Ухвала КЦС ВС № 369/12078/20

УХВАЛА 05 червня 2025 року м. Київ справа № 369/12078/20 провадження № 61-6796ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво- Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частини житлового будинку, ВСТАНОВИВ: 24 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з позовом про виділ в натурі частини житлового будинку. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цій цивільній справі. 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення витрат на відновлення порушеного права та про відшкодування шкоди. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року зустрічний позов повернуто заявникам. Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року скасовано ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2024 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення витрат на відновлення порушеного права та про відшкодування шкоди та повернуто позов позивачам. Зобов`язано Управління Державної казначейської служби у Києво-Святошинському районі Київської області повернути ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір при подачі зустрічної позовної заяви до суду. Постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2024 року залишено без змін. 27 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного суду. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що суд першої інстанції переніс розгляд справи у часі (замість вже встановленого початку розгляду справи у 10:45 год 04 грудня 2024 року, суд з власної ініціативи переніс розгляд цієї справи на 12:13 год 04 грудня 2024 року без будь-якого повідомлення про таку зміну часу початку проведення судового засідання). Також посилається на частину першу статті 411 ЦПК України, вказує, що справу розглянуто за відсутності належним чином повідомленого учасника справи. Крім того посилається на те, що ЦПК України містить пряму процесуальну заборону на повторне повернення позовної заяви (у тому числі й зустрічної) після вже існуючого факту скасування апеляційною інстанцією майже аналогічної ухвали про повернення зустрічної позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України). Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК України). У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс 19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19) зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність з первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19) вказано, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Суди встановили, що матеріально-правова вимога позивача за первісним позовом направлена на виділ в натурі частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, вимогами за зустрічним позовом є стягнення витрат на відновлення порушеного права та про відшкодування шкоди. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вимоги за зустрічним позовом не виникають з одних правовідносин з вимогами за первісним позовом, містять різні підстави і предмет, пов`язані з встановленням різних обставин, дослідженням різних доказів, а задоволення зустрічного позову не може виключати повністю або частково задоволення первісного позову, оскільки не стосується юридичної долі житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто вимоги, викладені в зустрічному позові, не є зустрічними щодо предмету спору, позови не є взаємопов`язаними, а тому об`єднання цих позовів в одне провадження та їх спільний розгляд є недоцільним. Заявлений зустрічний позов є вимогою про стягнення судових витрат, а не зустрічним позовом. Верховний Суд зазначає, що повертаючи зустрічну позовну заяву, суд не порушив право заявників на звернення до суду, оскільки відмова у прийнятті зустрічного позову не перешкоджає зверненню з ним до суду на загальних підставах. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції переніс розгляд справи у часі (замість вже встановленого початку розгляду справи у 10:45 год 04 грудня 2024 року на 12:13 год без будь-якого повідомлення про таку зміну часу початку проведення судового засідання) не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і законного рішення суду з процесуального питання. Посилання заявниці на частину першу статті 411 ЦПК України, а саме, що справу розглянуто за відсутності належним чином повідомленого учасника справи без зазначення конкретно, яким судом порушено норми процесуального права, слід визнати необґрунтованими. Відповідно до змісту процесуальних рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, заявниця активно приймала участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, неодноразово заявляла відводи судді. Водночас, суд апеляційної інстанції здійснював розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ЦПК України містить пряму процесуальну заборону на повторне повернення позовної заяви (у тому числі й зустрічної) після скасування апеляційною інстанцією подібної ухвали про повернення зустрічної позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду є безпідставними, оскільки ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року зустрічний позов повернуто заявникам з підстав пропуску процесуального строку на його подання (частина перша статті 193 ЦПК України), а не у зв`язку з його непов`язаністю з первісним позовом (частина друга статті 193 ЦПК України), що є різними підставами. Інші доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень. Правильність застосування судами вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів. На підставі наведеного, врахувавши принцип розумності строків розгляду справи судом, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2024 року (яка не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи) та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року є необґрунтованою, а у відкритті касаційного провадження належить відмовити відповідно до положень частини четвертої статті 394 ЦПК України. Подібний за змістом підхід застосований в ухвалі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 638/13533/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 759/13369/23, від 15 квітня 2025 року у справі № 752/8409/24. Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частини житлового будинку - відмовити. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович