Постанова 4824 № 761/33783/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 761/33783/23 Головуючий у суді першої інстанції - Аббасова Н.В. Номер провадження № 22-ц/824/9307/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Аббасової Н.В., у місті Києві, у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «Киянівський», про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Київської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан. Ухвалою суду від 20.01.2026 позовну заяву Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме надання доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки та вартості спірного нерухомого майна згідно експертно-грошової оцінки станом на день звернення із вказаним позовом до суду. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.02.2026 позов Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «КИЯНІВСЬКИЙ», про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан - залишено без розгляду, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. 15 лютого 2026 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Костинчука П.М. про розподіл судових витрат у даній цивільній справі, в якій представник просив суд покласти на позивача судові витрати понесені відповідачкою ОСОБА_1 у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 40 000,00 грн. Заява обґрунтована тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 позов Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «КИЯНІВСЬКИЙ», про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан - залишено без розгляду, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. 11 січня 2024 року відповідачем було укладено договір про надання правничої допомоги з АБ «Павла Костинчука». На виконання умов договору відповідачем у 2024 році було здійснено оплату правничої допомоги на суму 40 000, 00 грн. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Костинчука П.М. про розподіл судових витрат у даній цивільній справі - залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - Костинчук П.М. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 11 січня 2024 року Адвокатським бюро було надано відповідачу правничу допомогу на суму 40 000, 00 грн. Вказане підтверджується актом про надання правничої допомоги від 27 лютого 2026 року, наявним у матеріалах справи. Цим актом Адвокатське бюро та відповідач підтвердили, що в період часу з 11 січня 2024 року по 27 лютого 2026 року (включно) правничу допомогу, надану Адвокатським бюро відповідачу, відповідно до умов Договору було надано належної якості та в повному обсязі, а її вартість відповідає обсягу фактично наданої Адвокатським бюро відповідачу правничої допомоги. Таким чином, відповідно до умов Договору Адвокатським бюро Андрієнко Н.А. було надано правничу допомогу у цій справі загальною вартістю 40 000,00 грн, які в 2024 році останньою бути повністю сплачені Адвокатському бюро відповідно до умов Договору. Це документально підтверджується зазначеними Договором про надання правничої допомоги, актом про надання правничої допомоги з детальним описом наданої правничої допомоги та виписками з банківського рахунку Адвокатського бюро. Вказує, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року про залишення позову без розгляду була постановлена внаслідок необґрунтованих дій позивача, які полягали в навмисному невиконанні ухвали суду першої інстанції від 20 січня 2026 року про залишення позовної заяви Київської міської ради без руху. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. При апеляційному розгляді справи представник відповідача у справі Костинчук П.М., який був присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились. У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 23 січня 2025 року закрито провадження у вказаній цивільній справі, в частині позовних вимог до ОСОБА_3 .. Ухвалою суду від 23 січня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «Киянівський». Ухвалою суду від 20 січня 2026 року позовну заяву Київської міської ради залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме надання доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки та вартості спірного нерухомого майна згідно експертно-грошової оцінки станом на день звернення із вказаним позовом до суду. 06 лютого 2026 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків згідно якої представник висловив заперечення щодо ухвали про залишення позовної заяви без руху, та не вжив жодних заходів для виконання вимог такої ухвали. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року позов Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «Киянівський», про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан - залишено без розгляду, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Залишаючи подану позовну заяву без розгляду суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивачу слід було усунути недоліки позовної заяви шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному законом «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, і додати до позову вказані документи та в розмірі оцінки нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, а саме гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв. м., що розташований на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки позивач - Київська міська рада не внесла на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки вартості нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, а саме гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв. м., що розташований на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не усунув, визначених судом недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, а тому визнав провадження у справі таким, що відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу (зокрема, вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України), та з цих підстав подану КМР позовну заяву без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Постановляючи оскаржувану у даній справі ухвалу суду від 26 лютого 2026 року та відмовляючи відповідачу у стягненні із позивача понесених ним витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що представником відповідачки у заяві не наведено аргументів щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що дає право на стягнення судових витрат, на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України. У суду відсутні підстави вважати, що позивачем подано позов, або вчинено інші процесуальні дії необґрунтовано, тобто зловживаючи своїми саме процесуальними правами. З огляду на вищевикладене, районний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки такі витрати на правову допомогу виникли не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачкою своїх процесуальних прав, зокрема, права на представництво інтересів в суді. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвалу суду першої інстанції про відмову у стягненні судових витрат - витрат на правничу допомогу відповідає, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Згідно з частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20), від 26 липня 2024 року у справі № 736/1209/20 (провадження № 61-8735св24). У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 (провадження № 61-48179 св18), Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, вказав, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме собою звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Згідно правових висновків Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2023 року в справі № 711/64/23 (провадження № 61-8686св23), звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 49-50, т.1). Ухвалою суду від 23 січня 2025 року закрито провадження у вказаній цивільній справі, в частині позовних вимог до ОСОБА_3 (а.с. 58-60, т.2). Ухвалою суду від 23 січня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «Киянівський» (а.с. 55-56, т.2). Ухвалою суду від 20 січня 2026 року позовну заяву Київської міської ради залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме надання доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки та вартості спірного нерухомого майна згідно експертно-грошової оцінки станом на день звернення із вказаним позовом до суду (а.с. 79-81, т.3). 06 лютого 2026 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків згідно якої представник висловив заперечення щодо ухвали про залишення позовної заяви без руху, та не вжив жодних заходів для виконання вимог такої ухвали (а.с. 85-92, т.3). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року позов Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «Киянівський», про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан - залишено без розгляду, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (а.с. 93-96, т.3). Залишаючи подану позовну заяву без розгляду суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивачу слід було усунути недоліки позовної заяви шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному законом «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, і додати до позову вказані документи та в розмірі оцінки нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, а саме гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв. м., що розташований на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки позивач - Київська міська рада не внесла на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки вартості нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, а саме гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв. м., що розташований на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не усунув, визначених судом недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, а тому визнав провадження у справі таким, що відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу (зокрема, вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України), та з цих підстав подану КМР позовну заяву без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. 15 лютого 2026 року на адресу Шевченківського районного суду міста Києва від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, в якій посилаючись на положення ч. 5 ст. 142 ЦПК України просив суд стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 40 000 грн, понесених останньою на професійну правничу допомогу у даній справі (а.с. 101-110, т.3). Ухвалою Шевченківського районного суду від 26 лютого 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишено без задоволення. Суд апеляційної інстанції враховує, що подаючи заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача не навів жодних належних обґрунтувань щодо того, у чому саме полягали необґрунтовані дії позивача, не зазначив конкретних обставин, які б свідчили про недобросовісність чи зловживання процесуальними правами з боку позивача, а також не надав жодних доказів на підтвердження таких тверджень. Разом з тим, звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами і, тому відсутні підстави для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу, у зв`язку з залишенням позову без розгляду. Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі №148/312/16-ц, від 30 червня 2022 року в справі № 753/1625/21 (провадження № 61-21300св21). При апеляційному розгляді справи стороною відповідача також не вказано, які дії позивача у вказаній справі можуть бути визнанні необґрунтовані чи зловживанням процесуальними правами в сенсі положень ст. 44 ЦПК України, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. Отже, з огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 26 червня 2026 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді : Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв