Постанова Київський апеляційний суд № 761/6781/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 761/6781/26 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10303/2026Головуючий у суді першої інстанції - Савицький О.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., секретар Можарівська М.І. за участю: представників заінтересованої особи Шевцової А.В., Єльчанінової І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Шевцовою Аліною Вікторівною, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, В С Т А Н О В И В: У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив: - накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль марки BMW X6 XDRIVE 30D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2993 куб. см., який на праві власності належить відповідачу; - заборонити ОСОБА_1 та іншим особам за довіреністю вчиняти дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав на рухоме майно - автомобіль марки BMW X6 XDRIVE 30D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 куб. см., який на праві власності належить відповідачці, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Заяву обгрунтовано тим, що 28.11.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2024/5024518 - автомобіля марки BMW X6 XDRIVE 30D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 куб. см., за умовами якого відповідачка зобов`язана була передати кошти за придбаний транспортний засіб до його переоформлення та фактичної передачі. Однак, станом на день звернення до суду з заявою, позивач не отримав від відповідачки кошти за дане майно у розмірі 4 000 000 грн. За вказаних обставин, вважав, що подання позову може спонукати відповідачку здійснити продаж вказаного транспортного засобу на користь третіх осіб, що може ускладнити виконання рішення суду в майбутньому в разі задоволення позовних вимог. При цьому, зазначав, що він просить накласти арешт виключно на спірний автомобіль, вартість якого за договором від 28.11.2024 становить 4000000,00 грн., що відповідає ціні позову та не порушує баланс інтересів, оскільки арешт тимчасовий і не позбавляє відповідачку права користування автомобілем. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.02.2026 заяву задоволено. Накладено арешт на транспортний засіб марки BMW X6 XDRIVE 30D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 куб. см., а також заборонено вчиняти будь-які дії, пов`язані з дерджавною реєстрацією вказаного транспортного засобу. Заборонено ОСОБА_1 та іншим особам за довіреністю вчиняти дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав на рухоме майно - автомобіль марки BMW X6 XDRIVE 30D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 куб. см., який на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с. 51, 52). В апеляційній скарзі заінтересована особа, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції формально зазначив про можливість ускладнення виконання рішення суду, оскільки: - заявником не надано жодного доказу, що апелянт має намір відчужити транспортний засіб; - відсутні будь-які підтвердження реальної загрози невиконання можливого рішення суду; - суд не встановив фактичних обставин, які б свідчили про наявність таких ризиків. Натомість, саме лише припущення не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову. При цьому, на думку апелянта, суд не перевірив співмірність застосованого заходу із заявленими вимогами, оскільки ухвала суду містить лише формальні посилання, не містить аналізу доказів, не обгрунтовує втручання у право на мирне володіння майном. Також, арешт транспортного засобу є істотним обмеженням права власності, що є порушенням конституційного права власника майна. Представники заінтересованої особи у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити. Заявник та/або його представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відзиві на апеляційну скаргу просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі оскаржувану ухвалу. Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Так, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 вказував, що має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за переданий за договором купівлі-продажу транспортного засобу №8046/2024/5024518 від 28.11.2024 транспортний засіб - автомобіль марки BMW X6 XDRIVE 30D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2993 куб. см., який на праві власності належить ОСОБА_1 у розмірі 4 000 000 грн. Як вбачається з змісту заяви, заявник, обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, вказував, що оскільки на даний час він не отримав від відповідачки грошові кошти за придбане нею рухоме майно, існує реальна загроза, що подання позову може спонукати відповідачку здійснити продаж вказаного транспортного засобу на користь третіх осіб, що може ускладнити виконання рішення суду в майбутньому в разі задоволення позовних вимог. Так, згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ята статті 151 ЦПК України). Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Постановляючи оскаржувану ухвалу суд дотримався указаних вище вимог законодавства та, врахувавши існування ризику відчуження відповідачкою рухомого майна, зареєстрованого за нею на праві власності, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, оскільки у випадку відчуження майна це може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу транспортного засобу у разі задоволення судом позовних вимог. Натомість, апелянт не спростував доводів заявника, що такі заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами. Щодо доводів апелянта про те, що завником при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову не було наведено обгрунтування причин такого звернення, а також не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування запропонованих ним заходів забезпечення позову, слід зазначити, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. При цьому, відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідачки, оскільки рухоме майно, на яке накладений арешт, залишається в її володінні та користуванні. Крім того, необхідно наголосити, що у відповідності до ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: неподання заявником відповідно позовної заяви згідно з вимогами ч. 3 ст. 152 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі. З вищенаведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, висновків суду не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленої ухвали не впливають. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Шевцовою Аліною Вікторівною - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 29 червня 2026 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова