. На підставі указаних домовленостей рішеннями Миколаївської міської ради для ОКП Миколаївоблтеплоенерго були встановлені тарифи на рівні нижче економічно-обґрунтованого. Як свідчать наявні матеріли справи та не заперечується позивачем, значна сума основного боргу а саме 71660650,59 грн (65% від заявленої суми вимог) відповідачем була погашена під час розгляду справи, про що зазначено у рішенні. Також відповідачем повністю відшкодовані на користь позивача судові витрати, стягнуті рішенням суду у сумі 469700,00 грн. Окрім зазначеного, згідно з наданого суду акту звіряння розрахунків станом на 30.04.2025, підписаного обома сторонами, залишок боргу становив 90917466,06 грн. У відповідності до реєстру платежів за період з 01.05.2025 по 20.05.2025, сформованого Головним управлінням Державної казначейської служби у Миколаївській області боржником сплачено ще 21729245,52 грн. Тобто загалом за рішенням суду сплачено 41074424,89 грн заборгованості за газ, що складає майже 40% від суми, встановленої у судовому рішенні. У даному випадку судом також враховується те, що відповідач є об`єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу, основним видом діяльності якого є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, при цьому, відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України Про теплопостачання теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, згідно з діючими тарифами. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста. Також, судом взято до уваги, що під час розгляду даної справи та після ухвалення судом рішення відповідачем здійснюються часткові погашення суми основного боргу на користь позивача, відповідач визнає наявність обов`язку сплати позивачу заборгованість за спожитий газ згідно судового рішення в повному обсязі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання. Крім того, згідно з фінансовим звітом за 2024 рік для ОКП Миколаївоблтеплоенерго 2024 рік закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 430928 тис. грн. (код рядка 2355). В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку позивачем не надано, а наявні матеріли справи не містять, доказів на підтвердження того, у зв`язку із відстроченням виконання рішення суду, позивачу буде завдано збитки, він змушений буде понести додаткові витрати, тощо, зокрема з урахуванням того, що як вже було вказано вище, відповідач не відмовляється від сплати заборгованості та поступово виконує рішення суду. З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає, що негайне звернення стягнення грошових коштів з відповідача, можливо й зможе забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність відповідача, а також на можливість виконання ним своїх функцій, може призвести до блокування роботи відповідача, та відповідно виконання в подальшому грошових зобов`язань, зокрема і перед позивачем. Отже, наведені вище обставини, які склались та не залежать від волі відповідача, підтверджують відсутність у нього в даний час об`єктивної можливості виконати негайно в повному обсязі рішення суду та свідчать про винятковість цього випадку у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, на переконання колегії суддів, відстрочивши виконання рішення суду на до 02.12.2025, місцевий господарський суд забезпечив стабільну діяльність відповідача, як об`єкту критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу та реальне виконання рішення суду. В той же час, як вже було вказано вище позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відстрочення виконання рішення суду завдасть позивачеві будь-яких збитків, фінансових втрат тощо. На переконання колегії суддів у справі, яка розглядається, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі. За таких обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, як на тому наголошує скаржник, а відповідач лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем. А тому, відстрочення виконання рішення суду в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 по справі №915/886/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 28.07.2025. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Принцевська Н.М. Суддя Філінюк І.Г.