Ухвала КЦС ВС № 214/11697/25

УХВАЛА 29 червня 2026року м. Київ справа № 214/11697/25 провадження № 61-8387ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, ВСТАНОВИВ: У провадженні Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа № 214/11697/25 за позовом АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку). У первісному позові АТ «Криворізька теплоцентраль» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 , за період 01 листопада 2021 року по 31 липня 2025 року за спожиту послугу з постачання теплової енергії у розмірі основного боргу - 6 801,96 грн, плату за абонентське обслуговування у сумі 364,02 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 076,81 грн, 3% річних у розмірі 279,57 грн та пені у розмірі 336,17 грн, що разом складає 8 858,53 грн. 02 лютого 2026 року на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшов пакет документів, зокрема, зустрічний позов. У зустрічному позові ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії АТ «Криворізка теплоцентраль» щодо обробки ЇЇ персональних даних після припинення у 2007 році договірних відносин. Зобов`язати відповідача припинити обробку її персональних даних та видалити її персональні дані (ПІБ, особовий рахунок, тощо) з усіх інформаційних та бухгалтерських баз даних підприємства. Видалити дані щодо нарахувань з її особистого рахунку в повному обсязі, залишивши лише інформацію для підтвердження її відключення від системи ЦО та не ідентифікувати її як споживача послуг. Стягнути з відповідача судові витрати по справі, звільнити її від сплати судового збору за розгляд зустрічного позову. Зобов`язати відповідача припинити порушення її прав, гарантованих статтею 32 Конституції України. Стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року, відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «Криворізька теплоцентраль» про незаконне використання персональних даних АТ «Криворізька теплоцентраль»: «без її згоди та втручання в особисте життя». Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернуто ОСОБА_1 . Роз`яснено позивачу за зустрічною позовною заявою, що відмова у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом не перешкоджає повторному зверненню із зазначеним позовом до суду на загальних підставах. Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, їх спільний розгляд не є доцільним, не сприятиме досягненню процесуальної економії та ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права, не сприятиме об`єктивному вирішенню спору. 23 червня 2026 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій просить вона скасувати ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року, направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду. ОСОБА_1 порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що вона отримала копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції лише 26 травня 2026 року. Врахувавши наведенізаявницею обставини, взявши до уваги, що розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснювався у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, копію повного тексту оскаржуваної постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року направлено судом апеляційної інстанції на поштову адресу заявниці та отримано нею 26 травня 2026 року, що підтверджується наданими копією конверту та повідомленнями про вручення, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними. Клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження - поновленню на підставі частини другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України. Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Також, вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що первісні й зустрічні позовні вимоги між собою взаємопов`язані і їх спільний розгляд є доцільним. Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов в одному провадженні з первісним. Тобто зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів свідчить про те, що це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. За своєю суттю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача. При поданні зустрічного позову позивач за первісним позовом стає відповідачем за зустрічним позовом, а відповідач займає процесуальне становище позивача. Пред`являючи зустрічний позов, відповідач завжди має переслідувати одночасно дві цілі: захистити своє порушене чи оспорене право та захиститися проти вимог позивача. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19), постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 638/6226/21 (провадження № 61-9559св23). Ураховуючи викладене, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті не лише довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом, а й захистити права відповідача в обраний ним спосіб. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/14499/21 (провадження № 61-10754св22). У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс 19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. У цій справі предметом первісного позову є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 8 858,53 грн, зокрема заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку). Спірні правовідносини виникли у зв`язку з, як стверджує позивач, невиконанням ОСОБА_1 обов`язку (грошового зобов`язання) із сплати внесків на опалення місць загального користування багатоквартирного будинку, а способом захисту порушеного права є стягнення грошових коштів. Підставою зустрічного позову ОСОБА_1 як співвласника багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 до АТ «Криворізька теплоцентраль» є незаконне використання й обробка персональних даних. ОСОБА_1 просила визнати дії АТ «Криворізка теплоцентраль» незаконними, зобов`язати вчинити дії та стягнути моральну шкоду. Встановивши, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним, позови мають різні предмети доказування і є самостійними (не є взаємосуперечливими), суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов достатньо обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 . Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та предмету позову, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі. Верховний Суд зазначає, що повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , суд не порушив право заявниці на звернення до суду, оскільки відмова у прийнятті зустрічного позову не перешкоджає зверненню з ним до суду на загальних підставах шляхом пред`явлення окремого позову. Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі № 308/17019/21 (провадження № 61-6904ск24) та від 06 червня 2024 року у справі № 185/9703/23 (провадження № 61-8063ск24), від 21 жовтня 2024 року у справі № 305/1670/24 (провадження № 61-13537ск24), від 05 червня 2025 року у справі № 369/12078/20 (провадження № 61-6796ск25). Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що правильне застосовування судами попередніх інстанцій приписів статті 193 ЦПК України не викликає розумних сумнівів. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року (не є ухвалою, якою завершено розгляд справи) та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року є необґрунтованою. У відкритті касаційного провадження належить відмовити. Керуючись частиною другою статті 390, частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара