Ухвала КЦС ВС № 686/8698/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 року м. Київ справа № 686/8698/26 провадження № 61-7689ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Пархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України, представник відповідача - Хмельницький апеляційний суд, про відшкодування шкоди, постановив ухвалу про таке:

1. У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави України, представник відповідача - Хмельницький апеляційний суд, про відшкодування шкоди, завданої ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2025 року у справі № 686/33781/25, у якому просив стягнути з держави України на свою користь 5 000 000,00 грн моральної шкоди та 85,00 грн майнової шкоди. 2. 25 березня 2026 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області відмовлено у відкритті провадження у даній справі. 3. 08 квітня 2026 року, не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до Хмельницького апеляційного суду. 4. 09 квітня 2026 року розпорядженням голови Хмельницького апеляційного суду вказану цивільну справу направлено до Верховного Суду для визначення підсудності. 5. 27 квітня 2026 року ухвалою Верховного Суду визначено підсудність даної цивільної справи Вінницькому апеляційному суду. Справу направлено до Вінницького апеляційного суду.

6. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2026 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України, представник відповідача - Хмельницький апеляційний суд, про відшкодування шкоди повернуто ОСОБА_1 . Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 1 664,00 грн та стягнуто з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України. 7. 01 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2026 року у справі № 686/8698/26. Касаційна скарга мотивована тим, що суди застосували норми права з метою обмеження ОСОБА_1 у доступі до правосуддя та не забезпечили йому право на апеляційне оскарження та належне відшкодування за порушене право на справедливий суд. Щодо оскарження ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року

8. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

9. В такому випадку Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

10. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК).

11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

12. За змістом вказаної норми ЦПК (див. пункт 11) рішення суду першої інстанції може бути оскаржене у касаційному порядку лише після апеляційного перегляду справи.

13. З матеріалів касаційного провадження та за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року у цій справі повернуто ОСОБА_1 .

14. Оскільки судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не було переглянуте, це виключає можливість його перегляду у касаційному порядку. Тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року слід відмовити. Щодо оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2026 року

15. Верховний Суд робить висновки, що касаційна скарга ОСОБА_1 наухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2026 року є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК.

16. Вказаною нормою ЦПК (див. пункт 15) передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

17. Мотивами, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження є таке.

18. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК).

19. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК).

20. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини перша, друга та четверта статті 44 ЦПК).

21. Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

22. Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 мав розуміти положення процесуального закону щодо неможливості вчинення дій, які не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства. У касаційній скарзі він не заперечував використання висловлювань, які були підставою для апеляційного суду для постановлення ухвали про повернення апеляційного скарги через зловживання процесуальними правами.

23. Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

24. Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

25. Верховний Суд робив висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц).

26. У тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 використав лексику, яка не притаманна для написання ділових документів, а саме він, висловлюючись щодо місцевого суду, використав такі висловлювання: «… Хмельницький міськрайонний суд (…, що незалежний як від рішень ЄСПЛ, так і від норм національного законодавства та Законів Логіки і здорового глузду) виконуючи волю правлячого політичного режиму та продовжуючи тактику державного терору у формі катування відмовою у здійснені правосуддя»; «Таке Ухвала формує в стороннього спостерігача хибне уявлення про реальність здійснення правосуддя в державі Україна»; «Картелю українського правосуддя».

27. Апеляційний суд правильно визначив, що перелічені висловлювання ОСОБА_1 виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, є виявом зневаги до суддів та судової системи загалом, а тому такі дії скаржника повинні кваліфікуватися як зловживання правом на подання апеляційної скарги.

28. Верховний Суд вважає, що вказані висловлювання не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, а у сукупності є виявом зневаги до працівників відповідних судів. Намагаючись донести певну думку до суду, ОСОБА_1 допустив дії, яких не мав би вчиняти. Тому апеляційний суд обґрунтовано визнав подання апеляційної скарги зловживанням процесуальним правом відповідного змісту та повернув її ОСОБА_1 , застосувавши захід процесуального примусу. Вказане не позбавило ОСОБА_1 можливості звернення з апеляційною скаргою із дотриманням вимог ЦПК, зокрема, вимоги щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами.

29. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 148 ЦПК суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осібу випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

30. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що з метою запобігання зловживанню в подальшому ОСОБА_1 його процесуальними правами необхідно застосувати до нього заходи процесуального примусу, зокрема, стягнути з нього в дохід державного бюджету штраф в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 664,00 грн.

31. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

32. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

33. ОСОБА_1 мав право доступу до судів першої й апеляційної інстанцій. Однак реалізував передбачену процесуальним законом можливість оскаржити ухвалу суду першої інстанції у неналежний спосіб, зловживаючи процесуальним правом у суді апеляційної інстанції.

34. Оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи ЦПК стосовно зловживання процесуальними правами, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 258-261, 394 ЦПК, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2026 року у справі № 686/8698/26.

2. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков