Постанова 4824 № 755/3671/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 755/3671/17 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10019/2026Головуючий у суді першої інстанції - Катющенко В.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд в складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., секретар Можарівська М.І., за участю: позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Петренком Павлом Івановичем, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року про залишення позову без розгляду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська організація ветеранів України, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання договору довічного утримання недійсним, В С Т А Н О В И В: В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська організація ветеранів України, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання договору довічного утримання недійсним. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.03.2026 вказану позовну заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (т. 5, а.с. 151-153). В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування доводів своєї апеляційної скарги вказує, що позивач не подавав до суду заяви на отримання судових повісток, повідомлень і викликів в електронній формі, а отже інформування судом першої інстанції позивача про виклик у судові засідання у застосунку "Viber" є неналежним. При цьому, вказує, що позивач проходить військову службу, про що неодноразово інформував суд першої інстанції. Так, відповідно до витягу з наказу від 10.01.2026 № 12 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) позивач вибув у відрядження до зведеної тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 (Донецька область) з 10.01.2026 до окремого розпорядження з метою виконання бойових (спеціальних) завдань. Згідно з витягом з наказу від 15.03.2026 № 79 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) позивач прибув з зони відповідальності Угрупування об`єднаних сил 15.03.2026 і приступив до виконання службових обов`язків. Таким чином, зазначає, що навіть якби суд належним чином повідомив позивача про дату судових засідань, останній не зміг би ані повідомити суду про причини неявки, ані подати заяву про відкладення чи розгляд справи у його відсутність. За вказаних обставин, вважає, що дії позивача не можна віднести до недобросовісних, оскільки він виконував та виконує завдання, пов`язані із збереженням територіальної цілісності та незалежності України (т. 5, а.с. 167-170). Позивач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, 08.09.2023 цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська організація ветеранів України, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про визнання договору довічного утримання недійсним, була передана в провадження судді Катющенко В.П., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (т. 4, а.с. 189) Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Катющенко В.П. від 02.12.2024, прийнято цивільну справу до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 28.01.2025 (т. 4, а.с. 190). 28.01.2025 розгляд цивільної справи було відкладено у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступний розгляд справи призначено на 18.03.2025 (т. 4, а.с.196). Судову повістку про виклик до суду на 18.03.2025 доставлено правонаступнику позивача - ОСОБА_1 на номером телефону ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (т. 4, а.с. 205). Копію ухвали суду від 02.12.2024 правонаступник позивача ОСОБА_1 не отримав, поштове повідомлення повернулось до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання (т. 4, а.с. 214). В судовому засіданні 18.03.2025 оголошено перерву за клопотанням представника правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 для надання останній можливості ознайомитися в висновками експертизи. Наступний розгляд справи призначено на 11.04.2025 (т. 4, а.с. 219-220). 24.03.2025 від представника правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшла заява про зупинення провадження (т. 4, а.с. 226-232). В судовому засіданні 11.04.2025 оголошено перерву у зв`язку з неявкою правонаступника позивача та його представника. Наступне судове засідання призначено на 23.05.2025 (т. 4, а.с. 239). 06.05.2025 до суду від правонаступника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження (т. 5, а.с.2-6). Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23.05.2025 заяви правонаступника позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі залишено без задоволення (т. 5, а.с. 14-15). Судове засідання 23.05.2025 відкладено на 14.07.2025 у зв`язку з неявкою правонаступника позивача та його представника (т. 5, а.с. 11). Судову повістку про виклик до суду на 14.07.2025, доставлено до електронного кабінету представника правонаступника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_5 30.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (т. 5, а.с. 26). Правонаступнику позивача ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_5 судову повістку про виклик до суду на 14.07.2025 було направлено на номери телефонів та доставлено 30.05.2025, що підтверджується довідками про доставку повідомлення у додаток «Viber» (т. 5, а.