Ухвала КЦС ВС № 686/6865/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 року м. Київ справа № 686/6865/26 провадження № 61-6086ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Пархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2026 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник відповідача Хмельницький апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди, постановив ухвалу про таке:

1. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник відповідача Хмельницький апеляційний суд про відшкодування моральної шкоди у справі №686/12033/25.

2. Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2026 року розпорядження виконуючої обов`язки голови Хмельницького апеляційного суду про передачу матеріалів апеляційної скарги до суду вищої інстанції про визначення підсудності справи задоволено. Підсудність справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди визначено Тернопільському апеляційному суду.

3. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2026 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди повернуто ОСОБА_1 . Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 3 328,00 грн та стягнуто з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України. 4. 05 травня 2026 року та 07 травня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційні скарги на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2026 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 686/6865/26. Касаційні скарги мотивовані тим, що суди застосували норми права з метою обмеження ОСОБА_1 у доступі до правосуддя та не забезпечили йому право на апеляційне оскарження та належне відшкодування за порушене право на справедливий суд. Щодо оскарження ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2026 року

5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

6. В такому випадку Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК).

8. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

9. За змістом вказаної норми ЦПК (пункт 8) рішення суду першої інстанції може бути оскаржене у касаційному порядку лише після апеляційного перегляду справи.

10. З матеріалів касаційного провадження та за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2026 року у цій справі повернуто ОСОБА_1 .

11. Оскільки судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не було переглянуте, це виключає можливість його перегляду у касаційному порядку. Тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2026 року слід відмовити. Щодо оскарження ухвали Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року

12. Верховний Суд робить висновки, що касаційна скарга ОСОБА_1 наухвалу Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК.

13. Вказаною нормою ЦПК (див. пункт 12) передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

14. Мотивами, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, є наступне.

15. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК).

16. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК).

17. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини перша, друга та четверта статті 44 ЦПК).

18. Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 мав розуміти положення процесуального закону щодо неможливості вчинення дій, які не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства. У касаційній скарзі він не заперечував використання висловлювань, які були підставою для апеляційного суду для постановлення ухвали про повернення апеляційного скарги через зловживання процесуальними правами.

19. Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

20. Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).

21. Апеляційний суд в ухвалі від 23 квітня 2026 року процитував деякі висловлювання ОСОБА_1 : - «Хмельницький міськрайонний суд, гордий та незалежний суд, що незалежний як від рішень ЄСПЛ так і від норм національного законодавства та законів логіки і здорового глузду, виконуючи волю монопольного тотально корумпованого політичного режиму на триваюче катування мене відмовою у здійсненні правосуддя, не рахуючись зі своїми витратами з метою завдання мені якнайбільшої шкоди та позбавити мене доступу до правосуддя, виніс явно та очевидно незаконну ухвалу...»; - «Ні воля правлячого політичного режиму, ні воля картелю українського правосуддя, ні Держава Україна не може покладати на мене додатковий фінансовий тягар за свій обов`язок щодо ефективного захисту моїх порушених прав»; - «Конституційне право на апеляцію не може залежати від волі монопольного тотально корумпованого політичного режиму чи від волі картелю українського правосуддя»; - «Обраний Державою Україною шлях помсти у вигляді завдання мені ще більшої шкоди не тільки спотворює, перекручує і деформує право, а й є доказом «правового божевілля» українського правосуддя»; - «Хмельницькому апеляційному суду не довіряв, не довіряю і немає жодної правової підстави чи видимості для такої довіри в майбутньому, оскільки всі його замовні терористичні рішення по відношенню до мене, рівно як і рішення Хмельницького міськрайонного суду суперечать законам логіки і здорового глузду, дедуктивному методу...».

22. Апеляційний суд правильно виснував, що - апеляційна скарга ОСОБА_1 містить образливі висловлювання на адресу суддів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та Хмельницького апеляційного суду, які не відповідають стилю спілкування у діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами тощо), дискредитують судові органи України, їх посадових осіб; - заявник у апеляційній скарзі наводить недоречні та безпідставні звинувачення щодо професійної діяльності суддів, чим демонструє зневажливе ставлення щодо суддів і до судової системи загалом, що свідчить про зухвалість апелянта, відтак не спрямоване на ефективний захист його прав, свобод та інтересів; - крім того, апеляційна скарга містить лексику, яка не притаманна для написання ділових документів, зокрема апеляційної скарги; - такий виклад апеляційної скарги виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, є неприпустимим при оформленні апеляційної скарги та є виявом неповаги до суду, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, а тому колегія суддів прийшла до висновку, що подання такої скарги є зловживанням заявником його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства;

23. При цьому апеляційний суд обґрунтовано врахував, що ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року у справі №686/6339/22, постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 січня 2026 року у справі №686/23311/25, ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2026 року у справі №686/33199/25, ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року у справі 686/23487/25, ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 06 березня 2026 року у справі 686/30907/25 дії ОСОБА_1 вже визнавалися зловживанням процесуальними правами, зокрема і за використання образливих висловлювань. А ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року у справі 686/23487/25, з висновками якої погодився Верховний Суд в ухвалі від 12 березня 2026 року у цій же справі, до ОСОБА_1 уже застосовувався захід процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу в розмірі 0.3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998.40 грн. Однак, не зважаючи на викладене, заявник своєї поведінки не змінив та продовжує використовувати образливі висловлювання, не виявляючи повагу до учасників судового процесу.

24. Верховний Суд вважає, що вказані висловлювання не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, а у сукупності є виявом зневаги до працівників відповідних судів. Намагаючись донести певну думку до суду, ОСОБА_1 допустив дії, яких не мав би вчиняти. Тому апеляційний суд обґрунтовано визнав подання апеляційної скарги зловживанням процесуальним правом відповідного змісту та повернув її ОСОБА_1 , застосувавши захід процесуального примусу. Вказане не позбавило ОСОБА_1 можливості звернення з апеляційною скаргою із дотриманням вимог ЦПК, зокрема вимоги щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами.

25. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

26. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

27. ОСОБА_1 мав право доступу до судів першої й апеляційної інстанцій. Однак реалізував передбачену процесуальним законом можливість оскаржити ухвалу суду першої інстанції у неналежний спосіб, зловживаючи процесуальним правом у суді апеляційної інстанції.

28. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК).

29. Оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи ЦПК стосовно зловживання процесуальними правами, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 258-261, 394 ЦПК, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2026 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 686/6865/26.

2. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков