Ухвала КЦС ВС № 335/6439/24

УХВАЛА Іменем України 25 червня 2026 року м. Київ справа № 335/6439/24 провадження № 61-7767ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Червинської М. Є., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2026 року за ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заробітної плати, моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заробітної плати, моральної шкоди. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СГ «ТАС» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2025 року. Вказував, що підставою відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ПрАТ «СГ «ТАС» від 12 травня 2022 року № 368-К «Про зупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » є те, що позивачем пропущено строки звернення до суду, встановлені частиною першою статті 233 КЗпП України. У задоволенні інших позовних вимог про стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС» заборгованості із заробітної плати за період з 12 травня 2022 року до 09 травня 2024 року у розмірі 153 850,00 грн, середнього заробітку за час затримки у розмірі 106 555,00 грн, моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн відмовлено, оскільки вони є похідними від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, в задоволенні якої судом відмовлено, через пропуск строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України. Як на нововиявлену обставину посилалася на те, що рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат № 1-7/2024 (337/24) від 11 грудня 2025 року, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. У резолютивній частині рішення зазначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2026 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2026 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2025 року відмовлено. 05 червня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2026 року. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 423 ЦПК України, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи, при умові якщо рішення суду ще не виконане. У постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини є триваючими і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України. Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого припису, застосованого (не застосованого) судом під час вирішення справи, має значення, насамперед, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення подібних справ, а не як підстава для перегляду справи з ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Цією постановою Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні заяви про перегляд ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за виключними обставинами. Судами встановлено, що при зверненні до суду ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ПрАТ «СГ «ТАС» від 12 травня 2022 року № 368-К «Про зупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 »; стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати заробітної плати за період з 12 травня 2022 року до 09 травня 2024 року включно у розмірі 153 850,00 грн, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів при виплаті, середньоденний заробіток в розмірі 213,11 грн за кожний день затримки, починаючи з дня відсторонення від роботи з 12 травня 2022 року до 09 травня 2024 року, у розмірі 106 555,00 грн, моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн, кошти на відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 4 239,40 грн та правничої допомоги у розмірі 5 700,00 грн, судовий збір на користь державного бюджету у розмірі 1 211,20 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем заявлено позов після спливу строку передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, судом не знайдено підстав для його поновлення, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду з цим позовом, який передбачений частиною першою статті 233 цього Кодексу. Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 КЗпП України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. У постанові від 11 грудня 2025 року у справі № 990/244/23 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що принцип правової визначеності, який невід`ємно притаманний праву Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на чому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення ЄСПЛ як рішення прецедентного або загального характеру, що формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. ЄСПЛ визнає, що публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі (справа «Маркс проти Бельгії» від 13 червня 1979 року, заява № 6833/74, пункт 58). Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину. Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Таким чином судовим рішенням, яким вирішено спір та яке не потребує виконання, встановлено стан правової визначеності у відносинах між сторонами, і такий стан та наслідки, передбачені таким судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням законної сили. За вказаних обставин, враховуючи те, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, відсутні підстави для перегляду за виключними обставинами такого рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 293 ЦПК України. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2025 року, про перегляд якого у зв`язку з виключними обставинами заявлено у цій справі, не може бути переглянуте у зв`язку з виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини третьої статті 423 ЦПК України. Слід звернути увагу, що у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду висловив позицію, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативної підстави. У цій постанові також підкреслено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і на час прийняття рішення суду першої інстанції положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню. Цією постановою суду касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами рішення суду. У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 (пункт 2) визначено, що частина перша статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є неконституційною, утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2025 року у цій справі, яким було відмовлено у стягненні коштів. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись частинами четвертою і п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заробітної плати, моральної шкоди відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун І. А. Воробйова М. Є. Червинська