с. 28-29). В судове засідання 14.07.2025 правонаступник позивача ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з`явились, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 17.09.2025 (т. 5, а.с. 31-32). 11.07.2025 до суду від правонаступника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження, яка була передана головуючому судді 14.07.2025 о 16:00 год. До заяви долучено повідомлення про припинення з 30.06.2025 договору про надання правничої (правової) допомоги між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (т. 5, а.с. 37-50). Судова повістка про виклик правонаступника позивача ОСОБА_1 в судове засідання на 17.09.2025 повернулась до суду неврученою, з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 5, а.с. 53). 19.08.2025 від правонаступника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження (т. 5, а.с. 54-62). В судове засідання 17.09.2025 правонаступник позивача ОСОБА_1 не з`явився, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 11.11.2025 (т. 5, а.с. 63). При цьому, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.09.2025 заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі повернуто заявнику без розгляду (т. 5, а.с. 66). Правонаступнику позивача ОСОБА_1 судову повістку про виклик до суду на 11.11.2025 було направлено на номер телефону та доставлено 17.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (т. 5, а.с. 74). Також, судова повістка про виклик до суду на 11.11.2025, яка направлена правонаступнику позивача ОСОБА_1 рекомендованим поштовим повідомленням, повернулась до суду з відміткою поштового відділення «закінчення встановленого терміну зберігання» (т. 5, а.с. 79-80). 04.11.2025 від правонаступника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження (т. 5, а.с. 81). Судове засідання, що призначене на 11.11.2025 не відбулося у зв`язку з відсутністю доступу до ВКЗ, що підтверджується актом, наявним в матеріалах справи. Розгляд справи відкладено на 12.12.2025 (т. 5, а.с. 90). Судова повістка на 12.12.2025, яка направлена правонаступнику позивача ОСОБА_1 рекомендованим поштовим повідомленням, повернулась до суду з відміткою поштового відділення «закінчення встановленого терміну зберігання» (т. 5, а.с. 97, 99). В судове засідання 12.12.2025 правонаступник позивача ОСОБА_1 не з`явився, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 30.01.2026. Також, судом постановлена окрема ухвала щодо виявлених порушень працівниками АТ «Укрпошта» вимог законодавства, а саме пунктів 82, 91, 99 та 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (т. 5, а.с. 100-102, 103-105). Правонаступнику позивача ОСОБА_1 судову повістку про виклик до суду на 30.01.2026 було направлено на номер телефону та доставлено 15.12.2025, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (т. 5, а.с. 113). Судова повістка про виклик до суду на 30.01.2026, яка направлена правонаступнику позивача ОСОБА_1 рекомендованим поштовим повідомленням, повернулась до суду з відміткою поштового відділення «закінчення встановленого терміну зберігання» (т. 5, а.с. 136). В судове засідання 30.01.2026 правонаступник позивача ОСОБА_1 не з`явився, розгляд справи відкладено на 10.03.2026. При цьому, ухвалою суду від 30.01.2026 залишено без задоволення заяву правонаступника позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі (т. 5, а.с. 120). Правонаступнику позивача ОСОБА_1 судову повістку про виклик до суду на 10.03.2026 було направлено на номер телефону та доставлено 04.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (т. 5, а.с. 140). Судова повістка про виклик до суду на 10.03.2026, яка направлена правонаступнику позивача ОСОБА_1 рекомендованим поштовим повідомленням, повернулась до суду з відміткою поштового відділення «закінчення встановленого терміну зберігання» (т. 5, а.с. 144). В судове засідання 10.03.2026 правонаступник позивача ОСОБА_1 повторно не з`явився (т. 5, а.с. 146-149). Згідно з листом АТ "Укрпошта" у відповідь на окрему ухвалу суду зазначено, що зважаючи, що листи, які направлялися судом на адресу позивача, мали відправлятися адресату з позначкою "Судова повістка", причиною їх невручення необхідно вважати "адресат відсутній за зазначеною адресою". Також, у матеріалах справи міститься довідка військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2024 згідно з якою ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 12.11.2024. Крім того, апелянтом до апеляційної скарги додано витяг з наказу від 10.01.2026 № 12 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), згідно з яким позивач вибув у відрядження до зведеної тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_1 " військової частини НОМЕР_1 (Донецька область) з 10.01.2026 до окремого розпорядження з метою виконання бойових (спеціальних) завдань. Згідно з витягом з наказу від 15.03.2026 № 79 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) позивач прибув з зони відповідальності Угрупування об`єднаних сил 15.03.2026 і приступив до виконання службових обов`язків. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції вказав, що, як вбачається з матеріалів справи, з моменту прийняття суддею Катющенко В.П. справи до свого провадження 02.12.2024 минув один рік і три місяці, однак правонаступник позивача жодного разу не з`являвся в судові засідання, які були призначені на 18.03.2025, 11.04.2025, 23.05.2025, 14.07.2025, 17.09.2025, 12.12.2025, 30.01.2026, 10.03.2026. При цьому, судові повістки про виклик до суду надсилалися йому на поштову адресу, які поверталися поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а також додатково надсилалися за номером телефону, який був зазначений ним у поданих до суду заявах та клопотаннях, та були доставлені в застосунок «Viber». Правонаступником позивача неодноразово подавалися заяви про зупинення провадження у справі, які були розглянуті судом та залишені без задоволення та без розгляду. Будь-яких заяв щодо неможливості прибуття у судове засідання 10.03.2026 ОСОБА_1 до суду не подавав, як і не подав заяви про розгляд даної цивільної справи у відсутність сторони правонаступника позивача. При цьому, ОСОБА_1 мав право скористатися послугами з надання правничої допомоги (після припинення договору з представником ОСОБА_5 ), або прийняти участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, проте не скористався таким правом. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною позивача залишено поза увагою обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження, оскільки стороною позивача у належний спосіб не було повідомлено суд про неможливість прибуття у судові засідання, що дає суду підстави для залишення позову без розгляду за наведених вище судом обставин, з урахуванням вказаних положень законодавства. З висновком суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду, колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне. Так, згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справу. Отже, умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання позивача є: повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання; повідомлення позивача про судове засідання належним чином; відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; нез'явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору; від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин. При застосуванні норми п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України також застосовує правові висновки щодо її змісту, які були висловлені у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 461/1190/21, про те, що умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому, повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи. Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності / неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахуванням судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яке бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 756/16448/18 та від 20.06.2022 у справі № 607/2015/17. Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, яке передбачає право на доступ до суду(ст. 4 ЦПК України). У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цих Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо. При цьому, за змістом положень п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та загаданих правових висновків Верховного Суду залишення позову без розгляду має на меті запобігання недобросовісної процесуальної поведінки позивача, який умисно затягує справу. З огляду на вищевказане та з урахуванням перебування позивача на військовій службі, що об`єктивно істотно обмежує його у праві доступу до суду, з урахуванням неможливістю його особисто з`явитися у судове засідання, про що він неодноразово та завчасно повідомляв суд, у тому числі шляхом подання клопотань про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції вважає доведеними доводи апеляційної скарги про те, що позивач з поважних причини був обмежений взяти участь у судових засіданнях, призначених, у тому числі, на 18.03.2025, 11.04.2025, 23.05.2025, 14.07.2025, 17.09.2025, 12.12.2025, 30.01.2026, 10.03.2026. При цьому, слід зауважити, що розглянувши клопотання про зупинення провадження та постановивши ухвалу про відмову у його задоволенні, суду першої інстанції належало врахувати, зокрема, обставини запровадження воєнного стану та оголошення мобілізації, чого, у свою чергу, зроблено не було, а також зважати на визначений ст. 251 ЦПК України обов`язок суду щодо зупинення провадження у справі, Також, колегія суддів погоджується з доводами сторони позивача про те, що з огляду на відсутність у матеріалах справи заяви позивача на отримання судових повісток, повідомлень і викликів в електронній формі, інформування судом першої інстанції позивача про виклик у судові засідання у застосунку "Viber" було неналежним. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України). З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції, постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Петренком Павлом Івановичем, - задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року про залишення позову без розгляду - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 29 червня 2026 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова