Ухвала КЦС ВС № 285/4052/24

УХВАЛА 26 червня 2026 року м. Київ справа № 285/4052/24 провадження № 61-3467ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року (повний текст постанови складено 20 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 12 березня 2026 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року. Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме сплатити судовий збір, викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України, надіслати копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, а також конкретизувати прохальну частину касаційної скарги шляхом усунення розбіжностей та зазначити яке саме судове рішення у справі ОСОБА_1 просить скасувати. На виконання ухвали Верховного Суду від 03 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду квитанцію про сплату судового збору та уточнену касаційну скаргу. Разом з цим в уточненій касаційній скарзі не конкретизовано прохальну частину касаційної скарги. ОСОБА_1 у прохальній частині касаційної скарги просив скасувати рішення Звягельського міськрайоного суду Житомирської області від 11 грудня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Однак, аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що Житомирським апеляційним судом ухвалено постанову від 10 лютого 2026 року, якою залишено без змін рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2024 року. З огляду на це ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на підставі частини другої статті 127 ЦПК України. На виконання ухвали Верховного Суду від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 повторно подав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, проте в її прохальній частині не конкретизував, яке саме ухвалене в цій справі рішення суду першої інстанції оскаржується, хоча Верховний Суд чітко й недвозначно роз`яснив заявнику цей недолік та необхідність його усунути. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується. Визначення судових рішень, які є предметом касаційного оскарження, та формулювання клопотання (процесуальної вимоги) має істотне значення як при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження), так і під час касаційного розгляду. За змістом статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. В ухвалі від 03 квітня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху Верховний Суд зауважив, що у справі № 285/4052/24 предметом апеляційного перегляду було рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2024 року, а не Звягельського міськрайонного суду Житомирської області, як визначив заявник у своїй касаційній скарзі, тобто саме воно може бути предметом касаційного оскарження в цій справі. Тому, якщо заявник вважає, що його слід переглянути в касаційному порядку, то він має про це зазначити у своїй касаційній скарзі. В ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23Велика Палата Верховного Суду наголосила, що судовий процес є доволі формалізованим і детально визначеним законом, тому надання його учасникам під час реалізації їхніх процесуальних прав можливості вчиняти дії, які викликатимуть сумнів щодо їхніх правових наслідків, не відповідатиме завданню цивільного судочинства. Тобто судовий процес є чітко врегульованим як для суду, так і для учасників цього процесу, позаяк цивільний суд здійснює судочинство на основі поданих учасниками справи документів. З огляду на чітко визначені межі касаційного оскарження важливою є стадія відкриття касаційного провадження, на якій касаційний суд встановлює відповідність касаційної скарги вимогам цивільного процесу і, за необхідності, роз`яснює заявникам недоліки їх скарг і спосіб їх усунення, а також наслідки невиконання вимог (фактично інструкцій) суду. Зазначене і здійснив Верховний Суд у цій справі, двічі роз`яснивши заявнику недоліки касаційної скарги, спосіб та необхідність їх усунення. Однак, зрештою, отримавши роз`яснення суду, заявник не узгодив зміст його касаційної скарги з вимогами статті 392 ЦПК України в частині формулювання прохальної частини щодо оскаржуваних судових рішень, ухвалених судами у цій справі. Водночас заявник не пояснив причин невиконання вимог ухвал суду, однак, ні принципова позиція особи, ні її легковажне відношення до процесу відкриття касаційного провадження, не може переважати над чітко регламентованими правилами цивільного процесу, дотримання яких не є примхою суду, а є необхідністю для реалізації повноважень суду таким чином, щоб завдання цивільного процесу було досягнуте. Отже, оскільки станом на 26 червня2026 року вимоги ухвал Верховного Суду від 03 квітня та01 червня 2026 року не виконані, то касаційний суд не може вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається. Керуючись статтями 185, 260, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 11 грудня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року повернути. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. О. Дундар