Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/12111/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12111/24 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 28.01.2026 року; Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 11.12.2024 ВП №73908430 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. В обґрунтування позову зазначено, що ТУССО належним чином повідомило виконавця про вжиття заходів для повного виконання рішення суду в добровільному порядку в межах своїх повноважень з доданням підтверджуючих документів. Висновки відповідача про невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин фактично ґрунтуються на не врахуванні представленої інформації щодо не можливості здійснити проведення виплат внаслідок відсутності відповідних фінансових ресурсів. При цьому, позивач зазначає, що виплати здійснюються виключно за рахунок коштів з джерел, визначених законодавством. Інші фінансові можливості, крім зазначених, для проведення нарахувань в ТУССО відсутні. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків з перевищенням бюджетних призначень є порушенням законодавства. Отже, невиконання судового рішення допущено ТУССО з незалежних від нього причин і ці обставини у розумінні статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» безумовно є поважними та виключають підстави для застосування штрафу. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Проаналізувавши положення ст.ст. 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції виходив з того, що підставою для винесення постанови про накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення немайнового характеру. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення. З огляду на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували реальність дій, спрямованих на виконання рішення, та дійсну відсутність відповідних бюджетних призначень задля виконання рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у державного виконавця були всі правові підстави для застосування до Управління відповідальності, передбаченої ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» та обставинам справи і помилково не враховано, що ТУССО вжило заходів для виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Про ці обставини державному виконавцю було повідомлено у встановленому законом порядку та спосіб, із наданням підтверджуючих документів. Апелянт зауважує на тому, що не являється фінансовим розпорядником державних коштів для проведення фактичної виплати заборгованості, а можливість реалізації таких дій виникне після надходження відповідних фінансових ресурсів. З огляду на те, що надані у справі докази підтверджують неможливість боржника вчинити більш широкий обсяг дій, направлених на виконання судового рішення, з незалежних від нього причин, накладення штрафу відбулось за необґрунтованих обставин, а тому у суду першої інстанції були всі правові підстави для задоволення адміністративного позову та скасування рішення відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, судовим рішенням, яке набрало законної сили по справі №400/6101/22, зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, за період з 24.02.2022 до 29.11.2022. 22.01.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі виконавчого листа, виданого у справі №400/6101/22, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73908430. Також, у цій постанові виконавець встановив боржникові (ТУССО) строк у десять робочих днів для виконання рішення суду. У листі від 02.02.2024 за №45/06-68 ТУССО повідомило виконавця про вжиття активних дій щодо виконання судового рішення у адміністративній справі. З метою вирішення питання щодо виділення додаткових асигнувань ТУССО для виконання судового рішення підготовило та направило до центрального органу управління Служби судової охорони лист на додаткову потребу в коштах з розрахованою необхідною сумою додаткової винагороди. Станом на теперішній час запитуванні кошти для виконання судового рішення, ТУССО не надійшли. Виконання судового рішення відбудеться в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань. Надано на розгляд виконавця лист, адресований Службі судової охорони, щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду, а також розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику ТУССО, виписку з рахунку. Перевіривши повідомлені боржником обставини, виконавцем винесено постанову від 11.12.2024 ВП №73908430 про накладення на ГУПФУ штрафу у розмірі 5100 грн. Підставою для винесення вказаної постанови виконавця стало не виконання вимог виконавчого документа. Не погоджуючись із накладенням штрафу, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, ТУССО звернулось до суду із цим позовом. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Статтею 75 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Аналіз наведених правових норм показав, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження, складає сукупність дій, спрямованих на виконання рішень судів у строки, визначені Законом. При цьому, з`ясування обставин, що свідчать про не виконання без поважних причин судового рішення, ініціює державного виконавця вжити заходів впливу на боржника, у томі числі шляхом накладення штрафу. На думку колегії суддів, виключенням щодо не виконання рішення суду є наявність поважних причин, що об`єктивно перешкоджають боржнику вчинити дії у спосіб визначений судом, а отже доведеність цих обставин покладається на особу, яка має вчинити відповідні дії на виконання судового акту. Як не заперечується учасниками справи, рішення суду, яке набрало законної сили, не є виконаним ТУССО у повному обсязі на момент прийняття оспорюваної за цим позовом постанови, а саме додаткова грошова винагорода фактично не виплачена стягувачу. Судом першої інстанції вірно зазначено, що порядок та спосіб відновлення порушеного права стягувача чітко визначений у судовому рішенні, що набрало законної сили, а отже є обов`язковим до виконання ТУССО у повному обсязі. У спірному ж випадку, ТУССО не надало доказів в підтвердження неможливості виконання рішення суду, чим не довело об`єктивність причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Поряд з цим, матеріали справи не містять відомостей та належних доказів щодо вчинення ТУССО належних дій, спрямованих на реальне виконання рішення суду. Враховуючи викладене, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. З огляду на наведене, висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 272, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв